Постанова

від 19.11.2020 по справі 483/717/20

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

19.11.20

22-ц/812/1869/20

Справа номер 483/717/20 Головуючі суду першої інстанції - Шевиріна Т.Д., Рак Л.М.

Провадження номер 22-ц/812/1719/20 Доповідач суду апеляційної інстанції - Локтіонова О.В.

22-ц/812/1869/20

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2020 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого - Локтіонової О. В.,

суддів: Колосовського С. Ю., Ямкової О. О.,

із секретарем судового засідання - Колосовою О. М.,

за участі:

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами товариства з обмеженою відповідальністю Агро КОН на рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 серпня 2020 року, ухвалене о 12 год.26 хв. під головуванням судді Шевиріної Т.Д. в приміщенні суду в м.Очаків Миколаївської області, повний текст якого складено 19 серпня 2020 року, та додаткове рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 08 вересня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Рак Л.М. в приміщенні суду в м.Очаків Миколаївської області, за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю Агро КОН про витребування земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

26 травня 2020 року ОСОБА_3 подала до суду позов до ТОВ Агро КОН , який обґрунтовувала наступним.

Позивач вказувала, що їй на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 2,16 га із кадастровим номером 4825184000:01:000:0292 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на якій розташовані багаторічні насадження - виноградники.

На даний час земельна ділянка безпідставно перебуває у користуванні у відповідача, оскільки будь-яких договорів оренди на користування вона з ТОВ Агро КОН не укладала.

Посилаючись на те, що відповідач не визнає її право власності на багаторічні насадження, які розташовані на належній їй земельній ділянці та відмовляється у добровільному порядку повернути земельну ділянку, ОСОБА_3 просила витребувати її з чужого незаконного володіння ТОВ Агро КОН та повернути у її власність разом з розташованими на ній багаторічними насадженнями - виноградниками.

Рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 серпня 2020 року позов ОСОБА_3 задоволено. ТОВ Агро КОН зобов`язано повернути ОСОБА_3 вищезазначену земельну ділянку разом з багаторічними насадженнями (виноградниками), яка розташована в межах території Солончаківської сільської ради Очаківського району Миколаївської області. З відповідача на користь ОСОБА_3 стягнуто судовий збір сумі 840,80 грн.

Додатковим рішенням суду від 08 вересня 2020 року з ТОВ Агро КОН на користь позивача стягнуто витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6200 грн.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив із того, що разом з отриманням у власність земельної ділянки власник отримує у власність і розташовані на ній багаторічні насадження, а тому користування спірною земельною ділянкою відповідачем без згоди власника, яким є позивач, є незаконним. У зв`язку з цим, на думку суду, заявлена позовна вимога є такою, що підлягає задоволенню. Оскільки позивачем доведено понесені судові витрати, розмір яких є обґрунтованим, то вони повинні бути відшкодовані відповідачем.

Не погодившись з рішеннями суду, ТОВ Агро КОН подало апеляційні скарги, в яких посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.

Обґрунтовуючи свої апеляційні скарги, відповідач зазначав, що судом першої інстанції неправильно оцінено наявні у матеріалах справи докази, а також розтлумачено норми матеріального права, зокрема щодо питання володіння багаторічними насадженнями. Товариство на законних підставах придбало виноградники, а тому вони не можуть бути у нього витребувані. Оскільки у первинних позовних вимогах позивачем не ставилося питання щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, то вони не могли бути стягнуті додатковим рішенням суду. Крім того, відповідач наголошував на тому, що суд порушив вимоги ст.270 ЦПК України щодо незмінності складу суду при ухваленні додаткового рішення суду.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішень суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача на основне рішення суду не підлягає задоволенню, а на додаткове рішення підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 2,16 га із кадастровим номером 4825184000:01:000:0292 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в межах території Солончаківської сільської ради Очаківського району Миколаївської області, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯА №072294 від 08.02.2005, рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 березня 2018 року та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За відомостями Відділу в Очаківському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області вказана земельна ділянка передавалася в оренду СГ ЗАТ Родіна строком на 5 років. Договір оренди було зареєстровано 03 серпня 2009 року за №040902100512 (а.с.10 зворот).

Вказаною земельною ділянкою користується ТОВ Агро КОН , який на підтвердження законності її використання посилався на договір купівлі-продажу багаторічних насаджень винограднику, укладений у 2010 році між СЗАТ Родіна (продавець) та ТОВ Агро КОН (покупець) (а.с.33-34).

Згідно з інформацією ТОВ Агро КОН від 28.03.2020 з ОСОБА_3 договору оренди спірної земельної ділянки не укладалося. Однак орендна плата за кожен рік нараховувалася та сплачувалася.

25 березня 2020 року ОСОБА_3 зверталася до ТОВ Агро КОН із заявою про повернення вищезазначеної земельної ділянки у її власність (а.с.9).

Проте, земельна ділянка повернута не була.

Статті 179, 183 ЦК України регламентують, що річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки. Подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення. Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Згідно з частиною першою статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки, виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно із положеннями частин другої, третьої статті 22, статті 19 ЗК України багаторічні насадження це різновид сільськогосподарських угідь, що відносяться до земель сільськогосподарського призначення. Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до статті 79 ЗК України (у редакції, чинній на час отримання державного акту) земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Згідно із частиною третьою статті 373 ЦК України право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (ґрунтовий) шар у межах цієї ділянки, на водні об`єкти, ліси, багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а також на простір, що є над і під поверхнею ділянки, висотою та глибиною, які необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Відповідно до п.27 Державних стандартів 26640-85 Землі. Терміни та визначення , затверджених постановою Державного комітету СРСР по стандартах від 28.10.1985 №3453, які діяли на час отримання у власність земельної ділянки ОСОБА_3 , (втрата чинності 17.03.2017) виноградники відносяться до багаторічних сільськогосподарських насаджень.

Враховуючи викладене, у правовідносинах що склалися, багаторічні насадження - виноградники не можуть розглядатися, як окремий об`єкт права власності без земельних ділянок, на яких вони знаходяться, оскільки є складовою частиною земельної ділянки. Вони належать власнику земельної ділянки, на яку видано державний акт на право власності.

Таким чином, отримавши 08 лютого 2005 року державний акт на право власності на спірну земельну ділянку, ОСОБА_3 отримала право приватної власності як на земельну ділянку, так і на розташовані на ній багаторічні насадження - виноградники.

Стаття 387 ЦК України передбачає, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

За такого, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що спірна земельна ділянка з розміщеними на ній насадженнями належать позивачу на праві власності разом з насадженнями як один цілісний об`єкт, а тому позивач має право витребувати її у відповідача, оскільки вона вибула з її володіння не з її волі іншим шляхом.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, викладеними ним у постановах від 25 лютого 2015 року у справі №6-14цс15 та від 04 листопада 2015 року у справі №6-911цс15.

Посилання відповідача у апеляційній скарзі на те, що виноградники були придбані ним за договором купівлі-продажу, не можуть бути прийняті до уваги як такі, що не відповідають вимогам закону.

Договорів оренди спірної земельної ділянки між сторонами не укладено.

Посилання відповідача на п.21 Методики уточнення складу і вартості пайових фондів майна членів колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі реорганізованих, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 р. №177 та лист Державного агентства земельних ресурсів від 28.04.12, як підставу для задоволення скарги, бо багаторічні насадження не могли бути розпайовані, колегія суддів вважає хибним.

Вказаний пункт Методики передбачає перелік майна, що не підлягає паюванню, зокрема майна, яке неможливо виділити в натурі в рахунок майнового паю (дороги загального користування, капітальні вкладення на поліпшення земель - меліоративні, осушувальні, іригаційні та інші роботи, гідротехнічні споруди, ставки, багаторічні насадження, лісосмуги), а також об`єктів, які перебувають в загальному користуванні.

Лист Державного агентства земельних ресурсів від 28.04.12 містить посилання про те, що громадяни набувають права на земельні частки (паї) під багаторічними насадженнями, як на сільськогосподарські угіддя, які згідно зі статтею 1 Указу Президента України від 08.09.95 №720 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям підлягали паюванню, а не насадження, як майно.

Згідно з Указом Президента України від 03.12.1999 №1529 Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки члени колективних сільськогосподарських підприємств при вільному виході з підприємств мали право на земельні частки (паї) і майнові паї.

У даному випадку земельна ділянка разом з багаторічними насадженнями була передана позивачу в якості земельного паю, що не протирічить законодавству.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду від 18 серпня 2020 року, оскільки воно є законним та обґрунтованим.

Що ж стосується доводів апеляційної скарги відповідача про незаконність додаткового рішення суду від 08 вересня 2020 року, то на думку колегії суддів можна з ними погодитися тільки частково.

Матеріали справи свідчать, що позивач у позові інформував суд і протилежну сторону, що у нього під час розгляду справи будуть наявні витрати на професійну правничу допомогу. З заявою про ухвалення додаткового рішення суду з приводу стягнення вказаних витрат з відповідача з доданими доказами витрат позивач звернувся вчасно. Головуючий у справі, який ухвалив основне рішення по суті спору, на час подання заяви про ухвалення додаткового рішення у справі перебував у відпустці.

Відповідно до ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Виходячи з приписів ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з правовою позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеною у постанові від 24 червня 2020 року у справі №759/9300/13-ц, аналіз змісту статті 270 ЦПК України у системному зв`язку з іншими нормами права, дає підстави для висновку, що вказана процесуальна норма не встановлює беззаперечний обов`язок ухвалення додаткового рішення виключно в такому ж складі суду (суддів), що ухвалив рішення, оскільки у цьому разі законодавець використовує формулу суд, що ухвалив рішення як суддівська інституція, а не конкретних суддів суду.

Крім того, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Колегія суддів касаційного суду зазначила, що з огляду на принцип верховенства права не є допустимим занадто формальне ставлення до передбачених законом вимог, оскільки забезпечення реального доступу до правосуддя є одним із основних обов`язків держави.

Процесуальна можливість ухвалення судом додаткового рішення у складі, відмінному від складу суддів, що ухвалив рішення у справі, забезпечена, зокрема приписами пункту 2.3.47 Положення про автоматизовану систему документообігу суду в редакції, затвердженій рішенням Ради суддів України №25 від 02.04.2015, що дозволяє автоматизований розподіл заяви про ухвалення додаткового рішення у разі відсутності раніше визначеного в судовій справі головуючого судді.

Відповідно до вимог частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційного суду вважає, що за вказаних обставин ухвалення додаткового рішення у справі складом суду відмінним від складу суду, що ухвалив основне рішення, не протирічить нормам цивільного процесуального законодавства. Позивачем було дотримано вимог ч.8 ст.141 ЦПК України.

Отже, підстави для скасування рішення суду у зв`язку з порушенням судом норм процесуального права відсутні.

Між тим, наявні підстави для зміни рішення суду в частині розміру витрат на професійну правничу допомогу до 5733,44 грн., оскільки з представлених доказів участі адвоката у судових засіданнях та здійснення ним надання вказаної допомоги вбачається, що саме такою є сума нарахування цих витрат: 700 грн - попередня консультація, вивчення і правовий аналіз матеріалів справи, підготовка та подання адвокатських запитів, 3500 грн - підготовка цивільного позову протягом 3,5 год., 1533,44 грн. - участь у судових засіданнях, виходячи з часу вказаного у протоколах судових засідань від 30.07.2020 та 18.08.2020.

Беручи до уваги, що представник позивача надавав їй професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у вигляді участі у судових засіданнях в суді апеляційної інстанції 04.11.2020 та 18.11.2020 протягом менш ніж 30 хвилин, що підтверджується розрахунком суми гонорару, актом здачі-приймання виконаних робіт, прибутковими касовими ордерами та протоколами судових засідань, то вказані витрати з урахуванням вимог статей 137, 141 ЦПК України підлягають частковому задоволенню на суму 420 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.374, 375, 376, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Агро КОН на рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 серпня 2020 року залишити без задоволення.

Рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 серпня 2020 року залишити без змін.

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Агро КОН на додаткове рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 08 вересня 2020 року задовольнити частково.

Додаткове рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 08 вересня 2020 року змінити, зменшивши розмір витрат на професійну правничу допомогу до 5733,44 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Агро КОН на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у сумі 420 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий О. В. Локтіонова

Судді С. Ю. Колосовський

О. О. Ямкова

Повний текст постанови складено 19 листопада 2020 року.