Рішення

від 11.11.2020 по справі 910/12785/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.11.2020Справа № 910/12785/20 Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши у судовому засіданні справу

За позовом Державного підприємства Державний проектний інститут Діпроверф

до Товариства з обмеженою відповідальністю СВ-Телеком

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по місті Києву

про розірвання договору, виселення та стягнення 155038,08 грн.

Представники учасників справи:

від позивача: Кравченко С.В.;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: Литвин Б.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

26.08.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Державного підприємства Державний проектний інститут Діпроверф з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю СВ-Телеком про розірвання договору оренди, виселення та стягнення 155038,08 грн.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору оренди №019/11/18/4689П нерухомого майна, що належить до державної власності, від 30.11.2018 не сплатив орендну плату за вересень 2019 року - липень 2020 року, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 131352,85 грн. Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 8545,81 грн, штраф у розмірі 2854,31 грн, 3% річних у розмірі 1746,16 грн та інфляційні втрати у розмірі 1102,98 грн.

При цьому, оскільки відповідачем було істотно порушено умови Договору оренди №019/11/18/4689П нерухомого майна, що належить до державної власності, від 30.11.2018 в частині сплати орендної плати, позивач просить суд розірвати вказаний договір оренди та виселити відповідача з орендованих приміщень.

Також, звертаючись з даним позовом до суду, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість з відшкодування позивачу витрат на утримання приміщень у розмірі 7826,94 грн на підставі Договору №019-1/11/18 від 30.11.2018, а також нараховані пеню у розмірі 704,69 грн, штраф у розмірі 782,69 грн та 3% річних у розмірі 121,65 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2020 відкрито провадження у справі №910/12785/20, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 05.10.2020) - Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву; підготовче засідання призначено на 30.09.2020, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

29.09.2020 від третьої особи надійшли письмові пояснення, які суд долучив до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 30.09.2020 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 13.10.2020.

У підготовчому засіданні 13.10.2020 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 11.11.2020.

05.11.2020 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи, які суд долучив до матеріалів справи.

Представники позивача та третьої особи у судовому засіданні 11.11.2020 надали усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 11.11.2020 не з`явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином за адресою, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (04107, м. Київ, вул. Дмитрівська, буд. 37-А), що підтверджується інформацією з офіційного сайту АТ Укрпошта щодо відстеження пересилання поштових відправлень, відповідно до якої поштове відправлення станом на 17.10.2020 перебуває у точці доставки/видачі (за ідентифікатором пошуку 0105474925540).

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву у визначений судом у відповідності до господарського процесуального закону строк не скористався.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У судовому засіданні 11.11.2020 судом було закінчено розгляду справи по суті та оголошено вступну і резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

30.11.2018 між Державним підприємством Державний проектний інститут Діпроверф (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю СВ-Телеком (орендар) укладено Договір оренди №019/11/18/4689П нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до умов якого орендодавцем передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення на 4-му поверсі будівлі літери А3, загальною площею 54,7 кв.м., що розміщене за адресою: м. Київ, вул. Преображенська, 25, що перебуває на балансі Державного підприємства Державний проектний інститут Діпроверф (балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 31.05.2018 і становить 936000,00 грн.

Відповідно до п. 2.1 Договору оренди №019/11/18/4689П нерухомого майна, що належить до державної власності, від 30.11.2018 орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.

Відповідно до п. 3.6 Договору оренди №019/11/18/4689П нерухомого майна, що належить до державної власності, від 30.11.2018 орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 30% та 70% щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, встановлених КМУ і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

У п. 5.11 Договору оренди №019/11/18/4689П нерухомого майна, що належить до державної власності, від 30.11.2018 зазначено, що орендар зобов`язаний здійснювати витрати, пов`язані з утриманням орендованого майна. Протягом 15 робочих днів після підписання цього договору укласти з балансоутримувчем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Згідно з п. 10.1 Договору оренди №019/11/18/4689П нерухомого майна, що належить до державної власності, від 30.11.2018 цей договір укладено строком на 2 роки та 11 місяців, що діє з 30.11.2018 до 30.10.2021 включно.

30.11.2018 між Державним підприємством Державний проектний інститут Діпроверф (сторона 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю СВ-Телеком (сторона 2) укладено Договір №019-1/11/18, відповідно до умов якого сторона 1 надає стороні 2 послуги з утримання комплексу будівель та прибудинкової території і точку підключення до джерела електричної енергії для забезпечення функціонування обладнання сторони 2.

Згідно з п. 2.2.4 Договору №019-1/11/18 від 30.11.2018 сторона 2 зобов`язана компенсувати стороні 1 на умовах цього договору витрати на утримання комплексу будівель та прибудинкової території за адресою: м. Київ, вул. Преображенська, 25.

Відповідно до п. 7.1 Договору №019-1/11/18 від 30.11.2018 цей договір вважається укладеним і набирає чинності з 30.11.2018 і діє по 30.10.2021.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору оренди №019/11/18/4689П нерухомого майна, що належить до державної власності, від 30.11.2018 не сплатив орендну плату за вересень 2019 року - липень 2020 року, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 131352,85 грн. Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 8545,81 грн, штраф у розмірі 2854,31 грн, 3% річних у розмірі 1746,16 грн та інфляційні втрати у розмірі 1102,98 грн.

При цьому, оскільки відповідачем було істотно порушено умови Договору оренди №019/11/18/4689П нерухомого майна, що належить до державної власності, від 30.11.2018 в частині сплати орендної плати, позивач просить суд розірвати вказаний договір оренди та виселити відповідача з орендованих приміщень.

Також, звертаючись з даним позовом до суду, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість з відшкодування позивачу витрат на утримання приміщень у розмірі 7826,94 грн на підставі Договору №019-1/11/18 від 30.11.2018, а також нараховані пеню у розмірі 704,69 грн, штраф у розмірі 782,69 грн та 3% річних у розмірі 121,65 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами Договору оренди №019/11/18/4689П нерухомого майна, що належить до державної власності, від 30.11.2018, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди державного майна.

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об`єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання.

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За Актом приймання-передачі від 30.11.2018 позивач передав відповідачу нерухоме майно - нежитлові приміщення на 4-му поверсі будівлі літери А3, загальною площею 54,7 кв.м., що розміщене за адресою: м. Київ, вул. Преображенська, 25 (акт підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками юридичних осіб позивача і відповідача, копія долучена позивачем до позовної заяви).

Згідно з частиною 2 статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором.

Згідно з ч. 3 ст. 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна орендна плата підлягає коригуванню на індекс інфляції згідно з Методикою розрахунку орендної плати. Якщо орендар отримав майно в оренду без проведення аукціону, відповідне коригування орендної плати на індекс інфляції здійснюється щомісячно.

У п. 3.1 Договору оренди №019/11/18/4689П нерухомого майна, що належить до державної власності, від 30.11.2018 зазначено, що орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 №786, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - липень 2018 року - 11959,37 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - листопад 2018 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за серпень, вересень, жовтень, листопад 2018 року.

Згідно з п. 3.2 Договору оренди №019/11/18/4689П нерухомого майна, що належить до державної власності, від 30.11.2018 нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.3 Договору оренди №019/11/18/4689П нерухомого майна, що належить до державної власності, від 30.11.2018).

Судом встановлено, що за користування об`єктом оренди у вересні 2019 року відповідачу нарахована орендна плата у сумі 15723,41 грн, у жовтні 2019 року - орендна плата у сумі 15833,48 грн, у листопаді 2019 року - орендна плата у сумі 15849,31 грн, у грудні 2019 року - орендна плата у сумі 15817,61 грн, у січні 2020 року - орендна плата у сумі 15849,25 грн, у лютому 2020 року - орендна плата у сумі 15801,70 грн, у березні 2020 року - орендна плата у сумі 15928,11 грн, у квітні 2020 року - орендна плата у сумі 16055,54 грн, у травні 2020 року - орендна плата у сумі 16103,70 грн, у червні 2020 року - орендна плата у сумі 16135,91 грн, у липні 2020 року - орендна плата у сумі 16039,09 грн, що відображено в актах надання послуг за вказаний період, копії яких долучено позивачем до позовної заяви.

Акти надання послуг за період з вересня 2019 по травень 2020 року підписані представником відповідача та скріплені відбитком печатки Товариства з обмеженою відповідальністю СВ-Телеком , однак акти надання послуг за червень-липень 2020 року відповідачем не підписані.

Суд зазначає, що порядок визначення розміру місячної орендної плати встановлений сторонами у Договорі оренди №019/11/18/4689П нерухомого майна, що належить до державної власності, від 30.11.2018 (п.п. 3.1, 3.2, 3.3 договору), у зв`язку з чим, беручи до уваги відсутність доказів повернення відповідачем позивачу орендованого нерухомого майна у червні-липні 2020 року, відповідач повинен був сплатити оренду плату за вказані місяці, розмір якої визначається розрахунковим способом (відповідно до умов договору оренди та Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 №786), навіть за відсутності підписаних між сторонами актів надання послуг.

Як зазначено у п. 3.6 Договору оренди №019/11/18/4689П нерухомого майна, що належить до державної власності, від 30.11.2018, орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 30% та 70% щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, встановлених КМУ і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

З розрахунку позовних вимог, долученого позивачем до позовної заяви, вбачається, що позивачем нараховано до стягнення з відповідача 70% (разом з ПДВ) орендної плати за вересень 2019 року у сумі 11792,56 грн; 70% (разом з ПДВ) орендної плати за жовтень 2019 року у сумі 11875,11 грн; 70% (разом з ПДВ) орендної плати за листопад 2019 року у сумі 11886,98 грн; 70% (разом з ПДВ) орендної плати за грудень 2019 року у сумі 11863,21 грн; 70% (разом з ПДВ) орендної плати за січень 2020 року у сумі 11886,94 грн; 70% (разом з ПДВ) орендної плати за лютий 2020 року у сумі 11851,28 грн; 70% (разом з ПДВ) орендної плати за березень 2020 року у сумі 11946,08 грн; 70% (разом з ПДВ) орендної плати за квітень 2020 року у сумі 12041,66 грн; 70% (разом з ПДВ) орендної плати за травень 2020 року у сумі 12077,77 грн; 70% (разом з ПДВ) орендної плати за червень 2020 року у сумі 12101,94 грн та 70% (разом з ПДВ) орендної плати за липень 2020 року у сумі 12029,32 грн, що разом становить 131352,85 грн.

Перевіривши викладені позивачем розрахунки 70% місячного розміру орендної плати, суд дійшов висновку, що вони відповідають порядку та способу нарахування, які встановлені умовами Договору оренди №019/11/18/4689П нерухомого майна, що належить до державної власності, від 30.11.2018.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідачем відзиву на позовну заяву не надано, власного контррозрахунку не наведено, доводів позивача, які викладені у позовній заяві, не спростовано.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, враховуючи встановлений у п. 3.6 Договору оренди №019/11/18/4689П нерухомого майна, що належить до державної власності, від 30.11.2018 строк виконання відповідачем (орендарем) свого обов`язку зі сплати орендних платежів, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був сплачувати орендну плату не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.

Доказів сплати грошових коштів у сумі 131352,85 грн (орендна плата за період з вересня 2019 року по липень 2020 року) станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

Крім того, як встановлено судом, 30.11.2018 між Державним підприємством Державний проектний інститут Діпроверф (сторона 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю СВ-Телеком (сторона 2) укладено Договір №019-1/11/18, відповідно до умов якого сторона 1 надає стороні 2 послуги з утримання комплексу будівель та прибудинкової території і точку підключення до джерела електричної енергії для забезпечення функціонування обладнання сторони 2.

Згідно з п. 2.2.4 Договору №019-1/11/18 від 30.11.2018 сторона 2 зобов`язана компенсувати стороні 1 на умовах цього договору витрати на утримання комплексу будівель та прибудинкової території за адресою: м. Київ, вул. Преображенська, 25.

Відповідно до п. 3.1 Договору №019-1/11/18 від 30.11.2018 сторона 2 компенсує стороні 1 витрати, визначені у п. 2.2.4 договору, у розмірі 592,95 грн, крім того ПДВ - 118,59 грн, всього - 711,54 грн в місяць до 20-го числа за наступний місяць, шляхом перерахування на банківський рахунок, вказаний у розділі 9 договору.

Як вбачається з актів надання послуг та з розрахунку позовних вимоги за Договором №019-1/11/18 від 30.11.2018, позивачем за період з жовтня 2019 року по серпень 2020 року нараховано стягнення з відповідача витрати на утримання об`єкта оренди у загальному розмірі 7826,94 грн (11 місяців * 711,54 грн/місяць).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, відповідач зобов`язаний був компенсовувати позивачу витрати на утримання нерухомого майна, місячний розмір яких погоджений сторонами у договорі та становить 711,54 грн на місяць) у строк до 20-го числа поточного місяця за наступний місяць.

Доказів сплати грошових коштів у загальному розмірі 7826,94 грн (компенсація витрат за Договором №019-1/11/18 від 30.11.2018) станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Наявність та розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю СВ-Телеком за Договором оренди №019/11/18/4689П нерухомого майна, що належить до державної власності, від 30.11.2018 у сумі 131352,85 грн та за Договором №019-1/11/18 від 30.11.2018 у сумі 7826,94 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, зокрема відповідачем не надано суду доказів сплати позивачу грошових коштів у загальному розмірі 139179,79 грн, у зв`язку з чим позовні вимоги Державного підприємства Державний проектний інститут Діпроверф в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю СВ-Телеком суми основного боргу у розмірі 139179,79 грн є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 8545,81 грн (за Договором оренди №019/11/18/4689П нерухомого майна, що належить до державної власності, від 30.11.2018) та пеню у розмірі 704,69 грн (за Договором №019-1/11/18 від 30.11.2018).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Згідно з статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п. 3.7 Договору оренди №019/11/18/4689П нерухомого майна, що належить до державної власності, від 30.11.2018 орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно з п. 4.5 Договору №019-1/11/18 від 30.11.2018 у випадку порушення стороною 2 передбаченого цим договором строку оплати сторона 2 сплачує стороні 1 пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення; у випадку прострочення понад 10 календарних днів сторона 2 додатково сплачує штраф у розмірі 10% від простроченої суми.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за прострочення сплати відповідачем орендної плати (за Договором оренди №019/11/18/4689П нерухомого майна, що належить до державної власності, від 30.11.2018), суд дійшов висновку щодо його необґрунтованості (за місяцями оренди лютий-липень 2020), у зв`язку з чим здійснив власний розрахунок пені, відповідно до якого обґрунтованим розміром пені, що підлягає стягненню з відповідача за договором оренди становить 8541,35 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за прострочення відшкодування витрат на утримання об`єкта оренди (за Договором №019-1/11/18 від 30.11.2018), суд дійшов висновку щодо його необґрунтованості (за квітень-серпень 2020 року), у зв`язку з чим здійснив власний розрахунок пені, відповідно до якого обґрунтованим розміром пені, що підлягає стягненню з відповідача за Договором №019-1/11/18 від 30.11.2018 є 597,52 грн.

Таким чином, позовні вимоги Державного підприємства Державний проектний інститут Діпроверф в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю СВ-Телеком пені за Договором оренди №019/11/18/4689П нерухомого майна, що належить до державної власності, від 30.11.2018 та за Договором №019-1/11/18 від 30.11.2018 у загальному розмірі 9250,50 грн підлягають частковому задоволенню у розмірі 9138,87 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 2854,31 грн. (за Договором оренди №019/11/18/4689П нерухомого майна, що належить до державної власності, від 30.11.2018) та штраф у розмірі 782,69 грн (за Договором №019-1/11/18 від 30.11.2018).

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

У п. 3.8 Договору оренди №019/11/18/4689П нерухомого майна, що належить до державної власності, від 30.11.2018 сторонами погоджено, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3% від суми заборгованості.

Згідно з п. 4.5 Договору №019-1/11/18 від 30.11.2018 у випадку порушення стороною 2 передбаченого цим договором строку оплати сторона 2 сплачує стороні 1 пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення; у випадку прострочення понад 10 календарних днів сторона 2 додатково сплачує штраф у розмірі 10% від простроченої суми.

Перевіривши розрахунки штрафу за прострочення сплати відповідачем орендної плати за Договором оренди №019/11/18/4689П нерухомого майна, що належить до державної власності, від 30.11.2018 (за період з вересня 2019 року по квітень 2020 року) та за прострочення відшкодування витрат на утримання майна за Договором №019-1/11/18 від 30.11.2018, суд дійшов висновку щодо їх обґрунтованості, у зв`язку з чим позовні вимоги Державного підприємства Державний проектний інститут Діпроверф в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю СВ-Телеком штрафу у загальному розмірі 3637,00 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1746,16 грн (за Договором оренди №019/11/18/4689П нерухомого майна, що належить до державної власності, від 30.11.2018) та 3% річних у розмірі 121,65 грн (за Договором №019-1/11/18 від 30.11.2018).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок 3% річних за Договором оренди №019/11/18/4689П нерухомого майна, що належить до державної власності, від 30.11.2018, суд дійшов висновку щодо його необґрунтованості, у зв`язку з чим здійснив власний розрахунок 3% річних, відповідно до якого обґрунтованим розміром 3% річних, що підлягають стягненню з відповідача, є 1741,77 грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних за Договором №019-1/11/18 від 30.11.2018, суд дійшов висновку щодо його необґрунтованості, у зв`язку з чим здійснив власний розрахунок 3% річних, відповідно до якого обґрунтованим розміром 3% річних, що підлягають стягненню з відповідача, є 121,23 грн.

Таким чином, позовні вимоги Державного підприємства Державний проектний інститут Діпроверф в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю СВ-Телеком 3% річних у розмірі 1867,81 грн підлягають частковому задоволенню у розмірі 1863,00 грн.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 1102,98 грн за прострочення сплати відповідачем орендної плати за Договором оренди №019/11/18/4689П нерухомого майна, що належить до державної власності, від 30.11.2018.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць , поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України Про індексацію грошових доходів населення у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат за Договором оренди №019/11/18/4689П нерухомого майна, що належить до державної власності, від 30.11.2018, суд дійшов висновку щодо його необґрунтованості, у зв`язку з чим здійснив власний розрахунок інфляційних втрат, відповідно до якого обґрунтованим розміром інфляційних втрат, які підлягають стягненню з відповідача, є 805,30 грн.

Таким чином, позовні вимоги Державного підприємства Державний проектний інститут Діпроверф в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю СВ-Телеком інфляційних втрат у розмірі 1102,98 грн підлягають частковому задоволенню у розмірі 805,30 грн.

У зв`язку з істотним порушенням відповідачем умов Договору оренди №019/11/18/4689П нерухомого майна, що належить до державної власності, від 30.11.2018 (а саме, у зв`язку з тим, що відповідач протягом дії вказаного договору постійно допускає прострочення зі сплати орендної плати), позивач просить суд розірвати Договір оренди №019/11/18/4689П нерухомого майна, що належить до державної власності, від 30.11.2018 та виселити Товариство з обмеженою відповідальністю СВ-Телеком з орендованих приміщень.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно з п. 10.1 Договору оренди №019/11/18/4689П нерухомого майна, що належить до державної власності, від 30.11.2018 цей договір укладено строком на 2 роки та 11 місяців, що діє з 30.11.2018 до 30.10.2021 включно.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

У ч. 2 ст. 24 Закону України Про оренду державного та комунального майна зазначено, що договір оренди може бути достроково припинений за згодою сторін. Договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором.

У п. 10.6.3 Договору оренди №019/11/18/4689П нерухомого майна, що належить до державної власності, від 30.11.2018 зазначено, що чинність договору припиняється достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду.

Отже, однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 22.01.2019 у справі №927/877/17).

З аналізу змісту статті 651 Цивільного кодексу України вбачається, що йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №910/3568/18, від 17.04.2019 у справі №910/6381/18, від 14.08.2019 у справі №910/8819/18.

Крім того, оцінка істотного порушення договору здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені законом. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Наведена правова позиція викладена у постанові у постанові Верховного Суду від 17.04.2019 у справі №910/6381/18, від 28.08.2019 у справі №910/5381/18.

Із вказаного вбачається, що для встановлення можливості розірвання спірного договору необхідно визначити чи були допущені відповідачем саме істотні порушення умов такого договору, чи наявна шкода і її розмір внаслідок дій (бездіяльності) Товариства з обмеженою відповідальністю СВ-Телеком , а також співвіднести очікуваний результат від укладеного договору та фактичні обставини внаслідок неналежного його виконання.

З огляду на тривале порушення відповідачем умов Договору оренди №019/11/18/4689П нерухомого майна, що належить до державної власності, від 30.11.2018 в частині сплати орендної плати, своєчасне та в повному обсязі отримання якої є метою укладення даного договору з боку позивача, а несплата відповідачем орендної плати призвела до того, що позивачем не було отримано очікуваний результат - отримання грошових коштів від здачі в оренду нерухомого майна, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для розірвання Договору оренди №019/11/18/4689П нерухомого майна, що належить до державної власності, від 30.11.2018 відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України, так як відповідачем були істотно порушені умови вказаного договору оренди державного майна.

Отже, позовні вимоги Державного підприємства Державний проектний інститут Діпроверф в частині розірвання Договору оренди №019/11/18/4689П нерухомого майна, що належить до державної власності, від 30.11.2018 підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивач просить суд виселити відповідача з орендованих приміщень шляхом звільнення вказаних приміщень від майна та підписання акту приймання-передачі.

Відповідно до ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Відповідно до ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України, якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з п. 5.10 Договору оренди №019/11/18/4689П нерухомого майна, що належить до державної власності, від 30.11.2018 орендар зобов`язується у разі припинення або розірвання договору повернути орендодавцю/балансоутримувачу орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

Відповідно до п. 10.10 Договору оренди №019/11/18/4689П нерухомого майна, що належить до державної власності, від 30.11.2018 майно вважається поверненим орендодавцю/балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі. Обов`язок щодо складання акту приймання-передачі про повернення майна покладається на орендаря.

За таких обставин, оскільки суд дійшов висновку розірвати укладений між позивачем та відповідачем Договір оренди №019/11/18/4689П нерухомого майна, що належить до державної власності, від 30.11.2018, підстави для користування відповідачем об`єктом оренди за вказаним договором відсутні, з огляду на що позовні вимоги Державного підприємства Державний проектний інститут Діпроверф в частині виселення Товариства з обмеженою відповідальністю СВ-Телеком з приміщення є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з п. 10.9 Договору оренди №019/11/18/4689П нерухомого майна, що належить до державної власності, від 30.11.2018 у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом 3-х робочих днів повертається орендарем орендодавцю/балансоутримувачу.

Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону України Про оренду державного та комунального майна у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

За таких обставин, враховуючи, що у випадку розірвання договору у судовому порядку, договір є розірваним (зобов`язання сторін припиненими) з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили (відповідно до ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України), беручи до уваги положення п. 10.9 договору оренди та ч. 1 ст. 25 Закону України Про оренду державного та комунального майна про обов`язок орендаря повернути об`єкт оренди протягом трьох робочих днів з дати припинення договору, суд дійшов висновку виселити відповідача з об`єкту оренди протягом 3-х робочих днів моменту набрання рішенням законної сили.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Розірвати Договір оренди №019/11/18/4689П нерухомого майна, що належить до державної власності, від 30.11.2018, укладений між Державним підприємством Державний проектний інститут Діпроверф та Товариством з обмеженою відповідальністю СВ-Телеком .

3. Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю СВ-Телеком (04107, м. Київ, вул. Дмитрівська, буд. 37-А; ідентифікаційний код: 32425264) з нежитлових приміщень на четвертому поверсі будівлі літери А3 , загальною площею 54,7 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Преображенська, буд. 25, шляхом звільнення вказаного приміщення від майна товариства та підписання акту приймання-передачі протягом 3-х (трьох) робочих днів з моменту набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СВ-Телеком (04107, м. Київ, вул. Дмитрівська, буд. 37-А; ідентифікаційний код: 32425264) на користь Державного підприємства Державний проектний інститут Діпроверф (03110, м. Київ, вул. Преображенська, буд. 25; ідентифікаційний код: 14311465) суму основного боргу у розмірі 139179 (сто тридцять дев`ять тисяч сто сімдесят дев`ять) грн 79 коп, пеню у розмірі 9138 (дев`ять тисяч сто тридцять вісім) грн 87 коп., штраф у розмірі 3637 (три тисячі шістсот тридцять сім) грн 00 коп., 3% річних у розмірі 1863 (одна тисяча вісімсот шістдесят три) грн 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 805 (вісімсот п`ять) грн 30 коп. та судовий збір у розмірі 6523 (шість тисяч п`ятсот двадцять три) грн 36 коп.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст складено та підписано 18.11.2020.

Суддя О.М. Спичак