Постанова

від 11.11.2020 по справі 352/1968/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

11 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 352/1968/15-ц

провадження № 61-41754св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Дундар І. О., Карпенко С. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Підлузька сільська рада Тисменицького району Івано-Франківської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , відділ державної реєстрації Тисменицької районної державної адміністрації Івано-Франківської області,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 липня 2018 року в складі колегії суддів: Томин О. О., Пнівчук О. В., Мелінишин Г. П.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Підлузької сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області (далі - Підлузька сільрада), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , відділу державної реєстрації Тисменицької районної державної адміністрації Івано-Франківської області (далі - відділ державної реєстрації Тисменицької РДА) про визнання недійсними рішень ради, скасування свідоцтв про право власності на земельну ділянку та державної реєстрації права власності на земельні ділянки.

Позовні вимоги мотивовано тим, що на підставі рішень Підлузької сільради він

з 1991 року користується земельною ділянкою для ведення особистого підсобного господарства площею 0,0952 га в масиві Ксьондзові городи

в с. Підлужжя Тисменицького району Івано-Франківської області. Цю земельну ділянку йому надано відповідно до діючого на той час земельного законодавства, а саме на підставі ухвал Підлузької сільради від 27 березня 1991 року № 21 та від 23 грудня 1993 року № 10.

31 серпня 2006 року він звернувся з письмовою заявою до Підлузької сільради про приватизацію цієї земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, заява належно зареєстрована у сільській раді, однак не розглянута. Протиправна бездіяльність відповідача призвела до порушення його прав та виникнення спору.

Йому стало відомо, що рішенням Підлузької сільради від 23 грудня 2005 року № 107 незаконно вилучено його земельну ділянку з користування без його відома та згоди як землекористувача, а рішенням Підлузької сільради від 28 травня 2009 року № 115 надано відповідачам: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в урочищі Ксьондзові городи , які накладаються на його земельну ділянку. Постановою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 20 березня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2015 року, визнано неправомірним рішення Підлузької сільради від 23 грудня 2005 року № 107 у частині вилучення у ОСОБА_1 вказаної земельної ділянки. На його думку, цими судовими рішеннями, про які відповідачам було відомо, підтверджено і відновлено його законне право користувача спірної земельної ділянки. Проте із листа Підлузької сільради йому стало відомо, що спірну земельну ділянку передано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у приватну власність.

Підлузька сільрада, оскарживши постанову Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 20 березня 2014 року в апеляційному порядку, протягом часу з відкриття апеляційного провадження до його завершення своїми рішеннями від 12 червня 2014 року № 649-20/2014 та від 04 листопада 2014 року № 710-22/2014 затвердила ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в урочищі Ксьондзові городи і передала відповідачам земельні ділянки у приватну власність. Зазначені рішення сільради є такими, що суперечать вимогам частини п`ятої статті 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), оскільки земельна ділянка знаходилась у його законному користування та була передана відповідачам без припинення його права користування у порядку, визначеному законом.

ОСОБА_2 17 червня 2014 року отримала свідоцтво про право власності на присадибну земельну ділянку з кадастровим номером 2625884201:02:002:1110, зареєструвала право власності на неї у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а ОСОБА_3 20 листопада 2014 року отримала свідоцтво про право власності на присадибну земельну ділянку з кадастровим номером 2625884201:02:002:1131, зареєструвала право власності на неї у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Зазначені свідоцтва про право власності та державна реєстрація права власності на земельні ділянки за відповідачами порушують його права належного землекористувача.

У зв`язку з цим, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:

- поновити строк позовної давності;

- визнати недійсним рішення Підлузької сільради від 28 травня 2009 року № 115 у частині надання відповідачам: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель

і споруд в урочищі Ксьондзові городи ;

- визнати недійсним рішення Підлузької сільради від 12 червня 2014 року № 649-20/2014 про надання земельної ділянки ОСОБА_2 ;

- визнати недійсним рішення Підлузької сільради від 04 листопада 2014 року № 710/22/2014 про надання земельної ділянки ОСОБА_3 ;

- скасувати свідоцтво про право власності на земельну ділянку серії та номер НОМЕР_3, видане реєстраційною службою Тисменицького РУЮ 17 червня 2014 року на ім`я ОСОБА_2 , та державну реєстрацію права власності на земельну ділянку;

- скасувати свідоцтво про право власності на земельну ділянку серії та номер НОМЕР_4, видане реєстраційною службою Тисменицького РУЮ 20 листопада 2014 року на ім`я ОСОБА_3 , та державну реєстрацію права власності на земельну ділянку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 22 березня 2018 року позов задоволено.

Визнано недійсними рішення Підлузької сільради:

- від 28 травня 2009 року № 115-15/2009 у частині погодження місця розташування земельних ділянок під будівництво житлового будинку, господарських будівель і споруд в урочищі Ксьондзові городи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ;

- від 12 червня 2014 року № 649-20/2014 про затвердження ОСОБА_2 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу їй у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0800 га з кадастровим номером 2625884201:02:002:1110 в АДРЕСА_1;

- від 04 листопада 2014 року № 710-22/2014 про затвердження ОСОБА_3 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу їй

у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0801 га

з кадастровим номером 2625884201:02:002:1131 в АДРЕСА_1.

Скасовано свідоцтво про право власності на земельну ділянку індексний номер НОМЕР_3, видане 17 червня 2014 року реєстраційною службою Тисьменицького районного управління юстиції Івано-Франківської області на ім`я ОСОБА_2 , та державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель

і споруд площею 0,08 га з кадастровим номером 2625884201:02:002:1110

в АДРЕСА_1.

Скасовано свідоцтво про право власності на земельну ділянку індексний номер НОМЕР_4, видане 20 листопада 2014 року реєстраційною службою Тисьменицького районного управління юстиції Івано-Франківської області на ім`я ОСОБА_3 , та державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0801 га з кадастровим номером 2625884201:02:002:1131 в АДРЕСА_1.

Додатковим рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 02 квітня 2018 року вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції керувався тим, що позивач правомірно з 1991 року користується земельною ділянкою для ведення особистого підсобного господарства площею 0,0952 га у масиві Ксьондзові городи с. Підлужжя Тисменицького району Івано-Франківської області. Проте Підлузькою сільрадою порушено права позивача як належного користувача земельної ділянки, яку незаконно, без припинення його права користування у визначеному законом порядку, розподілено між відповідачами, а також приватизовано ними.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , до якої приєдналася ОСОБА_3 , задоволено.

Рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 22 березня 2018 року та додаткове рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 02 квітня 2018 року скасовано, ухвалено нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Апеляційний суд керувався тим, що позивач у встановленому чинним законодавством порядку не надав суду достатніх та допустимих доказів щодо викладених ним обставин, зокрема щодо передання відповідачам земельної ділянки, яка належить позивачу, як і не надав доказів щодо того, що земельна ділянка позивача та земельні ділянки відповідачів накладаються, в яких розмірах та в яких межах.

Аргументи учасників справи

У серпні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 липня 2018 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просив постанову апеляційного суду скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що помилковим є висновок апеляційного суду про те, що спірна земельна ділянка вилучена з користування ОСОБА_1 . Його право користування цією земельною ділянкою підтверджено судовим рішенням, які набрали законної сили, яким визнано неправомірним рішення Підлузької сільради від 23 грудня 2005 року № 107 в частині вилучення у ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,095 га в масиві Ксьондзові городи , що суперечить вимогам статей 141, 149 ЗК України. Помилковим є твердження в оскаржуваній постанові про те, що позивачем було оскаржено в апеляційному порядку постанову Тисменицького районного суду від 20 березня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Підлузької сільради, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання недійсним рішення. Зазначену постанову, якою задоволено позов ОСОБА_1 , він не оскаржував. Крім того, ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня

2015 року апеляційну скаргу Підлузької сільради залишено без задоволення, постанову Тисменицького районного суду від 20 березня 2014 року - без змін.

У жовтні 2018 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 подали відзиви на касаційну скаргу, в яких просять оскаржене судове рішення залишити без змін,

а касаційну скаргу - без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість судового рішення.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 21 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

Відповідно до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ , який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Ухвалою Верховного Суду від 11 вересня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди встановили, що ухвалою виконавчого комітету Підлузької сільської Ради народних депутатів від 27 березня 1991 року № 21 Про розгляд заяв громадян ОСОБА_1 виділено у тимчасове користування земельну присадибну ділянку площею 0,10 га в АДРЕСА_1. Вказана земельна ділянка з уточненою площею 0,0952 га ріллі залишена у його користуванні згідно з пунктом 6 ухвали сесії Підлузької сільради від 23 грудня 1993 року № 10 Про передачу земель

у приватну власність .

Відповідно до плану зовнішніх меж від 18 грудня 1995 року щодо ділянки № 2 площею 0,0952 га в урочищі Ксьондзові городи , яка виділена ОСОБА_1

у тимчасове користування для ведення городництва (передбачена забудова села), погоджено межі із сусідніми землекористувачами ОСОБА_7 , ОСОБА_8 . План зовнішніх меж від 18 грудня 1995 року зареєстрований

в Книзі реєстрації державних актів на право приватної власності на землю під

№ ІФ 13-23 2/094 та виданий позивачу як тимчасовий документ.

Постановою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 20 березня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2015 року, визнано неправомірним рішення Підлузької сільради від 23 грудня 2005 року № 107 у частині вилучення

у ОСОБА_1 спірної земельної ділянки площею 0,095 га в масиві Ксьондзові городи .

Рішенням Підлузької сільради від 28 травня 2009 року № 115-15/2009 Про розгляд заяв громадян погоджено місце розташування земельних ділянок під будівництво житлового будинку, господарських будівель та споруд в урочищі Ксьондзові городи відповідачу ОСОБА_2 та батькові відповідача

ОСОБА_3 - ОСОБА_9 , який у подальшому передав земельну ділянку своїй дочці.

Рішенням Підлузької сільради від 12 червня 2014 року № 649-20/2014 Про надання земельної ділянки затверджено ОСОБА_2 проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,0800 га

в АДРЕСА_1 з кадастровим номером 2625884201:02:002:1110 та передано у приватну власність цю ділянку.

17 червня 2014 року ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,08 га та здійснено державну реєстрацію даних прав.

Рішенням Підлузької сільради від 04 листопада 2014 року № 710-22/2014 Про надання земельної ділянки затверджено ОСОБА_3 проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0801 га в АДРЕСА_1 з кадастровим номером 2625884201:02:002:1131 та передано у приватну власність цю ділянку.

20 листопада 2014 року ОСОБА_3 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно НОМЕР_2 на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0801 га та здійснено державну реєстрацію даних прав.

Апеляційним судом також встановлено, що 31 серпня 2006 року ОСОБА_1 подав на розгляд Підлузької сільради заяву про винесення на розгляд сесії ради питання передачі йому у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, залишену у користування згідно

з ухвалою № 10 Про передачу земель у приватну власність Підлузької сільради від 23 грудня 1993 року, та в подальшому неодноразово звертався

з даним питанням.

Рішенням Підлузької сільради від 03 листопада 2006 року № 31-3/2006 Про розгляд заяв громадян ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на приватизацію земельної ділянки 0,0952 га у зв`язку із тим, що згідно з рішенням 18 сесії 4 скликання від 23 грудня 2005 року дана земельна ділянка вилучена із його користування.

Листом від 03 червня 2015 року № 107 Підлузька сільрада повідомила ОСОБА_1 , що в 2005 році землям, які знаходяться у даному урочищі рішенням Підлузької сільради змінено цільове призначення, їх виділено під забудову. Спірна земельна ділянка належить третім особам.

Відповідно до листа-відповіді Державного підприємства Івано-Франківський науково-дослідний проектний інститут землеустрою від 21 грудня 2016 року № 886 планово-картографічні матеріали на земельну ділянку ОСОБА_1

в с. Підлужжя Тисменицького району Івано-Франківської області відсутні, а тому отримання інформації щодо накладення приватних земельних ділянок громадян на земельну ділянку позивача не вбачається можливим.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які

ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

У частині третій статті 12 та частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи

і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною другою статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частинами першою, другою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу,

в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

Відповідно до частини першої статті 116, статті 123 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно зі статтею 7 ЗК України 1990 року (тут і далі - ЗК України 1990 року

у редакції, чинній на час надання позивачу земельної ділянки у тимчасове користування) у постійне або тимчасове користування земля надається, зокрема, громадянам Української РСР для городництва. Постійним визнається землекористування без заздалегідь встановленого строку.

Апеляційний суд встановив, що доказів того, що саме земельну ділянку, якою користується позивач, передано у власність відповідачам матеріали справи не містять; відповідно до правовстановлюючих документів на земельні ділянки відповідачів їх площі становлять 0,08 га та 0,0801 га, а позивачу була передана

у користування ділянка площею 0,0952 га; ухвала виконавчого комітету Підлузької сільської Ради народних депутатів від 27 березня 1991 року № 21, якою виділено у тимчасове користування земельну ділянку, як і план зовнішніх меж від 18 грудня 1995 року, видані позивачу як тимчасові документи; рішення Підлузької сільради про зміну цільового призначення землі в урочищі Ксьондзові городи під забудову не скасовано; позивачу відмовлено

у наданні дозволу на приватизацію земельної ділянки .

Згідно змісту ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від

06 квітня 2015 року у справі № 352/1450/13-а, якою залишено без змін постанову Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від

20 березня 2014 року, на які посилається позивач, окрім оскарження рішення Підлузької сільради від 23 грудня 2005 року № 107 про вилучення у ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,095 га в масиві Ксьондзові городи , предметом оскарження у зазначеній справі також було рішення Підлузької сільради від

28 травня 2009 року № 115 про надання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 спірних земельних ділянок (а. с. 14-16, 20-22 т. 1).

Апеляційний суд в наведеній справі зазначив, що рішення Підлузької сільради від 28 травня 2009 року № 115не порушує прав позивача. Крім цього ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 лютого 2014 року по справі К/9991/40053/12 залишено без змін постанову Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 15 вересня 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2012 року. Судом першої інстанції було відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_11 до Підлузької сільської ради Тисменицького району, треті особи які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 про визнання рішення недійсним. Апеляційним судом постанову суду першої інстанції залишено без змін. При розгляді вказаної справи суди прийшли до висновку, що рішення Підлузької сільської ради від 28 травня

2009 року № 115-15/2009 Про розгляд заяв громадян відповідає вимогам закону та є правомірним .

За таких обставин апеляційний суд зробив правильний висновок про відмову в задоволенні позовних вимог.

Згідно з частиною другою статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене судове рішення ухвалене без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, постанову апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: І. О. Дундар

С. О. Карпенко

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук