Постанова

від 04.11.2020 по справі 369/7814/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

04 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 369/7814/19

провадження № 61-5319св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів : Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Вищий господарський суд України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Вищого господарського суду України на постанову Київського апеляційного суду від 19 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Голуб С. А., Ігнатченко Н. В., Таргоній Д. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Вищого господарського суду України про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 10 жовтня 2016 року він був переведений на посаду помічника судді Вищого господарського суду України Яценко О. В. на час виконання повноважень судді (Наказ № 379-к від 10 жовтня 2016 року).

Наказом № 269-к від 23 жовтня 2018 року позивача звільнено із займаної посади з 26 жовтня 2018 року у зв`язку із закінченням строку трудового договору відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України.

Підставою для наказу № 269-к був наказ Вищого господарського суду України від 25 вересня 2018 року № 242-к Про відрядження Яценко О. В. до Національної школи суддів України .

Вказував, що станом на момент прийняття відповідачем наказу № 269-к суддя Вищого господарського суду України Яценко О. В. , помічником якої був він, із займаної посади судді не звільнена, повноваження судді не припинені.

Зазначав, що його звільнення з підстав закінчення строку трудового договору є неправомірним, оскільки такий строк визначається строком повноважень судді, помічником якого він був.

Посилався на те, що відрядження судді Яценко О. В. до Національної школи суддів України, про що зазначено в оспорюваному наказі, не давало відповідачу підстав для його звільнення, оскільки на час виникнення спірних правовідносин (28 жовтня 2018 року) відсутність судді не була тривалою (понад два місяці), тому у відповідача були відсутні підстави як для розгляду питання про переведення на іншу посаду, так і підстави для його звільнення.

Крім того, саме по собі відрядження судді не є підставою для звільнення судді чи припинення повноважень судді; відрядження судді не вважається сумісництвом. Суддя має право займатися викладацькою, науковою чи творчою діяльністю, що не впливає на статус та повноваження такого судді.

Враховуючи вищевикладене ОСОБА_1 просив суд: визнати протиправним та скасувати наказ голови ліквідаційної комісії Вищого господарського суду України від 23 жовтня 2018 року №269-к про звільнення ОСОБА_1 ; поновити його на посаді помічника судді Вищого господарського суду України; зобов`язати Вищий господарський суд України нарахувати та виплатити йому середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області у складі від 18 вересня 2019 року судді Медведського М. Д. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалюючи судове рішення, місцевий суд виходив із того, що відрядження судді Вищого господарського суду України Яценко О. В. є довготривалим, оскільки таке відрядження перевищує двомісячний термін, крім того, остання на час звільнення позивача фактично не здійснювала правосуддя та не могла здійснювати його в подальшому як суддя Вищого господарського суду України, оскільки з 15 грудня 2017 року Вищий господарський суд України припинив діяльність як суд касаційної інстанції у зв`язку із утворенням Верховного Суду. Враховуючи, що Вищий господарський суд України припинив свою діяльність, у відповідача не було можливості перевести позивача на посаду працівника апарату, яка не належить до посад державної служби.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 19 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 вересня 2019 року скасовано і ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ голови ліквідаційної комісії Вищого господарського суду України від 23 жовтня 2018 року №269-к про звільнення ОСОБА_1 .

Поновлено ОСОБА_1 на посаді помічника судді Яценко О. В. служби помічників управління забезпечення роботи другої судової палати на час виконання Яценко О. В. повноважень судді Вищого господарського суду України з 26 жовтня 2018 року.

Стягнуто з Вищого господарського суду України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27 жовтня 2018 року по 18 лютого 2020 року у розмірі 240 380,97 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що Законом України Про державну службу та Законом України Про судоустрій і статус суддів встановлено лише дві підстави для розірвання строкового трудового договору з помічником судді, а саме: закінчення повноважень судді, а також воля судді на звільнення помічника, яка викладається у поданні судді, а тому висновки місцевого суду про наявність підстав звільнення позивача у зв'язку із тривалою відсутністю судді є помилковими.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У березні 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верхового Суду надійшла касаційна скарга Вищого господарського суду України.

Ухвалою Верховного Суду від 22 травня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 28 серпня 2020 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі Вищий господарський суд України, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судове рішення апеляційного суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким залишити в силі рішення місцевого суду.

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо визначення основних та додаткових підстав для звільнення помічника судді, викладеного у постанові Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 405/6273/17, провадження № 61-42693св18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також посилається на порушення судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Узагальнені доводи касаційної скарги зводяться до того, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку щодо неможливості звільнення відповідача у зв`язку із тривалою відпусткою судді, як то передбачено Положенням про помічника суді, а тому звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України є правомірним.

Відзив на касаційну скаргу сторонами не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Наказом Вищого господарського суду України від 23 жовтня 2018 року № 269-к ОСОБА_1 звільнено з посади помічника судді служби помічників управління забезпечення роботи другої судової палати з 26 жовтня 2018 року у зв`язку із закінченням строку трудового договору відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України.

Підставою видачі даного наказу є: наказ Вищого господарського суду України від 25 вересня 2018 року № 242-к Про відрядження Яценко О. В. до Національної школи суддів України .

Згідно наказу Вищого господарського суду України від 14 грудня 2017 року № 21 утворено ліквідаційну комісію для здійснення організаційних заходів, визначених розділом ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02 червня 2016 року № 1402-VІІ, пов`язаних з припиненням діяльності та ліквідацією Вищого господарського суду України, у зв`язку з початком роботи Верховного Суду.

Також, вказаним наказом Вищого господарського суду України зобов`язано ліквідаційну комісію здійснити організаційні заходи, визначені розділом ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02 червня 2016 року № 1402-VІІ, пов`язані з припиненням діяльності та ліквідацією Вищого господарського суду України, у зв`язку з початком роботи Верховного Суду, з 15 грудня 2017 року.

Наказом Вищого господарського суду України від 14 грудня 2017 року № 21а доповнено наказ від 14 грудня 2017 року № 21, зокрема, пунктом 5 наступного змісту: Припинити юридичну особу Вищий господарський суд України (код ЄДРПОУ 00018738) м. Київ, вул. Копиленка, 6, 01016, шляхом ліквідації .

Згідно наказу Вищого господарського суду України від 25 вересня 2018 року № 242-к Яценко О. В. , суддю Вищого господарського суду України, з 01 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року відряджено для роботи у Національній школі суддів України.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню із таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду із вказаним позовом.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11 березня 2019 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2019 року рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 березня 2019 року скасовано. Провадження у справі закрито.

Ухвалюючи судове рішення Шостий апеляційний адміністративний суд виходив із того, що спір не є публічно-правовим і не належить до юрисдикції адміністративний судів, а стосується трудових відносин і має вирішуватися за правилами ЦПК України.

Таким чином, вказана справа підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Спірні правовідносини врегульовано нормами КЗпП України, Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02 червня 2016 року № 1402-VII (далі - Закон №1402-VIII), Закону України Про державну службу від 10 грудня 2015 року №889-VIII (далі - Закон №889-VIII), Положенням про помічника судді, затвердженого рішенням Ради суддів України від 18 травня 2018 року № 21 (далі -Положення).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Відповідно до положень статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Законом № 889-VІІІ визначено, що посада помічника судді віднесена до посад працівників патронатної служби.

Відповідно до частини першої статті 92 Закону № 889-VІІІ до посад патронатної служби належать посади радників, помічників, уповноважених та прес-секретаря Президента України, працівників секретаріатів Голови Верховної Ради України, його Першого заступника та заступника, працівників патронатних служб Прем`єр-міністра України та інших членів Кабінету Міністрів України, помічників-консультантів народних депутатів України, помічників та наукових консультантів суддів Конституційного Суду України, помічників суддів, а також посади патронатних служб в інших державних органах.

Частиною другою статті 92 Закону № 889-VІІІ встановлено, що працівник патронатної служби призначається на посаду на строк повноважень особи, працівником патронатної служби якої він призначений.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 працював на посаді помічника судді Вищого господарського суду України Яценко О. В .

На працівників патронатної служби поширюється дія законодавства про працю, крім статей 39-1, 41 - 43-1, 49-2 Кодексу законів про працю України. Особливості патронатної служби в судах, органах та установах системи правосуддя визначаються законодавством про судоустрій і статус суддів (частина четверта статті 92 Закону № 889-VІІІ).

Частиною першою статті 157 Закону № 1402- VІІІ встановлено, що кожний суддя має помічника (помічників), статус і умови діяльності якого (яких) визначаються цим Законом та Положенням про помічника (помічників) судді, затвердженим Радою суддів України.

З наведеної норми вбачається, що умови діяльності помічника судді визначаються окрім спеціального закону ще й відповідним Положенням.

Відповідно до частини третьої статті 157 вказаного Закону судді самостійно здійснюють добір помічників. Помічник судді призначається на посаду та звільняється з посади керівником апарату відповідного суду за поданням судді.

Пунктом 2 Положення встановлено, що помічник судді - це працівник патронатної служби у суді, який забезпечує виконання суддею повноважень щодо здійснення правосуддя.

Пунктом 8 Положення встановлено, що помічник судді призначається на посаду на строк повноважень безпосереднього керівника та не довше ніж на період перебування безпосереднього керівника у штаті суду. Призначення на посаду помічника судді здійснюється на підставі письмового подання судді без конкурсного відбору наказом керівника апарату відповідного суду.

Відповідно до частини третьої статті 92 Закону № 889-VІІІ трудові відносини з працівником патронатної служби припиняються в день припинення повноважень особи, працівником патронатної служби якої він призначений. Акт про звільнення приймається керівником державної служби.

Підстави та порядок звільнення помічника судді деталізовані в Положенні.

Так, в пункті 11 Положення (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що у разі тривалої (понад два місяці) відсутності судді (соціальна відпустка, відрядження, відсторонення від посади тощо), а також з моменту закінчення (припинення) повноважень судді з відправлення правосуддя з визначених законом підстав або звільнення судді з займаної посади, припинення повноважень члена Ради суддів України у встановленому законом порядку, помічника (помічників) судді за його (їх) згодою за наказом керівника апарату суду може бути переведено на іншу посаду працівника апарату суду, яка не належить до посад державної служби.

Крім того, у зазначених випадках на такого (таких) помічника (помічників) судді може на певний строк у встановленому законом порядку покладатися виконання повноважень додаткового помічника іншого судді (суддів), у якого (яких) найбільше поточне судове навантаження, про що на підставі подання відповідного судді та особистої заяви помічника судді видається наказ керівника апарату суду.

У разі відсутності згоди помічника (помічників) судді на переведення на іншу посаду працівника апарату суду чи виконання повноважень додаткового помічника іншого судді, або за умови неможливості переведення працівника за його згодою на посаду помічника судді або іншу посаду в апараті суду він (вони) підлягає (підлягають) звільненню з посади на підставі пункту 2 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до пункту 12 Положення трудові відносини з помічником (помічниками) судді припиняються в день припинення повноважень безпосереднього керівника та/або в день відрахування безпосереднього керівника зі штату суду або в день ухвалення з`їздом суддів України рішення про обрання Ради суддів України в новому складі. Наказ про звільнення видається керівником апарату відповідного суду на підставі подання безпосереднього керівника та/або на підставі наказу про відрахування безпосереднього керівника зі штату суду.

Помічник судді може бути звільнений з посади за наказом керівника апарату суду в порядку, визначеному законодавством про працю, на підставі або заяви про звільнення за власним бажанням, або за поданням судді, в тому числі в зв`язку з дискредитацією помічника судді (вчинення такого проступку помічником, що підриває довіру та авторитет судової влади, суду та/або конкретного судді в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби в якості помічника судді), або у випадках, визначених пунктом 11 цього Положення чи в порядку врегулювання конфлікту інтересів згідно із законодавством.

У разі припинення повноважень судді відповідного суду та звільнення судді з займаної посади у встановленому законом порядку, помічник судді звільняється із займаної посади з дотриманням гарантій, передбачених законодавством.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , виходив з того, що відрядження судді Вищого господарського суду України Яценко О. В. є довготривалим, оскільки таке відрядження перевищує двохмісячний термін, окрім цього, судом встановлено, що суддя Яценко О. В. на момент звільнення позивача фактично не здійснювала правосуддя та не могла здійснювати його в подальшому як суддя Вищого господарського суду України у зв`язку з початком роботи Верховного Суду, тому позивача правомірно звільнено з посади помічника судді на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України та з дотримання вимог чинного законодавства та з урахуванням положень спеціального нормативно-правового акту (Положення) та з дотриманням трудових та соціальних гарантій, передбачених трудовим законодавством.

Не погоджуючись з таким висновком суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що Законом № 889- VIII та Законом № 1402-VIII встановлено лише дві підстави для розірвання строкового трудового договору з помічником судді, а саме: закінчення повноважень судді, а також воля судді на звільнення помічника, яка викладається у поданні судді. Інших підстав законами не встановлено. Разом із тим, положенням встановлені додаткові підстави для розірвання трудового договору, а саме: тривала відсутність судді, а також момент закінчення (припинення) повноважень судді з відправлення правосуддя з визначених законом підстав або звільнення судді з займаної посади. При цьому, як вбачається із наказу № 269-К, позивач був звільнений з посади саме з підстав тривалої відсутності судді (понад два місяці). З врахуванням наведеного, при вирішенні спору суд першої інстанції мав дати оцінку тому, що Закон має вищу юридичну силу, ним не передбачені такі підстави для розірвання трудового договору з помічником судді як довготривала відсутність судді, наведені підстави були встановлені підзаконним нормативно-правовим актом, який суперечить закону, отже вони не підлягали застосуванню роботодавцем при звільненні позивача з посади.

Разом з тим, з висновком Київського апеляційного суду колегія суддів повністю погодитися не може виходячи з наступного.

Частиною третьою статті 92 Закону № 889-VIII передбачено дві підстави для звільнення помічника патронатної служби. При цьому в абзаці другому частини четвертої цієї статті встановлено, що особливості патронатної служби в судах, органах та установах системи правосуддя визначаються законодавством про судоустрій і статус суддів. В той же час в Законі № 1402- VIII, який є спеціальним при врегулюванні трудових відносин з помічником (помічниками) суддів, підстави для їх звільнення не закріплені, разом з тим зазначено, що статус і умови діяльності помічників судді визначаються цим Законом та Положенням про помічника (помічників) судді, затвердженим Радою суддів України. З наведеного вбачається, що в Положенні з врахуванням специфіки функціональних обов`язків помічників суддів можуть визначатися й додаткові особливості підстав для їх звільнення, оскільки ніякі обмеження щодо цього не встановлені.

Таким чином, норми Положення, якими конкретизуються підстави для звільнення помічника судді, не суперечать Закону № 889-VIII, й Київський апеляційний суд помилково дійшов висновку про незаконність рішення суду першої інстанції та наявність підстав для поновлення ОСОБА_1 на посаді помічника судді Яценко О.В. , яка перебувала у відрядження у зв`язку з роботою в Національній школі суддів з 01 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року, тобто відсутня тривалий час.

Згідно статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасоване судове рішення, яке відповідає закону.

За таких обставин ухвалене судом апеляційної інстанції судове рішення не можна вважати законним та обґрунтованим, тому воно підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 413, 416, 419ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Вищого господарського суду України задовольнити.

Постанову Київського апеляційного суду від 19 лютого 2020 року скасувати.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 вересня 2019 року залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович