Постанова

від 18.11.2020 по справі 380/3685/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2020 рокуЛьвівСправа № 380/3685/20 пров. № А/857/10213/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Іщук Л. П.,

суддів - Обрізка І. М., Онишкевича Т. В.,

за участю секретаря судового засідання - Цар М. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне управління №1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 липня 2020 року, ухвалене головуючим суддею Кухар Н. А. об 11:12 год у м. Львові, у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне управління №1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними і скасування наказу та податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

15.05.2020 Приватне акціонерне товариство Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне управління №1 (далі - ПАТ ЛСБМУ ) звернулося в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати наказ відповідача від 13.01.2020 № 269 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПРАТ ЛСБМУ №1 та податкові повідомлення-рішення від 20.02.2020 № 0001710507 та № 0001720507.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем протиправно призначено та проведено перевірку, оскільки позивачем була надана інформація відповідно до поданого запиту, але контролюючим органом без конкретизації того, які саме документи не надано за запитом, протиправно винесено оскаржуваний наказ. По суті зафіксованих в акті перевірки порушень ПАТ ЛСБМУ посилалось на безпідставність висновку контролюючого органу про нереальний характер господарських операцій з ТзОВ МІТРА-1 , дійсність яких підтверджена належними первинними документами, а придбані послуги в подальшому були використані у власній господарській діяльності позивача.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30.07.2020 в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення про задоволення позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує обставинами, викладеними у позовній заяві, а також тим, що судом першої інстанції не враховано, що законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб`єктом господарювання та прийнято рішення без дотримання принципу індивідуальної відповідальності, на застосуванні якого у податкових правовідносинах наполягає Верховний Суд, зокрема у справі № 2а/1770/3360/12. Зазначає, що факт наявності вироку у кримінальному провадженні не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, що судом першої інстанції залишено поза увагою.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, однак, враховуючи те, що такий подано з пропуском встановленого судом строку, він підлягає залишенню без розгляду.

Під час апеляційного розгляду представник позивача підтримала вимоги апеляційної скарги та просила її задовольнити, покликаючись на викладені в ній доводи.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечила проти вимог апеляційної скарги, покликаючись на те, що оскаржуване рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просила відмовити в її задоволенні.

Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 27.11.2019 Головним управлінням ДПС у Львівській області на адресу ПАТ ЛСБМУ надіслано запит №13049/10/05.7-16 та запропоновано надати належно завірені копії документів, що стосуються господарських відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків (їх відображення в обліку і звітності) по взаємовідносинах з контрагентом ТзОВ МІТРА-1 за грудень 2018 року щодо придбання та використання у господарській діяльності послуг котка 8 т на загальну суму 114750 грн, а саме: укладені договори, угоди про виконання робіт (надання послуг); первинні документи щодо придбання ( одержання)/ продажу(поставки) послуг (акти прийому-передачі виконаних наданих робіт, послуг; інформація щодо вантажно-розвантажувальних робіт; податкові накладні, інші); документи щодо підтвердження відповідності процесів та послуг - декларації про відповідність, сертифікати відповідності, застосування яких передбачено нормативно-правовими актами; розрахункові документи - платіжні доручення, інші документи щодо проведення розрахунків; відображення вищевказаних операцій в бухгалтерському обліку із зазначенням бухгалтерських проведень, що фіксують здійснені операції, стан взаєморозрахунків на кінець періоду, що звірявся, відповідно до даних бухгалтерського обліку та надання копій бухгалтерських регістрів (оборотно-сальдові відомості, аналізи, картки рахунків); включення результатів таких операцій до податкового обліку з відповідним їх відображенням у податкових деклараціях. Зазначено, що ненадання пояснень та їх документального підтвердження протягом 15 робочих днів з дня наступного за днем отримання запиту, буде підставою для проведення позапланової виїзної перевірки.

У відповідь на вказаний запит позивач 10.12.2020 надано контролюючому органу наступні документи: копії договору, актів наданих послуг, податкових накладних, платіжного доручення, рахунка на оплату, додатку №5 за грудень 2018.

Головним управлінням ДПС у Львівській області 13.01.2020 видано наказ № 269 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПРАТ ЛСБМУ №1 з питань взаємовідносин із ТзОВ МІТРА-1 за грудень 2018 року та правомірності їх відображення у податкових деклараціях з податку на додану вартість та податковій декларації з податку на прибуток.

Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ ЛСБМУ з питань взаємовідносин із ТзОВ МІТРА-1 за грудень 2018 року, за результатами проведення якої складено акт від 28.01.2020 № 70/05.7/03335511.

Вказаний акт перевірки містить висновок про завищення позивачем збитків на суму 95625 грн та заниження податку на додану вартість на суму 19125 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення форми «Р» від 20.02.2020року № 0001710507, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 23906 грн., за податковим зобов`язанням у розмірі 19125 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 4781 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки Головним управлінням ДПС у Львівській області 20.02.2020 прийняті податкові повідомлення-рішення:

№ 0001710507, яким позивачу донараховано податкові зобов`язання з податку на додану вартість на суму 23906 (з яких на 19125 грн за основним зобов`язанням та на 4781 за штрафними (фінансовими) санкціями);

№ 0001720507, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 95625 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуваний наказ про призначення перевірки прийнято за наявності підстав та умов, визначених підпунктом 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, а тому контролюючим органом правомірно проведено документальну позапланову перевірку та належним чином доведено безтоварність господарських правовідносин позивача із ТзОВ МІТРА-1 за грудень 2018 року.

Апеляційний суд, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 61.1 статті 61 Податкового кодексу України визначено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів та здійснення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин (пункт 62.1 статті 62 Податкового кодексу України).

Підпунктами 20.1.2, 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право, зокрема: для здійснення функцій, визначених законом, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов`язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом; проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно із підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Перелік обставин, за наявності яких контролюючий орган може призначити документальну позапланову перевірку, передбачено пунктом 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється у разі отримання податкової інформації, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Так, пунктом 73.3 статті 73 Податкового кодексу України передбачено право контролюючих органів звертатись до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити:

1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує;

2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати;

3) печатку контролюючого органу.

Згідно з частиною третьою цього ж пункту серед підстав надсилання платнику податків письмового запиту наведено, що такий надсилається за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Платники податків та інші суб`єкти інформаційних відносин зобов`язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом).

Згідно з підпунктом 16.1.5 пункту 16.1. статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов`язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов`язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.

Таким чином, за фактом отримання податкової інформації, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, контролюючий орган вправі надіслати платникові запит щодо такої інформації, із зазначенням у запиті існуючих порушень з боку такого платника та необхідність надання ним пояснень та документів, ненадання яких може бути підставою для проведення документальної позапланової перевірки. При цьому, метою запиту є підтвердження або спростування тієї інформації, яка є у податкового органу. Встановлення порушення та формування висновків можливе лише після отримання запитуваної контролюючим органом інформації.

Як підтверджується матеріалами справи, запит, направлений відповідачем на адресу позивача містив вказівку на фактичну і правову підстави направлення запиту, опис інформації, що запитується, та орієнтовний перелік документів, що її підтверджують. Відтак, на позивача покладався обов`язок щодо надання інформації, зазначеної в запиті податкового органу.

Разом з тим, позивачем не надано пояснень щодо запитуваної інформації та не надано документів на підтвердження правильності відображення господарських операцій з ТзОВ МІТРА-1 в бухгалтерському обліку із зазначенням бухгалтерських проведень, що фіксують здійснені операції, стан взаєморозрахунків на кінець періоду, що звірявся, відповідно до даних бухгалтерського обліку (оборотно-сальдові відомості, аналізи, картки рахунків).

Суд звертає увагу на те, що у випадку ненадання відповіді та запитуваної інформації на запит контролюючого органу, що оформлений згідно з нормами Податкового кодексу України, у податкового органу відсутня можливість перевірити отриману інформацію про можливі порушення платником податків податкового законодавства, наслідком чого є призначення перевірки у встановленому Податковим кодексом України порядку.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що оскільки позивачем не надано в повному обсязі пояснень та їх документального підтвердження щодо запитуваної інформації, податковий орган, приймаючи оскаржуваний наказ про проведення перевірки, діяв на підставі, в порядку і у спосіб, передбачений законодавством.

Що стосується правомірності донарахування контролюючим органом податкових зобов`язань оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, слід зазначити наступне.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 198 Податкового кодексу України встановлено підстави, за яких у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит; визначено умови, час та порядок його формування; визначено права і обов`язки платників податку в цій сфері податкових правовідносин; підстави, що унеможливлюють віднесення сплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту.

Підпунктом а пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

За змістом пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Разом з тим, надання податковому органу належним чином оформлених податкових накладних з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Отже, наявність виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах.

Як встановлено з матеріалів між ПрАТ ЛСБМУ-1 (Замовник) та ТзОВ МІТРА-1 (Виконавець) було укладено договір від 10.12.2018 №10/12/2018 про надання послуг технікою, відповідно до якого Виконавець зобов`язується надавати Замовнику послуги автотранспортом, будівельною технікою та вантажопідйомними машинами та механізмами, зазначеними в додатках до цього договору, які є його невід`ємною частиною, з особами, які мають право на керування такою технікою, в технічно справному стані для використання її у виробничій діяльності Замовника. Договір підписаний та скріплений печатками зі сторони ТзОВ МІТРА-1 - ОСОБА_1 , зі сторони ПрАТ ЛСБМУ-1 - ОСОБА_2 .

У зв`язку з виконанням умов вищевказаного договору ПрАТ ЛСБМУ-1 включило 19125 грн ПДВ до складу податкового кредиту за грудень 2018 року згідно з виписаними ТзОВ МІТРА-1 податковими накладними, які зареєстровані в ЄРПН.

Разом з тим, підставою надіслання позивачу запиту контролюючого органу про надання інформації послугував вирок Залізничного районного суду м. Львова від 05.07.2019 (справа №462/3965/19, кримінальне провадження №32019140000000046), згідно з яким ОСОБА_1 , директора ТзОВ МІТРА-1 , визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 27, частини першої статті 205 Кримінального кодексу України, яким виявлено факти, що свідчать про порушення ПрАТ ЛСБМУ податкового законодавства по взаємовідносинах з контрагентом - постачальником ТзОВ МІТРА-1 за грудень 2018 року.

Згаданим вироком встановлено, що ОСОБА_1 діючи умисно, здійснив придбання ТзОВ МІТРА-1 , ставши 17.12.2018 його службовою особою - директором, з метою прикриття незаконної діяльності, пов`язаної з документальним відображенням начебто проведених фінансово-господарських операцій із купівлі будівельних матеріалів та наданні будівельних та інших послуг реальному сектору економіки. Такі дії надавали можливість невстановленим у ході досудового розслідування особам, від імені даного Товариства безпідставно формувати податковий кредит з податку на додану вартість для інших суб`єктів господарської діяльності.

Судом першої інстанції правильно зазначено, що виходячи з обставин, встановлених у вироку суду, підприємство-контрагент створювалось та діяло з метою прикриття іншої незаконної діяльності, є фіктивним підприємством, а відтак, спростовуються доводи позивача щодо виконання на його користь спірних операцій зазначеним підприємством-контрагентом, за відносинами з якими сформовано суми податкових вигод, та доводи щодо юридичної значимості первинних документів.

Так, Верховним Судом України неодноразово зазначалось, що факт фіктивності господарської діяльності не може залишитися неврахованим судами, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами, та дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення, зокрема, відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту, є безпідставним.

Виходячи з положень частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду підлягає врахуванню у сукупності із дослідженням усіх складових господарських операцій. Зокрема, з`ясуванню підлягають обставини, чи була особа, стосовно якої прийнято обвинувальний вирок, тією самою особою, яка підписувала документи від імені контрагента позивача, на підставі яких останній сформував витрати та податковий кредит, а також чи збігається період вчинення злочину з періодом, у який було підписано відповідні документи.

Враховуючи викладене, а також те, що на момент укладення між позивачем та ТзОВ МІТРА-1 договору ОСОБА_1 не був директором останнього, однак, підписував такий від імені ТзОВ МІТРА-1 , апеляційний суд приходить до висновку, що послуги котка 8 т., які відображені в первинних документах, складених та підписаних ТзОВ МІТРА-1 , не могли бути надані ПрАТ ЛСБМУ-1 .

З огляду на зазначене, апеляційний суд вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо реальності (товарності) господарських операцій позивача з TзOB МІРТА-1 та відсутності підстав для задоволення позову.

Покликання позивача в апеляційній скарзі на висновки Верховного Суду (постанові від 05.03.2018 у справі № 814/569/16) щодо індивідуальної відповідальності платника податків, як на правову позицію, якій не відповідають висновки суду першої інстанції у цій справі, є безпідставним, оскільки висновки суду першої інстанції у цій справі не суперечать висновкам Верховного Суду з огляду на відмінність обставин в порівнянні з обставинами у цій справі, які встановлені судом на підставі оцінки доказів.

За наведених обставин, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

З огляду на результат апеляційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, відповідно до частини шостої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат судом не змінюється.

Керуючись статтями 310, 315, 316, 321, 322, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне управління №1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 липня 2020 року у справі № 380/3685/20 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Л. П. Іщук судді І. М. Обрізко Т. В. Онишкевич Повне судове рішення складено 20.11.2020