Рішення

від 02.08.2006 по справі 41/197пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

41/197пд

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

02.08.06 р.                                                                               Справа № 41/197пд                               

Суддя господарського суду Донецької області           Гончаров С.А.

при секретарі судового засідання Медведєвій Т.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом. Прокурора м. Краматорська в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у м. Краматорську

до відповідача 1. Приватного підприємства „Славсайт”, м. Слов”янськ

до відповідача 2. Колективного науково-виробничого підприємства “Формовочні матеріали України”, м. Краматорськ

Про визнання недійсним господарського зобов”язання на суму 6000грн., стягнення з відповідача 1 на користь відповідача 2 коштів в сумі 6000грн.; стягнення з відповідача 2 на користь держави України 6000грн. - вартості товарно-матеріальних цінностей, отриманих від відповідача 1

За участю представників сторін:

від позивача: Клюбін Д.Ю. – довіреність № 17634 від 05.05.2006р.

від відповідача-1: не з'явились

від відповідача-2: Бєлобров К.Є. - директор

від прокурора – Ульянова О.В.

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор м. Краматорська в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у м. Краматорську звернувся з позовом до відповідачів, Приватного підприємства „Славсайт”, м. Слов”янськ (далі – відповідач-1) та Колективного науково-виробничого підприємства “Формовочні матеріали України”, м. Краматорськ (далі – відповідач 2) про визнання недійсним господарського зобов”язання на суму 6000грн., стягнення з відповідача 1 на користь відповідача 2 коштів в сумі 6000грн.; стягнення з відповідача 2 на користь держави України 6000грн. - вартості товарно-матеріальних цінностей, отриманих від відповідача 1.

В обґрунтування позовних вимог прокурор наводить, що відповідачі виконали зобов'язання за спірною угодою у повному обсязі на суму 6000 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000125 від 27.01.05р., податковою накладною №125 від 27.01.05р., а також витягом Краматорської філії КБ „Приватбанку” та платіжним дорученням №21 від 12.01.05р. Спірне господарське зобов'язання було укладено та  виконувалось відповідачами у 2005 році - після набуття чинності Господарським Кодексом України, тому його дія розповсюджується на ці правовідносини.

Прокурор зазначає, що рішенням  Слов”янського міськрайонного суду від 16.05.06 р. по справі №2-155-2006 були визнані недійсними засновницькі документи ТОВ „Славсайт” з часу державної реєстрації, свідоцтво платника ПДВ, первинні бухгалтерські і фінансово-господарські документи, виписані Солдатенков Л.В. у якості директора ТОВ „Славсайт”, а також було встановлено, що підприємство створене з метою прикриття незаконної діяльності невідомих осіб.

Зазначені обставини, встановлені рішенням суду, за позицією прокурора підтверджують умисел відповідача-1 на укладення угоди з протиправним наміром на ухилення від оподаткування. Тому позивач просить визнати недійсним господарське зобов'язання між відповідачами та застосувати  наслідки цього, які передбачені ст. 208 ГК України.

Відповідач-1 про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, але відзиву на позовну заяву не подав, не використав своє право на участь у судовому засіданні, представника в судове засідання не направив. Відповідно до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідач-2 у засіданні суду позовні вимоги заперечив.

До початку судового засідання представниками сторін присутніми у судовому засіданні, заявлено клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами. За результатами розгляду клопотання сторін задоволено судом.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані сторонами документи та заслухавши пояснення представників сторін суд встановив:

          Відповідач-1 зареєстрований як юридична особа виконавчим комітетом Слов”янської міської ради (02.06.03р., № рішення – 10753), включений до ЄДРПОУ за кодом 32466562.

Відповідач-2 зареєстрований як юридична особа виконавчим комітетом Краматорської міської ради, про що видане свідоцтво про держреєстрацію №23112279 від 18.06.64р., включений до ЄДРПОУ, код 23112279.

Між відповідачами була укладена усна угода, згідно із якою відповідач 2 оплатив товар – полівініл-бутираль вагою 500кг. за рахунком-фактурою №СФ-0000133 від 11.01.05р. платіжним дорученням №21 від 12.01.05р., а відповідач 1 згідно видаткової накладної №РН-0000125 від 27.01.05р. та податкової накладної №125 від 27.01.05р. поставив товар – полівініл-бутираль вагою 500кг. на суму 6000грн., а відповідач 2 прийняв поставлену продукцію.

Фактичне виконання відповідачем-1 вказаного договору підтверджується видатковою накладною №РН-0000125 від 27.01.05р. та податковою накладною №125 від 27.01.05р., а оплата відповідачем 2 отриманого товару - платіжним дорученням №21 від 12.01.05р. та випискою з банківського рахунку.

Таким чином, в ході розгляду спору судом встановлено укладення спірної угоди та фактичне її виконання між відповідачами у 2004 році, а саме передача відповідачем 1 та отримання відповідачем 2 товару на суму 6000 грн. та оплата другим відповідачем отриманого за спірною угодою товару.

Прокурор наполягає на визнанні угоди недійсною на підставі ст. 207 ГК України, оскільки спірне господарське зобов'язання виконано саме під час дії цієї норми, та на застосуванні наслідків, передбачених ст. 208 ГК України.

Згідно із п. 4 Розділу ІХ  „Прикінцевих положень” Господарського кодексу України до господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов”язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

Спірна угода укладена та фактично виконана після набрання чинності Господарським кодексом України, таким чином, суд погоджується з такою думкою прокурора та керується законодавством, чинним на момент виникнення відносин щодо укладення та виконання спірного господарського зобов'язання – Господарський кодекс України.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України, який набув чинності з 01.01.2004р., господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтями 174, 175 цього ж кодексу визначені підстави виникнення господарських зобов'язань та визначено майново-господарські зобов'язання, а саме встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, в тому числі з з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; а також встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Прокурор наполягає на наявності між сторонами господарського зобов'язання, з чим суд погоджується, з огляду на наведені приписи законодавства та додані до матеріалів справи документи щодо наявних між відповідачами правовідносин.

Також прокурор наполягає на виконанні між відповідачами спірного господарського зобов'язання. Ця обставина підтверджена наявними в матеріалах справи належним чином завіреними копіями рахунків, накладних, податкових накладних, платіжних доручень.

Відповідно до ст. 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Таким чином, із змісту наведеної норми права  випливає, що для застосування вимог цієї статті суд повинен встановити наявність певних обставин, які свідчать про те, що сторона (або сторони), укладаючи угоду, завідомо діяла з прямим умислом, спрямованим на досягнення такої мети, що суперечить інтересам держави та суспільства.

Наявність (відсутність) зазначених обставин суд повинен встановити за допомогою належних доказів. При цьому суд повинен оцінювати  докази за  своїм  внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до положень ст. 3 ГК України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Статтею 42 цього ж кодексу визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Статтею 55 цього ж кодексу визначено, що суб'єктами господарювання є, в тому числі,  господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку. Тобто, законодавством передбачена обов'язковість державної реєстрації такого суб'єкта, зокрема, для здійснення державної реєстрації наявним має бути рішення власника.

У законодавчому порядку встановлюються також обмеження у здійсненні підприємницької діяльності шляхом встановлення обов'язків діяти суб'єкту підприємницької діяльності певним чином.

Так, відповідно до вимог статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори у порядку і розмірах, встановлених законом. Законом України “Про систему оподаткування” встановлюється обов'язок платників податків, яким є, зокрема, сплата податків і зборів до бюджетів та до державних цільових фондів у порядку та на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

     Метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, яку мала спірна угода, позивач вважає не звітування податковому органу про отримання доходів, не нарахування податків, та їх несплата. Умисел на досягнення відповідної мети, на думку позивача, був у відповідача-1, що доводиться фактами встановленими у рішенні Слов”янського міськрайоного суду від 16.05.06р. по справі №2-155-2006, про визнання недійсними установчих документів ПП „Славсайт”, яке згідно ст. 35 ГПК України, обовязкове для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору. Вказане рішення місцевого суду набрало законної сили, про що свідчить відмітка суду на цьому рішенні.

Зокрема, вказаним рішенням місцевого суду встановлено, що Солдатенко Л.В. в дійсності ПП „Славсайт” не створювала, , обов”язки його директора фактично не виконувала, засновницькі документи на ПП „Славсайт” не складала, що державна реєстрація підприємства була нею здійснена за винагороду, а не з метою подальшого здійснення підприємницької діяльності. У зв”язку з таким місцевим судом визнані недійсними засновницькі документи ПП „Славсайт” з часу державної реєстрації, свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ з часу видачі, податкові декларації, усі фінансові-господарські документи, оформлені та підписані від імені Солдатенко Л.В. у якості директора. Рішення вступило в закону силу 29.05.06р., про що на ньому є відмітка.

Виходячи з фактів встановлених рішенням місцевого суду, витікає, що фінансово-господарська діяльність відповідачем-1 здійснювалась з порушенням законодавства, у тому числі й по спірній угоді, без відображення такої операції в обліку, у тому числі, податковому, без сплати до бюджету відповідних податків і з приховуванням оподатковуваного доходу.

Наданими доказами у сукупності доводиться, що державна реєстрація, а також, здійснення фінансово-господарських операцій відповідачем-1 направлені на здійснення підприємницької діяльності поза межами правової відповідальності, що є порушенням чинного законодавства. Заснування підприємства на підставну особу, господарювання, укладення і здійснення в подальшому угод без сплати з цих операцій податків, ненадання податкової звітності, приховування свого місцезнаходження, а також визнання недійсними фінансово-господарських документів підприємства з дати їх складення, - є доказами умислу, направленого на безпідставне отримання прибутків (доходів) та приховування їх від оподаткування. Таке суперечить інтересам держави і суспільства.

Створення підприємства з метою прикриття незаконної діяльності та ухилення від оподаткування, фактичне досягнення цієї мети, робить господарські відносини, у яких воно приймає участь, та господарські зобов”язання за укладеними угодами такими що не відповідають інтересам держави та суспільства.

Відповідно до ст. 208 ГК України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

При цьому, суд враховує той факт, що відповідно до встановлених обставин справи, умисел мав місце лише з боку однієї сторони за зобов'язанням, а саме, з боку відповідача-1. У зв'язку з цим, згідно з вимогами вказаної норми, з відповідача-1 на користь відповідача-2 стягуються отримані за спірним господарським зобов”язанням кошти в сумі 6000грн., а з відповідача 2 на користь держави стягується одержаний за угодою товар.

Держмито по майновій та немайновій вимогах та судові витрати покладається на відповідача-1, оскільки, спір виник внаслідок його неправомірних дій.

На підставі викладеного, керуючись ст.67 Конституції України, ст.ст. 3, 42, 55, 173, 174, 175, 207, 208 Господарського кодексу України , ст.ст.4-3, 32, 33, 35, 43, 49, 66, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Прокурора м. Краматорська в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у м. Краматорську до Приватного підприємства „Славсайт”, м. Слов”янськ та Колективного науково-виробничого підприємства “Формовочні матеріали України”, м. Краматорськ про визнання недійсним господарського зобов”язання на суму 6000грн., стягнення з відповідача 1 на користь відповідача 2 коштів в сумі 6000грн.; стягнення з відповідача 2 на користь держави України 6000грн. - вартості товарно-матеріальних цінностей, отриманих від відповідача 1, - задовольнити.

Визнати недійсним господарське зобов”язання за усною угодою купівлі-продажу товару  полінівінілу-бутиралю на суму 6000грн., укладеною між Приватним підприємством „Славсайт” та Колективного науково-виробничого підприємства “Формовочні матеріали України”, м. Краматорськ.

Стягнути з Приватного підприємства „Славсайт” (84100, м. Слов”янськ, вул. Бірюзова,12, код ЕДРПОУ 32466562, р\р 26001235053401 у Краматорській філії АКБ „Укрсоцбанк”, МФО  334486) на користь Колективного науково-виробничого підприємства “Формовочні матеріали України” (84313, м. Краматорськ, вул. 19 Партз”їзду, 61/128 код ЕДРПОУ 23112279, р\р 26008274174001 КБ „Приватбанк” м. Краматорська, МФО 335548) грошові кошти в розмірі 6000 грн.

Стягнути з Колективного науково-виробничого підприємства “Формовочні матеріали України” (84313, м. Краматорськ, вул. 19 Партз”їзду, 61/128 код ЕДРПОУ 23112279, р\р 26008274174001 КБ „Приватбанк” м. Краматорська, МФО 335548) у доход держави отриманий за угодою товар - полінівініл-бутираль вагою 100 кг.

Стягнути з Приватного підприємства „Славсайт” (84100, м. Слов”янськ, вул. Бірюзова,12, код ЕДРПОУ 32466562, р\р 26001235053401 у Краматорській філії АКБ „Укрсоцбанк”, МФО  334486) у доход держбюджету витрати з держмита у сумі 187 грн.

Стягнути з Приватного підприємства „Славсайт” (84100, м. Слов”янськ, вул. Бірюзова,12, код ЕДРПОУ 32466562, р\р 26001235053401 у Краматорській філії АКБ „Укрсоцбанк”, МФО  334486) на користь ДП “Судовий інформаційний центр”, м. Львів, рахунок 26002014180001 у ВАТ “Банк Універсальний”, м. Львів, МФО 325707, ЄДРПОУ 30045370 витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у сумі 118 грн.

Видати та надіслати накази після набрання рішенням чинності.

Рішення набуває чинності після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                         Гончаров С.А.