Рішення

від 11.11.2020 по справі 470/5/20

БЕРЕЗНЕГУВАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/470/80/20

Справа № 470/5/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2020 року смт. Березнегувате

Березнегуватський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Лусти С.А.

за участю секретаря судового засідання Дячук А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Березнегувате в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фермерського господарства Борона про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками та скасування державної реєстрації договорів оренди землі,

ВСТАНОВИВ:

03 січня 2020 року позивач звернувся до Березнегуватського районного суду Миколаївської області з позовом до відповідача про визнання недійсними договорів оренди землі.

В позові зазначив, що на праві власності йому належать земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,95 га та 1,08 га, розташовані в межах території Висунської сільської ради Березнегуватського району Миколаївської області. У лютому 2020 року стало відомо, що належні йому на праві власності земельні ділянки перебувають в оренді у відповідача, у відповідності до договорів оренди б/н від 05 січня 2012 року, зареєстрованих відділом Держкомзему у Березнегуватському районі 29 грудня 2012 року, строком на 48 років. Посилаючись на те, що спірні договори не відповідають його внутрішній волі, оскільки він їх не укладав і не підписував, з терміном договорів не був ознайомлений, орендну плату не отримував, позивач просив суд визнати недійсними договори оренди землі, укладені з відповідачем.

В ході розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та з урахуванням правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, просив усунути перешкоди в користуванні земельними ділянками для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,95 гектари, кадастровий номер 4821180700:08:000:0180, та площею 1,08 гектари, кадастровий номер 4821180700:08:000:0201, що розташовані в межах території Висунської сільської ради Березнегуватського району Миколаївської області шляхом зобов`язання фермерського господарства Борона повернути йому вказані земельні ділянки та скасувати державну реєстрацію договорів оренди землі б/н від 05 січня 2012 року, укладених між ним та фермерським господарством Борона , зареєстрованих відділом Держкомзему у Березнегуватському районі Миколаївської області про що в державному реєстрі земель 29 грудня 2012 року вчинено запис за №482110004001116 щодо земельної ділянки площею 3,95 гектари, кадастровий номер 4821180700:08:000:0180, та за №482110004001115 щодо земельної ділянки площею 1,08 гектари, кадастровий номер 4821180700:08:000:0201.

Позивач та його представник адвокат Гоцуляк Ю.С. в судове засідання не з`явилися, направили заяву про розгляд справи у їх відсутність, підтримання позовних вимог в повному обсязіта не заперечення проти розгляду справи у заочному порядку.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився. Щодо викликів в судові засідання, то такий відмовлявся від отримання судових повісток, відзиву на позовну заяву не надав, причини неявки до суду не повідомив (а.с.24, 29, 35. 40, 54, 59, 61, 68).

Враховуючи вищевикладене, у відповідності до ч.1 ст.280 ЦПК України, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних доказів.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України .

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, доходить наступного.

Судом встановлено, що відповідно до державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЯЕ № 443275 та серії ЯЕ № 443293 від 06 жовтня 2019 року, виданих на підставі розпоряджень Березнегуватської райдержадміністрації від 05 серпня 2009 року № 485 та 486, позивач є власником земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а саме земельної ділянки площею 3,95 га, кадастровий номер 4821180700:08:000:0180 та земельної ділянки площею 1,08 га, кадастровий номер 4821180700:08:000:0201, які розташовані в межах території Висунської сільської ради Березнегуватського району Миколаївської області (а.с.7,8).

Як убачається з інформації відділу у Березнегуватському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 26 лютого 2019 року, на підставі договорів оренди землі від 05 січня 2012 року, позивач ОСОБА_1 передав вищевказані земельні ділянки в оренду фермерському господарству Борона строком на 48 років. Укладені договори зареєстровані у відділі Держгеокадастру у Березнегуватському районі Миколаївської області 29 грудня 2012 року, про що у Державному реєстрі земель вчинено записи за № 482110004001115 та № 482110004001116 (а.с.9).

Факт реєстрації договорів оренди земельних ділянок підтверджується також копіями вищевказаних договорів, наданих відділом у Березнегуватському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (а.с.10-16).

Однак, факт укладення договорів оренди землі позивач заперечує, вказує, що волевиявлення на укладання договорів, домовленості шляхом безпосереднього спілкування з представником відповідача щодо істотних умов договорів, в нього не було, договорів оренди він не підписував та орендну плату не отримував.

Згідно висновку експерта № 286 від 26 серпня 2020 року Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналісничного центру МВС України, підписи від імені ОСОБА_1 , які розташовані під текстом Орендодавець в графі (підпис) на третій сторінці договорів оренди землі від 05 січня 2012 року, зареєстрованих у відділі Держгеокадастру у Березнегуватському районі Миколаївської області за № 482110004001115 та № 482110004001116, виконані не позивачем, а іншою особою (а.с.44-49).

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України , а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України , так і у статтях 229-233 ЦК України , йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України ).

За частиною першою статті 14 Закону України Про оренду землі (у редакції, чинній на дату, зазначену в спірних договорах) договір оренди землі укладається в письмовій формі, а за статтею 18 цього Закону договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.

За частиною першою статті 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6 , 11 , 17 , 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України , висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. Разом із тим, у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення. У цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивачка як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним їй майном, зокрема шляхом повернення таких ділянок.

Такий правовий висновок викладений також і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц.

Крім того, частинами 1-4 статті 12 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За такого, враховуючи непідписання позивачем договорів оренди землі б/н від 05 січня 2012 року, у нього було відсутнє вільне волевиявлення на розпорядження належними йому земельними ділянками, укладання оспорюваних договорів не відповідало його внутрішній волі, оскільки він не надавала згоду на їх укладення, що свідчить про порушення цивільних прав позивача на користування належними йому земельними ділянками, є підставою для усунення вказаних перешкод та скасування державної реєстрації договорів оренди землі, в зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.141 ЦПК України суд покладає на відповідача обов`язок по відшкодуванню позивачу витрат на оплату судового збору, однак витрати на оплату правової допомоги відшкодовує лише частково, в розмірі 2233,33 грн., оскільки протягом розгляду справи представник позивача безпосередньо приймала участь в судовому засіданні лише 10 хвилин та вказані витрати складаються з: 200,00 грн. консультування, 200,00 грн. підготовка заяв та клопотань, 500,00 грн. збирання доказів, 1200,00 грн. підготовка позовної заяви та 133,33 грн. участь представника в судовому засіданні (800,00 грн. вартість 1 година участі представника : 60 хвилин х 10 хвилин участі).

Керуючись ст.ст. 12, 13, 259, 263-265, 268, 280-283ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до фермерського господарства Борона про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками та скасування державної реєстрації договорів оренди землі, задовольнити.

Усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_1 земельними ділянками для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,95 гектари, кадастровий номер 4821180700:08:000:0180, та площею 1,08 гектари, кадастровий номер 4821180700:08:000:0201, що розташовані в межах території Висунської сільської ради Березнегуватського району Миколаївської області шляхом зобов`язання фермерського господарства Борона повернути ОСОБА_1 вказані земельні ділянки.

Скасувати державну реєстрацію договорів оренди землі б/н від 05 січня 2012 року, укладених між ОСОБА_1 та фермерським господарством Борона , зареєстрованих відділом Держкомзему у Березнегуватському районі Миколаївської області про що в державному реєстрі земель 29 грудня 2012 року вчинено запис за №482110004001116 щодо земельної ділянки площею 3,95 гектари, кадастровий номер 4821180700:08:000:0180, та за №482110004001115 щодо земельної ділянки площею 1,08 гектари, кадастровий номер 4821180700:08:000:0201.

Стягнути з фермерського господарства Борона на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору, в розмірі 1536,8 грн. та витрати на оплату правової допомоги, в розмірі 2233,33 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте Березнегуватським районним судом Миколаївської області за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 30-денний строк з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його постановлення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає по АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 виданий Березнегуватським РВ УМВС України в Миколаївській області 24 липня 2007 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .

відповідач: фермерське господарство Борона , вул. Ворошилова, 8 с. Висунськ Березнегуватського району Миколаївської області, 56240, код ЄДРПОУ 36743743.

Повний текст рішення складено 18 листопада 2020 року.

Суддя С. А. Луста