Постанова

від 18.11.2020 по справі 826/16805/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/16805/18 Суддя першої інстанції: Шрамко Ю.Т.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача - Степанюка А.Г.,

суддів - Губської Л.В., Епель О.В.,

при секретарі - Закревській І.Л.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Арго-Транс на прийняте у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 червня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Арго-Транс до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Арго-Транс (далі - Позивач, ТОВ Арго-Транс ) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - Відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.09.2018 року №00010871402 та №00010881402.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.06.2019 року у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що на підтвердження реальності договірних зобов`язань Позивачем не було надано ряд передбачених договорами документів, зокрема, рахунків-фактур, доручень на отримання товару, документів щодо якості товару, а також не підтверджено проведення розрахунків за договорами та використання придбаних товарів власній господарській діяльності. Окремо суд вказав на безпідставності доводів ТОВ Арго-Транс про протиправність проведення ГУ ДФС у м. Києві перевірки на підставі пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України, оскільки матеріалами справи підтверджено направлення на адресу товариства належним чином оформленого запиту про надання інформації та ненадання відповіді на нього.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та задовольнити позов. Свою позицію обґрунтовує тим, що судом не було враховано, що видаткові накладні та рахунки-фактури надавалися під час перевірки, а відсутність товарно-транспортних накладних не впливає на документальне підтвердження господарських відносин за договором поставки. Зазначає, що відсутність доручення на отримання товару та документів щодо якості такого товару не спростовує реальність господарських операцій, оскільки такий документ до первинних не належить. Наголошує, що відсутність реєстрації ТОВ Фан-Трейд і ТОВ Трейд Юніверс23 податкових накладних може свідчити про порушення саме ними, а не ТОВ Арго-Транс податкової дисципліни.

Після усунення визначених в ухвалі від 21.05.2020 року про залишення апеляційної скарги без руху недоліків ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.06.2020 року було відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 29.07.2020 року.

У відзиві на апеляційну скаргу ГУ ДПС у м. Києві просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Свою позицію обґрунтовує тим, що, по-перше, перевірка ТОВ Арго-Транс проведена у відповідності до вимог чинного законодавства за наявності на те правових підстав, по-друге, суд вірно зауважив, що підприємством не було надано докази транспортування та документи щодо його якості, його контрагенти взагалі не придбавали таку продукцію за ланцюгом постачання, а засновники і директори товариств взагалі заперечують свою участь у здійсненні господарської діяльності ТОВ Фан-Трейд і ТОВ Трейд Юніверс23 . Крім того, ГУ ДПС у м. Києві просить замінити відповідача - ГУ ДФС у м. Києві правонаступником - ГУ ДПС у м. Києві.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2020 року витребувано у ГУ ДФС у м. Києві документи, відкладено розгляд справи на 09.09.2020 року та викликано в якості свідків директорів ТОВ Фан-Трейд і ТОВ Трейд Юніверс23 .

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді-доповідача розгляд справи було відкладено на 18.11.2020 року та повторно викликано у судове засідання в якості свідків директорів ТОВ Фан-Трейд і ТОВ Трейд Юніверс23 .

Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули, а тому справа розглядалася у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки рішення суду першої інстанції в частині висновків про правомірність призначення та проведення перевірки ТОВ Арго-Транс не є предметом апеляційного оскарження, то судова колегія вважає за необхідне здійснювати перевірку його законності та обґрунтованості у межах доводів та вимог апеляційної скарги Позивача.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.

Вирішуючи вказаний спір, суд першої інстанції встановив, що у серпні 2018 року працівниками ГУ ДФС у м. Києві на підставі пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України, наказу від 27.07.2018 року №11781 (т. 1 а.с. 124) та направлень від 01.08.2018 року №1308/26-15-14-02-02 і №1309/26-15-14-02-02 (т. 1 а.с. 125, 126) проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Арго-Транс з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Фан-Трейд за лютий, травень, червень, липень, листопад 2015 року, липень 2016 року та з ТОВ Трейд-Юніверс23 за лютий 2017 року.

У ході перевірки встановлено порушення ТОВ Арго-Транс вимог:

- пп. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, п. 5 П(с)БО 11 Зобов`язання , п. п. 5, 7 П(с)БО 15 Доходи , внаслідок чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 279 234,00 грн., у тому числі за 2015 рік - 239 658,00 грн., за 2016 рік - 9 802,00 грн., за 2017 рік - 29 774,00 грн.;

- п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення податку на додану вартість на загальну суму 103 907,00 грн., у тому числі за липень 2015 року - 40 502,00 грн., листопад 2015 року - 14 443,00 грн., липень 2016 року - 21 393,00 грн., лютий 2017 року - 27 569,00 грн.

Результати перевірки зафіксовані в акті від 15.08.2018 року №558/26-15-14-02-02/37210751 (т. 1 а.с. 157-181).

На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем 04.09.2018 року прийняті податкові повідомлення-рішення:

- форми Р №00010871402, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, на загальну суму 289 128,00 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням - 279 234,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 9 894,00 грн. (т. 1 а.с. 74-75);

- форми В4 №00010881402, яким Позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ за листопад 2015 року в сумі 14 443,00 грн., за липень 2016 року - 21 393,00 грн. та за лютий 2017 року - 27 569,00 грн. (т. 1 а.с. 72-73).

Вирішуючи питання про правомірність оскаржуваних індивідуальних актів, суд першої інстанції встановив, що на підтвердження обґрунтованості позовних вимог ТОВ Арго-Транс були надані такі копії:

- договору поставки від 04.02.2015 року №ФТ-03/15, укладеного між ТОВ Фан-Трейд , як постачальником, та ТОВ Арго-Транс , як покупцем, за умовами якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця товари народного споживання, кількість, найменування, ціна яких узгоджується сторонами в рахунках-фактурах, які є невід`ємною частиною даного договору, а покупець зобов`язується прийняти товар від постачальника та оплатити його вартість на умовах даного договору (т. 1 а.с. 76-77);

- видаткових накладних, виписаних постачальником ТОВ Фан-Трейд на адресу одержувача ТОВ Арго-Транс (т. 1 а.с. 78-104);

- договору поставки від 15.02.2017 року №ТЮ2/01-17, укладеного між ТОВ Трейд Юніверс23 , як постачальником, та ТОВ Арго-Транс , як покупцем, за умовами якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця товари народного споживання, кількість, найменування, ціна яких узгоджується сторонами в рахунках-фактурах, які є невід`ємною частиною даного договору, а покупець зобов`язується прийняти товар від постачальника та оплатити його вартість на умовах даного договору (т. 1 а.с. 108-109);

- видаткових накладних, виписаних ТОВ Трейд Юніверс23 на адресу ТОВ Арго-Транс (т. 1 а.с. 110-111).

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку, що наданими Позивачем документами не підтверджується реальність господарських операцій, позаяк ТОВ Арго-Транс не було надано ряд передбачених договорами первинних документів, не доведено використання товарів у власній господарській діяльності, у той час як згідно відомостей з Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ Фан-Трейд жодних з поставлених ТОВ Арго-Транс товарів не придбавало. Викладене, на переконання суду з урахуванням положень ст. ст. 14, 44, 198 ПК України, а також ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , свідчить про неправомірність формування ТОВ Арго-Транс даних податкового обліку.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на таке.

Згідно п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Приписами ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, згідно п. 2.4 затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість, а також витрати, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Тобто, при вирішенні питання про правомірність формування податкових зобов`язань суд повинен встановити, насамперед, реальність господарської операції, про що мають свідчити належним чином оформлені первинні документи. При цьому чинне законодавство передбачає перелік необхідних первинних документів з огляду на предмет господарських відносин.

Суд першої інстанції обґрунтовано наголосив на відсутності документів, що підтверджують якість товару, що поставляється, а також доказів їх транспортування.

Так, сторони договорів, встановивши, що приймання товару по кількості та якості здійснюється у відповідності до діючого законодавства України, фактично визнали обов`язковими застосування положень Інструкції про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю від 15.06.1965 року (далі - Інструкція №П-6) та Інструкції про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю від 25.04.1966 року (далі - Інструкція №П-7), оскільки саме ними врегульовані відповідні правовідносини.

Згідно п. 12 Інструкції №П-6 приймання продукції за кількістю здійснюється за транспортними та супровідними документами (рахунку-фактурі, специфікації, опису, пакувальним ярликам тощо) відправника (виробника). Відсутність вказаних документів або деяких з них не призупиняє приймання продукції. У даному випадку складається акт про фактичну наявність продукції та в акті вказується, які документи відсутні.

Пунктом 14 Інструкції №П-7 закріплено, що приймання продукції за кількістю та комплектністю здійснюється у точній відповідності до стандартів, технічних умов, Основних та Особливих умов поставки, інших обов`язкових для сторін правил, а також за супровідними документами, що посвідчують якість та комплектність продукції, що постачається (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок-фактура, специфікація і таке інше). Відсутність вказаних супровідних документів або деяких з них не призупиняє приймання продукції. У даному випадку складається акт про фактичну якість і комплектність отриманої продукції й в акті вказується, які документи відсутні.

Водночас, матеріали справи свідчать, що Позивачем не надано доказів складання у встановленому п. 12 Інструкції №П-6 та п. 14 Інструкції №П-7 актів про відсутність обов`язкових за умовами Договору документів, що вказує на правильність висновків суду першої інстанції про їх відсутність.

Надання ж до апеляційної скарги копій товарно-транспортних накладних (т. 2 а.с. 95-119) на підтвердження факту перевезення товарів судовою колегією оцінюється критично, оскільки такі документи, як було встановлено в акті перевірки та встановлено у рішенні суду першої інстанції, до перевірки не надавалися. Аргументів щодо неможливості надання їх до Окружного адміністративного суду міста Києва всупереч ст. 308 КАС України ТОВ Арго-Транс не наведено, як і не обґрунтовано причин неподання суду першої інстанції копій платіжних доручень про оплату товарів (т. 2 а.с. 65-94) і рахунків-фактур (т. 2 а.с. 14-64).

До того ж, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що умовами договорів було передбачено, що передача товару та видача відповідних документів на товар здійснюється Постачальником на підставі пред`явленого Покупцем доручення на отримання товару.

Відповідно до п. 1 затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 12.06.1996 року №293/1318 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, яка на момент укладення договорів втратила чинність, однак фактично визнана сторонами договору обов`язковою для застосування, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Згідно з п. 5 вказаної Інструкції довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.

Приписи п. 9 Інструкції визначають, що особа, якій видана довіреність, зобов`язана не пізніше наступного дня після кожного випадку доставки на підприємство одержаних за довіреністю цінностей, незалежно від того, одержані цінності за довіреністю повністю або частково, подати працівнику підприємства, який здійснює виписування та реєстрацію довіреностей, документ про одержання нею цінностей та їх здачу на склад (комору) або матеріально відповідальній особі.

Водночас ТОВ Арго-Транс не було надано доказів виписування довіреностей на отримання товару від ТОВ Трейд Юніверс23 і ТОВ Фан-Трейд , зокрема, копії журналу реєстрації довіреностей, що, у свою чергу, ставить під сумнів реальність здійснення господарських операцій.

Крім того, матеріалами справи жодним чином не підтверджується підтверджують рух товару, отриманого на папері від вказаних контрагентів.

Викладене, на думку суду апеляційної інстанції, підтверджується й тим, що у матеріалах справи відсутні докази як оприбуткування у бухгалтерському обліку ТОВ Арго-Транс документально придбаних у ТОВ Трейд Юніверс23 і ТОВ Фан-Трейд товарів, так і використання його у власній господарській діяльності.

Поряд з іншим, як було зазначено в акті перевірки, а також у подальшому підкреслювалося контролюючим органом, згідно протоколу допиту ОСОБА_1 в якості свідка від 21.07.2017року (т. 1 а.с. 144-146), останній повідомив, що жодного відношення до ТОВ Фан-Трейд не має, будь-які документи від імені товариства не підписував. Також керівник ТОВ Трейд Юніверс23 у період з 19.12.2016 року по 11.06.2017 року Кавецький В.В. повідомив, що до реєстрації та діяльності указаного підприємства він немає жодного відношення, кошти та особисте майно до статутного фонду підприємства не вносив, статут не затверджував та нікого не уповноважував на такі дії, банківських ключів не отримував, не використовував та нікому не передавав, податкові декларації та іншу звітність до органів державної податкової служби не подавав. Указані обставини встановлені у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.09.2020 року у справі № 640/5701/20, можливість використання висновків якої випливає із змісту постанови Верховного Суду від 25.06.2020 року у справі № П/811/4064/14.

У контексті наведеного судовою колегією враховується, що первинні документи, виписані від імені підприємства та від особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності цього підприємства, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами, відповідно посвідчувати факт придбання товарів/робіт/послуг.

Наведена позиція узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 14.03.2019 року у справі № 825/2042/14 та у справі № 808/2159/17, від 18.06.2020 року у справі № 826/14035/17, від 26.03.2020 року у справі № 826/9563/17, від 22.04.2020 року у справі № 826/26660/15, від 28.05.2020 року у справі № 826/21456/15, від 25.06.2020 року у справі № П/811/4064/14.

Крім того, у постановах від 14.03.2019 року у справі №825/2042/14 і від 21.05.2020 року у справі № 823/1598/17 Верховний Суд зазначив, що у постанові Верховного Суду України від 05.03.2012 року у справі № 21-421а11 також міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Також у постанові від 20.01.2016 року у справі № 826/11531/14 Верховний Суд України підкреслив, що сам факт того, що на момент розгляду справи щодо офіційних осіб контрагентів не було постановлено вироків, не може спростовувати достовірність їх пояснень відносно характеру укладених угод і фактичного здійснення за цими угодами операцій.

Такими чином з огляду на викладені обставини, сама по собі наявність договорів та первинних документів свідчить лише про оформлення їх на папері без фактичного їх здійснення.

З урахуванням наведеного судова колегія вважає за необхідне підкреслити, що наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих продавцем податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/робіт/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.02.2018 року у справі № 804/11607/13-а, від 20.02.2018 року у справі № 818/920/17, від 13.02.2018 року у справі № 820/1975/17.

Відтак, з урахуванням наведених доказів у своїй сукупності, а саме - відсутності документів про якість товару та товаро-транспортних документів (на момент перевірки), визначених учасниками господарських відносин в якості обов`язкових документів, і журналу обліку довіреності, а також відсутність доказів оприбуткування та використання придбаних товарів у власній господарській діяльності, колегія суддів, з урахуванням заперечень керівників контрагентів Позивача в участі у створенні та діяльності відповідних підприємств, приходить до висновку про обґрунтованість позиції Окружного адміністративного суду міста Києва про відсутність правових стверджувати про реальність та товарність господарських операцій між вказаними суб`єктами господарювання.

При цьому, колегією суддів враховується, що встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з`ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

З урахуванням наведеного судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Приписи п. 135.1 ст. 135 ПК України визначають, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Крім того, відповідно до п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв`язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно п. 201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.3 ст. 200 ПК України визначено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

З наведеного вбачається, що в силу положень п. 198.6 ст. 198 ПК України не дають право на формування податкового кредиту операції, не підтверджені належним чином оформленими документами. При цьому, як було зазначено раніше, встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з`ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Враховуючи, що Позивачем не було доведено реальності здійснення господарської операції та факту отримання від контрагентів товарів з огляду на ненадання до матеріалів справи жодних первинних документів, колегія суддів приходить до висновку про відсутність у ТОВ Арго-Транс правових підстав для формування податкового кредиту та витрат, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, за наслідкам відносин з ТОВ Трейд Юніверс23 і ТОВ Фан-Трейд , що свідчить про обґрунтованість твердження суду першої інстанції про відсутність правових підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.06.2020 року у справі № 814/32/15.

Судова колегія погоджується з посиланням ТОВ Арго-Транс на те, що встановлення факту взаємовідносин Позивача з фіктивними суб`єктами господарювання не є безумовним доказом ознак фіктивності у діяльності підприємства, оскільки приписи чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не ставили у залежність право формування Позивачем податкового кредиту та валових витрат від добросовісності платника податку, з яким суб`єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах. Тобто, невиконання такими особами податкових зобов`язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб`єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб`єкта господарювання.

Однак, встановлені вище обставини не підтвердження реальності господарських договорів та дійсного руху активів платника податків унеможливлюють формування останнім даних податкового обліку з вказаними вище контрагентами. Відсутність ознак реальності господарських операцій не може бути підставою для формування даних податкового обліку навіть за умови фіксації у паперовому вигляді окремими документами фактів поставки товарів за договором, що був предметом перевірки контролюючого органу.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Крім того, як було зазначено вище, у відзиві на апеляційну скаргу Відповідачем заявлено клопотання процесуальне правонаступництво ГУ ДФС у м. Києві на ГУ ДПС у м. Києві.

Розглянувши заявлене клопотання, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ст. 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Зі змісту постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 року №537 Про утворення територіальних органів Державної податкової служби випливає, що територіальні органи Державної податкової служби є правонаступниками майна, прав та обов`язків територіальних органів Державної фіскальної служби, що реорганізуються згідно з пунктом 2 цієї постанови, у відповідних сферах діяльності.

Згідно додатку 2 до вказаної постанови Головне управління ДФС у м. Києві реорганізується шляхом приєднання до Головного управління ДПС у м. Києві. При цьому, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, запис про створення Головного управління ДПС у м. Києві здійснено 30.07.2019 року.

З урахуванням наведеного суд вважає за можливе задовольнити клопотання Апелянта та допустити заміну Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980) його правонаступником - Головним управлінням ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267).

Керуючись ст. ст. 52, 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про процесуальне правонаступництво - задовольнити.

Допустити заміну Головного управління ДФС у м. Києві його правонаступником - Головним управлінням ДПС у м. Києві.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Арго-Транс - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 червня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач А.Г. Степанюк

Судді Л.В. Губська

О.В. Епель

Повний текст постанови складено 18 листопада 2020 року.