Рішення

від 10.11.2020 по справі 321/795/20

МИХАЙЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Михайлівський районний суд Запорізької області

Справа № 321/795/20

Провадження № 2/321/338/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.11.2020 року

Михайлівський районний суд Запорізької області в складі:

головуючого - судді Машкіної Н.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Бородіної І.В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

відповідачів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: відділ у Михайлівському районі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, Михайлівської селищної ради Михайлівського району, Запорізької області , про визнання правочину недійснимта скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання права користування земельною ділянкою,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: відділ у Михайлівському районі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, Михайлівської селищної ради Михайлівського району, Запорізької області про визнання правочину недійсним, мотивуючи свої вимоги наступним.

10 вересня 2008 року між ОСОБА_6 , як власником земельної ділянки, та позивачем, як Емфітевтом, було укладено Договір встановлення емфітевзису, об`єктом якого є земельна ділянка кадастровий номер: 2323355100:01:001:0004, строк дії Договору сторони визначили тривалістю у сімнадцять років. 10.09.2008 року Договір встановлення емфітевзису було посвідчено Ворожбяновою Л.М. - приватним нотаріусом Михайлівського районного нотаріального округу Запорізької області, та зареєстровано в реєстрі за № 3511. Згідно п.п.5.5 п.5 Договору він вважається укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Обумовлена сторонами Договору плата за весь час користування земельною ділянкою була передана Емфітевтом Власнику земельної ділянки наперед, що підтверджується п.п. 2.1 та 2.2 п.2 Договору. Оскільки Власник земельної ділянки на момент здійснення правочину перебував у шлюбі, Договір встановлення емфітевзису від 10.09.2008 року, реєстровий № 3511, було укладено за письмової згоди його дружини - ОСОБА_5 , справжність її підпису на заяві була засвідчена приватним нотаріусом Михайлівського районного нотаріального округу Запорізької області Ворожбяновою Л.М. 10 вересня 2008 року по реєстру за № 3509. Таким чином терміном припинення строку дії Договору є 10.09.2025 року та він є чинним до 10.09.2025 року.

15.04.2012 року власник земельної ділянки за Договором встановлення емфітевзису від 10.09.2008 року, реєстровий № 3511 - ОСОБА_6 , помер.

За рішенням Михайлівського районного суду Запорізької області від 18.03.2019 року у справі № 321/1655/18 право власності на земельну ділянку кадастровий номер: 2323355100:01:001:0004, що є об`єктом Договору встановлення емфітевзису від 10.09.2008 року, реєстровий № 3511, було визнано за його спадкоємцями: дружиною - ОСОБА_5 та дочкою - ОСОБА_3 , в рівних частках.

У 2020 році позивачу стало відомо, що стосовно земельної ділянка кадастровий номер: 2323355100:01:001:0004 між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , як орендодавцями, з одного боку та ОСОБА_4 , як орендарем, з іншого боку, укладено Договір оренди від 28.08.2019 року, який зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: номер запису про інше речове право: 33075904; дата, час державної реєстрації: 02.09.2019 16:06:24.

Вважає, що укладення згаданого Договору суперечить вимогам закону, (оскільки одна й та ж земельна ділянка, при наявності щодо неї чинного договору встановлення емфітевзису, не може бути передана у користування іншій особі), а відтак порушує засноване на Законі та Договорі його право на використання цієї земельної ділянки, що є підставою для визнання Договору оренди від 28.08.2019 року, зареєстрованого у ДРРПНМ: номер запису про інше речове право: 33075904; дата, час державної реєстрації: 02.09.2019 16:06:24, недійсним. На виконання умов Договору встановлення емфітевзису позивач використовує земельну ділянку, кадастровий номер: 2323355100:01:001:0004 згідно її цільового призначення, сплачує встановлені актами законодавства податки, у той час, як власник земельної ділянки отримав плату, обумовлену сторонами Договору, у повному обсязі, що підтверджується вищенаведеними п.п. 2.1 та 2.2 п.2 Договору. Внаслідок зазначеного просить суд визнати недійсним Договір оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 28.08.2019, видавник: Шатало Олена Олександрівна, ОСОБА_5 / ОСОБА_4 , зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: номер запису про інше речове право: 33075904; дата, час державної реєстрації: 02.09.2019 16:06:24. Скасувати: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 48519337 від 04.09.2019 15:24:44, Лань Вадим Сергійович, Виконавчий комітет Михайлівської селищної ради Михайлівського району Запорізької області, Запорізька обл., - Договору оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 28.08.2019, видавник: Шатало Олена Олександрівна, ОСОБА_5 / ОСОБА_4 , зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: номер запису про інше речове право: 33075904; дата, час державної реєстрації: 02.09.2019 16:06:24, визнавши право користування земельною ділянкою кадастровий номер: 2323355100:01:001:0004 за ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , підстава: Договір встановлення емфітевзису від 10.09.2008 року, посвідчений 10.09.2008 року Ворожбяновою Л.М. приватним нотаріусом Михайлівського районного нотаріального округу Запорізької області, зареєстрований в реєстрі за № 3511.

В судовому засіданні позивач та представник позивача адвокат Бондарєв О.Г. позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги позивача не визнала та заперечувала проти їх задоволення. Пояснила, що після смерті батька право власності на спірну земельну ділянку в рівних частках перейшло до неї та її матері - відповідача ОСОБА_5 . Жодних домовленостей з позивачем вона не має, тому звернулася до відповідача ОСОБА_4 з пропозицією укласти договір оренди належної їй частки земельної ділянки. Щодо укладеного раніше спадкодавцем договору встановлення емфітевзису з позивачем вважає, що він припинив свою дію після його смерті. Крім того, позивач в повній мірі компенсував свої витрати, пов`язані з укладенням цього договору, оскільки протягом десяти років користувався спірною земельною ділянкою і отримував з неї прибутки.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги позивача не визнав та заперечував проти їх задоволення, посилаючись на те, що перед укладенням договору оренди земельної ділянки він перевірив відсутність державної реєстрації речових прав на земельну ділянку інших осіб, тому вважає, що у позивача відсутнє право користування земельною ділянкою, а його звернення до суду за захистом ненабутого права є безпідставним.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання повторно не з`явилася через хворобу, клопотань про відкладення судового засідання не подавала.

При цьому, відповідачами ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 були подані відзиви на позовну заяву, згідно яких вони просили відмовити з задоволенні позовних вимог через їх недоведеність. В обґрунтування заперечень посилалися на те, що право емфітевзису не пройшло державної реєстрації, як того ви магає положення ст.ст. 3, 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та п.5.4. Договору про встановлення емфітевзісу від 10.09.2008 року, тобто по зивач не набув емфітевтичного права, на досягнення якого було спрямоване волевиявлення сто рін при укладенні договору емфітевзису. Відтак, зважаючи на положення ст. 16 ЦК України, вважають звернення позивача до суду з вимогою про захист не набутого ним права безпідставним, так як не зареєстрований договір емфітевзису не породжує для сторін будь - яких прав та обов`язків, а земельна ділянка вважається самовільно зайнятою.

Представник третьої особи Михайлівської селищної ради, Михайлівського району Запорізької області в судове засідання не з`явився, надав заяву з клопотання про розгляд спавши у його відсутність.

Представник третьої особи - відділу у Михайлівському районі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області в судове засідання не з`явився, про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином.

Встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.

Так, згідно Договору встановлення емфітевзису від 10.09.2008 року, реєстровий № 3511, 10 вересня 2008 року між ОСОБА_6 , як Власником земельної ділянки, та ОСОБА_1 , як Емфітевтом, було укладено Договір встановлення емфітевзису, об`єктом якого є земельна ділянка кадастровий номер: 2323355100:01:001:0004, строк дії Договору сімнадцять років. Терміном припинення строку дії Договору є 10.09.2025 року. (а.с. 12).

Згідно Витягу з державного реєстру правочинів № 6491241 від 10.09.2008 року, Договір встановлення емфітевзису посвідчено Ворожбяновою Л.М. приватним нотаріусом Михайлівського районного нотаріального округу Запорізької області, та зареєстровано в реєстрі за № 3511. (а.с. 13).

Згідно інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстр у Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 16.06.2020 року, між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , як орендодавцями, з одного боку та ОСОБА_4 , як орендарем, з іншого боку, укладено Договір оренди від 28.08.2019 року, стосовно земельної ділянка кадастровий номер: 2323355100:01:001:0004, який зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: номер запису про інше речове право: 33075904; дата, час державної реєстрації: 02.09.2019 16:06:24. Підстава державної реєстрації права спільної часткової власності по Ѕ частці на вказану земельну ділянку за орендодавцями - рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 18.03.2019 року про визнання права власності в порядку спадкування за законом. (а.с. 14-17).

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.ст.626, 627, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до абз.1 п.7 постанови №9 Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Відповідно до ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

У п.8 постанови №9 Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними визначено, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

У зв`язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205-210,640 ЦК України тощо).

Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК України не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Рішенням суду не може бути зобов`язано сторони здійснити державну реєстрацію правочину, оскільки це суперечить загальним засадам цивільного законодавства - свободі договору (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України). Норма частини третьої статті 182 ЦК України щодо можливості оскарження до суду відмови у державній реєстрації, ухилення від державної реєстрації, відмови від надання інформації про реєстрацію застосовується лише щодо дій (бездіяльності) органів, які здійснюють таку реєстрацію.

Вимога про визнання правочину (договору) неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом. Суди мають відмовляти в позові з такою вимогою. У цьому разі можуть заявлятися лише вимоги, передбачені главою 83 книги п`ятої ЦК України.

Відповідно до ст.210 ЦК України, правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до ч.3 ст. 640 ЦК України, договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації з моменту державної реєстрації.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державній реєстрації прав підлягають речові права, похідні від права власності: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки; іпотека; право довірчої власності; інші речові права відповідно до закону.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що в державному підприємстві Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах підписаний сторонами 10 вересня 2008 року договір встановлення емфітевзису не зареєстрований.

Відповідно до Указу Президента України від 17 лютого 2003 року Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру , який у силу ст. 106 Конституції України є обов`язковим до виконання на території України, на Державний комітет України по земельних ресурсах покладено обов`язок щодо здійснення у складі державного земельного кадастру реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них, договорів оренди земельних ділянок.

З 1 січня 2004 року набрав чинності Цивільний кодекс України, ст.182 якого передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації, а порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість і підстави відмови в ній установлюються законом.

Прикінцевими та перехідними положеннями ЦК України не передбачено відстрочення дії ст. 182 цього Кодексу до прийняття вищезазначеного Закону.

Закон України від 1 липня 2004 року №1952-IV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (набрав чинності 3 серпня 2004 року) у ст. 3 передбачав, що речові права на нерухоме майно, їх обтяження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов`язковій державній реєстрації в порядку, установленому цим Законом.

Частиною 5 статті 3 цього Закону (в редакції чинній час укладання спірного договору) передбачено, що право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Відповідно до ст. 4 названого Закону обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а саме: право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис).

Систему органів державної реєстрації прав складають центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав, створена при ньому державна госпрозрахункова юридична особа з консолідованим балансом (центр державного земельного кадастру) та її відділення на місцях, які є місцевими органами державної реєстрації прав. Держателем Державного реєстру прав є центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів (ч.ч. 1, 2 ст. 5 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

Відтак, посилання позивача на те, що договір емфітемзису не підлягав державній реєстрації внаслідок того, що ст. 182 ЦК України не діяла, оскільки не було передбаченого на законодавчому рівні порядку реєстрації речових прав, є неприйнятними.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання недійним договору оренди земельної ділянки від 28 серпня 2019 року, оскільки договір встановлення емфітевзису від 10.09.2008 року не пройшов державної реєстрації, як того вимагали положення ст. ст. 3, 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , відповідно оспорюваним правочином не могло бути порушене право позивача, тому відсутні підстави для задоволення позову в частині визнання правочину недійсним. Також не підлягають задоволенню похідні позовні вимоги про скасування державної реєстрації права оренди та визнання права користування земельною ділянкою за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 7, 12, 228-229, 258-260, 263-265, 268 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ,який проживає за адресою: АДРЕСА_1 до ОСОБА_5 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_4 , який проживає за адресою: АДРЕСА_3 , треті особи: відділ у Михайлівському районі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, місце розташування: вул. Центральна, буд. 78 смт. Михайлівка, Михайлівського району, Запорізької області, Михайлівська селищна рада Михайлівського району, Запорізької області, місце розташування: вул. Центральна, 22, смт. Михайлівка, Михайлівського району, Запорізької області, про визнання правочину недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання права користування земельною ділянкою - відмовити.

Дата складання повного судового рішення - 20.11.2020 року.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Запорізького апеляційного суду через Михайлівський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Михайлівського районного суду

Запорізької області Н.В. Машкіна