Постанова

від 19.11.2020 по справі 520/6675/2020

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Білова О.В.

19 листопада 2020 р. Справа № 520/6675/2020

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.,

суддів - Рєзнікової С.С. , Бегунца А.О. ,

розглянувши у порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2020 року по справі за адміністративним позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю Охоронна фірма КРАТОС про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -

встановила:

26.05.2020 року позивач Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, яким просить суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Охоронна фірма КРАТОС (далі - ТОВ ОФ КРАТОС ) адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування осіб з інвалідністю в сумі 48.488,24 грн..

Обґрунтовує позовні вимоги позивач тим, що середньооблікова кількість штатних працівників відповідача у 2019 році становила 17 осіб, фактично працюючих осіб з інвалідністю не було, в той час як на виконання ст. 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні , норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в 2019 році для відповідача становив - 1 особа, у зв`язку з чим відповідач повинен сплатити адміністративно-господарські санкції у сумі 48.488,24 грн..

У відзиві на адміністративний позов відповідач, не погоджуючись із вимогами Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів зазначив, що товариством не допущено порушень вимог законодавства, оскільки ним вживались всі заходи зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю, однак дані місця залишились незайнятими за відсутності його вини, у зв`язку із чим просив у задоволенні позову відмовити.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2020 року у задоволені адміністративного позову Харківському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів відмовлено.

Судове рішення вмотивоване тим, що ТОВ ОФ КРАТОС інформувало орган державної служби зайнятості звітами про наявність вакантних робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, доказів стосовно відмови відповідачем у працевлаштуванні особам з інвалідністю, про не створення робочих місць для інвалідів позивачем не надано.

Не погоджуючись із судовим рішенням, Харківським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів подано апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального права вважає його безпідставним, просить скасувати та прийняти нове, в якому у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги, відповідач вказує, що Харківським окружним адміністративним судом не було надано належної правової оцінки положенням Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні , відповідно до приписів якого, на підприємство покладається обов`язок по створенню та самостійному працевлаштуванню осіб з інвалідністю.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції, - без змін.

За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі колегія суддів, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом установлено, що у 21.02.2020 року відповідачем подано звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів форми № 10-ПІ. Так, у спірний період у ТОВ ОФ КРАТОС працювало 17 штатних працівників, отже кількість робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю, відповідно до 4% нормативу, становить 1 особа. Відповідно до середньооблікової кількості штатних працівників, особи з інвалідністю в обліковому складі штатних працівників були відсутні.

Доказом, яким свідчить про створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних місць та інформування органів зайнятості про наявність вільних місць для осіб з інвалідністю є наказ по підприємству стосовно створення відповідного робочого місця, звіт форми № 3-ПН, який подається у порядку, визначеному наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 року № 316 Про затвердження форми звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) та Порядку її подання .

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та надаючи правову оцінку спірним правовідносинам зазначає наступне.

Так, відповідно до ст. 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні , для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік. Після самостійного розрахунку кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою вищевказаної статті, здійснюється та забезпечується працевлаштування осіб з інвалідністю.

Згідно з ст. 18 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні , підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 20 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні , обов`язок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в ч. 1 цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 цього Закону.

Тобто, на підприємстві лежить лише обов`язок щодо подачі до державної служби зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 року № 316, затверджено форму статистичної звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) та порядок її подання, яка подається підприємствами, установами та організаціями щомісячно на адресу державної служби зайнятості.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ТОВ ОФ КРАТОС на адресу Харківського міського центру зайнятості щомісячно направлялись звіти за формою 3-ПН про наявність вакансій за період з січня 2019 року по грудень 2019 року включно, що підтверджується наявними в матеріалах справи звітами та відмітками Харківського міського центру зайнятості про їх прийняття.

Так, вказаними звітами підприємство інформувало орган державної служби зайнятості про наявність вакантних робочих місць для працевлаштування інвалідів.

При цьому, Законом України про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні визначено, що працевлаштування осіб з інвалідністю здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, або шляхом звернення до державної служби зайнятості, яка в своє чергу здійснює пошук підходящої роботи для працевлаштування такої особи з інвалідністю.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 28.05.2019 року по справі № 820/2287/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В матеріалах справи відсутні докази відмови відповідачем у працевлаштуванні особам з інвалідністю за направленням Харківського міського центру зайнятості.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем виконані вимоги Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні щодо прийняття заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги Харківського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів про стягнення з відповідача адміністративно - господарських санкцій за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2019 році у сумі 48.488,24 грн. нормативно та документально не обґрунтовані, суперечать діючому законодавству, а тому не підлягають задоволенню.

Інші доводи та заперечення учасників справи означених висновків колегії суддів не спростовують.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (№ 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (№ 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 292, 293, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2020 року, - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)Л.В. Мельнікова Судді (підпис) (підпис) С.С. Рєзнікова А.О. Бегунц

Постанова складена і підписана 19 листопада 2020 року.