Рішення

від 10.11.2020 по справі 920/270/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.11.2020 Справа № 920/270/20 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А. за участі секретаря судового засідання Галашан І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/270/20 в порядку загального позовного провадження

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Пенталак (41100, Сумська область, м. Шостка, вул. Садовий бульвар, буд. 47А, ідентифікаційний код 22595554, email: info@pentalak.com.ua),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Золотий Дим (41132, Сумська область, Шосткинський район, с. Гамаліївка, вул. Скоропадського, буд. 52Г, ідентифікаційний код 33326927),

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: приватного нотаріуса Шосткинського міського нотаріального округу Сумської області Даниленка Геннадія Володимировича ( АДРЕСА_1 , номер свідоцтва: 5397),

про визнання права власності та скасування державної реєстрації ,

за участю представників сторін:

позивача - адвокат Нестеренко А.В. згідно ордеру серії ВМ № 1004556 від 16.03.2020,

відповідача - не з`явився,

третьої особи - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

20.03.2020 позивач звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до якої просив визнати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю Пенталак (41100, Сумська область, м. Шостка, вул. Садовий бульвар, буд. 47А, ідентифікаційний код 22595554) на Адміністративно-побутовий комплекс, позначений в плані літерою В-2 , загальною площею 681,6 м.кв., та скасувати державну реєстрацію права спільної часткової власності Товариства з обмеженою відповідальністю Золотий Дим (41132, Сумська область, Шосткинський район, с. Гамаліївка, вул. Скоропадського, буд. 52Г, ідентифікаційний код 33326927) на частку 13/50, до складу якої включено Адміністративно-побутовий комплекс (літера В-2 ) загальною площею 681,6 м.кв. (запис № 30195331 від 07.02.2019), а також покласти на відповідача судові витрати, пов`язані із розглядом справи.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що протиправна реєстрація приватним нотаріусом Шосткинського міського нотаріального округу Сумської області Даниленком Г.В. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права спільної часткової власності Товариства з обмеженою відповідальністю Золотий Дим (41132, Сумська область, Шосткинський район, с. Гамаліївка, вул. Скоропадського, буд. 52Г, ідентифікаційний код 33326927) на частку 13/50, з включенням до складу такої частки Адміністративно-побутового комплексу (Літера В-2 ) загальною площею 681,6 м.кв. (запис № 30195331 від 07.02.2019) призвела до порушення права власності позивача на належне йому на праві власності нерухоме майно.

Разом із позовною заявою представником позивача подано до суду заяву від 20.03.2020 б/н про залучення до участі у справі третьої особи, відповідно до якої просить суд залучити до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - приватного нотаріуса Шосткинського міського нотаріального округу Сумської області Даниленка Геннадія Володимировича ( АДРЕСА_1 , номер свідоцтва: 5397).

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 20.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 920/270/20, підготовче засідання призначено на 14.05.2020, 11:00.

Представник позивача подав заяву від 14.05.2020 б/н (вх. № 1606к від 14.05.2020) про зміну предмету позову, відповідно до якої, просить суд визнати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю Пенталак (41100, Сумська область, м. Шостка, вул. Садовий бульвар, буд. 47А, ідентифікаційний код 22595554) на Адміністративно-побутовий комплекс, позначений в плані літерою В-2 , загальною площею 681,6 м.кв., який Товариство з обмеженою відповідальністю Пенталак набуло у власність за договором купівлі-продажу майна банкрута від 29.09.2003; скасувати державну реєстрацію права спільної часткової власності Товариства з обмеженою відповідальністю Золотий Дим (41132, Сумська область, Шосткинський район, с. Гамаліївка, вул. Скоропадського, буд. 52Г, ідентифікаційний код 33326927) на частку 17/100, з загальною площею об`єкту 5612,8 кв.м., до складу якої включено Адміністративно-побутовий комплекс (літера В-2 ) загальною площею 681,6 м.кв. (номер запису № 30195331).

Ухвалою від 14.05.2020 у справі № 920/270/20 судом постановлено заяву представника позивача від 14.05.2020 б/н (вх. № 1606к від 14.05.2020) про зміну предмету позову задовольнити; подальший розгляд справи здійснювати в редакції зазначеної заяви; відкласти підготовче засідання на 16.06.2020, 12:30.

Ухвалою від 16.06.2020 у справі № 920/270/20 судом постановлено, зокрема, залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - приватного нотаріуса Шосткинського міського нотаріального округу Сумської області Даниленка Геннадія Володимировича ( АДРЕСА_1 , номер свідоцтва: 5397); зобов`язати позивача надіслати третій особі копію позовної заяви разом із доданими до неї матеріалами цінним листом з описом вкладення, докази надсилання надати суду; запропонувати третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача надати суду письмові пояснення в обгрунтування його позиції щодо позовних вимог позивача; відкласти підготовче засідання на 21.07.2020, 12:00.

21.07.2020 розгляд зазначеної справи не відбувся у зв`язку з відпусткою судді Джепи Ю.А., що унеможливлювало розгляд справи, однак не було підставою для проведення повторного автоматизованого розподілу справи.

Враховуючи факт виходу судді Джепи Ю.А., з відпустки та положення частини тринадцятої статті 32 Господарського процесуального кодексу України, суд ухвалою від 28.07.2020 у справі № 920/270/20 призначив підготовче засідання у справі № 920/270/20 на 26.08.2020, 10:30 з повідомленням (викликом) учасників справи.

Ухвалою від 26.08.2020 у справі № 920/270/20 судом постановлено відкласти підготовче засідання на 01.10.2020, 14:30; зобов`язати третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - приватного нотаріуса Шосткинського міського нотаріального округу Сумської області Даниленка Геннадія Володимировича ( АДРЕСА_1 , номер свідоцтва: 5397) надати суду копію договору купівлі-продажу частини нерухомого майна (з відстроченням платежу), серія та номер: 337, виданий 07.02.2019 та інші документи, на підставі яких ним прийнято рішення про державну реєстрацію, індексний номер: 45421530 від 07.02.2019 права власності Товариства з обмеженою відповідальністю Золотий Дим (41132, Сумська область, Шосткинський район, с. Гамаліївка, вул. Скоропадського, буд. 52Г, ідентифікаційний код 33326927) номер запису про право власності: 30195331 на 17/100 об`єкту нерухомого майна загальною площею 5612,8 кв.м. (виробничий корпус загальною площею 5612,8 кв.м. (літера Б-1, Б'-1), побутове приміщення (літера Б-2), адміністративно-побутовий корпус (літера В-2), який знаходиться за адресою: Сумська область, м. Шостка, вул. Гагаріна, буд. 1; а також надати суду реєстраційну справу на об`єкт нерухомого майна № 1589388159110; витребувані Господарським судом Сумської області письмові докази надати суду у строк до 28.09.2020.

На виконання вимог суду 14.09.2020 від третьої особи до суду надійшов лист від 11.09.2020 № 706/01-16 (вх. № 8179/20), відповідно до якого останнім повідомлено суду, що реєстраційна справа на об`єкт нерухомого майна № 1589388159110 зберігається у Відділі державної реєстрації Шосткинської міської ради за адресою: 41100, Сумська область, м. Шостка, вул. Горького, буд. 4.

Разом із зазначеним листом третьою особою надано до суду копію договору купівлі-продажу частини нерухомого майна (з відстроченням платежу), посвідченого 07.02.2019 приватним нотаріусом Шосткинського міського нотаріального округу Сумської області Даниленком Г.В. за реєстраційним номером 337; копію заяви ТОВ Пенталак про відмову від переважного права купівлі; копії Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 147388927 від 29.11.2018, № 155495494 від 07.02.2019 та копію заяви гр. ОСОБА_1 про повний розрахунок.

Вищезазначені письмові докази долучено судом до матеріалів цієї справи.

01.10.2020 розгляд зазначеної справи не відбувся у зв`язку із лікарняним судді Джепи Ю.А., що унеможливлювало розгляд справи, однак не було підставою для проведення повторного автоматизованого розподілу справи.

Ухвалою від 08.10.2020 у справі № 920/270/20 суд призначив підготовче засідання на 19.10.2020, 10:30.

Відповідно до вимог частини другої статті 185 ГПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Враховуючи, що судом було вчинено всі дії в межах підготовчого провадження з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, суд ухвалою від 19.10.2020 постановив закрити підготовче провадження у справі № 920/270/20 та призначити справу до судового розгляду по суті на 10.11.2020, 10:30.

Представник позивача у судовому засіданні по суті 10.11.2020 усно зазначив, що підтримує позовні вимоги в редакції заяви про зміну предмету позову та наполягає на їх задоволенні судом в повному обсязі.

Представник третьої особи у судове засідання по суті не з`явився, письмових пояснень по суті позовних вимог до суду не подав, про дату, час та місце судового слухання справи повідомлений судом належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, повернуте відділенням поштового зв`язку на адресу суду.

Відповідач відзиву на позов не подав, в судове засіданні по суті 10.11.2020 свого представника не направив.

Копії ухвал від 14.05.2020, від 16.06.2020, від 28.07.2020, від 26.08.2020, від 08.10.2020 та від 19.10.2020 у справі № 920/270/20, яка надіслана судом на адресу відповідача у справі - Товариства з обмеженою відповідальністю Золотий Дим (41132, Сумська область, Шосткинський район, с. Гамаліївка, вул. Скоропадського, буд. 52Г), повернута відділенням поштового зв`язку до Господарського суду Сумської області з відміткою адресат відсутній за вказаною адресою .

Частиною четвертою статті 89 Цивільного кодексу України визначено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини першої статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Золотий Дим зареєстровано за адресою: 41132, Сумська область, Шосткинський район, с. Гамаліївка, вул. Скоропадського, буд. 52Г.

Згідно з пунктами 4, 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення, зокрема, є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 за № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою Судова повістка з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Таким чином, відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про розгляд справи Господарським судом Сумської області.

Згідно зі статті 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання для розгляду даної справи по суті та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.

Судовий процес на виконання статті 222 ГПК України фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками справи.

В судовому засіданні по суті 10.11.2020 на підставі статті 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини.

Позивач згідно договору купівлі-продажу від 09.10.2002 придбав у Відкритого акціонерного товариства Шостхімбуд 57/100 (п`ятдесят сім сотих) частин корпусу під рубероідним дахом, позначеного в плані літерою Б , що знаходиться в м. Шостка, вул. Гагаріна, 1, а саме: приміщення з цегли, площею 2210,8 кв.м., позначене в плані літерою Б'-1 ; приміщення з цегли, площею 721,5 кв.м., позначене в плані літерою Б-2 .

Право власності зареєстровано в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 23.07.2003 № 1973444.

Виробничий корпус під рубероідним дахом, позначений в плані літерою Б складається з: приміщення з цегли, площею 2252,7 кв.м., позначене в плані літерою Б-1 ; приміщення з цегли, площею 2210,8 кв.м., позначене в плані літерою Б'-1 ; приміщення з цегли, площею 721,5 кв.м., позначене в плані літерою Б-2 .

Позивач згідно договору купівлі-продажу майна банкрута від 29.09.2003 року, придбав у Відкритого акціонерного товариства Шостхімбуд 43/100 (сорок три сотих) частин корпусу під рубероідним дахом, позначеного в плані літерою Б , що знаходяться в м. Шостка на вул. Гагаріна під номером один (№ 1), а саме: приміщення з цегли, площею 2252,7 кв.м., позначене в плані літерою Б-1 .

Право власності зареєстровано в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 27.12.2004 під № 1973444.

Крім того, згідно вказаного договору купівлі-продажу майна банкрута позивач придбав у власність нежитлове приміщення - адміністративно-побутовий комплекс загальною площею 681,6 м.кв., позначений в плані літерою В-2 .

Право власності зареєстровано в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 23.07.2003 під №1973444.

Як встановлено судом, на підставі вищевказаних договорів купівлі-продажу позивач набув право власності на вищезазначене нерухоме майно, а саме:

1) виробничий корпус під рубероідним дахом, позначений в плані літерою Б , який складається з: приміщення з цегли, площею 2252,7 кв.м., позначене в плані літерою Б-1 ; приміщення з цегли, площею 2210,8 кв.м., позначене в плані літерою Б'-1 ; приміщення з цегли, площею 721,5 кв.м., позначене в плані літерою Б-2 , загальна площа - 5185 кв.м.;

2) адміністративно-побутовий комплекс, позначений в плані літерою В-2 , загальна площа 681,6 м.кв.

29.12.2004 позивачем згідно договору купівлі-продажу приміщення від 29.12.2004 здійснено відчуження гр. ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) частину приміщень виробничого корпусу під рубероідним дахом, позначеного в плані літерою Б-1 , а саме: приміщення № 1, № 2, № 3, № 4, № 5, № 6 № 6А, № 7, № 12, № 13, № 14 загальною площею 899,2 кв.м., як окремий об`єкт нерухомості, що становить 17/100 частини від виробничого корпусу, розташовані по вул. Гагаріна, 1 у м. Шостка .

Право власності зареєстровано в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 10.04.2006 під № 1973444.

В той же час, судом встановлено, що 07.02.2019 за договором купівлі-продажу гр. ОСОБА_1 продав відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОТИЙ ДИМ" частину приміщень виробничого корпусу "Б", що становить 13/50 частин, площею 1167,2 кв.м., та складається з приміщень: № 1, № 2, № 3, № 4, № 5, № 6 № 6А, № 7, № 12, № 13, № 14, № 15, № 16, розташовані за адресою: м. Шостка, вул. Гагаріна, 1 .

Пунктом 1.3. вказаного вище договору купівлі-продажу від 07.02.2019 зазначено, що відчужувана частина корпусу належить гр. ОСОБА_1 саме на підставі договору купівлі-продажу приміщення від 29.12.2004.

Згідно Витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно (номер запису 30195331) третьою особою - приватним нотаріусом Шосткінського нотаріального округу Даниленком Г.В. на підставі вищевказаного договору купівлі-продажу частини нерухомого майна від 07.02.2019 зареєстровано право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОТИЙ ДИМ" на 17/100 виробничого корпусу та інших приміщень за адресою: м. Шостка, вул. Гагаріна, 1 , до складу яких (опис об`єкта) віднесено виробничий корпус загальною площею 5612,8 кв.м (літера Б-1, Б'-1), побутове приміщення (літера Б-2), а також адміністративно-побутовий комплекс (літера В-2), хоча останній громадянину ОСОБА_1 згідно договору від 29.12.2004 позивачем не передавався, а відтак, включення його до складу приміщень, що передані згодом відповідачу та реєстрація права власності з урахуванням адміністративно-побутового комплексу (літера В-2) порушує вимоги чинного законодавства та права позивача.

Як повідомляє позивач, 07.02.2019 до нього звернувся гр. ОСОБА_1 з проханням надати згоду на продаж належної йому частки третій особі. В заяві, яку роздрукував приватний нотаріус Шосткінського нотаріального округу Даниленко Г.В., вказано частку 13/50, на що гр. ОСОБА_1 пояснив позивачеві, що в такому розмірі розрахувало належну йому частку для продажу установа БТІ.

При з`ясуванні питання щодо дійсного розміру частки гр. ОСОБА_1 у вищезазначеному нерухомому майні позивачеві стало відомо, що приватним нотаріусом Шосткинського міського нотаріального округу Сумської області Даниленко Г.В. здійснено державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності Товариства з обмеженою відповідальністю Золотий Дим (41132, Сумська область, Шосткинський район, с. Гамаліївка, вул. Скоропадського, буд. 52Г, ідентифікаційний код 33326927) в тому числі й на адміністративно-побутовий комплекс (літера В-2 ), загальною площею 681,6 м.кв, внаслідок чого позивач вимушений звернутись до суду з метою захисту права власності на відповідне майно.

Відповідно до підпункту 1.1 пункту 1 глави 2 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 за № 282/20595, правочини щодо відчуження майна, право власності на яке підлягає реєстрації, посвідчуються за умови подання документів, що посвідчують право власності на майно, що відчужується.

Як свідчать матеріали справи, нерухоме майно, а саме: адміністративно-побутовий комплекс (літера В-2 ) загальною площею 681,6 м.кв., власником якого є позивач у справі, не відчужувався й не належав гр. ОСОБА_1 , не був внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно як складова спільної часткової власності, а відтак не міг бути відчуженим останнім.

Крім того, гр. ОСОБА_1 не мав відповідних правовстановлюючих документів, які б свідчили про те, що він є власником частки 13/50, а сам по собі факт державної реєстрації за гр. ОСОБА_1 частки 13/50 не може ототожнюватися з фактом набуття останнім права власності на частку 13/50, що узгоджується з правовим висновком, який міститься у постанові Верховного Суду від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18.

Реєстрація приватним нотаріусом Шосткинського міського нотаріального округу Сумської області Даниленком Г.В. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права спільної часткової власності Товариства з обмеженою відповідальністю Золотий Дим (41132, Сумська область, Шосткинський район, с. Гамаліївка, вул. Скоропадського, буд. 52Г, ідентифікаційний код 33326927) на частку 13/50, з включенням до складу такої частки також Адміністративно-побутового комплексу (Літера В-2 ) загальною площею 681,6 м.кв. (запис № 30195331 від 07.02.2019) порушує права позивача, як власника на належне йому на праві власності нерухоме майно, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом за захистом свого порушеного права.

Суд об`єктивно оцінивши надані позивачем у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно статті 41 Конституції України Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Неприпустимість позбавлення права власності крім випадків, встановлених Конституцією України та законом, є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 2 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України).

Вимогами частини першої статті 316 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Зміст права власності визначений в частині першій статті 317 цього ж Кодексу, якою передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до статті 319 названого Кодексу власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. При цьому, одним із способів захисту цивільних прав є визнання такого права.

Згідно статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Відповідно до частин першої, другої статті 386 цього Кодексу держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема і з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (абзац 3 частини другої статті 331 ЦК України).

Відповідно до часини четвертої статті 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Крім того, згідно статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 7 Закону України Про нотаріат передбачено, що нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, у своїй діяльності керуються законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, а на території Автономної Республіки Крим, крім того, законодавством Автономної Республіки Крим, наказами Міністерства юстиції України, нормативними актами обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Відповідно до підпункту 1.1 пункту 1 глави 2 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 за № 282/20595, правочини щодо відчуження та застави майна, право власності на яке підлягає реєстрації, посвідчуються за умови подання документів, що посвідчують право власності (довірчої власності) на майно, що відчужується або заставляється, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та у передбачених законодавством випадках, документів, що підтверджують державну реєстрацію прав на це майно в осіб, які його відчужують. У разі посвідчення правочинів щодо відчуження та застави нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, документи, що підтверджують державну реєстрацію прав на це майно, не подаються.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме та їх обтяжень загальною засадою державної реєстрації прав є обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав.

Згідно частини другої статті 18 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01.07.2004 № 1952-ІV (далі Закон № 1952-ІV) перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Процедура скасування записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) здійснюється із дотриманням вимог Закону № 1952-ІV, Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, а також щодо технічної можливості скасування запису - пункту 41 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1141 (зі змінами та доповненнями).

Виходячи із вимог Закону № 1952-ІV, однією із умов скасування державної реєстрації права власності, обтяження та іншого речового права (далі - державна реєстрація прав) є рішення суду, яке набрало законної сили.

Так, згідно з частиною третьою статті 26 Закону № 1952-ІV відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 1952-ІV, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Статтею 10 цього Закону визначено, що при здійсненні державної реєстрації, державний реєстратор повинен був встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов`язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1952-ІV державна реєстрація прав та їх обтяжень проводяться в такому порядку: формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; прийняття документів, що подаються разом із заявою про державну реєстрацію прав, виготовлення їх електронних копій шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та розміщення їх у Державному реєстрі прав; встановлення черговості розгляду заяв про державну реєстрацію прав, що надійшли на розгляд; перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації; відкриття (закриття) розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; формування інформації з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником; видача документів за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Згідно з частиною третьою статті 10 Закону № 1952-ІV державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, а саме:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

2) перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;...

Згідно із частино першою статті 11 Закону № 1952-ІV державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Статтею 24 цього ж Закону державний реєстратор відмовляє в державній реєстрації прав та обтяжень уразі якщо подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

Частиною першою статті 37 Закону № 1952-ІV передбачено, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано (висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постанові від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16).

Питання державної реєстрації прав та їх обтяжень не є дискреційними повноваженнями державного реєстратора, оскільки останній приймає лише одне з рішень щодо державної реєстрації (вчинення реєстрації, відмова в її проведенні, зупинення розгляду) відповідно до встановлених обставин, і не має права розсуду.

Наведеного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 12.12.2019 у справі № 816/2175/16.

Рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. Тому належним способом захисту права або інтересу позивача у такому разі є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності (частина друга статті 26 Закону України від 01.07.2004 № 1952-ІV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 у справі № 915/127/18.

Про відсутність підстав відступати від цього рішення зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 802/1340/18-а.

Згідно з частиною четвертою статті 147 ГК України право власності та інші майнові права суб`єкта господарювання захищаються у спосіб, зазначений у статті 20 цього Кодексу.

Пункт 1 частини другої статті 20 ГК України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються визнання наявності або відсутності прав.

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності:

1) якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами (за умови, що позивач не перебуває з цими особами у зобов`язальних відносинах, оскільки права осіб, які перебувають у зобов`язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов`язального права);

2) у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Передумовою для застосування положень статті 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права.

Враховуючи, що приватний нотаріус Шосткинського міського нотаріального округу Сумської області Даниленко Г.В., діючи як державний реєстратор, всупереч вимог Закону України від 01.07.2004 № 1952-1V Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , не встановив відповідність заявлених прав і поданих на реєстрацію документів, то вбачається, що відповідачем не визнається право власності позивача на вищевказане нерухоме майно, а тому позивач звернувся до господарського суду із позовною заявою в порядку статті 392 ЦК України про визнання права власності на нерухоме майно та скасування державної реєстрації права спільної часткової власності відповідача на частку 17/100.

Відповідно до частини третьої статті 30 ГПК України спори, що виникають з приводу нерухомого розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Встановлення наявності права власності шляхом винесення судового рішення потрібна позивачу для здійснення повноважень власника у повному обсязі, в тому числі розпорядження нерухомим майном.

Однак, позивач не має правової можливості здійснювати повноваження власника у повному обсязі.

Така неможливість реалізувати належне і безспірне право власності є наслідком застосування норм законодавства.

Одночасно суд не вбачає будь-якої поважної причини, з якої позивачу, слід обмежувати реалізацію права власності. Таке обмеження не ґрунтується ані на суспільному (публічному) інтересі, ані на інтересі приватних осіб, оскільки жодний суб`єкт не заперечує і не спростовує право власності позивача на зазначене майно.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950), ратифікованою Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР (далі - Конвенція), зокрема статтею 1 Першого протоколу до неї (1952) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ принцип мирного володіння майном для держави означає не лише обов`язок утримуватися від дій, що можуть призвести до втручання у право особи на мирне володіння майном, а і певних позитивних дій, зокрема, забезпечення належного правового режиму власності у державі (справа Папаміхалополус проти Греції). Даний принцип також застосовувався Європейським судом з прав людини у справі Брумареску проти Румунії. Цей режим полягає у тому, що держава зобов`язана гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I Конвенції. Європейський суд з прав людини зазначає, що виконання означеного загального обов`язку може означати виконання позитивних обов`язків, що слідують з необхідності забезпечення ефективної реалізації гарантованих Конвенцією прав.

Порушення права на мирне володіння майном проявляється у діях чи бездіяльності держави, які призводять до неможливості особи фактично реалізовувати своє право на відповідне майно. Європейський суд з прав людини, встановлюючи порушення права на мирне володіння майном, не обмежується виключно формальними вимогами законодавства та звертає увагу на те, що держава має здійснити всі ефективні та можливі заходи для забезпечення дотримання та захисту права, передбаченого статтею 1 Першого Протоколу (Онерйілдиз проти Туреччини та ряд інших).

Тому, оцінюючи даний спір в аспекті обов`язку практичного і ефективного забезпечення державою умов реалізації права власності, суд констатує, що формальні приписи статті 392 ЦК України та її тлумачення у судовій практиці національних судів призвели до такого стану, в якому безспірний власник речі, за відсутності жодної поважної причини, обумовленої публічним або приватним інтересом, все ж не може реалізувати своє право. Такий стан є неналежним і не відповідає базовим гарантіям, передбаченим статті 1 Першого протоколу Конвенції.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами в розуміння статтей 76-79 ГПК України, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі з урахуванням вищевикладеного.

Частиною третьою статті 2 ГПК України визначено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов`язковість судового рішення; розумність строків розгляду справи судом; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (стаття 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України , Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами у справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог статті 129 ГПК України судовий збір в сумі 4 204,00 грн покладається на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю Пенталак (41100, Сумська область, м. Шостка, вул. Садовий бульвар, буд. 47А, ідентифікаційний код 22595554) на Адміністративно-побутовий комплекс, позначений в плані літерою В-2 , загальною площею 681,6 кв.м, який Товариство з обмеженою відповідальністю Пенталак (41100, Сумська область, м. Шостка, вул. Садовий бульвар, буд. 47А, ідентифікаційний код 22595554) набуло у власність за договором купівлі-продажу майна банкрута від 29.09.2003.

3. Скасувати державну реєстрацію права спільної часткової власності Товариства з обмеженою відповідальністю Золотий Дим (41132, Сумська область, Шосткинський район, с. Гамаліївка, вул. Скоропадського, буд. 52Г, ідентифікаційний код 33326927) на частку 17/100, з загальною площею об`єкту 5612,8 кв.м, до складу якої включено Адміністративно-побутовий комплекс (літера В-2 ) загальною площею 681,6 кв.м (номер запису № 30195331).

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Золотий Дим (41132, Сумська область, Шосткинський район, с. Гамаліївка, вул. Скоропадського, буд. 52Г, ідентифікаційний код 33326927) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Пенталак (41100, Сумська область, м. Шостка, вул. Садовий бульвар, буд. 47А, ідентифікаційний код 22595554) відшкодування витрат зі сплати судового збору в сумі 4 204,00 грн (чотири тисячі двісті чотири гривні 00 коп.).

5. Відати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України) .

Повне рішення складено та підписано суддею 19 листопада 2020 року.

Суддя Ю.А. Джепа