Ухвала

від 20.11.2020 по справі 520/14357/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

20 листопада 2020 р.Справа № 520/14357/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Судді-доповідача: Донець Л.О.,

Суддів: Макаренко Я.М. , Мінаєвої О.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження заяву Головного управління Державної податкової служби у Харківській області про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2020 по справі № 520/14357/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОПРОМ ХХІ"

до Державної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби у Харківській області

про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2020 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОПРОМ ХХІ" до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії.

На зазначене рішення суду Головним управлінням Державної податкової служби у Харківській області подано апеляційну скаргу.

Скаржником пропущено строк на апеляційне оскарження, встановлений ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Водночас, з апеляційною скаргою скаржником подано заяву про поновлення строків на апеляційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2020.

Дослідивши доводи заяви та матеріали справи, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом пятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 251 КАС України, днем вручення судового рішення є: день вручення судового рішення під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За матеріалами справи, оскаржуване рішення прийняте Харківським окружним адміністративним судом 26.03.2020.

Згідно рекомендованого поштового повідомлення копію оскаржуваного рішення Головним управлінням Державної податкової служби у Харківській області отримано 31.03.2020 (а.с. 164).

21.04.2020, Головним управлінням Державної податкової служби у Харківській області подано апеляційну скаргу.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 12.05.2020 зазначена апеляційна скарга залишена без руху та надано строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги - протягом десяти днів з дня отримання копії даної ухвали суду шляхом сплати судового збору в розмірі 8644,50 грн.

Згідно штампу вхідної кореспонденції на копії супровідного листа, відповідачем отримано копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху 20.05.2020.

30.06.2020, скаржником надіслано до Другого апеляційного адміністративного суду платіжне доручення № 5447 від 23.06.2020 на суму 5 763,00 грн.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 10.09.2020 апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2020 по справі № 520/14357/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОПРОМ ХХІ" до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії - повернуто скаржнику.

Матеріалами справи встановлено, що Головне управління Державної податкової служби у Харківській області, звернувшись вдруге з апеляційною скаргою 02.11.2020, допустило пропуск встановленого законом строку на апеляційне оскарження судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В обґрунтування підстав поважності пропуску строку, заявник посилається на те, що одразу після отримання з Єдиного реєстру судових рішень відомостей про повернення апеляційної скарги, відповідачем вжиті заходи щодо доплати судового збору в розмірі 2 881,50 грн відповідно до платіжного доручення № 8400 від 02.10.2020, та повторно подано апеляційну скаргу.

Колегія суддів зауважує, що ухвала Другого апеляційного адміністративного суду від 10.09.2020 про повернення апеляційної скарги не оскаржувалась відповідачем в касаційному порядку.

Колегія суддів зазначає, що ухвала Другого апеляційного адміністративного суду про повернення апеляційної скарги датується 10.09.2020, в Єдиному державному реєстрі судових рішень оприлюднена 14.09.2020, проте з апеляційною скаргою скаржник звернувся повторно лише 02.11.2020, не вказавши на підстави саме такого пропуску.

При цьому, матеріали справи не містять та заявником не надано доказів отримання копії ухвали про повернення апеляційної скарги 10.09.2020, що унеможливлює застосування п. 1 ч. 2 ст. 295 КАС України.

За цим, колегія суддів приходить до висновку, що зазначені в клопотанні обставини не є об`єктивно непереборними та такими, що не залежать від волевиявлення особи, яка оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Вказані обставини не звільняють скаржника від дотримання процесуальних обов`язків як сторони по справі.

Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

У рішенні у справі "Рябих проти Росії" (980_172) (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-X) Європейський Суд з прав людини визначився, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою.

Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення у справі Пономарьов проти України (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 03.04. 2008) (п. 47 рішення).

Зі змісту пункту 52 рішення Устименко проти України випливає, що якщо національний суд просто обмежився вказівкою на наявність у відповідача поважних причин для поновлення пропущеного строку оскарження, то, відтак, він (суд) не вказав чітких причин такого рішення.

За цих підстав, Європейський Суд з прав людини одноголосно постановив, що було порушення п. 1 ст. 6 Конвенції та дійшов до висновку, що національні суди, вирішивши поновити пропущений строк оскарження остаточної постанови у справі заявника без наведення відповідних причин та скасувавши в подальшому постанову суду, порушили принцип правової визначеності та право заявника на справедливий судовий розгляд за п. 1 ст. 6 Конвенції (п. 53 рішення).

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Пунктом 1 ч. 5 ст. 296 КАС України передбачено, що однією з вимог апеляційної скарги визначено надання документа про сплату судового збору.

Згідно з положеннями Закону України «Про судовий збір» органам фіскальної служби не надано пільг щодо сплати судового збору.

Органи доходів і зборів є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, тобто суб`єктами, що реалізують свою владну компетенцію.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі» , розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Таким чином, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.

Крім того, у п. 74 рішення Європейського Суду з прав людини «Лелас проти Хорватії» суд звернув увагу на те, що «держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу» .

У справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування» . Він передбачає, що ".у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб» .

Тобто, виходячи з принципу «належного урядування» , державні органи загалом, і орган доходів і зборів зокрема, зобов`язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.

Отже, довготривала процедура погодження та сплати судового збору не може бути визнана поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та, як наслідок, не є підставою для порушення принципу правової визначеності щодо остаточного судового рішення.

Вказана правова позиція викладала Верховним Судом у постанові від 11.12.2018 по справі №820/2160/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що у даному випадку зазначені скаржником причини пропуску строку оскарження не виправдовують втручання у принцип остаточності рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність встановлених законом підстав для поновлення процесуального строку для подання апеляційної скарги, а тому, подана заява задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 121, 295, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви Головного управління Державної податкової служби у Харківській області про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2020 по справі № 520/14357/19 - відмовити.

Визнати неповажними вказані в заяві причини пропуску строку звернення з апеляційною скаргою на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2020 по справі № 520/14357/19.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Донець Л.О. Судді Макаренко Я.М. Мінаєва О.М.