Рішення

від 17.11.2020 по справі 640/16522/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2020 року м. Київ № 640/16522/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Смолія І.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Форма Трейд до Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень,

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство обмеженою відповідальністю Форма Трейд (далі - позивач) з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, контролюючий орган, ДФС), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16.08.2019 року №00010831402, №00010821402.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення контролюючим органом прийнято безпідставно, на бездоказових припущеннях про не підтвердження реального характеру господарської операції позивача з ТОВ Ділвокс в жовтні 2017 року та оприбуткування безпідставно набутих товарів, джерело яких не встановлено. Зазначений висновок відповідача не відповідає дійсним обставинам та спростовується відповідними первинними документами, що були в розпорядженні контролюючого органу.

Товариство також зазначає, що посилання контролюючого органу на протоколи допиту свідка у кримінальному проваджені не є належними доказами, оскільки лише вирок у кримінальній справі, в якому встановлено ті чи інші обставини, що стосуються суті спору, є обов`язковим для адміністративного суду, а оскільки такі вирок у кримінальній справі відсутній, то відповідно і неможливо стверджувати, що фактично господарські правовідносини не відбулись.

Ухвалою суду від 03.09.2019 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без повідомлення учасників справи та запропоновано відповідачу надати відзив протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.

Від представника відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити повністю, вказує на відсутність реальних правових наслідків здійснених господарських операцій позивача з контрагентом. Також контролюючий орган посилається на кримінальне провадження №42017080000000089 по справі №335/13654/17 за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.205 КК України відносно службової особи ТОВ Ділвокс , контрагента позивача, в ході досудового розслідування якого отримано матеріали (протоколи допитів свідка), які свідчать про непричетність посадової особи до здійснення фінансово господарської діяльності товариства.

Відповідно до частини 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив.

Так, фахівцями контролюючого органу проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ Форма Трейд з питань дотримання вимог податкового законодавства з по взаємовідносинах з ТОВ Ділвокс за жовтень 2017 року, що містяться у податкових деклараціях з ПДВ та за 2017 рік - показників фінансової звітності з їх відображенням у деклараціях з податку на прибуток підприємств, за результатами якої оформлено акт від 26.07.2019 № 485/26-15-14-02-06/39379513 та прийнято оскаржувані податкові повідомлення - рішення.

За результатами вказаної перевірки контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем п.44.1 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, п.5, п.7 Положення бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого Наказом МФУ від 29.11.1999 №290, ст.4 Закону України 16.07.1999 №996-ХІV, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2017 рік на загальну суму 111 936,00 грн., п.44.1, п.44.6 ст.44, п.188.1 ст.188, п.198.1, п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за жовтень 2017 року на 103 644,00 грн.

Висновки фахівців контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що господарські операції в межах договору поставки, укладеного з контрагентом ТОВ Ділвокс , не спричинили настання реальних правових наслідків. Також відповідач, обґрунтовуючи свої сумніви щодо реальності господарських операцій позивача з зазначеним контрагентом, вказав на інформацію, отриману в межах кримінального провадження №42017080000000089 по справі №335/13654/17, згідно якого первинні документи підписані від імені контрагента директора та засновника - ОСОБА_1 , згідно її пояснень, не має жодного відношення до фінансово-господарської діяльності зазначеного товариства.

Позивач, не погоджуючись з правомірністю прийнятого відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень, звернувся з даним позовом до суду про визнання їх протиправними та скасування, з приводу чого суд зазначає таке.

За змістом норм Податкового кодексу України, зокрема ст. 198, право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (робіт, послуг), основних фондів (необоротних активів) (щодо останніх, крім того, будівництво, спорудження, створення), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема щодо податкового кредиту - податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України) сум витрат на придбання товару (робіт, послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (робіт, послуг).

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством (п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України).

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Отже, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Також, норми податкового законодавства не визначають місце знаходження платника податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача) щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно врахувати, що відповідно до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, (тут і далі у редакції чинній на час вирішення спору), обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Так, матеріали справи містять усі первинні документи, що були надані позивачем під час проведення перевірки, зокрема договір №02/10-2017 від 02.10.2017 та специфікації №1, що є його невід`ємною частиною, видаткову накладну №98 від 13.10.2017, рахунок на оплату №115 від 13.10.2017, ТТН №13-10-17-03 від 13.10.2017 та платіжні доручення №332 від 31.10.2017 та №335 від 01.11.2019.

Зазначені первинні документи складені належним чином, містять реквізити та сформовані на підставі фактично здійснених господарських операцій. Зокрема, з наданих документів випливає фактичне отримання позивачем робіт, товарів, послуг від постачальника та їх оплата.

На підтвердження оплати товарів та послуг від постачальника позивачем надано платіжні доручення №№332, 335 (а.с.42-43), що підтверджують перерахування грошових коштів на рахунок ТОВ Ділвокс у два етапи.

Вказані документи, містять відомості, які у повній мірі відображають суть господарських операцій, що відбулись між позивачем та його контрагентом.

Суд зазначає, що контролюючим органом, всупереч вимог ст. 71 КАС України, не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для виконання умов договорів поставки, укладених з позивачем, як не було надано і доказів про наявність встановлених судами фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагента та злагодженості дій між ними.

Щодо посилання контролюючого органу на інформацію отриману в межах кримінального провадження №42017080000000089, згідно якого первинні документи підписані від імені ТОВ Ділвокс директором, який не має жодного відношення до фінансово-господарської діяльності зазначеного товариства, суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою, проте контролюючим органом, всупереч вимог ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, такого доказу як вирок надано не було.

Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого на час вирішення спору статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною четвертою якої визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Аналогічна норма закріплена частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону від 03.10.2017).

Сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Крім того, суд також зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, а також враховуючи умови укладеного договору та специфіку придбаного товару у контрагента, позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності свідчать про факт вчинення господарської операції, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки з урахуванням закріпленої в ст. 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час вирішення спору), за якою обов`язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладається на такого суб`єкта, контролюючий орган мав надати суду належні, достовірні та беззаперечні докази своїх тверджень про те, що задекларований позивачем податковий кредит за господарськими операціями з придбання товарів сформовано безпідставно за господарськими операціями, які в реальності не виконувались.

Згідно з частинами 1-3 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Приписами частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 16.08.2019 року №00010831402, №00010821402.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Форма Трейд (код ЄДРПОУ 39379513) судовий збір у сумі 4 042,14 грн. (чотири тисячі сорок дві гривні 14 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень ГУ ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980).

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю ФОРМА ТРЕЙД (03151, м. Київ, вул. Ушинського, 40, код ЄДРПОУ 39379513);

Відповідач: ГУ ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішенням суду може бути оскаржено за правилами встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.В. Смолій