Ухвала

від 19.11.2020 по справі 400/4938/20

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

19 листопада 2020 р. № 400/4938/20 м. Миколаїв

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Малих О.В., ознайомившись з

адміністративним позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунаєвський", вул. Дунаєва, 55, м. Миколаїв, 54017 до відповідача:Адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради, вул. Погранична, 9, м. Миколаїв, 54020 про:визнання протиправним та скасування розпорядження від 18.08.2014 № 203р, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дунаєвський" звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування розпорядження адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради № 203р від 18.08.2014 року "Про внесення зміни до розпорядження адміністрації Заводського району від 08.11.2013 № 229р".

Відповідно до приписів ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку про те, що дану позовну заяву не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У відповідності до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому:

- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

- хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Аналіз вищезазначених норм закону свідчить про те, що до юрисдикції адміністративних судів віднесено розгляд тільки тих справ, де предметом спору є порушення прав, свобод чи інтересів конкретної особи з боку суб`єкта владних повноважень саме у сфері публічно-правових відносин. При цьому владні повноваження повинні здійснюватися відповідним суб`єктом саме в сфері публічно-правових відносин і стосуватися безпосередньо конкретної особи. Спори з приводу владних управлінських рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені у межах приватних правовідносин, до адміністративної юрисдикції не відносяться.

Предметом судового розгляду в даному випадку є публічно-правовий спір, тобто спір між двома (кількома) конкретними суб`єктами суспільства стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єктів, а ці суб`єкти відповідно зобов`язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб`єкта.

Таким чином, особливістю правовідносин, що виникають, є їх публічно-правовий характер, пов`язаність із сферою реалізації публічної влади.

Проте, слід зазначити, що специфіку публічно-правового спору визначає не тільки його суб`єктний склад, а й підстави виникнення цього спору і тісно пов`язане з цим питання межі повноважень адміністративного суду.

Під час визначення предметної юрисдикції справ слід виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Отже, загальними критеріями для того, щоб визначити за спірними правовідносинами адміністративну юрисдикцію, є суб`єктний склад сторін (однією із сторін повинен бути суб`єкт владних повноважень) та предмет спору відповідно до природи спірних правовідносин (наявність публічно-правових відносин між сторонами під час виконання суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій на основі законодавства, тобто при реалізації цим суб`єктом своїх владних функцій та повноважень, визначених законодавством). Спори з приводу владних управлінських рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені у межах приватних правовідносин до адміністративної юрисдикції не відносяться.

Як слідує з позовної заяви, в провадженні Заводського районного суду м. Миколаєва перебуває цивільна справа № 487/9361/19 за позовом ТОВ "Дунаєвський" до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням напівпідвалу шляхіом їх звільнення.

Під час проведення підготовчого судового засідання позивачу стало відомо про існування розпоряджень адміністрації Заводського району про закріплення за ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 , підвального приміщення площею 24,3 кв.м. під господарчі потреби, з подальшим внесенням змін до даного розпорядження в частині "власників".

Так, згідно з розпорядженням № 119р від 01.04.2005 року за ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 , було закріплено підвальне приміщення площею 24,3 кв.м під господарчі потреби.

Розпорядженням № 229р від 08.11.2013 року внесено зміни до пункту 1 та назви розпорядження адміністрації Заводського району від 01.04.2005 року № 119р "Про закріплення за гр. ОСОБА_2 підвального приміщення за адресою: АДРЕСА_2 " відносно власника, яке слід читати в такій редакції: "... ОСОБА_3 …" і далі за текстом.

Розпорядженням № 203р від 18.08.2014 року внесено зміни до пункту 1 розпорядження адміністрації Заводського району від 08.11.2013 року № 229р "Про внесення змін до розпорядження адміністрації Заводського району від 01.04.2005 № 119р" відносно власника, яке слід читати в такій редакції: "... ОСОБА_1 ..." і далі за текстом.

При цьому, згідно з договором купівлі-продажу від 24.07.2007 року територіальною громадою м. Миколаєва в особі Миколаївської міської ради передано у власність ОСОБА_4 комунальне майно: нежитлові приміщення напівпідвалу загальною площею 61,6 кв.м. в літ. Г, що складає 1/1 частки, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 . Вказане майно належало продавцю на підставі Свідоцтва про право власності на нежитлове приміщення, видане виконкомом Миколаївської міської ради від 19.05.2007 року на підставі рішення виконкому Миколаївської міської ради № 816 від 27.04.2007 року, та зареєстрованого в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 19.05.2007 року за № 14609377. Продане комунальне майно було прийнято ОСОБА_4 за актом передачі майна від 27.08.2007 року.

На даний час єдиним власником нежитлових приміщень напівпідвалу загальною площею 61,6 кв.м. в літ. Г, що складає 1/1 частки, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 , є ТОВ Дунаєвський , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. Натомість громадянка ОСОБА_1 , згідно з інформацією з реєстру є власником однокімнатної квартири АДРЕСА_4 загальною площею 23,9 кв.м. на підставі договору купівлі-продажу від 31.07.2014 року, укладеного між ТОВ Дунаєвський та ОСОБА_1 . Будь-які договірні відносини з приводу користування нежитловими приміщеннями напівпідвалу у зазначеної особи відсутні. Однак, остання використовує нежитлові приміщення напівпідвалу за адресою: АДРЕСА_3 (літери 1-1, 1-2, 1-3 згідно з технічними паспортами), нею замуровано один вхід до приміщення, доступ до другого входу відсутній, оскільки замінені двері та замки на дверях. Тобто, фактичний власник майна позбавлений можливості користуватися нежитловим приміщенням напівпідвалу.

Позивач вважає, що розпорядження відповідача від 18.04.2014 року № 203р перешкоджає йому користуватись своїм майном. У зв`язку з чим позивач звернувся до адміністративного суду з даним позовом.

Проте заявлені позивачем вимоги є похідними від приватноправових відносин при вирішенні судом питання щодо права власності на нежитлове приміщення. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін.

У відповідності до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Враховуючи суб`єктний склад цієї справи й те, що спірні правовідносини безпосередньо пов`язані із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо права власності на нежитлове приміщення з третіми особами, даний спір має приватноправовий характер та має вирішуватися за правилами цивільного судочинства.

Знідно п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства України.

При цьому ч. 6 ст. 170 КАС України зобов`язує суд роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи, у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті.

Суд роз`яснює позивачу, що з даним позовом він може звернутись до відповідного місцевого суду в порядку цивільного судочинства з додержанням правил підсутності, передбачених нормами ЦПК.

Так, відповідно до ст. 27 ЦПК позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Згідно ч. 1 ст. 30 ЦПК позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 19, 170-171 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі.

2. Копію ухвали про відмову у відкритті провадження у адміністративній справі надіслати позивачу разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвалу про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі може бути оскаржено.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею в порядку ст. 256 КАС України.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення в порядку, визначеному ст. 295-297 з урахуванням п. 15.5 Перехідних положень КАС України.

Ухвала підписана суддею 19.11.2020 року.

Суддя О.В. Малих