Рішення

від 15.10.2020 по справі 205/2535/20

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

15.10.2020 Єдиний унікальний номер 205/2535/20

Єдиний унікальний номер судової справи: 205/2535/2020

Номер провадження: 2/205/1532/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2020 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Мовчан Д.В.

при секретарі Волкобоєвої А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовомОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Лопата Олена Олександрівна, Друга Дніпровська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом ,-

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Лопата Олена Олександрівна, Друга Дніпровська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом .

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в рівних долях, по 1/2 частині кожному, належав його батькові ОСОБА_3 та його бабусі ОСОБА_4 . За життя і до моменту смерті батько позивача ОСОБА_3 проживав у вищевказаному будинку разом із своєю матір`ю - ОСОБА_4 . Далі позивач зазначає, що 19.05.1973 року його батько ОСОБА_3 одружився та став проживати зі своєю сім`єю в будинку АДРЕСА_1 . Так само після набуття права власності на 1/2 частину вказаного будинку його бабуся одружилась із ОСОБА_5 . Однак, після смерті бабусі, батько позивача не звернувся з відповідною заявою до нотаріуса, та не оформив належну йому частину спадку, але відповідно до діючого у 1994 році ЦК Української РСР прийняв фактично спадщину. Далі позивач зазначає, що при оформлені спадку після смерті його бабусі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , чоловіком бабусі, не було повідомлено державного нотаріуса про наявність у померлої її сина - батька позивача. Таким чином, позивач вважає, що він має право на виділ в натурі 1/2 частини житлового будинку, яку успадкував ОСОБА_5 після смерті ОСОБА_4 ; ОСОБА_6 після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_6 , у зв`язку з тим, що батько позивача фактично прийняв спадщину після смерті матері, але не оформив її належним чином.

У зв`язку з вищевикладеним, позивач змушений звернутися до суду та просити суд з урахування уточнень до позовної заяви, виділити в натурі та визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті бабусі ОСОБА_4 на 1/2 частини житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала спадкодавцю ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя, посвідченого Першою дніпропетровською державною нотаріальною конторою 17.06.1967 року реєстр № 2.4392, зареєстрованого в Дніпропетровському міськвідділі комунального господарства Дніпропетровського міжміського бюро технічної інвентаризації 20.06.1968 року та записаного в реєстрову книгу за № 234-72.

Відповідач у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження по справі строк, відзив на позовну заяву не подала.

Треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Лопата Олена Олександрівна, Друга Дніпровська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження по справі строк, пояснення на позовну заяву не подали.

Будь-яких інших заяв по суті справи до суду також не надходило.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Представник позивача у відкритому судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити в повному обсязі по мотивам, що викладені в уточненій позовній заяві.

Відповідач у відкритому судовому засідання позовні вимоги визнала в повному обсязі. Після оголошення перерви, надала до суду письмову заяву про завершення розгляду справи за її відсутності. У такій письмовій заяві позов визнає та просить задовольнити в повному обсязі.

Треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Лопата Олена Олександрівна, Друга Дніпровська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, у судове засідання не з`явилися, надали до суду письмову заяву про розгляд справи у їх відсутність та винести рішення відповідно до чинного законодавства.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 30.04.2020 року клопотання представника позивача про вжиття заходів забезпечення доказів за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Лопата Олена Олександрівна, Друга Дніпровська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом було задоволено. Вирішено витребувати у Приватного нотаріуса Дніпровського нотаріального округу Лопати Олени Олександрівни належним чином завірену копію матеріалів спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_6 , який помер влітку 2014 року, спадкоємцем якого є ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 30.04.2020 року клопотання представника позивача про вжиття заходів забезпечення доказів за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Лопата Олена Олександрівна, Друга Дніпровська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом було задоволено. Вирішено витребувати у Восьмої Дніпровської державної нотаріальної контори належним чином завірену копію матеріалів спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцем якого є ОСОБА_6 .

Ухвалою суду від 30.04.2020 року клопотання представника позивача про вжиття заходів забезпечення доказів за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Лопата Олена Олександрівна, Друга Дніпровська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом було задовольнити. Вирішено витребувати у Другої Дніпровської державної нотаріальної контори належним чином завірені копії матеріалів спадкових справ, що були заведені після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємцем якої є ОСОБА_5 , та ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , спадкоємцем якого є ОСОБА_1 (справа № 895/2018).

Ухвалою суду від 18.06.2020 року клопотання представника позивача про вжиття заходів витребування доказів за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Лопата Олена Олександрівна, Друга Дніпровська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом було задоволено. Вирішено витребувати з Державного нотаріального архіву в Дніпропетровській області належним чином завірену копію спадкової справи, що була заведена 24.05.1996 року Другою Дніпровською державною нотаріальною конторою за р-р № 1-3098, щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 .

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що на підставі Свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, посвідченого Першою дніпропетровською державною нотаріальною конторою 17.06.1967 року реєстр № 2.4392, зареєстрованого в Дніпропетровському міськвідділі комунального господарства Дніпропетровського міжміського бюро технічної інвентаризації 20.06.1968 року та записаного в реєстрову книгу за № 234-72 ОСОБА_4 належало на праві власності по 1/2 частина домоволодіння по АДРЕСА_1 (а.с.19).

Судом також встановлено, що після набуття ОСОБА_4 права власності на вказане майно у вигляді 1/2 частини домоволодіння по АДРЕСА_1 , нею було укладено шлюб з ОСОБА_5 , про що зроблено відповідний актовий запис за № 415 від 20.05.1977 року, та змінено прізвище дружини після реєстрації шлюбу на ОСОБА_7 (а.с.16).

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 03.08.1994 року (а.с. 15).

Матеріалами справи також підтверджено, що ОСОБА_4 була матір`ю ОСОБА_3 , а відтакдоводилась позивачу бабусею.

На день смерті ОСОБА_4 за місцем її проживання по АДРЕСА_1 також мешкав та був зареєстрований батько позивача ОСОБА_3 .

Однак, як вбачається із матеріалів спадкової справи № 644, що була заведена 24.05.1996 року Другою дніпропетровською державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_4 із заявою про прийняття спадщини після смерті такого спадкодавця звернувся лише ОСОБА_5 . При цьому, згідно із його заяви, такий спадкоємець просив видати свідоцтво про право на спадщину на спадкове майно, яке складається із акцій АТ Дніпропетровський трубний завод у кількості 15 одиниць. Будь-яких інших заяв матеріали вказаної спадкової справи не місять. І сам на вказане майно органом нотаріату 24.05.1996 року було видане свідоцтво про право на спадщину за законом.

Матеріалами справи також підтверджено, що батько позивача ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . На день свої смерті такий спадкодавець продовжував постійно проживати і був зареєстрований за вказаною адресою: АДРЕСА_1 .

Після його смерті Другою дніпровською державною нотаріальною конторою 13.12.2018 року була заведена спадкова справа, згідно матеріалів якої єдиною особою, хто звернувся до вказаного органу нотаріату із заявою про прийняття спадщини є син спадкодавця - позивач по справі.(а.с. 139, зворотній бік)

Судом також встановлено, що згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав від 03.12.2019 року за № 191210078, ОСОБА_1 набув, як спадкоємець після смерті свого батька, право власності на 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину серія НОА номер 935929 : реєстр № 2-1292, виданого 03.12.2019 року Другою дніпровською державною нотаріальною конторою (а.с.17-18).

Також матеріалами справ підтверджено, що постановою державного нотаріуса Другої Дніпропетровської державної нотаріальної контори від ОСОБА_8 03.12.2019 року ОСОБА_1 було відмовлено у видачі на його ім`я свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 на 1/2 частину житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_4 у зв`язку з відсутністю факту прийняття спадщини ОСОБА_3 після смерті його матері ОСОБА_4 (а.с. 20).

Оскільки позивач у позасудовому порядку не має можливості оформити своє право на спадщину, він був вимушенйи звернутсиь до суду із вказаною позовною заявою.

V. Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.

Спадкові відносини регулюються Цивільним кодексом України, законами України: від 02 вересня 1993 року № 3425-XII Про нотаріат , від 23 червня 2005 року № 2709-IV "Про міжнародне приватне право", іншими законами, а також прийнятими відповідно до них підзаконними нормативно-правовими актами. Відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 01 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Норми пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, за якими цей ЦК застосовується також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким з спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом, необхідно розуміти таким чином, що правила книги шостої ЦК може бути застосовано лише до спадщини, яка відкрилася після 01 липня 2003 року і не була прийнята ніким зі спадкоємців, право на спадкування яких виникло відповідно до норм статей 529 - 531 ЦК УРСР.

В даному випадку, спадщина після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , відкрилась до ІНФОРМАЦІЯ_5 , а відтак до спірних правовідносин щодо такої спадкової маси застосовуються норми ЦК УРСР.

У відповідності до вимог ч.1 ст.524 ЦК УРСР спадкування здійснюється за законом і за заповітом.

Для отримання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини (ст.548 ЦК УРСР).

У ч.1 ст.549 ЦК УРСР визначено дії, що свідчать про прийняття спадкоємцем спадщини: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом 6 місяців з дня відкриття спадщини.

Судом встановлено, а сторонами визнано, що батько позивача ОСОБА_3 на день смерті вказаного спадкодавця - ОСОБА_4 мешкав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , а відтак в силу вимог ч.1 ст.549 ЦК УРСР вважається таким, що прийняв спадщину у вигляді 1/2 частини житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 оскільки, як спадкоємець першої черги, фактично вступив у володіння таким спадковим майном.

Таким чином, суд доходить висновку, що у ОСОБА_3 виникло відповідне речове право на вказане спадкове майно, що складається із 1/2 частини житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, і яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Факт того, що батько позивача за своє життя не оформив свого права на таке спадкове майно після смерті своєї матері, не має правового значення для вирішення питання щодо наявності права на це майно у його спадкоємців, оскільки відповідно до частини третьої статті 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

З урахуванням викладених обставин та вказаних вимог законодавства, суд доходить висновку, що оскільки право власності на зазначене вище нерухоме майно виникло у спадкодавця ІНФОРМАЦІЯ_4 , на підставі та в порядку матеріального закону, який був чинний на час набуття такого права, то таке майно входить до спадкової маси, що утворилась після смерті такого власника.

Оскільки ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , то до правовідносин, що виникли з приводу спадщини, яка залишилась після смерті такої особи, слід застосовувати норми Цивільного кодексу України.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

З аналізу наведеної норми матеріального закону вбачається, що право власності спадкодавця на нерухоме майно є саме тим правом, яке переходить спадкоємцеві в разі відкриття спадщини, однак до спадкоємця може перейти право тільки на те майно, яке належало спадкодавцеві на підставі діючого законодавства.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця.

Оскільки позиває є сином ОСОБА_3 , і він, як єдиний спадкоємець прийняв спадщину шляхом подання заяви до органу нотаріату, то суд доходить висновку, що позивачеві належить право на спадкування за законом, як дитині після смерті батька, щодо усього належного майна спадкодавцеві майна, у тому числі щодо 1/2 частини житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до роз`яснень, що містяться в п.23 постанови Пленуму ВСУ Про судову практику у справах про спадкування від 30.05.2008 №7, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому чинним на момент такої нотаріальної дії законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину та можливості подальшого оформлення своїх спадкових прав у порядку, передбаченому законом, вимоги про визнання права на спадщину в судовому порядку задоволенню не підлягають у зв`язку з відсутністю порушених прав спадкоємців, щодо захисту яких вони звернулися до суду. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду по захист своїх спадкових прав за правилами позовного провадження.

Як зазначалось вище, позивач подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті спадкодавця ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Судом також встановлено, що після смерті такого спадкодавця була заведена відповідна спадкова справа, однак вказаною постановою державного нотаріуса Другої Дніпровської державної нотаріальної контори Циганко Є.Л. від 03.12.2019 року ОСОБА_1 було відмовлено у видачі на його ім`я свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 на 1/2 частину житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_4 у зв`язку з відсутністю факту прийняття спадщини ОСОБА_3 після смерті його матері ОСОБА_4 .

Відтак суд доходить висновку про відсутність у позивача можливості одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину внаслідок чого її цивільне право підлягає захисту в судовому порядку.

Згідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Таким чином, приймаючи до уваги те, що позивач є спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 , який у свою чергу є спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , і всі вказані спадкоємці вчинили дії щодо прийняття спадщини у вигляді спірного майна, суд доходить висновку, що такі спадкоємці набули речове право на вказане нерухоме майно згідно з діючими нормативно-правовими актами на час набуття такого права.

Оскільки у складі такого майна відсутнє самочинне будівництво, і отримати в позасудовому порядку право власності на таке спадкове майно позивач не має можливості, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, визнавши за ним право власності в порядку спадкування за законом на спадкове майно у вигляді 1/2 частини житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Разом із цим, суд не знаходить правових підстав для задоволення позовних вимог в частині виділу в натурі Ѕ вказаного частини житлового будинку з огляду на наведене.

Відповідно до п. 2 ст. 1278 ЦК України кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі.

Згідно із п. 26 Постанови ПВС України "Про судову практику у справах про спадкування" від 30.05.2008 року судам при розподілі такої спадщини необхідно застосовувати норми, що регулюють відповідні правовідносини спільної часткової власності.

Згідно ст. 364 ЦК України кожен із співвласників має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Відповідно до п. 1.2. Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18.06.2007 року № 55, поділ та виділ частки в натурі здійснюється відповідно до законодавства знаданням Висновку щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна або Висновку щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об`єкта нерухомого майна.

У контексті положень одного із основоположних принципів цивільного судочинства - принципу змагальності сторін вирішальним фактором є те, що сам суд не повинен нічого доказувати за своєю ініціативою, оскільки це - обов`язок сторін, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність.

Відповідно до частини 1 статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Частина 3 статті 12 ЦПК України та частина 1 статті 81 ЦПК України зазначають, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В даному випадку стороною позивача не надано жодного, належного та допустимого доказу щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об`єкта спірного нерухомого майна, як і не заявлено відповідного клопотання про проведення відповідної судової будівельно-технічної експертизи.

Таким чином, суд вимушений відмовити в задоволені позовних вимог в частині виділу в натурі частки спірного спадкового майна, внаслідок чого позов підлягає лише частковому задоволенню саме в частині визнання за позивачем пава на спірне майно у вигляді 1/2 частини житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті його батька.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Також, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з вимогами ч.1 статті 142 ЦПК України , у разі укладання мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

На підставі викладеного, суд вважає, що 50 відсотків сплаченого позивачем судового збору слід повернути позивачу з державного бюджету, а решту 50 відсотків - стягнути з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1216, 1217, 1218, 1233, 1247, 1251, 1252, 1269 ЦК України, ст. ст. 4,5, 81, 82, 90, 141, 258 , 259 , 263-265 , 315 ЦПК України , -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ) , треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Лопата Олена Олександрівна (місце знаходження: АДРЕСА_4 ), Друга Дніпровська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області (місце знаходження: 49128, м. Дніпро, вул. Метробудівська, буд. 1), про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом - задовольнити частково.

2. Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) право власності в порядку спадкування за законом після смерті свого батька ОСОБА_3 , який є спадкоємцем, що прийняв спадщину після смерті бабусі позивача ОСОБА_4 , на 1/2 частини житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яку було зареєстровано за ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя, посвідченого Першою дніпропетровською державною нотаріальною конторою 17.06.1967 року реєстр № 2.4392, зареєстрованого в Дніпропетровському міськвідділі комунального господарства Дніпропетровського міжміського бюро технічної інвентаризації 20.06.1968 року та записаного в реєстрову книгу за № 234-72.

3. В задоволені решти позовних вимог щодо виділу частини спадщини в натурі - відмовити.

4. Зобов`язати Управління Державної казначейської служби України у Новокодацькому районі м. Дніпра повернути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 ) із державного бюджету судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп., згідно квитанції № 0.0.1664473359.1 від 31.03.2020 року.

5. Стягнути зОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) пропорційно до розміру задоволених позовних вимог понесені та документально підтверджені судові витрати по справі у вигляді судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Д.В. Мовчан