Постанова

від 11.11.2020 по справі 542/1761/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

11 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 542/1761/16-ц

провадження № 61-18663св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів : Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - селянське фермерське господарство Довіра ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 30 травня 2019 року у складі судді Афанасьєвої Ю. О. та постанову Полтавського апеляційного суду від 10 вересня 2019 року

у складі колегії суддів: Пікуля В. П., Карпушина Г. Л., Одринської Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до селянського фермерського господарства Довіра (далі - СФГ Довіра ) про визнання договору оренди землі недійсним.

Позовна заява мотивована тим, що він є власником земельної ділянки кадастровий номер 5323487200:00:001:0050, площею 3,4381 га, цільове призначення - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Сухомаячківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області.

Зазначав, що 05 серпня 2016 року він будь-яких договорів оренди вказаної земельної ділянки із СФГ Довіра не укладав, а підпис у договорі та акті приймання-передачі земельної ділянки виконано не ним.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просив визнати договір оренди земельної ділянки площею 3,4381 га, кадастровий номер 5323487200:00:001:0050, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва від 05 серпня 2016 року, яка знаходиться на території Сухомаячківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області, що зареєстрований Новосанжарскою районною державною адміністрацією 10 серпня 2016 року недійсним.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області

від 30 травня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано відсутністю належних

та допустимих доказів, які б свідчили, що підпис у оспорюваному договорі

від його імені виконано не ним, а іншою особою.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Полтавського апеляційного суду від 10 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 30 травня

2019 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції належним чином дослідив надані докази у їх сукупності та дійшов правильного висновку про те, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання недійсним договору оренди землі, оскільки відсутні належні та допустимі докази відсутності

його волевиявлення на укладення оспорюваного договору.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2019 року до Верховного Суду,

ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2019 року було відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи

із Новосанжарського районного суду Полтавської області.

У січні 2020 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 03 листопада 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до СФГ Довіра про визнання договору оренди землі недійсним призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів першої

та апеляційної інстанцій ухвалено з порушенням норм матеріального

та процесуального права.

Вважав, що висновки судово-технічної експертизи документів та судово-почеркознавчої експертизи від 31 жовтня 2017 року не мають однозначної визначеності та не є належним доказом, який підтверджував факт підписання ним оспорюваного договору.

Відзив на касаційну скаргу до суду не надійшов

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,44 га з кадастровим номером 5323487200:00:001:0050, розташованої на території Сухомаячківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю від 21 березня 2002 року серії Р2 № 603384 (а. с. 4).

05 серпня 2016 року між ОСОБА_1 та СФГ Довіра в особі голови ОСОБА_2 було укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого останній отримав у строкове платне користування земельну ділянку площею 3,44 га, що розташована на території Сухомаячківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області, кадастровий номер 5323487200:00:001:0050, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а. с. 5-6).

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за СФГ Довіра 10 серпня 2016 року було зареєстровано право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5323487200:00:001:0050, строком на 10 років (а. с. 8-13).

Згідно висновку судово-технічної експертизи документів та судово-почеркознавчої експертизи від 31 жовтня 2017 року № 483/484, проведеної Полтавським відділенням Харківського науково-дослідного інституту імені заслуженого професора Бокаріуса М. С. підписи від імені ОСОБА_1

у документах, зокрема: договорі оренди землі від 05 серпня 2016 року у графі __( ОСОБА_1 ) , наданому 24 травня 2017 року; договорі оренди землі

від 05 серпня 2016 року у графі __( ОСОБА_1 ) , наданому 06 червня

2017 року, виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки та використання технічних засобів не тією особою, якою виконані підписи від імені ОСОБА_1 у зразках групи № 1 (видаткові касові ордери - від 23 грудня 2014 року № 217 та від 04 червня 2016 року № 266; відомості

на виплату грошей -за травень 2014 року № 2, за червень 2014 року № 3,

за серпень 2014 року № 5; позовна заява від 06 грудня 2016 року; клопотання від 23 лютого 2017 року; розписка від 23 лютого 2017 року; клопотання

від 27 лютого 2017 року; претензія ОСОБА_1 до СФГ Довіра від 19 жовтня 2016 року з відміткою про отримання відповіді 05 листопада 2016 року; відповідь на претензію ОСОБА_1 з відміткою про отримання договору оренди землі та акта прийому передачі від 05 листопада 2016 року; експериментальні підписи, а іншою особою.

Підписи від імені ОСОБА_1 у документах, зокрема: договорі оренди землі від 05 серпня 2016 року у графі __( ОСОБА_1 ) , наданому 24 травня

2017 року; договорі оренди землі від 05 серпня 2016 року у графі

__( ОСОБА_1 ) , наданому 06 червня 2017 року, виконані тією особою, якою виконані підписи від імені ОСОБА_1 у зразках групи № 2 (наказ про прийняття на роботу від 06 квітня 2016 року № 156; заява про прийом на роботу від 06 квітня 2016 року; заява на додаткову відпустку від 05 липня 2016 року; заява на відпустку від 05 липня 2016 року; наказ про звільнення від 23 грудня 2016 року № 628; копія першої сторінки паспорту

серії НОМЕР_1 ; договір про надання адвокатських послуг від 18 жовтня 2016 року; відомості на виплату грошей - за липень 2014 року № 4,

за вересень 2016 року № 6; видаткові касові ордери - від 26 лютого 2013 року № 115, від 26 лютого 2013 року № 113; дорожні листи за 2015 рік

на тракториста ОСОБА_3 за наступні дні - 12 листопада 2015 року,

04 листопада 2015 року, 05 листопада 2015 року, 11 листопада 2015 року,

24 листопада 2015 року, 16 листопада 2015 року, 19 листопада 2015 року,

27 листопада 2015 року, 04 грудня 2015 року , 07 грудня 2015 року, 10 грудня 2015 року, 03 листопада 2015 року, 29 жовтня 2015 року, 30 жовтня

2015 року).

По другому питанню щодо виконання підпису від імені ОСОБА_1 у графі Орендодавець на оригіналі акта приймання-передачі земельної ділянки

в оренду самим ОСОБА_1 чи іншою особою, зроблені такі висновки: підписи від імені ОСОБА_1 у документах, зокрема: акт приймання-передачі земельної ділянки в оренду (додаток до договору оренди землі від 05 серпня 2016 року № б/н) у графі Орендодавець:__( ОСОБА_1 ) , наданий 24 травня 2017 року; акт приймання-передачі земельної ділянки в оренду (додаток

до договору оренди землі від 05 серпня 2016 року № б/н) у графі Орендодавець:__( ОСОБА_1 ) , наданий 06 червня 2017 року, виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки та використання технічних засобів не тією особою, якою виконані підписи від імені

ОСОБА_1 у зразках групи № 1 (видаткові касові ордери - від 23 грудня

2014 року № 217, від 04 червня 2016 року № 266; відомості на виплату

грошей - за травень 2014 року № 2, за червень 2014 року № 3, за серпень

2014 року № 5; позовна заява від 06 грудня 2016 року; клопотання

від 23 лютого 2017 року; клопотання від 27 лютого 2017 року; претензія ОСОБА_1 до СФГ Довіра від 19 жовтня 2016 року з відміткою про отримання відповіді 05 листопада 2016 року; відповідь на претензію

ОСОБА_1 з відміткою про отримання договору оренди землі та акта прийому передачі від 05 листопада 2016; експериментальні підписи), а іншою особою.

Підписи від імені ОСОБА_1 у документах, зокрема: акт приймання-передачі земельної ділянки в оренду (додаток до договору оренди землі від 05 серпня 2016 року № б/н) у графі Орендодавець:__( ОСОБА_1 ) , наданий 24 травня 2017 року; акт приймання-передачі земельної ділянки в оренду (додаток

до договору оренди землі від 05 серпня 2016 року № б/н) у графі Орендодавець:__( ОСОБА_1 ) , наданий 06 червня 2017 року, виконані тією особою, якою виконані підписи від імені ОСОБА_1 у зразках групи № 2 (наказ про прийняття на роботу від 06 квітня 2016 року № 156; заява про прийом на роботу від 06 квітня 2016 року; заява на додаткову відпустку

від 05 липня 2016 року; заява на відпустку від 05 липня 2016 року; наказ про звільнення від 23 грудня 2016 року № 628; копія першої сторінки паспорту серії НОМЕР_1 ; договір про надання адвокатських послуг від 18 жовтня 2016 року; відомості на виплату грошей -за липень 2014 року № 4,

за вересень 2016 року № 6; видаткові касові ордери -від 26 лютого 2013 року № 115, від 26 лютого 2013 року № 113; дорожні листи за 2015 рік

на тракториста ОСОБА_3 за наступні дні - 12 листопада 2015 року,

04 листопада 2015 року, 05 листопада 2015 року, 11 листопада 2015 року,

24 листопада 2015 року, 16 листопада 2015 року, 19 листопада 2015 року,

27 листопада 2015 року, 04 грудня 2015 року, 07 грудня 2015 року, 10 грудня 2015 року, 03 листопада 2015 року, 29 жовтня 2015 року, 30 жовтня 2015 року (а. с. 79-85).

Відповідно до пояснень судового експерта Гритченка А. В., які були надані

у судовому засіданні під час розгляду цієї справи судом першої інстанції,

на дослідження йому були надані зразки підписів ОСОБА_1 , які були розділені ним на дві групи, за двома варіантами підписів, що може пояснюватися підписами різних осіб, або свідчити про два варіанти підпису особи як спрощений та звичайний, або ж свідчити про дії особи,

що направлені на спотворення власного підпису. У зв`язку із чим ним дослідження проводилось за двома варіантами підписів. При цьому

по першій групі він дійшов висновку, що підпис був спотворений

чи виконаний особою з двома варіантами підпису, а по другій групі підписів був встановлений повний збіг за всіма ознаками.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ , положеннями якого встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частинами першою та другою статті 400 Цивільного процесуального кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої

або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права

і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Загальний порядок укладення договорів будь-якими учасниками цивільних відносин визначено у главі 53 ЦК України.

Відповідно до статей 1, 13 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Договір оренди землі -

це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно частин першої, третьої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані із позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється в тому числі шляхом визнання угоди недійсною.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно частин першої, третьої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства,

а волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину

є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність

на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими

і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними

є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Статтею 79 ЦПК України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частини перша статті 80 ЦПК України).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов правильного висновку, що позовні вимоги щодо визнання недійсним оспорюваного договору оренди землі до задоволення не підлягають у зв`язку із їх недоведеністю, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження відсутності його волевиявлення на укладення оспорюваного договору оренди землі.

Посилання у касаційній скарзі про те, що висновок судово-технічної експертизи документів та судово-почеркознавчої експертизи від 31 жовтня 2017 року № 483/484 не є належним доказом у розумінні статті 77 ЦПК України є безпідставним.

Судами першої та апеляційної інстанції зроблено правильний аналіз проведеної експертизи та обґрунтовано взято до уваги порівняння підпису

в спірному договорі з другою групою зразків, оскільки ця група містить вільні зразки підпису позивача, які датовані близько дати підписання спірного договору, а також до цієї групи віднесено паспорт ОСОБА_1 , тоді як перша група містить зразки, які можуть викликати сумнів щодо підписання їх саме позивачем, а умовні зразки відібраного підпису могли бути викривлені позивачем навмисно.

При цьому суди попередніх інстанцій при розгляді цієї справи оцінювали докази у їх сукупності, а не тільки висновок експерта.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах першої та апеляційної інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку,

що оскаржувані судові рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права, та зводяться до переоцінки доказів

у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах Пономарьов проти України та Рябих проти Російської Федерації , у справі Нєлюбін проти Російської Федерації ) повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування

чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Таким чином, наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області

від 30 травня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду

від 10 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович