Постанова

від 19.11.2020 по справі 560/4914/20

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/4914/20

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Гнап Д.Д.

Суддя-доповідач - Шидловський В.Б.

19 листопада 2020 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Шидловського В.Б.

суддів: Боровицького О. А. Матохнюка Д.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати відмову Головного Управління Держгеокадастру в Хмельницькій області від 31.07.2020;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області розглянути в порядок та спосіб передбачений Земельним Кодексом України заяву ОСОБА_1 від 07.07.2020 року про надання дозволу на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 2 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого господарства за межами населених пунктів Боднарівської сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду відкрито провадження в цій справі та вирішено розглянути її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

16 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою від 14.09.2020 про забезпечення позову, в якій просив вжити заходи забезпечення позову в адміністративній справі № 560/4914/20, шляхом встановлення заборони Головному управлінню Держгеокадастру у Хмельницькій області вчиняти будь-якій дії щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель державної власності, кадастровий номер 6825881400:03:019:0009, та передачею її у власність іншим особам, крім позивача у справі до набрання рішенням справі законної сили.

В обґрунтування заяви вказував про те, що невжиття заходів забезпечення позову надасть можливість ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області здійснити передання запитуваної земельної ділянки іншим особам, і як наслідок, призведе до неможливості реалізувати право позивача на приватизацію земельної ділянки.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що ухвала прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому просить її скасувати і прийняти нову ухвалу, якою задовольнити заяву про забезпечення позову.

В апеляційній скарзі зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ефективно захистити або поновити порушені та оспорювані права та інтереси, за захистом яких позивач звернувся до суду. Також для відновлення прав позивача необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Окрім цього, вказує, що на даний час, земельна ділянка кадастровий номер 6825881400:03:019:0016, відповідно до наказу відповідача від 11.09.2020 року, передана у власність.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань.

Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції вірно врахував, що згідно ч.2 ст.150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Так, відповідно до частин першої, другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду,

2) або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з частинами першою, другою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

4) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Отже, за своєю юридичною природою інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту і адміністративним процесуальним законодавством регламентовано виключний перелік підстав для вжиття судом заходів забезпечення адміністративного позову, який є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Разом з тим, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд повинен перевірити їх відповідність вимогам процесуального законодавства щодо співмірності з предметом спору та наслідками їх застосування для інших заінтересованих осіб.

При цьому, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Перевіряючи оскаржувану в цій справі ухвалу суду, колегія суддів зазначає, що ані до суду першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження позивачем не було надано жодних доказів, які б підтверджували, що без вжиття судом заходів забезпечення позову в цій справі виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення прав або інтересів позивача, може бути істотно ускладнено чи унеможливлено, тобто позивачем не було не лише доведено, а й належним чином обґрунтовано наявності підстав для забезпечення позову, визначених пунктом 1 частини другої статті 150 КАС України, на який він посилався у своєму клопотанні.

Крім того, апеляційним судом також не встановлено й інших підстав для забезпечення позову в цій справі, прямо передбачених частиною другою вказаної норми процесуального законодавства, а саме очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Водночас, колегія суддів зазначає, що предметом спору в цій справі є рішення ГУ Держгеокадастру в Хмельницькій області щодо відмови позивачу в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою для відведення відповідної земельної ділянки.

Разом з тим, звертаючись до суду першої інстанції з заявою про вжиття заходів забезпечення позову в цій справі, позивач просив заборонити ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області вчиняти будь-якій дії щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель державної власності, кадастровий номер 6825881400:03:019:0009, та передачею її у власність іншим особам, крім позивача у справі до набрання рішенням справі законної сили.

Втім, колегія суддів зазначає, що рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є лише стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки сам по собі дозвіл не є правовстановлюючим актом.

Тож, обраний позивачем спосіб забезпечення його позову в цій справі не є співмірним із заявленими ним позовними вимогами та з наслідками їх застосування для інших заінтересованих осіб.

З врахуванням наведеного, суд вірно зазначив, що суд може забезпечити позов лише за наявності двох обов`язкових умов: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Також суд першої інстанції вірно зазначив, що необхідною передумовою вжиття заходів забезпечення позову є існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, за таким рішенням, дією або бездіяльністю, а також вірогідність того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

З врахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновок ми суду першої інстанції про відсутність підстав для забезпечення позову.

Враховуючи зазначене суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а ухвала відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Згідно зі ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Шидловський В.Б. Судді Боровицький О. А. Матохнюк Д.Б.