Постанова від 17.11.2020 по справі 910/18743/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" листопада 2020 р. Справа№ 910/18743/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Дідиченко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі Реуцькій Т.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Камишева К.В. (ордер серія КС №808764 від 28.03.2018 року);

від відповідача: Уколов О.Л. ( довіреність б/н від 09.06.2020 року);

від третьої особи: не з`явився,

розглядаючи апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Боранд Трейд"

на рішення господарського суду міста Києва від 22.07.2020 року

у справі №910/18743/19 (суддя Гулевець О.В.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Боранд Трейд"

до акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"

третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю "Орбела"

про визнання недійсним договору, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2019 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про визнання недійсним договору поруки №4О13741Д/П від 20.10.2016 року укладеного між ТОВ "Боранд Трейд" та АТ КБ "Приватбанк".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір поруки №4О13741Д/П від 20.10.2016 року вчинений під впливом обману, оскільки АТ КБ "Приватбанк" навмисно, з метою виконання трансформації (реструктуризації) кредитного портфеля АТ КБ "Приватбанк", ініційованої Національним банком України, ввело в оману ТОВ "Боранд Трейд" щодо існування у банку договорів, укладених для забезпечення права вимоги за кредитними зобов`язаннями боржників у розмірі, що суттєво перевищує розмір заборгованості за кредитом, та спонукало ТОВ "Боранд Трейд" до укладення з банком пов`язаних між собою кредитного договору №4Б16091Г від 20.10.2016 року та оспорюваного договору поруки.

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.07.2020 року у справі №910/18743/19 в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, про відсутність підстав для задоволення позову, у зв`язку з недоведеністю позивачем належними та допустимими доказами наявності обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 22.07.2020 року у справі №910/18743/19 та прийняти нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.

За доводами апелянта, судом першої інстанції не було надано належної правової оцінки тому, що у ТОВ "Боранд Трейд", як поручителя, відсутні оригінали кредитних договорів і відповідні документи, які підтверджують зобов`язання третіх осіб, та не встановлено чи дійсно дані документи існували у відповідача на момент укладання кредитного договору та оспорюваного договору поруки, як і не витребувано у відповідача жодних документів, які б підтвердили позицію позивача. Як стверджує апелянт, ненадання відповідачем поручителю документів, які б дали змогу звернути стягнення на активи, що забезпечували виконання зобов`язань попереднього боржника перед банком, свідчить про відсутність намірів у відповідача виконувати свої зобов`язання за договором поруки ні в момент його укладення, ні протягом значного періоду після його укладення, а отже, вказує на наявність у його діях умислу, як обов`язкової ознаки обману згідно ст. 230 ЦК України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2020 року було прийнято до розгляду апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Боранд Трейд" та призначено розгляд справи на 20.10.2020 року.

30.09.2020 року та 01.10.2020 року через відділ документального забезпечення суду від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

20.10.2020 року судове засідання не відбулось, в зв`язку з перебуванням головуючого судді Руденко М.А. на лікарняному.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2020 року судове засідання призначено на 17.11.2020 року.

В судовому засіданні 17.11.2020 року представник позивача підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі .

Представник відповідача вказав, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, як свідчать матеріали справи, про час та місце розгляду справи всі представники сторін були повідомлені належним чином.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи , належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, явка представників сторін обов`язковою не визнавалась, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представника третьої особи за наявними у справі доказами.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 20.10.2016 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Боранд Трейд" (позичальник) та публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (банк) було укладено кредитний договір №4Б16091Г та додаткову угоду до нього, за умовами яких позичальнику надано кредитні кошти у розмірі 4 800 000 000, 00 грн. для фінансування поточної діяльності підприємства. (а.с. 96 том 1)

Крім того, між товариством з обмеженою відповідальністю "Боранд Трейд" (поручитель) та публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (кредитор) було укладено договір поруки №4О13741Д/П від 20.10.2016 року (а.с. 31 том 1), предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання товариством з обмеженою відповідальністю "Орбела" своїх зобов`язань за кредитними договорами №4О13741Д від 20.11.2013 року, №4О13748И від 21.11.2013 року, №4О14029И від 21.01.2014 року, а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до умов вказаних кредитних договорів.

Згідно п. 2 договору поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов`язку боржника за кредитним договором з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору.

Відповідно до п. 4 договору у випадку невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники у сумі заборгованості за кредитом та у сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни відповідно до кредитного договору.

У випадку невиконання боржником обов`язку пункту 1 цього договору кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов`язання. Поручитель зобов`язаний виконати обов`язок, зазначений в письмові вимозі кредитора, впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в пункті 5 цього договору. У випадку порушення поручителем зобов`язання, передбаченого пунктом 6 цього договору, кредитор та поручитель прийшли до згоди, що кредитор має право в рахунок погашення боргу за кредитним договором здійснювати договірне списання грошових коштів, що належать поручителю і знаходяться на його рахунках у ПАТ КБ "Приватбанк". Договірне списання грошових коштів згідно з умовами цього пункту оформлюється меморіальним ордером, у реквізиті "Призначення платежу" якого зазначається інформація про платіж, номер, дату цього договору (п.п. 5, 6, 7 договору).

За умовами п. 8 договору до поручителя, що виконав обов`язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за Кредитним договором і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором за кредитним договором у частині виконаного зобов`язання.

Пунктом 10 договору передбачено, що кредитор зобов`язаний у випадку виконання поручителем обов`язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5 (п`яти) робочих днів банку з моменту виконання обов`язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов`язки боржника за Кредитним договором.

Цей договір набуває чинності з дати укладання, підписання та скріплення печатками сторін і діє три роки від дати його укладання (п. 11 договору).

Згідно п. 17 договір укладено/підписано із використання електронного цифрового підпису (печатки) з посиленим сертифікатом ключа Акредитованого центру сертифікації ключів ПАТ КБ "Приватбанк" в порядку, передбаченому Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг" та Законом України "Про електронний цифровий підпис", а також на підставі угоди про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа від 03.03.2016 року, укладеної сторонами.

Як зазначає позивач, відповідач, володіючи повною фінансовою інформацією щодо ТОВ "Боранд Трейд", усвідомлюючи високі економічні показники діяльності, висунув пропозицію щодо можливості участі позивача у процедурі "трансформації" кредитного портфеля АТ КБ "Приватбанк". Така процедура, зі слів співробітників банку, була ініційована Національним Банком України. Так, відповідно до рішення Правління Національного банку України від 18.12.2016 року №498-р, АТ КБ "Приватбанк" було зобов`язано розробити план реструктуризації (трансформації) кредитного портфеля, що передбачав переведення існуючого корпоративного кредитного портфелю на операційні компанії, які мають реальні та прозорі джерела походження доходів.

Позивач вказує, що дії ТОВ "Боранд Трейд" із отримання кредитних коштів по кредитному договору №4Б16091Г від 20.10.2016 року були направлені на залучення таких коштів для погашення зобов`язань боржників банку в рамках реалізації зазначеного плану "трансформації" кредитного портфелю банку, ініційованого НБУ. (а.с. 96 том 1)

При цьому, як стверджує позивач, обов`язковою умовою на якій наполягало ТОВ "Боранд Трейд" було набуття ним права власності на активи, якими забезпечувалися зобов`язання попередніх боржників перед банком.

На виконання вказаних домовленостей згідно плану "трансформації" 20.10.2016 року між сторонами було укладено, зокрема, оспорюваний договір поруки №4О13741Д/П від 20.10.2016 року, на підставі якого, за твердженнями позивача, ТОВ "Боранд Трейд", як поручитель, виконав зобов`язання ТОВ "Орбела" з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 546 817 811, 28 грн. (а.с. 73-75 том1)

Позивач, посилаючись на невиконання банком умов п. 8 та п. 10 договору поруки, вважає, що відповідач не мав на меті передати позивачу документи, що підтверджували наявність забезпечення зобов`язань боржників у вигляді цінних для позивача активів, а лише використовував інформацію про такі активи для спонукання позивача укласти кредитний договір та оспорюваний договір поруки, з метою реалізації плану "трансформації", чим ввів позивача в оману, щодо істотних умов договору.

За вказаних обставин, позивач вважає договір поруки №4О13741Д/П від 20.10.2016 року вчинений під впливом обману, що тягне за собою визнання його недійсним на підставі ч. 1 ст. 230 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів погоджується з позицією місцевого суду щодо відмови в задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Боранд Трейд", з огляду на наступне.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов`язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положення ч. 2 ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом. Такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Пунктом 2.1 Постанови №11 від 29.05.2013 року Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Обґрунтовуючи підстави недійсності правочину, позивач посилається на приписи ч. 1 ст. 230 ЦК України.

Так, у відповідності до ч. 1 ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 229 ЦК України), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

При вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статті 230 ЦК України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману.

Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину (наприклад, у зв`язку з ненаданням технічної чи іншої документації, в якій описуються властивості речі). При цьому, особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб`єктом введення в оману є сторона правочину, як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.

Правочин, здійснений під впливом обману, на підставі статті 230 Цивільного кодексу України може бути визнаний судом недійсним. Отже, позивач має довести наявність одночасно трьох складових, а саме: наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, наявність обману. Якщо все інше, крім умислу, доведено, вважається, що мала місце помилка.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до протоколу №5 від 13.10.2016 року загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Боранд Трейд", а саме по першому питанню порядку денного було вирішено: укласти кредитний договір з ПАТ КБ "Приватбанк" на суму 4 800 000 000, 00 грн. (а.с. 199 том 1)

При цьому, жодних посилань/згадувань/рішень в частині необхідності укладення кредитного договору/договорів поруки з метою отримання прибутку у вигляді продажу/отримання у власність позивачем майна, переданого у якості забезпечення за "старими" кредитами, у зазначеному протоколі не міститься, так само, як і не міститься будь-яких згадок і даних взагалі щодо такого майна (його оцінки, наявності і т. ін.) та взагалі щодо так званої трансформації кредитного портфелю банку.

Відповідно до протоколу техніко-економічного обґрунтування повернення кредитних коштів від 18.10.2016 року та заявки на отримання кредиту від 18.10.2016 року, що були надані позивачем на адресу банку, метою кредитування самим позивачем зазначено - фінансування поточної діяльності. (а.с. 200 том 1)

Також, згідно умов п. А2 кредитного договору №4Б16091Г від 20.10.2016 року ТОВ "Боранд Трейд" надано кредитні кошти з ціллю - фінансування поточної діяльності товариства.

Тобто, як вірно зазначив суд першої інстанції, кредитний договір було укладено виключно для фінансування поточної діяльності позивача.

Водночас, жоден з пунктів кредитного договору не містить згадок про трансформацію, необхідність укладення оспорюваного позивачем договору поруки та щодо інших обставин, на які позивач посилається в якості обґрунтування свого позову.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Положеннями статті 558 ЦК України передбачено право поручителя на оплату послуг, наданих ним боржникові, однак, така плата не була встановлена в жодному з договорів поруки, що виключає можливість отримання прибутку за такими договорами, оскільки вони були безоплатними.

Згідно ч. 3 ст. 556 ЦК України до кожного з кількох поручителів, які виконали зобов`язання, забезпечене порукою, переходять права кредитора у розмірі частини обов`язку, що виконана ним. Тобто, поручитель отримує право вимоги до боржника виключно на суму коштів, що була ним сплачена - не більше і не менше.

Вказане підтверджує неможливість отримання поручителем прибутку, як мети укладення та виконання договору поруки.

Отже, позивач помилково стверджує про мету укладення ним кредитного договору, вважаючи його наслідком необхідність укладення договору поруки, в той час як всі докази, наявні в матеріалах справи, підтверджують зворотне - отримання кредиту позивачем відбулося для фінансування його поточної діяльності, а укладення договору поруки позивачем відбулося не внаслідок отримання ним кредиту, а внаслідок вільного волевиявлення позивача, здійсненого ним в порядку статті 627 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене, позивачем не доведено обставин, які б свідчили про ведення його в оману, не доведено факту обману, наявності умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для визнання договору поруки недійсним згідно ч. 1 ст. 230 ЦК України, у зв`язку з чим позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Боранд Трейд" не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийнято з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Боранд Трейд" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 22.07.2020 року у справі №910/18743/19 без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - позивача у справі.

3. Матеріали справи №910/18743/19 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 19.11.2020 року

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді М.А. Дідиченко

Є.Ю. Пономаренко