Постанова

від 19.11.2020 по справі 640/5190/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/5190/20 Суддя (судді) першої інстанції: Григорович П.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Оксененка О.М., Губської Л.В., при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2020 року у справі за позовом Головного управління Державної податкової служби у м. Києві до Приватного нотаріуса Метелиці Олександра Олександровича про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ

Головне управління Державної податкової служби у м. Києві звернулось до суду з позовом, в якому просило відмінити державну реєстрацію припинення юридичної особи ТОВ АГРО СІЛЬГОСП ПОСТАВКА .

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2020 року позовну заяву залишено без руху та надано п`ятиденний строк з моменту отримання копії ухвали для усунення її недоліків, шляхом сплати судового збору.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2020 року позовну заяву повернуто позивачу на підставі частини 4 статті 169 КАС України, оскільки позивач не усунув недоліки позовної заяви.

В апеляційній скарзі Головне управління Державної податкової служби у м. Києві посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, просить скасувати вказане судове рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Зокрема, скаржник зазначає, що судовий збір ним був сплачений 26.03.2020 року. В свою чергу, судом першої інстанції не перевірено зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом попередньої інстанції норм процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до підпунктів 3, 6 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

За приписами частини 3 статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з частиною 1 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 160 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Частиною 2 статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

У відповідності до пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху у встановлений судом строк.

Як вбачається з матеріалів справи копія ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2020 року, про залишення позовної заяви без руху, була отримана позивачем 19.03.2020 року.

На усунення недоліків позовної заяви 25.03.2020 року позивачем подано клопотання про продовження строку для усунення недоліків позовної заяви. На обґрунтування заявленого клопотання позивач посилався на обмежене фінансування, а також на лист Головного управління Державної казначейської служби України про зупинення платежів за платіжними дорученнями боржника за всіма рахунками, кодами класифікації видатків бюджету.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не усунув недоліків позовної заяви, зазначених в ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху. Крім того зазначив, що будь-яких належних і допустимих доказів неможливості сплати судового збору заявником не надано.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що лист Головного управління Державної казначейської служби України № 07-08.10/11060 від 10.12.2019 року, на який посилався представник позивача не стосується даної справи та питання сплати судового збору за подання позовної заяви у даній справі.

Крім того, колегія суддів враховує, що з 16 березня 2018 року набули чинності зміни до п. 25 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845, відповідно до яких зупинення операцій по рахунках органами Державного казначейства України не є перешкодою для проведення такого платежу, як сплата судового збору. У відповідності до п. 25 Порядку безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку. Проведення платежів з рахунка боржника здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку, крім платежів: за захищеними видатками, визначеними Бюджетним кодексом України; із сплати податків і зборів, у тому числі судового збору; за видатками спеціального фонду відповідного бюджету на оплату праці та нарахування на заробітну плату, придбання медикаментів, забезпечення продуктами харчування, оплату комунальних послуг та енергоносіїв; з рахунків із спеціальним режимом використання; за рахунок позик/грантів за міжнародними договорами; у випадку, встановленому абзацом другим пункту 30 цього Порядку.

З вказаного вище листа також вбачається, що Головне управління Державної казначейської служби України повідомило позивача про зупинення платежів за платіжними дорученнями боржника за всіма рахунками, кодами класифікації видатків бюджету, крім платежів, зазначених у пункті 25 Порядку.

Таким чином, скаржник мав можливість сплачувати судовий збір навіть у разі зупинення операцій на рахунках, клопотання про продовження строку на усунення недоліків позовної заяви було необґрунтованим, а доводи покладені в основу заявленого клопотання жодними належними та допустимими доказами не були підтверджені.

Більш того, в обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що 26.03.2020 року ним сплачено судовий збір за подання позовної заяви у даній справі. На підтвердження зазначеного, апелянтом надано платіжне доручення №931 від 26.03.2020 року.

Однак, колегія суддів зазначає, що такий доказ наданий позивачем лише до суду апеляційної інстанції. Матеріалами справи підтверджується. що доказів сплати судового збору позивачем до суду першої інстанції надано не було. При цьому, ухвала про повернення позовної заяви була постановлена лише 31.08.2020 р. Тобто, протягом біль ніж 5 місяців позивач не вчиняв жодних дії щодо направлення до суду зазначеного платіжного доручення.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що на момент постановлення ухвали про повернення позовної заяви матеріали справи не містили доказів усунення недоліків позовної заяви, а тому судом першої інстанції правомірно повернуто позовну заяву на підставі пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України.

Щодо посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 13.12.2018 року у справі №826/2596/17, колегія суддів зазначає, що правовідносини у зазначеній справі не є подібними справі №640/5190/20.

У вищезазначеній постанові Верховний Суд зазначив, що на виконання норм законодавства, яке визначає правові засади справляння судового збору, суд перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України за документом про сплату судового збору.

Оскільки в даному випадку позивачем не було надано до суду першої інстанції документ про сплату судового збору, посилання апелянта на зазначену правову позицію Верховного Суду колегія суддів відхиляє за необґрунтованістю.

Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до п. 1. ч. 1 ст. 315, ч. 1 ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2020 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на постанову суду може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

Суддя О.М.Оксененко

Суддя Л.В.Губська