Рішення

від 17.11.2020 по справі 914/1760/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2020 справа № 914/1760/20

Суддя Юркевич М.В., за участю секретаря Кияк І.В., в порядку спрощеного позовної заяви: Товариства з обмеженою відповідальністю Фієра Груп , м. Харків

до відповідача: Приватного підприємства Торгового дому Львівські пропозиції , м. Львів

про: стягнення 20 000,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Чирик А.І. - представник

ВСТАНОВИВ:

На розгляд до Господарського суду Львівської області поступила позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Фієра Груп до Приватного підприємства Торгового дому Львівські пропозиції про стягнення 20 000,00 грн.

Ухвалою від 21.07.2020р. було відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження та надано строк для подання відзиву та доказів по справі.

19.08.2020р. на адресу суду надійшов відзив на позов.

Ухвалою від 23.09.2020 року розгляд справи призначено по суті в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні на 13.10.2020 року.

Ухвалою від 13.10.2020р. розгляд справи було відкладено на 27.10.2020р.

В судове засідання 27.10.2020р. сторони явку своїх уповноважених представників не забезпечили.

В той же час, від представника відповідача поступило клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з тим, що він перебуває на самоізоляції через те, що мав контакт з особою, в якої підтверджено лабораторно захворювання на COVID-19.

Ухвалою від 27.10.2020р. розгляд справи по суті було відкладено на 17.11.2020р.

В судове засідання 17.11.2020р. з`явився представник відповідача. Позивач явку свого уповноваженого представника не забезпечив, причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача виступив з поясненнями по суті позовних вимог, в яких заперечив проти їх задоволення з підстав викладених у відзиві. Крім того, в судовому засідання представник відповідача надав суду письмові обгрунтування щодо понесених витрат позивача на професійну правничу допомогу.

В ході розгляду справи по суті, судом було з`ясовано наступне:

30.03.2020р. платіжним дорученням №283 Товариством з обмеженою відповідальністю Фієра Груп (позивачем) було перераховано на користь Приватного підприємства Торгового дому Львівські пропозиції (відповідача) грошові кошти в сумі 20 000,00 грн.

03.04.2020р. позивач відправив на електронну адресу відповідача лист з вимогою повернення помилково перерахованих коштів в розмірі 20 000,00 грн.

13.04.2020р. та 27.05.2020р. позивач на адресу відповідача надіслав претензії №1 та №2, в яких повторно вимагав від відповідача повернення перерахованих коштів. Однак, відповідач кошти не повернув, що стало підставою для звернення позивача з даним господарським позовом.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач покликається на норму ст. 1212 ЦК України, відповідно до якої відповідач зобов`язаний повернути позивачу кошти, які були набуті без достатньої правової підстави, тобто за відсутності між сторонами договірних відносин.

Позиція відповідача.

Відповідач повністю заперечував позовні вимоги та вважав твердження позивача такими, що не відповідають дійсності.

Зокрема, відповідач зазначив, що кошти, сплачені позивачем 30.03.2020р. за платіжним дорученням №283 були перераховані на рахунок відповідача з призначенням платежу - сплата за плитку керамічну згідно накладної №18401 від 02.09.2019р., №19512 від 11.09.2019р. Тобто, за поставлений позивачу відповідачем товар.

Крім того, відповідач звертав увагу суду на те, що між сторонами було укладено договір №02/09/01 від 02.09.2019р., на виконання якого відповідач здійснював поставку позивачу товар (керамічну плитку) згідно видаткової накладної №18401 від 02.09.2019р. та накладної №19512.

Також, останній зазначав, що на момент подання цього позову, у позивача існувала перед відповідачем непогашена заборгованість за товар, відповідно до вказаного договору на загальну суму 110 300,99 грн., яку позивач погасив лише 27.07.2020р., тобто після відкриття провадження у даній справі.

На підтвердження наведеного, відповідач надав суду банківську виписку від 27.07.2020р. №497

Отже, підставами для перерахунку позивачем на користь відповідача спірної суми 20 000,00 грн. були видаткові накладні №18401 від 02.09.2019р. та №19512 від 11.09.2019р., а тому відповідач вважає, що покликання позивача на безпідставне набуття ним коштів є необгрунтованим.

Ухвалюючи рішення суд послуговується наступними законоположеннями та своїми висновками:

В силу приписів ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно ч. 1 ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Касаційний господарський суд вказав, що під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Такий правовий висновок викладений раніше у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Як встановлено судом, платіжне доручення, яким позивач перерахував відповідачу 20 000,00 грн. містить посилання на призначення платежу: сплата за плитку керамічну згідно накладної №18401 від 02.09.2019р., №19512 від 11.09.2019р. .

Разом з тим, вказані видаткові накладні були підписані сторонами в межах договору №02/09/01 від 02.09.2019р. на поставку товару, а саме плитки керамічної.

Таким чином, як вбачається з наведених доказів, підставою набуття відповідачем грошових коштів в розмірі 20 000,00 грн. був договір №02/09/01 від 02.09.2019р. та підписані на його виконання видаткові накладні.

В ході розгляду справи позивач вказаних обставин не спростував та не надав суду доказів в їх заперечення.

Крім того, суд також звертає увагу на те, що позивач у позовній заяві стверджував про відсутність між сторонами будь-яких договірних відносин, які б могли стати підставою для перерахування відповідачу 20 000,00 грн. Однак, з наведеного вище вбачається, що такі твердження не відповідають дійсності та є необгрунтованими.

З огляду на це, суд не вбачає підстав для застосування до спірних правовідносин ст. 1212 ЦК України, а тому дійшов висновку в задоволенні позовних вимог відмовити.

В ході судового засідання 17.11.2020р. представником відповідача було заявлено клопотання про долучення доказів понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, у зв`язку з розглядом даної справи. Вказану заяву представник відповідача просив суд розглядати при винесенні судом рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 2 ст. 126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку відмовити в задоволенні позовних вимог, то відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, судові витрати пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Так обгрунтовуючи заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відповідач надав суду договір №13/08/20-1 про надання адвокатських послуг від 13.08.2020р., акт №1 приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 13.11.2020р., рахунок-фактуру №1/13-11-20 від 13.11.2020р. та копію платіжного доручення про сплату 4 725,00 грн.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

В акті №1 приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 13.11.2020р. представник відповідача зазначив надання послуг (участь в судових засіданнях) - 1,5 год. на суму 1 417,50 грн. та надання консультатції і проведення аналізу документів, а також написання процесуальних документів по справі на загальну суму 3 307,50 грн.

Проаналізувавши надані адвокатом відповідачу послуги, беручи до уваги їх вартість та співмірність до ціни позову і складності справи, суд прийшов до висновку про їх задоволення частково на суму 3 725,00 грн.

При цьому, суд виходить з того, що сумарна кількість часу перебування представника відповідача в судових засіданнях є меншою, ніж зазначена в акті наданих послуг. Крім того, вказана справа малозначною в розумінні норм ГПК України та розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог та стягнення з позивача на користь відповідача 3 725,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241, 327 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Фієра Груп - відмовити.

2. Заяву Приватного підприємства Торговий Дім Львівські пропозиції про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фієра Груп (61106, м. Харків, вул. Плиткова, 12, код ЄДРПОУ 43038226) на користь Приватного підприємства Торговий Дім Львівські пропозиції (79021, м. Львів, Кульпарківська, 164А, кв. 49, код ЄДРПОУ 30275866) 3 725,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст.327 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені в ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 19.11.2020р.

Суддя М.В. Юркевич