Рішення

від 28.08.2020 по справі 311/2330/20

ВАСИЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

311/2330/20

2/311/841/2020

28.08.2020

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2020 року м. Василівка

Василівський районний суд Запорізької області у складі: головуючий - суддя Нікандрова С.О., секретар судового засідання Дудка Н.В., за участю представника позивача - адвоката Кара Р.Т., представника відповідача - адвоката Склярова О.Е., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Підгірненська сільська об`єднана територіальна громада Василівського району Запорізької області, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном , -

В С Т А Н О В И В:

24 липня 2020 року до Василівського районного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Підгірненська сільська об`єднана територіальна громада Василівського району Запорізької області, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, у якій позивач просить зобов`язати ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 , яка належить йому на праві приватної власності, земельну ділянку площею 1,3619 га цільове призначення - землі запасу для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 2320988800:03:015:0011, розташована на території Підгірненської сільської ради Василівського району Запорізької області. Позовні вимоги мотивує тим, що на підставі рішення Підгірненської сільської Василівського району Запорізької області від 29.07.2019 року за № 12 затверджено проект землеустрою щодо відведення мені у власність земельної ділянки цільове призначення земельної ділянки - землі запасу сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства площею 1,3619 га із земель комунальної власності, кадастровий номер 2320988800:03:015:0011. 18.09.2020 року державним реєстратором Міюц Світланою Олександрівною зареєстровано право власності за позивачем ОСОБА_1 на вище вказану земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за реєстраційним номером 1541839723209. Маючи намір вільно користуватися та розпоряджатися земельною ділянкою позивач зіткнувся з перешкодою, яку йому спричиняє відповідач щодо володіння та користування його власністю. Як з`ясувалося, ОСОБА_2 самовільно без будь-яких документів користується даною земельною ділянкою, засіває її зерновими культурами. Такі дії відповідача свідчать про грубу неповагу та порушення моїх прав та законних інтересів, як власника землі, та намагання у будь-який спосіб отримати прибуток у 2020 році. Оскільки, відповідач добровільно не бажає звільнити земельну ділянку та не чинити перешкод позивачу у здійсненні права користування та розпорядження майном, 21.09.2020 року позивач звернувся до Василівського ВП ГУНП в Запорізькій області з приводу його порушеного права, однак отримав відповідь, що в діях відповідача відсутні ознаки кримінального правопорушення, і що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 існують цивільно-правові

відносини. 17.06.2020 року позивач звернувся до Енергодарської місцевої прокуратури за захистом його порушеного права, однак отримав відповідь, що прокуратура не уповноважена розглядати такого роду питання. Вирішення даної ситуації можливе лише за зверненням до суду із позовом про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Ухвалою Василівського районного суду від 07 серпня 2020 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, призначено судовий розгляд.

В судовому засіданні представник позивача - адвокат Кара Р.Т. позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила суд задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача - адвокат Скляров О.Е. в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, суду пояснив, що позовні вимоги є безпідставними, оскільки позивачем не доведено факт перебування земельної ділянки у користуванні відповідача ОСОБА_2 , а спосіб захисту порушеного права, який обрав позивач, не відповідає вимогам законодавства.

Розглянувши надані позивачем документи і матеріали, заслухавши представників сторін, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З досліджених судом матеріалів справи встановлено, що згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого, Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №182274431 від 25.09.2019 року, та Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, на підставі рішення Підгірненської сільської ради Василівського району Запорізької області №12 від 29.07.2019 року ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 1,3619 га, кадастровий номер 2320988800:03:015:0011 (а.с.8, 9, 10-12, 13).

21.09.2020 року позивач звернувся до Василівського ВП ГУНП в Запорізькій області з приводу його порушеного права, однак отримав відповідь, що в діях відповідача відсутні ознаки кримінального правопорушення, і що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 існують цивільно-правові відносини (а.с.15).

17.06.2020 року позивач звернувся до Енергодарської місцевої прокуратури за захистом його порушеного права, однак отримав відповідь, що прокуратура не уповноважена розглядати такого роду питання (а.с.17).

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно ч.2 ст.152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ст.212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок

провадиться за рішенням суду.

Згідно п. 15 ч.1 ст.1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель від 19 червня 2003 року № 963-IV, самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку, про яке просить позивач, можливе виключно при доведенні фактичного використання відповідачем земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ст.81 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені, певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.2 ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності ( ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України).

Верховний Суд у постанові від 02 жовтня 2019 року у справі №522/16724/16 (провадження №61-28810св18) зробив наступний правовий висновок: обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови

недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

За своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Отже, тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача .

За своєю юридичною природою позов це матеріально-правова вимога до суду заінтересованої особи (позивача) про здійснення правосуддя в цивільній справі на захист прав, свобод чи інтересів, порушених чи оспорюваних іншого особою (відповідачем).

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Ст.15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.

Таким чином, підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту є порушення, невизнання або оспорення відповідного права.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів.

Суд вважає, що у даній справі позивачем ОСОБА_1 в судовому засіданні не доведено належними і допустимими доказами те, що відповідачем ОСОБА_2 були порушені права позивача шляхом незаконного використання земельної ділянки площею 1,3619 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 2320988800:03:015:001, тому за відсутністю порушеного права, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 259, 263-265, 268, 273, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Підгірненська сільська об`єднана територіальна громада Василівського району Запорізької області, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено і підписано 01 вересня 2020 року.

Суддя Василівського районного суду

Запорізької області С.О.Нікандрова