Рішення

від 26.10.2020 по справі 480/5474/20

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2020 року Справа № 480/5474/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Опімах Л.М.,

за участю секретаря судового засідання - Бондаренко Л.В.,

представника позивача - адвоката Калініна С.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/5474/20 за позовом ОСОБА_1 до Конотопської міської ради Сумської області про визнання рішення частково нечинним,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, який її представник підтримав в судовому засіданні, мотивуючи позовні вимоги тим, що позивач є власником будинку АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі - продажу житлового будинку від 25 жовтня 2018 року, у грудні 2018 року звернулася до Конотопської міської ради з заявою про приватизацію присадибної ділянки будинку АДРЕСА_1 у відповідності до ст. 118 Земельного кодексу України, надавши всі необхідні документи.

Рішенням тридцять четвертої сесії сьомого скликання Конотопської міської ради від 29 січня 2019 року позивачу передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,0390 га по АДРЕСА_1 для обслуговування будинку (присадибну ділянку), кадастровий номер якої 5910400000:04:089:0015.

У 2020 році позивач звернулася до Конотопської міської ради з заявою про надання будівельного паспорту забудови земельної ділянки на реконструкцію житлового будинку з будівництвом прибудови та надбудовою другого поверху та будівництво господарського блоку у будинку АДРЕСА_1 .

Листом за № 1287 від 3 серпня 2020 року Конотопська міська рада відмовила у наданні будівельного паспорту, вказуючи, що рішенням 6 сесії 5 скликання Конотопської міської ради від 30 серпня 2006 року земельна ділянка по АДРЕСА_1 потрапила у функціонально-планувальну зону розміщення об`єктів громадського, ділового та комерційного призначення загальноміського значення, яка не передбачає реконструкцію розташованих на ній житлових будинків. Також повідомлено, що цим же рішенням по вул. Шевченко у м. Конотопі встановлена червона лінія, а тому розміщувати споруди та об`єкти у межах цієї червоної лінії забороняється.

Позивач просить визнати протиправним і скасувати рішення Конотопської міської ради від 30.08.2006 в частині віднесення земельної ділянки за кадастровим номером 5910400000:04:089:0015 до функціонально-планувальної зони розміщення об`єктів громадського, ділового та комерційного призначення загальноміського значення, оскільки відмова порушує її право власності, позбавляє можливості вільно користуватися земельною ділянкою, а Конотопська міська рада зобов`язана була врахувати приватні інтереси власників земельної ділянки з кадастровим номером 5910400000:04:089:0015, цільове призначення якої не змінилось, при прийнятті оскаржуваного рішення.

Відповідач подав відзив на позов, в якому проти задоволення позовних вимог заперечив, зазначив, що Відділ містобудування та архітектури Конотопської міської ради, керуючись нормами чинного законодавства, відмовив Позивачу у наданні будівельного паспорту забудови земельної ділянки, оскільки відповідно до Генерального плану та Правил забудови центральної частини міста (далі План зонування території), затвердженого рішенням Конотопської міської ради 5 скликання (6 сесії) від 30.08.2006 Про Генеральний план міста Конотоп та Правила забудови міста , ширина вул. Шевченка в червоних лініях складає 15 м, тобто червона лінія проходить на 1 м від паркану вглиб земельної ділянки.

Відповідно до пункту 14 статті 1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності червоні лінії - визначені в містобудівній документації щодо пунктів геодезичної мережі межі існуючих та запроектованих вулиць, доріг, майданів, які розділяють території забудови та території іншого призначення.

Відповідно до Плану зонування території, затвердженої рішенням Конотопської міської ради 5 скликання (6 сесії) від 30.08.2006 Про Генеральний план міста Конотоп та Правила забудови міста , земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5910400000:04:089:0015 потрапляє у функціонально-планувальну зону Д-1 - зону розміщення об`єктів громадського, ділового та комерційного призначення загальноміського значення, яка у свою чергу не передбачає реконструкцію житлових будинків.

У зв`язку з цим, наміри забудови Позивача не відповідають вимогами містобудівної документації на місцевому рівні.

Оскаржуване рішення Конотопської міської ради від 30.08.2006 жодним чином не порушує право власності позивача на житловий будинок та присадибну земельну ділянку у зв`язку з тим, що позивач набула право власності на вказані об`єкти вже після прийняття оскаржуваного рішення, а саме - через більше, ніж 12 років. На момент набуття Позивачем права власності вже був прийнятий та оприлюднений у встановленому законодавством порядку Генеральний план та План зонування території центральної частини міста Конотоп. В той же час, інформацію про режим користування певною земельною ділянкою Позивач могла одержати, звернувшись за безоплатною консультацією до посадових осіб Конотопської міської ради.

В судове засідання відповідач не з`явився, надав клопотання про розгляд справи без його участі.

Заслухавши представника позивача, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 30 серпня 2006 року Конотопською міською радою прийняте рішення Про Генеральний план міста Конотоп та Правила забудови міста ( а.с.24).

Позивач є власником будинку АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі - продажу житлового будинку від 25 жовтня 2018 року, у грудні 2018 року звернулася до Конотопської міської ради з заявою про приватизацію присадибної ділянки будинку АДРЕСА_1 у відповідності до ст. 118 Земельного кодексу України, надавши всі необхідні документи.

Рішенням тридцять четвертої сесії сьомого скликання Конотопської міської ради від 29 січня 2019 року позивачу передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,0390 га по АДРЕСА_1 для обслуговування будинку (присадибну ділянку), кадастровий номер якої 5910400000:04:089:0015. ( а.с.5-6, 7-9, 10,11)

У 2020 році позивач звернулася до Конотопської міської ради з заявою про надання будівельного паспорту забудови земельної ділянки на реконструкцію житлового будинку з будівництвом прибудови та надбудовою другого поверху та будівництво господарського блоку у будинку АДРЕСА_1 .

Листом за № 1287 від 3 серпня 2020 року Конотопська міська рада відмовила у наданні будівельного паспорту, вказуючи, що рішенням 6 сесії 5 скликання Конотопської міської ради від 30 серпня 2006 року земельна ділянка по вул. Шевченко,63 потрапила у функціонально-планувальну зону розміщення об`єктів громадського, ділового та комерційного призначення загальноміського значення, яка не передбачає реконструкцію розташованих на ній житлових будинків. Також повідомлено, що цим же рішенням по вул. Шевченко у м. Конотопі встановлена червона лінія, а тому розміщувати споруди та об`єкти у межах цієї червоної лінії забороняється.( а.с.13).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно приписів статті 17 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 №3038-VI (далі по тексту - Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності") генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Статтею 18 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено, що план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" зміна функціонального призначення територій не тягне за собою припинення права власності або права користування земельними ділянками, які були передані (надані) у власність чи користування до встановлення нового функціонального призначення територій.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

У відповідності до статті 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно положень статті 316 цього Кодексу правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, а також інші юридичні факти.

Статтею 328 цього Кодексу визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як встановлено в судовому засідання позивач набула права власності на земельну ділянку для обслуговування житлового будинку з кадастровим номером 5910400000:04:089:0015 згідно рішення Конотопської міської ради від 29 січня 2019 року (а.с.10).

За приписами статті 319 Кодексу власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Частинами 1, 2 ст. 375 Цивільного кодексу України визначено, що власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно.

У відповідності до ч. 4 ст. 373 Цивільного кодексу України, власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Згідно зі ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

У статті 90 Земельного кодексу України встановлені права власників земельних ділянок, згідно якої власники земельних ділянок мають право, зокрема, продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину; споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди; самостійно господарювати на землі та ін.

Із наведених правових норм вбачається, що віднесення належної ОСОБА_1 на праві приватної власності земельної ділянки до функціонально-планувальної зони розміщення об`єктів громадського, ділового та комерційного призначення, яка не передбачає реконструкцію розташованих у ній житлових будинків, порушує належне позивачу право приватної власності на землю щодо володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою на власний розсуд, зокрема, будувати житловий будинок та інші будівлі і споруди, самостійно господарювати на землі, тобто, використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення.

Згідно ч. 2 ст. 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

Відповідно до рішення Конотопської міської ради від 29 січня 2019 року земельна ділянка, що передана позивачеві, має цільове призначення - для обслуговування житлового будинку, (присадибна ділянка) .

За приписами статей 18,19,20 Земельного кодексу України цільове призначення земельної ділянки визначається у відповідності до категорії земель, серед яких виділяють, у тому числі, землі житлової та громадської забудови, землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

У відповідності до ст. 38 Земельного кодексу України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.

Згідно із ст.3 Закону України "Про Державний земельний кадастр", одним із основних принципів ведення державного земельного кадастру є об`єктивність, достовірність та повнота відомостей у Державному земельному кадастрі.

Стаття 20 вказаного Закону встановлює статус відомостей Державного земельного кадастру. У відповідності до цієї статті, відомості Державного земельного кадастру є офіційними. Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру є обов`язковим.

За приписами ст. 16 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням даних державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі в цифровій формі як просторово орієнтована інформація в державній системі координат на паперових і електронних носіях.

Згідно частин 2, 3 ст. 18 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", план зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації. Зонування території здійснюється, зокрема, з урахуванням попередніх рішень щодо планування і забудови території.

Відтак, виходячи із вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", зміни до генерального плану міста, повинні вноситися за умови повного врахування попереднього генерального плану та іншої містобудівної документації, що була розроблена з урахуванням функціонального призначення окремої території, існуючої інфраструктури, потреб населення та інших факторів.

За наведених норм, суд доходить висновку про те, що відповідач, при розробленні Генерального плану розвитку міста Конотоп, повинен був враховувати основні креслення існуючого Генерального плану міста Конотоп, розробленого у 1984 році з урахуванням вже існуючих житлових будинків з прибудинковими територіями.

Доводи представника відповідача з посиланням на абз.6 ч.2 ст. 17 Закону України "Про основи містобудування", відповідно до якої містобудівна документація є основою для вирішення питань щодо вилучення (викупу), передачі (надання) земельних ділянок у власність чи користування громадян та юридичних осіб є необґрунтованими, оскільки предметом спору у даній справі є не питання вилучення (викупу) земельних ділянок, а правомірність прийняття оскаржуваних рішень, якими таку містобудівну документацію затверджено (внесено зміни).

При цьому, судом враховано рішення Європейського суду з прав людини у справі "Пайл Велі Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії" (рішення від 23 жовтня 1991 року), згідно якого концепція "правомірних очікувань" полягає в тому, що в особи, якщо вона дотрималась усіх вимог законодавства, виникають правомірні очікування, тобто особа має усі підстави вважати, що рішення уповноваженого органу є дійсним, та розраховувати на певний стан речей. Таким чином, позивач, як власник земельної ділянки з відповідним цільовим призначенням, мав всі підстави правомірно очікувати права користування та розпорядження земельною ділянкою на власний розсуд, зокрема, будувати житловий будинок та інші будівлі і споруди, самостійно господарювати на землі, тобто, використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на все вищевикладене, відповідач не довів правомірності своїх рішень в оскаржуваних частинах.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вважає, що оскаржуване рішення відповідача, в частині що стосується земельної ділянки позивача, не відповідає критеріям, визначеним ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, у зв`язку з чим позовні вимоги про визнання рішення протиправним та нечинними в частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 9 ст. 264 та ч. 1 ст. 265 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може визнати нормативно-правовий акт протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю або в окремій його частині.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) до Конотопської міської ради Сумської області (код ЄДРПОУ 24006881, проспект Миру, 8, м.Конотоп, Сумська область, 41600) про визнання рішення частково нечинним - задовольнити.

Визнати протиправним та нечинним рішення Конотопської міської ради від 30 серпня 2006 року "Про Генеральний план міста Конотоп та Правила забудови міста" в частині віднесення земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0390 га з кадастровим номером 5910400000:04:089:0015 до функціонально-планувальної зони розміщення об"єктів громадського, ділового та комерційного призначення.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складене 06 листопада 2020 року.

Суддя Л.М. Опімах