Рішення

від 20.11.2020 по справі 160/13764/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2020 року Справа № 160/13764/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Кучми К.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Сіті Фінанс про визнання протиправними та скасування постанов, -

ВСТАНОВИВ :

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з вищезазначеною позовною заявою, в якій просив визнати протиправними та скасувати постанову приватного виконавця Клименко Р.В. про відкриття виконавчого провадження №62934299 від 03.09.2020 р. та постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 28.09.2020 р. та від 29.09.2020 р. у даному виконавчому проваджені.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем у постанові про відкриття виконавчого провадження № 62934299 зазначено місцем його проживання наступні адреси: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 . Інформація щодо його місця проживання в м.Києві є недостовірною. В м.Києві він ніколи не мешкав та не мешкає на сьогоднішній день. Доходів, рухомого та нерухомого майна в місті Києві він також не має. За адресою АДРЕСА_2 він не мешкає з 2007 р. А з 2013 р. зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , та проживає там разом зі своєю родиною (дружиною та дітьми). Він здійснює діяльність як ФОП ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , з 2009 р. і в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань міститься загальнодоступна інформація щодо його місцезнаходження за даною адресою. Він має трудові відносини з ТОВ МЕДХАУЗ СВІС ГМБХ місцезнаходження: Україна, 49027, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул.Січеславська Набережна, буд.53 (основне місце роботи) та ТОВ МХУ місцезнаходження: Україна, 49038, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул.Ленінградська, буд.27/31 (за сумісництвом) та працює за місцем знаходження офісу в м.Дніпрі. За таких обставин, позивач вважає спірні постанови протиправними та такими, що підлягають скасуванню судом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.10.2020 року було відкрито провадження по даній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, а також залучено стягувача - ТОВ Фінансову компанію Сіті Фінанс , в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Ухвалою суду від 27.10.2020 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по даній справі було задоволено частково, а саме: зупинене стягнення на підставі постанов від 28.09.2020 року та від 29.09.2020 року у виконавчому провадженні № 62934299 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника до набранням законної сили судовим рішенням у цій адміністративній справі.

До суду 16.11.2020 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що у виконавчому написі № 21236 від 25.08.2020 р. виданого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. вказано місце проживання боржника - ОСОБА_1 : АДРЕСА_4 . Тобто, виконавчим документом встановлено, що місце проживання боржника, знаходиться в межах виконавчого округу м.Києва. На час вирішення даного судового спору виконавчий напис № 21236 від 25.08.2020 р. є чинним та таким, що позивачем не оскаржується. Жодним нормативно-правовим актом, в тому числі Законом України Про виконавче провадження , Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої Міністерством юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 (зі змінами) не передбачено обов`язку приватного виконавця проводити виконавчі дії спрямовані на перевірку будь-якої інформації стосовно боржника до відкриття виконавчого провадження. Тобто, в даному випадку приватним виконавцем жодним чином не порушено норми Закону України Про виконавче провадження , зокрема ст.24 цього Закону. Місце реєстрації не є підтвердженням того, що особа проживає за адресою, зазначеній саме в паспорті боржника та не є підтвердження того, що ОСОБА_1 проживав на день відкриття виконавчого провадження саме в м.Дніпро, адже норми законодавства вказують на те, що громадяни України мають право вільно пересуватися по території України та вільного вибору місця проживання без офіційної реєстрації. Дії приватного виконавця щодо винесення спірних постанов відповідають нормам чинного законодавства, а твердження боржника є безпідставними, які в свою чергу дають підставу суду відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

До теперішнього часу третя особа будь-яких пояснень щодо даної позовної заяви на адресу суду не надіслала.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За викладених обставин, відповідно до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві, позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву, дослідивши письмові докази, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 02.09.2020 року до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Р.В. звернулося ТОВ Фінансова Компанія Сіті Фінанс із заявою №2545/ВП/20 від 31.08.2020 року про примусове виконання рішення. В даній заяві просили відкрити за місцем проживання (перебування) боржника виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису №21236 від 25.08.2020 р. виданого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. про стягнення з боржника - ОСОБА_1 , коштів у розмірі 74 854,80 грн.

03.09.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Клименко Р.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 62934299.

Також відповідачем 28 та 29 вересня 2020 року було винесені постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Позивач пов`язує порушення своїх прав з діями відповідача щодо прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження № 62934299 від 03.09.2020 року та постанов про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 28.09.2020 року та 29.09.2020 року в цьому виконавчому проваджені.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII), який набрав чинності 05.10.2016 р.

Частиною 1 статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

До обов`язків виконавця належить здійснення заходів примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини 2 статті 18).

За приписами частини 2 статті 24 Закону № 1404-VIII приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус визначає Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016 р. № 1403-VIII (далі - Закон № 1403-VIII).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 25 Закону № 1403-VIII виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.

Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Таким чином, приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться у межах виконавчого округу, в якому такий приватний виконавець здійснює діяльність.

В цьому випадку, оскільки боржником є фізична особа, місцем виконання виконавчого напису є місце проживання, перебування боржника.

При цьому суд зазначає, що приписи частини 2 статті 24 Закону № 1404-VIII стосовно можливості прийняття приватним виконавцем виконавчих документів за місцезнаходженням майна боржника стосуються виконавчих документів, боржником в яких є юридична особа.

Так, позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується копією його паспорту.

Позивач здійснює діяльність як ФОП ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , з 2009 р. і в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань міститься загальнодоступна інформація щодо його місцезнаходження: АДРЕСА_5 .

Позивач має трудові відносини з ТОВ МЕДХАУЗ СВІС ГМБХ (код ЄДРПОУ 35341093), місцезнаходження: Україна, 49027, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул.Січеславська Набережна, буд.53 (основне місце роботи) та ТОВ МХУ (код ЄДРПОУ 39095257), місцезнаходження: Україна, 49038, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул.Ленінградська, буд.27/31 (за сумісництвом).

Відповідно до Єдиного реєстру приватних виконавців України встановлено, що відповідач здійснює примусове виконання рішень у виконавчому окрузі міста Києва.

Виконавче провадження № 62934299, відкрито на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса № 21236 від 25.08.2020 року, саме приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Клименко Р.В.

Приватний виконавець Клименко Р.В. здійснює примусове виконання рішень у виконавчому окрузі міста Києва, що підтверджується матеріалами виконавчого провадження ВП № 62934299.

Таким чином, за приписами ч.2 ст.25 Закону №1403-VIII, приватний виконавець виконавчого округу міста Київ Клименко Р.В. має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться у межах, де розташовано його виконавчий округ, тобто, виключно місто Київ.

За таких обставин, позивача місце проживання та місце роботи (м.Дніпро) не відноситься до виконавчого округу, на території якого відповідач здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України, а виконавчий документ у виконавчому провадженні № 62934299 прийнято до виконання відповідачем не за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи.

Тобто, відповідач, в даному випадку, відповідно до ч.2 ст.24 Закону №1404-VIII, мав підстави для відкриття виконавчого провадження та винесення оскаржуваної постанови лише у разі, якщо місцезнаходженням боржника або за місцезнаходження майна боржника, є місто Київ.

Матеріали справи не містять належних письмових доказів того, що місцезнаходженням боржника або за місцезнаходженням майна боржника є місто Київ.

В цьому випадку виконавець мав повернути стягувачу виконавчий документ без прийняття до виконання, як це передбачено пунктом 10 частини 4 статті 4 Закону №1404-VIII, відповідно до якого виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Доводи відповідача про зазначення у виконавчому документі як місця реєстрації боржника, яке знаходиться в Дніпропетровській області, так й місця фактичного проживання - АДРЕСА_4 , тобто місце проживання боржника знаходиться в межах виконавчого округу міста Києва, суд визнає необґрунтованими.

Відповідно до ч.1 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Відносини, пов`язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, визначає Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 р. № 1382-IV (далі - Закон № 1382-IV), відповідно до статті 3 якого місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; документи, до яких вносяться відомості про місце проживання, - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист.

Згідно з ст.3 Закону № 1382-IV документи, до яких вносяться відомості про місце проживання, - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист.

Статтею 6 Закону № 1382-IV встановлено, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Батьки або інші законні представники зобов`язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання.

Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Особи, які не проживають за адресою, що зареєстрована як місце їх проживання, більше одного місяця і які мають невиконані майнові зобов`язання, накладені в адміністративному порядку чи за судовим рішенням, або призиваються на строкову військову службу і не мають відстрочки, або беруть участь у судовому процесі в будь-якій якості, зобов`язані письмово повідомити орган реєстрації про своє місце перебування.

Тобто, саме зареєстроване місце проживання фізичної особи повинно вважатися місцем проживання для цілей визначення місця виконання рішення.

В позові позивач зазначив, що він ніякого відношення до вищевказаної адреси - АДРЕСА_4 не має, ніколи за цією адресою не проживав. Також вищевказана квартира у його власності не перебуває.

Посилання відповідача на те, що стягувач наділений правом вибору місця виконання рішення, а законодавство не покладає на виконавця обов`язку здійснювати перевірку місця проживання боржника до відкриття виконавчого провадження, в контексті спірних правовідносин є незмістовними з тих підстав, що виконавцем у будь-якому разі порушено вимоги Закону № 1404-VIII в частині відкриття виконавчого провадження не за місцем виконання.

Оскільки на час винесення постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 28.09.2020 року та від 29.09.2020 року у виконавчому провадженні № 62934299, на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса № 21236 від 25.08.2020 року, у відповідача були відсутні докази того, що адреса реєстрації боржника здійснена у виконавчому окрузі м.Києва, то у останнього були відсутні й правові підстави для винесення вказаних постанов.

Відповідно до ст.68 Закону № 1404-VIII стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

Про звернення стягнення на заробітну плату виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Між тим, відповідно до ст.25 Закону України «Про оплату праці» забороняється будь-яким способом обмежувати працівника вільно розпоряджатися своєю заробітною платою, крім випадків, передбачених законодавством.

В силу Конвенції про захист заробітної плати № 95 заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для отримання працівника і його сім`ї (п.2 ст.10 Конвенції).

Згідно з частинами 1, 2 статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Частиною 5 статті 59 Закону № 1404-VIII встановлено, що арешт майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до ч.3 ст.70 Закону № 1404-VIII загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Принцип «доброго врядування» , зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (див. рішення у справах « Beyelerv. Italy» №33202/96, « Oneryildizv. Turkey» № 48939/99, « Moskalv. Poland» № 10373/05).

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» (№25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства (« Stretch - United Kingdom» № 44277/98).

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття «майно» , а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як «наявне майно» , так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого «права власності» (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини «Фон Мальтцан та інші проти Німеччини» ). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися «активом» : вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є «активом» , на який може розраховувати громадянин як на свою власність (« Von Maltzan and Others v. Germany» № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02).

За таких обставин, спірні постанови про відкриття виконавчого провадження №62934299 від 03.09.2020 року та про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 28.09.2020 року та від 29.09.2020 року, прийняті відповідачем, винесені з порушенням норм чинного законодавства, а отже є протиправними та підлягають скасуванню.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

В силу ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України визначено, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що дану позовну заяву слід задовольнити з викладених вище підстав.

Враховуючи, що позовну заяву задоволено, слід повернути позивачу судові витрати по справі у розмірі 1 471,40 грн. ((840,80 грн. + 630,60 грн. (сплачений судовий збір за подачу заяви про забезпечення позову)).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262, 287 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № 62934299 від 03.09.2020 року, прийняту приватним виконавцем виконавчого округу міста м.Києва Клименко Романом Васильовичем.

Визнати протиправною та скасувати постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ВП № 62934299 від 28.09.2020 року, прийняту приватним виконавцем виконавчого округу міста м.Києва Клименко Романом Васильовичем.

Визнати протиправною та скасувати постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ВП № 62934299 від 29.09.2020 року, прийняту приватним виконавцем виконавчого округу міста м.Києва Клименко Романом Васильовичем.

Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу міста м.Києва Клименка Романа Васильовича на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі у розмірі 1 471,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 272 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 287 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Суддя К.С. Кучма