Ухвала

від 12.11.2020 по справі 757/44331/20-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/44331/20-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2020 року 12 листопада 2020 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , адвоката ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність слідчого, яка полягає у неповерненні тимчасового вилученого майна,

В С Т А Н О В И В :

В провадження Печерського районного суду м. Києва надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність слідчого Головного слідчого управління Національної поліції України, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна в ході обшуку, проведеного 10 вересня 2020 року у кримінальному провадженні № 12020000000000078 від 30.01.2020 р.

В обґрунтування доводів та вимог скарги зазначено, що 10 вересня 2020 було проведено обшук за адресою АДРЕСА_1 , під час якого незаконно було вилучено вищезазначене майно, яке є непричетним до даного кримінального провадження та не було зазначено в ухвалі Печерського районного суду м. Києва від 09 вересня 2020 року, а належить особисто ОСОБА_4 , а відтак вилучене майно має статус тимчасово вилученого та відповідно підлягає поверненню його законному володільцю.

З огляду на викладене, вилучені речі та документи є такими, що не входили до переліку, щодо якого було прямо надано дозвіл на відшукання та вилучення вищевказаною ухвалою слідчого судді №757/38023/20-к, а відтак підлягають поверненню його законному володільцю.

Представник особи, що подала скаргу адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні вимоги скарги підтримав та просив задовольнити, так як майно на поверненні якого він наполягає, має статус тимчасово вилученого.

Слідчий,бездіяльність якогоє предметомоскарження, у судове засідання не з`явився, про місце і час розгляду скарги повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Вивчивши скаргу, заслухавши обґрунтування адвоката та дослідивши письмові докази, слідчий суддя приходить до наступного.

За своїм змістом подана скарга направлена на повернення вилученого майна у ході проведеного обшуку, через призму оскарження бездіяльності прокурора/слідчого.

Судовим розглядом встановлено, що слідчими Головногослідчого управлінняНаціональної поліціїУкраїни здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12020000000000078 від 30.01.2020 р.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 09 вересня 2020 року, слідчим групи слідчих у кримінальному провадженні, було надано дозвіл на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , що відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, належить на праві власності ОСОБА_4 та перебуває в його користуванні, з метою виявлення та вилучення речей, предметів та документів, що мають значення речових доказів у кримінальному провадженні, а саме: цифрових носіїв електронної інформації (флеш-карт будь-якого формату, USB-Flash носіїв, носіїв на жорстких магнітних дисках (HDD), носіїв на твердотільних дисках (SSD), оптичні диски CD, DVD, комп`ютерів (СБПК, монітор, клавіатура), планшетів, ноутбуків із зарядними пристроями (ППК), мобільних телефонів із сім-картами тощо), пристроїв та приладів, які забезпечують доступ до локальної мережі, всесвітньої інформаційної системи загального доступу Інтернет, у тому числі призначених для з`єднання декількох вузлів комп`ютерної мережі в умовах одного чи декількох сегментів мережі (маршрутизатори, роутери безпровідного підключення, інше), із відомостями щодо функціонування, адміністрування та використання веб сайтів dream-singles.com, victiriabrides.com та merry-cherry.com, блокноти та чорнові записи із відомостями щодо переліку третіх осіб із їхніми персональними банківськими даними, документи щодо проведення господарської діяльності, кадрових призначень та звільнень працівників ТОВ «ДРІМ МЕРРІДЖ ЮКРЕЙН» (код ЄДРПОУ 38314958), готівкові кошти в національній та іноземній валюті, і ці речі можуть містити на собі сліди вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 234 КПК України, обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.

Згідно положень ч.ч. 8, 9 ст. 236 КПК України, особи, у присутності яких здійснюється обшук, при проведенні цієї слідчої (розшукової) дії мають право робити заяви, що підлягають занесенню до протоколу обшуку. Другий примірник протоколу обшуку разом із доданим до нього описом вилучених документів та тимчасово вилучених речей (за наявності) вручається особі, у якої проведено обшук, а в разі її відсутності - повнолітньому членові її сім`ї або його представникові.

Разом з цим, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.

Слідчий суддя при вирішенні даної скарги, враховує, приписи статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Частиною 5 статті 9 КПК України, передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Так, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ стаття 1Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах«Іммобіліаре Саффі проти Італії»(Immobiliare Saffi v. Italy) [ВП], заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії» () [ВП], заява № 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року).

ЄСПЛ наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимогастатті 1Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-якевтручання державногооргану управо намирне володіннямайном повиннобути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінніКонвенціївимагає дотриманнявідповідних положеньнаціонального законодавствата відповідностіпринципові верховенстваправа,що включаєсвободу відсвавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії» (Kushoglu v. Bulgaria), заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року).

У своєму рішенні від 23.01.2014 у справі «East/WestAllianceLimited»проти України»(Заява№ 19336/04) ЄСПЛ також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурістатті 1Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існуватиобґрунтоване пропорційнеспіввідношення міжзасобами,які застосовуються,та метою,яку прагнутьдосягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі«Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»(James and Others v. the United Kingdom), п. 50, Series A № 98).

Згіднозі ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржено неповернення тимчасово вилученого майна, згідно з вимогамистатті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які слідчий, прокурор зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна.

Відповідно дост. 236 КПК України,вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукування в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Статтею 169 КПК Українипередбачено, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; у випадках, передбачених ч. 5 ст.171, ч. 6 ст.173цьогоКодексу; у разі скасування арешту.

У судовому засіданні встановлено, що вилучене, відповідно до протоколу обшуку від 10 вересня 2020 року за адресою: АДРЕСА_1 , майно на поверненні якого наполягає володілець, підпадає під критерії, визначені ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 09 вересня 2020 року на підставі якої працівниками органу досудового розслідування проведено слідчу дію обшук.

Відтак, вилучене майно, не є тимчасово вилученим майном, а тому не може застосовуватися порядок, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 169 КПК України, та процедура за ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 цього Кодексу.

За вказаних обставин, під час судового розгляду даної скарги за наданими матеріали, встановлено, що втручання органу досудового розслідування у право ОСОБА_4 законними критеріями, тобто з дотриманням відповідних положень національного законодавства та відповідності верховенства права. Також, слідчим суддею встановлено, що даний час забезпечується «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав ОСОБА_4 відповідно існує пропорційне співвідношенняміж засобами,які застосовуються органом досудового розслідування, та метою, яку прагнуть досягти.

На підставі викладеного, враховуючи ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, слідчий суддя приходить до висновку про безпідставність вимог скарги, а відтак у задоволенні вимог скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 100, 169170, 303, 305, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В :

У задоволенні скарги адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність слідчого, яка полягає у неповерненні тимчасового вилученого майна, відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає».

Слідчий суддя ОСОБА_1