Рішення

від 09.11.2020 по справі 904/1376/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.2020м. ДніпроСправа № 904/1376/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Панни С.П. за участю секретаря судового засідання Савенко О.О.

за позовом ОСОБА_1

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "КР.Р ЗАРІЧЧА 42"

про визнання рішень недійсними

Представники:

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача: Воробйов І.В., Скворцов Д.В.

СУТЬ СПОРУ:

ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "КР.Р ЗАРІЧЧА 42" в якій просить суд визнати недійсними рішення загальних зборів співвласників об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "КР.Р Зарічча 42", оформлене протоколом від 16 грудня 2018 р., та рішення засідання правління об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "КР.Р Зарічча 42"оформлене протоколом №3 від 25.12.2018 р.. Також просить суд стягнути з об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "КР.Р Зарічча 42" підтверджені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16 грудня 2018 року були проведені загальні збори співвласників об`єднання багатоквартирного будинку "КР.Р Зарічча 42", на яких було розглянуто питання щодо внесення змін до діючого складу правління ОСББ "КР.Р Зарічча 42", у зв`язку із неналежним виконанням покладених на них обов`язків та затвердження нового складу правління ОСББ "КР.Р Зарічча 42", відповідно до протоколу №3 від 25.12.2018 року. Позивач зазначає , що відповідно до протоколу засідання правління ОСББ "КР.Р Зарічча 42" №4 від 12.01.2019 р. та наказу від 14.01.2019 р. вона вже не є головою правління, а з 14.01.2019 р. новим головою правління став ОСОБА_2 , відповідно до протоколу засідання правління №3 від 25.12.2018 р.. Позивач вважає що протокол загальних зборів співвласників ОСББ "КР.Р Зарічча 42" №3 від 16.12.2018 року та протокол засідання правління ОСББ "КР.Р Зарічча 42" №4 від 12.01.2019 р. є необґрунтованими та недійсними, оскільки підписи співвласників об`єднання у вказаних протоколах були підроблені, а сама процедура проведення загальних зборів була порушена.

Ухвалою суду від 18.03.2020 Прийнята позовна заява до розгляду та відкрите провадження у справі за правилами загального позововного провадження та призначене підготовче судове засідання на 16.04.2020.

13.04.2020 позивачем подано клопотання відкладення підготовчого судового засідання.

13.04.2020 позивачем подано уточнену позовну заяву, в якій позивач просить суд:

- визнати незаконними та такими, що не відбулися у законному порядку загальні збори співвласників ОСББ КР.Р Зарічча 42 від 16.12.2018 року;

- визнати недійсними рішення, прийняті на загальних зборах співвласників ОСББ КР.Р Зарічча 42 від 16.12.2018 року, які викладені в протоколі №3 ОСББ КР.Р Зарічча 42 від 16.12.2018 року;

- визнати недійсними рішення, прийняті на засіданні членів правління об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "КР.Р Зарічча 42", які викладені в Протоколі №3 від 25.12.2018 р.;

- стягнути з об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "КР.Р Зарічча 42" ЄДРПОУ 40429310 на користь ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 судові витрати пов`язані з розглядом справи.

Ухвалою суду від 16.04.2020 відкладений розгляд справи у судовому засіданні на 19.05.2020.

18.05.2020 позивачем подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 19.05.2020 відкладений розгляд справи у судовому засіданні на 01.06.2020.

Ухвалою суду від 01.06.2020 відкладений розгляд справи у судовому засіданні на 10.06.2020.

10.06.2020р. до господарського суду засобами електронної пошти надійшло клопотання №б/н від 10.06.2020р. від відповідача про перенесення розгляду справи.

10.06.202р. до господарського суду від позивача надійшло клопотання №б/н від 10.05.2020р. про долучення електронних доказів до матеріалів справи з електронною копією матеріалів цивільної справи №212/1715/19 та технічний запис судових засідань по цивільній справі, серійний номер носія 2020.01.20-11.38.

Ухвалою суду від 10.06.2020 відкладений розгляд справи у судовому засіданні на 20.08.2020.

11.08.2020р. відповідачем подано до суду відзив на уточнену позовну заяву в якому зазначено, що 11.12.2018 року, керуючись положеннями статті 10 Закону Про ОСББ та Розділу III Статуту Правлінням ОСББ (до складу якого, як Голова Правління входила ОСОБА_1 ) було проведено засідання Правління, яке було зафіксовано Протоколом № 1 зборів Правління ОСББ від 11.12.2018 року. У відповідності до змісту Протоколу № 1 зборів Правління ОСББ від 11.12.2018 року Правлінням ОСББ було ухвалено наступне: 1) Ознайомитись з претензіями екологічної комісії; 2) Зібрати загальні збори членів ОСББ і вибрати ревізійну комісію 16.12.2018 року. Відповідач вказує, що зі змісту зазначеного Протоколу зборів Правління слід дійти висновку, що саме Правлінням ОСББ було прийнято рішення щодо скликання та проведення Загальних зборів співвласників ОСББ саме 16.12.2018 року та фактично, було затверджено проект порядку денного Загальних зборів співвласників ОСББ. Оскільки проведення Загальних зборів співвласників ОСББ було ініційовано Правлінням ОСББ (до складу якого входила Позивач), то Позивачу було відомо про проведення Загальних зборів співвласників ОСББ 16.12.2018 року. Також, відповідач вважає за необхідне наголосити на тому, що квартири АДРЕСА_1 , НОМЕР_6 було придбано подружжями ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відповідно, а отже ОСОБА_5 (кв. НОМЕР_7 ) та ОСОБА_6 (кв. НОМЕР_6 ) є власниками зазначених квартир на праві спільної сумісної власності, оскільки зазначені квартири були придбано у шлюбі. Щодо ОСОБА_7 відповідач зазначає, що у відповідності до Свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_2 від 11.11.1999 року, ОСОБА_7 є співвласником квартири АДРЕСА_2 на праві спільної часткової власності (1/4 частка квартири належить саме йому). Окрім цього відповідач також вказує на те, після проведення Загальних зборів співвласників ОСББ (після 16.12.2018 року) на адресу Відповідача від громадянки ОСОБА_8 , громадянки ОСОБА_9 , громадянина ОСОБА_10 надійшли заяви, відповідно до яких:

1) ОСОБА_9 підтверджується той факт, що у графі списку присутніх при проведенні 16.12.2018 року Загальних Зборів співвласників Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку КР.Р. Зарічча 42 та при проведенні безпосереднього голосування навпроти квартири АДРЕСА_3 особисто нею було проставлено підпис з голосуванням за з усіх питань порядку денного;

2) ОСОБА_8 підтверджується той факт, що у графі списку присутніх при проведенні 16.12.2018 року Загальних Зборів співвласників Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку КР.Р. Зарічча 42 та при проведенні безпосереднього голосування навпроти квартири АДРЕСА_4 особисто нею було проставлено підпис з голосуванням за з усіх питань порядку денного;

3) Головей Володимиром Савичем підтверджується той факт, що у графі списку присутніх при проведенні 16.12.2018 року Загальних Зборів співвласників Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку КР.Р. Зарічча 42 та при зведенні безпосереднього голосування навпроти квартири АДРЕСА_5 особисто ним було проставлено підпис з голосуванням за з усіх питань порядку денного;

4) Позиція всіх трьох осіб залишається незмінною - повністю підтримують внесення змін до складу Правління ОСББ КР.Р. Зарічча 42 та припинення повноважень колишньої Голови Правління ОСББ КР.Р. Зарічча 42 ОСОБА_1 .

З огляду на зазначене Відповідач наголошує, що виявлені, ніби - то, порушення, фактично, не призвели до порушення прав зазначених співвласників, що унеможливлює припущення та твердження Позивача щодо порушення інших співвласників, як безумовно підставу визнання недійсним рішень Загальних зборів співвласників ОСББ. На підставі вищевикладеного відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

17.08.2020р. позивач подав до суду відповідь на відзив в якій зазначає, що Відповідач навмисно вводить суд в оману. В позовній заяві мова йшла не про порушення прав співвласників квартир АДРЕСА_5 , АДРЕСА_3 , № НОМЕР_3 , а про те, що з метою отримання необхідного рішення на свою користь, особи, які проводили загальні збори 16.12.2018 року, умисно підробили підписи співвласників (власників квартир): ОСОБА_11 кв. АДРЕСА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_12 кв. АДРЕСА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ОСОБА_13 кв. ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер, і спадкоємці якого продали цю квартиру 04,10.2018 року. Позивач вважає заяви співвласників квартир НОМЕР_8, АДРЕСА_4 , які Відповідач надав суду в якості доказів, сфальшованими. Заяви всі надруковані, мають один текст, а доповнення в цих заявах написані рукою Голови Правління Воробйовим Іваном Володимировичем. Стиль написання заяв співпадає зі стилем написання Відзиву Відповідачем. Позивач ставить під сумнів, що ці заяви писали саме співвласники вказаних квартир, тому що вони всі підтверджують той факт, що у графі списку присутніх при проведенні 16.12.2018 року Загальних зборів співвласників Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку КР.Р Зарічча 42 та при проведенні безпосереднього голосування напроти № квартири особисто ними було проставлено підпис з голосування за з усіх питань порядку денного. Також в своїх заявах співвласники наголошують на тому, що не звернули увагу щодо того факту, що вся інформація за результатами поіменного голосування з питання порядку денного Загальних зборів співвласників ОСББ КР.Р Зарічча 42 , які було проведено 16.12.2018 року була зазначена виключно по кв. АДРЕСА_5 - ОСОБА_11 ; по кв. АДРЕСА_3 - ОСОБА_12 , по кв. АДРЕСА_4 - ОСОБА_13 .. Позивач вказує на те, що ЗУ Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку ст.10 п.7 говорить про те, що рішення зборів співвласників оформляється протоколом, який підписується усіма співвласниками (їх представниками), які взяли участь у зборах, кожен з яких ставить підпис під відповідним варіантом голосування ("за", "проти", "утримався"), за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики. У протоколі обов`язково зазначається така інформація про співвласників (їх представників), які взяли участь у зборах співвласників: прізвище, ім`я, по батькові співвласника, документ, що підтверджує право власності на квартиру або нежитлове приміщення, номер квартири або нежитлового приміщення, загальна площа квартири або нежитлового приміщення, документ, що надає повноваження на голосування від імені співвласника (для представника). Також в Розділі ІІІ п.8. абз. 4 Статуту зазначено, що рішення Загальних зборів викладається письмово та засвідчується особистим підписом кожного, хто проголосував, із зазначенням результату його голосування. Враховуючи вищевикладене, Позивач ставить під сумнів викладених в заявах пояснень співвласників кв. НОМЕР_5, АДРЕСА_6 , тем більш, що всі вони позицію з питань порядку денного залишають незмінною та повністю підтримують внесення змін до складу Правління ОСББ КР.Р Зарічча 42 , та припинення повноважень колишньої Голови І Правління ОСББ КР.Р Зарічча 42 ОСОБА_1 . Позивач також вказує на те, що власником квартири АДРЕСА_7 , на підставі договору купівлі-продажу, є - ОСОБА_14 , тож, у разі якщо стороною договору купівлі-продажу квартири є лише один із подружжя, власником житла згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно значиться тільки одна особа. Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_5 не є власником житла, тому не може бути членом Правління. Згідно п.12 Розділу III Статуту до складу Правління обираються виключно співвласники (власники квартир). Власницею квартири АДРЕСА_8 , на підставі договору купівлі-продажу, є - ОСОБА_15 , тож, у разі якщо стороною договору купівлі-продажу квартири є лише один із подружжя, власником житла згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно значиться тільки одна особа. Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_16 не є власником житла, тому не може бути членом Правління. Згідно п.12 Розділу III Статуту до складу Правління обираються виключно співвласники (власники квартир). Позивач зазначає, що свідоцтво про право власності на житло є лише документом, яким оформлюється відповідне право, само по собі воно не породжує виникнення у суб`єкта відповідного права, а тільки фіксує факт його наявності. Свідоцтво про право власності на житло за адресо: АДРЕСА_9 , яке Відповідач надав суду в якості доказів, не може бути підтвердженням, що ОСОБА_7 є співвласником і має 1/4 частку квартири. Для підтвердження цього треба Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно. Так як Відповідач не надав цей документ, Позивач має право стверджувати, що ОСОБА_7 не є співвласником (власником квартири) і тому не може бути членом Правління. Згідно п.12 Розділу ПІ Статуту до складу Правління обираються виключно співвласники (власники квартир). На підставі вищевикладеного просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

20.08.2020р. представником відповідача подано клопотання про витребування доказів, в якому завник прохає суд витребувати у ОСОБА_17 ( паспорт НОМЕР_4 ), що проживає за адресою: АДРЕСА_10 документ, що підтверджує право власності на вищезазначену квартиру.

20.08.2020р. позивачем подано до суду клопотання щодо відсторонення від участі у розгляді справи №904/1376/20 представника ОСББ Скворцова Д.В.

20.08.2020р. представником відповідача подано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 21.08.20р. підготовче засідання по справі відкладено на 08.09.2020р.

02.09.2020 р. до суду від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив в якому відповідач наголосив на тому, що Протокол № 1 зборів Правління ОСББ від 11.12.2018 року було підписано, в першу чергу, Позивачем, як Головою Правління ОСББ. З огляду на зазначене, слід дійти обґрунтованого висновку, що Позивачу було відомо про проведення Загальних зборів співвласників ОСББ. Відповідач зазначає, що Позивач, яка була в першу чергу повідомлена про проведення Загальних зборів та ініціювала проведення Загальних зборів співвласників ОСББ саме 16.12.2018 року взагалі не з`явилась на них, внаслідок чого, Правління та співвласники ОСББ, як особи, які мають безпосереднє право щодо участі в діяльності ОСББ, були вимушені внести зміни до порядку денного та прийняти рішення щодо внесення змін до діючого складу Правління ОСББ, оскільки таке відношення Позивача до своїх обов`язків є неприпустимим та, в першу чергу, завдає шкоди інтересам співвласників багатоквартирного будинку у своїй діяльності з управління багатоквартирним будинком за адресою: АДРЕСА_11 . Відповідач вказує, що Позивач, вибірково, намагається заперечувати щодо фактів підпису зазначеного Протоколу, коли за його змістом, саме нею було проведено засідання Правління та саме нею у присутності інших членів Правління ОСББ було підписано Протокол, що повністю спростовує всі припущення Позивача з цього приводу. Відповідач вважає, що надаючи правову оцінку факту особистого підпису Протоколу засідання Правління ОСББ Позивачем слід виходити з того, що основною метою здійснення повідомлення про проведення загальних зборів є належне доведення до свідомості всіх співвласників інформації про дату, час, місце проведення загальних зборів, підстави та умови, що обумовлюють їх проведення, зміст питань порядку денного та дані ініціаторів такого заходу. Відповідач також зазначає, що розглядаючи здійснення співвласником, як одного з подружжя, участі в діяльності ОСББ, як правочин, слід дійти ґрунтовного висновку, що у разі якщо жоден з подружжя не заперечує щодо діяльності його чоловіка або дружини, то фактично, ним надається згода на вчинення правочину (здійснення участі в діяльності ОСББ), що гарантує право будь-кого з подружжя користуватись правами та обов`язками, у тому числі, як співвласника багатоквартирного будинку.

08.09.2020р. позивачем подані клопотання про долучення доказів до матеріалів справи та клопотання про відсторонення від участі у справі представника відповідача Скворцова Д.В. , яке залишено судом без задоволення.

У судовому засіданні від 08.09.2020р. оголошено перерву до 21.09.2020р.

В судове засідання від 21.09.2020р. з`явились позивач та представники відповідача.

Ухвалою суду від 21.09.2020р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.10.2020р. о 12:30 год.

Ухвалою суду від 22.10.2020 р. відкладено судове засідання для розгляду справи по суті на 09.11.2020 р. о 15:30год.

09.11.2020 р. від позивача до суду надійшов розрахунок судових витрат позивача, в якому позивач зазначає, що розмір судових витрат, які позивач витратила у зв`язку із розглядом даної справи складає 6593,10 грн..

09.11.2020 р. від позивача до суду надійшли письмові пояснення.

В призначене судове засідання з`явились позивач та представники відповідача

У судовому засіданні 09.11.2020 р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

У 2016 році співвласниками житлових та нежитлових приміщень будинку за адресою: АДРЕСА_13 створено ОСББ КР.Р. Зарічча 42 (а.с.12-13).

Згідно наданих у справу доказів, зокрема, інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та його архівної складової частини щодо об`єкта нерухомого майна, Позивач є власником квартири АДРЕСА_12 , а отже, є співвласником зазначеного житлового будинку.

16.12.2018 року проведено загальні збори співвласників ОСББ КР.Р. Зарічча 42 , результати яких оформлені протоколом № 3 від 16.12.2018 року (а.с.30).

Згідно із загальною інформації, яка наведена в протоколі № 3 від 16.12.2018 року, на час проведення зборів кількість співвласників будинку (власників приміщень) становить 153 особи. У зборах взяли участь особи співвласники в кількості 92 осіб, що становить 60,13 % від загальної кількості співвласників.

Зборами прийнято рішення з питань порядку денного, зокрема, щодо поточного стану діяльності ОСББ КР.Р. Зарічча 42 ; внесення змін в склад Правління ОСББ КР.Р. Зарічча 42 ; обрання ревізійної комісії, для проведення аудиту ОСББ КР.Р. Зарічча 42 .

Звертаючись до суду з позовом про оскарження зазначеного вище рішення загальних зборів співвласників ОСББ КР.Р. Зарічча 42 , Позивач посилається на недотримання вимог закону в частині належного його повідомлення про скликання таких зборів та порушення його прав, як співвласника житлового будинку, а саме права брати участь в управлінні об`єднанням у порядку, визначеному Законом України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку і статутом об`єднання, а також права обирати та бути обраним до складу статутних органів об`єднання.

Суд, розглянувши заявлену позовну вимогу, встановив наступне.

Положеннями ст. 83 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) встановлено, що юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом.

Товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві.

У відповідності до положень ст. 85 ЦК України непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. У той же час зазначається, що особливості правового статусу окремих видів непідприємницьких товариств встановлюються законом.

Статтями 87 та 88 ЦК України передбачено, що для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження.

Установчим документом товариства є затверджений учасниками статут. У статуті товариства вказуються найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені ЦК України або іншим законом.

У відповідності до ст. 97 ЦК України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

У той же час ч. 1 ст. 98 ЦК України встановлено, що загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу.

Виходячи зі змісту ст.ст. 87, 88 ЦК України будь-яка юридична особа після проведення державної реєстрації такої юридичної особи, затвердження її установчих документів (статуту) здійснює свою діяльністю у відповідності до Статуту, яким визначається порядок діяльності статутних органів та порядок прийняття рішення та передбачає скликання та проведення загальних зборів.

За преамбулою Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку цей Закон визначає правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку (далі Закон про ОСББ).

У відповідності до змісту частини 1 статті 10 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку у редакції, чинній на момент скликання та проведення Загальних зборів співвласників ОСББ (надалі - Закон Про ОСББ ) органами управління об`єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об`єднання.

Частиною 2 статті 10 Закону Про ОСББ вищим органом управління об`єднання є загальні збори співвласників.

У той же час частиною 3 ст. 10 Закону Про ОСББ наголошено на тому, що Загальні збори співвласників скликаються та можуть бути скликані, у тому числі, Правлінням ОСББ.

Ідентичні положення Закону Про ОСББ конкретизовано пунктом 5 Розділу III Статуту ОСББ у редакції, яка була чинна станом на дату проведення Загальних зборів співвласників (16.12.2018 року) (надалі - Статут), копія якого міститься в матеріалах справи, відповідно до якого визначається наступний порядок скликання Загальних зборів співвласників ОСББ, а саме:

1) Загальні збори співвласників скликаються і проводяться Правлінням ОСББ;

2) Правління ОСББ не менше ніж за 14 днів до дати проведення загальних зборів під підпис повідомляє кожного співвласника або розміщує інформацію у загальнодоступних місцях, на дошках оголошень у кожному під`їзді про проведення Загальних зборів співвласників. У повідомлені зазначається дата, час та місце проведення загальних зборів спввласників та проект порядку денного.

Таким чином, положеннями Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку імперативно закріплено норму, згідно якої повідомлення про скликання загальних зборів співвласників об`єднання має відбуватися з дотриманням вимог ч. 4 ст. 6 Закону.

Отже, як положеннями статті 10 Закону Про ОСББ, так й Статутом конкретизовано, що порядок денний Загальних зборів співвласників ОСББ може бути змінено (конкретизовано) при безпосередньому проведенні Загальних зборів співвласників, оскільки можливість внесення змін до проекту порядку денного Загальних зборів співвласників гарантує можливість кожному співвласнику надати власні пропозиції та зауваження до порядку денного, а отже скористатись своїм правом та здійснити волевиявлення щодо участі в діяльності ОСББ.

Заперечуючи проти доводів Позивача щодо недотримання вимог закону під час здійснення повідомлення про скликання загальних зборів, Відповідач посилається на положення п. 5 розділу ІІІ статуту ОСББ КР.Р. Зарічча 42 , яким передбачено, що правління (ініціативна група) не менш ніж за 14 днів до дати проведення загальних зборів під підпис повідомляє кожного співвласника або розміщує інформацію у загальнодоступних місцях, на дошках оголошень у кожному під`їзді про проведення загальних зборів та проект порядку денного.

Як встановлено матеріалами справи, 11.12.2018 року, керуючись положеннями статті 10 Закону Про ОСББ та Розділу III Статуту Правлінням ОСББ (до складу якого, як Голова Правління входила ОСОБА_1) було проведено засідання Правління, яке було зафіксовано Протоколом № 1 зборів Правління ОСББ від 11.12.2018 року, копія якого міститься в матеріалах справи.

У відповідності до змісту Протоколу № 1 зборів Правління ОСББ від 11.12.2018 року Правлінням ОСББ було ухвалено наступне:

1) Ознайомитись з претензіями екологічної комісії;

2) Зібрати загальні збори членів ОСББ і вибрати ревізійну комісію 16.12.2018 року.

За змістом зазначеного Протоколу зборів Правління слід дійти висновку, що саме Правлінням ОСББ було прийнято рішення щодо скликання та проведення Загальних зборів співвласників ОСББ саме 16.12.2018 року та, фактично, було затверджено проект порядку денного Загальних зборів співвласників ОСББ.

В ході судового розгляду справи Позивач жодного разу не заперечувала щодо факту особистого підписання вищезазначеного Протоколу засідання Правління ОСББ.

Аналіз положень п. 5 розділу ІІІ статуту ОСББ ОСББ КР.Р. Зарічча 42 , у тій частині, яка передбачає альтернативний спосіб здійснення повідомлення про проведення загальних зборів співвласників шляхом розміщення відповідної інформації в загальнодоступних місцях, свідчать про можливість здійснення повідомлення у такий спосіб.

Матеріалами справи встановлено, що правлінням ОСББ було розміщено оголошення про проведення 16.12.2018 р. о 12:00 годині загальних зборів.

В судовому засіданні позивач не заперечувала про те, що вона бачила вказане оголошення, що є підтвердженням того факту, що позивачу було відомо про розміщення Правлінням ОСББ повідомлень про проведення Загальних зборів співвласників ОСББ 16.12.2018 року. Отже, за системним та сукупним аналізом наданих сторонами допустимих та належних доказів суд зазначає, що позивачу було відомо про проведення загальних зборів.

В ході судового розгляду справи було встановлено, що, позивач, яка була, в першу чергу, повідомлена про проведення Загальних зборів та ініціювала проведення Загальних зборів співвласників ОСББ саме 16.12.2018 року не з`явилась на них, внаслідок чого, Правління та співвласники ОСББ, як особи, які мають безпосереднє право щодо участі в діяльності ОСББ, були вимушені внести зміни до порядку денного та прийняти рішення щодо внесення змін до діючого складу Правління ОСББ, оскільки таке відношення Позивача до своїх обов`язків є неприпустимим та, в першу чергу, завдає шкоди інтересам співвласників багатоквартирного будинку у своїй діяльності з управління багатоквартирним будинком за адресою: АДРЕСА_14

Як вбачається з оскаржуваного Протоколу Загальних зборів ОСББ від 16.12.2018 року до порядку денного були включені додаткові питання, які не були вказані у запрошенні.

Суд вважає за необхідне наголосити на тому, що за змістом ст. 10 Закону Про ОСББ у запрошенні вказується лише проект порядку денного, заборона щодо зміну порядку денного або його доповнення окремими питання в день проведення загальних зборів відсутня, тому суд не вбачає порушень щодо розгляду на загальних зборах додаткових питань, тобто крім тих, що вказані у проекті порядку денного.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач також посилається на невірне визначення кількості всіх співвласників житлового будинку під час здійснення підрахунку голосів за прийняття оскаржуваного рішення.

Здійснивши оцінку зазначених доводів, суд зазначає наступне.

В силу вимог ст. 10 Закону про ОСББ, кожний співвласник (його представник) під час голосування має кількість голосів, пропорційну до частки загальної площі квартири або нежитлового приміщення співвласника у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку. Якщо одна особа є власником квартир (квартири) та/або нежитлових приміщень, загальна площа яких становить більш як 50 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, кожний співвласник має один голос незалежно від кількості та площі квартир або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності (ч. 12 ст. 10 Закону).

Статутом об`єднання може бути встановлено інший порядок визначення кількості голосів, що належать кожному співвласнику на загальних зборах (ч. 13 ст. 10 Закону).

Таким чином, диспозитивна норма ч. 13 ст. 10 Закону про ОСББ надає співвласникам право самостійно визначити порядок визначення кількості голосів, що належать кожному співвласнику на загальних зборах.

Пунктом 7 Розділу ІІІ Статуту ОСББ КР.Р. Зарічча 42 визначено, що кожний співвласник (його представник) під час голосування має один голос незалежно від кількості та площі житлового чи нежитлового приміщення.

Таким чином, підрахунок голосів під час проведення оскаржуваних зборів за принципом, один співвласник - один голос, не суперечить вимогам чинного законодавства.

Водночас, згідно із ч. 14 ст. 10 Закону про ОСББ, аналогічні положення закріплені в п. 8 розділу ІІІ Статуту об`єднання, рішення про визначення переліку та розмірів внесків і платежів співвласників, порядок управління та користування спільним майном, передачу у користування фізичним та юридичним особам спільного майна, а також про реконструкцію та капітальний ремонт багатоквартирного будинку або зведення господарських споруд вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як дві третини загальної кількості усіх співвласників, З інших питань рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини загальної кількості співвласників.

Якщо в результаті проведення загальних зборів для прийняття рішення не набрано кількості голосів "за" або "проти", встановленої частиною чотирнадцятою цієї статті, проводиться письмове опитування серед співвласників, які не голосували на загальних зборах. Письмове опитування співвласників проводиться протягом 15 календарних днів з дати проведення загальних зборів. Якщо протягом цього строку необхідну кількість голосів "за" не набрано, рішення вважаються неприйнятими (ч. 15 ст. 10 Закону).

Аналіз наведених вище положень закону та статуту об`єднання, дає підстав для висновку, що для вирішення питання, чи набрало рішення необхідну кількість голосів, першочергове значення має загальна кількість співвласників будинку за АДРЕСА_15

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та його архівної складової частини щодо об`єкта нерухомого майна (Щодо багатоквартирного будинку), яку було отримано представником відповідача 21.12.2018 о 10:50:18, та яка міститься у матеріалах справи загальна кількість співвласників становила 153 співвласника.

Жодних доказів на підтвердження загальної кількості співвласників у багатоквартирному будинку станом на 16.12.2018 року позивачем не надано.

З урахуванням змісту положень Розділу III Статуту ОСББ з питань щодо зміну складу Правління достатньо більше половини від загальної кількості співвласників, тобто для того щоб рішення вважалось прийнятим достатньо 77 співвласників, які проголосували за з питань порядку денного Загальних зборів співвласників ОСББ.

За змістом оспорюваного Протоколу Загальних зборів ОСББ з усіх питань порядку денного Загальних зборів співвласників ОСББ проголосувало за - 87 співвласників, тобто більше половини від загальної кількості співвласників, які існували станом на дату проведення Загальних зборів співвласників ОСББ.

Відносно доводів Позивача щодо недотримання форми письмового опитування співвласників будинку, суд зазначає наступне.

Положення ч. 3 ст. 10 Закону про ОСББ мають відсильну норму, яка передбачає, що загальні збори скликаються і проводяться в порядку, передбаченому цим Законом для установчих зборів, тобто, відсилають до положень ст. 6 названого Закону .

В свою чергу, положення ст. 6 Закону про ОСББ, мають відсильну норму (частина 11 статті 6 Закону), яка визначає, що письмове опитування під час установчих зборів об`єднання, а отже, і під час загальних зборів, проводиться в порядку, передбаченому Законом України Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку .

Частиною 8 статті 10 Закону України Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку визначено, що письмове опитування співвласників проводиться шляхом власноручного заповнення ними листків опитування, в яких зазначаються день опитування, прізвище, ім`я, по батькові співвласника, документ, що підтверджує право власності на квартиру або нежитлове приміщення, номер квартири або нежитлового приміщення, загальна площа квартири або нежитлового приміщення, документ, що надає повноваження на голосування від імені співвласника (для представників), відповідь співвласника на питання "так", "ні" або "утримався", особистий підпис співвласника та особи, яка проводила опитування. Листки письмового опитування співвласників пронумеровуються, прошнуровуються та додаються до відповідного протоколу зборів.

Як вбачається зі змісту наданого позивачем Списку співвласників, присутніх на загальних зборах (протокол №3 від 16.12.2018 р.), з результатами голосування з питань порядку денного (а.с. 66-70), то до вказаного списку відносно співвласників будинку, власників квартир НОМЕР_5, НОМЕР_3, № НОМЕР_3 , внесено інформацію яка не відповідає дійсності.

Так, у зазначеному списку вказано, що на загальних зборах були присутні, зокрема, ОСОБА_11 , кв. АДРЕСА_5 , ОСОБА_19 , кв. АДРЕСА_3 , ОСОБА_13 , кв. АДРЕСА_4 .

Однак, як встановлено матеріалами справи, зазначена у вказаному списку інформація є такою, що не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_11 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.71); ОСОБА_19 - помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.72). Стосовно ОСОБА_13 , кв. АДРЕСА_4 , то згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, станом на 04.10.2018 року, власником квартири АДРЕСА_4 є інша особа, а саме ОСОБА_8 (а.с. 74).

Щодо результатів волевиявлення квартир АДРЕСА_5 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , суд також бере до уваги те, що відповідачем було надано заяви від дійсних власників квартир з поясненнями відносно існування технічної помилки та неуважності нових власників.

У той же час в ході судового розгляду справи представниками відповідача наголошувалось на тому, що якщо не враховувати голоси трьох спірних квартир, то загальної кількості голосів співвласників за є достатньою для прийняття рішення.

Виходячи зі змісту частин 16, 18 статті 10 Закону Про ОСББ при підрахунку голосів визначальним є з`ясування дійсного волевиявлення осіб, щодо результатів голосування, що, фактично, унеможливлює настання будь-яких негативних наслідків щодо актуального та дійсного складу співвласників.

Саме такий підхід повністю узгоджується з Правовою позицією, що була викладена у Постанові Верховного Суду у справі № 916/974/19 від 17.12.2019 року.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, суд не погоджується з доводами позивача відносно того, що під час проведення письмового опитування, не було дотримано вимоги закону та що це ставить під сумнів результати такого опитування.

Оскільки для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів саме учасника (акціонера) товариства та якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.

З урахуванням викладеного, до предмета доказування в даній справі входить обставина щодо встановлення наявності чи відсутності порушення оскаржуваним рішенням загальних зборів прав та законних інтересів позивача.

За своєю правовою природою рішення Загальних зборів співвласників ОСББ є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання певних відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

У зв`язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів співвласників ОСББ можуть бути: невідповідність рішень Загальних Зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів (Статуту ОСББ) під час скликання та проведення Загальних Зборів; позбавлення співвласника можливості взяти участь у Загальних Зборах.

При цьому, слід виходити з того, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів, є підставами для визнання недійсними прийнятих ними рішень.

Саме такий підхід закріплено у: Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 3 липня 2018 року у справі № 910/5035/17; Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12 червня 2018 року у справі № 910/17879/17; постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2018 року у справі № 757/20504/17-ц.

Таким чином, виходячи з того, що особисто Позивачем, як членом Правління ОСББ, було підписано Протокол засідання Правління з зазначенням дати проведення Загальних зборів співвласників ОСББ (проти чого не заперечувала й сама Позивач), то Позивачу було відомо про їх проведення, однак на зазначені збори Позивач не з`явилась, внаслідок чого співвласники та інші члени Правління ініціювали внесення змін до складу Правління ОСББ, як виконавчого органу управління, з метою забезпечення нормального функціонування багатоквартирного будинку.

Стосовно вимоги позивача визнати недійсними рішення, прийняті на засіданні членів правління об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "КР.Р Зарічча 42", які викладені в Протоколі №3 від 25.12.2018 р. з огляду на обрання до складу членів Правління ОСББ не співвласників (власників квартир) у багатоквартирному будинку, суд зазначає наступне.

У відповідності до пункту 12 Розділу III Статуту Правління ОСББ обирається виключно зі складу співвласників багатоквартирного будинку (власників квартир).

За змістом статті 60 Сімейного кодексу України передбачено, що:

1) Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу);

2) Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Окрім цього положеннями статті 63 Сімейного кодексу України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частинами 2 та 3 статті 369 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. У той же час зазначається, що співвласники мають право уповноважити одного з них на вчинення правочинів щодо розпорядження спільним майном.

З огляду на зазначене вважаємо за необхідне наголосити на тому, що квартири АДРЕСА_1 , НОМЕР_6 було придбано подружжями ОСОБА_3 та ОСОБА_20 відповідно, а отже ОСОБА_5 (кв. НОМЕР_7 ) та ОСОБА_16 (кв. НОМЕР_6 ) є власниками зазначених квартир на праві спільної сумісної власності, оскільки зазначені квартири були придбано у шлюбі.

Зазначені обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, що підтверджують право власності зазначених осіб та свідоцтвами про укладання шлюбу.

За частиною 3 статті 368 Цивільного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1, 2 статті 369 Цивільного кодексу України встановлено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

Кожний власник квартири та нежитлового приміщення (його представник) під час голосування на загальних зборах має 1 (один) голос. Якщо квартира або нежитлове приміщення належить більш як одному співвласникові, кожний з них під час голосування має кількість голосів, пропорційну до частки площ, якою володіє у загальній площі квартири, якщо інше не передбачено домовленістю між ними (пункт 7 розділу III Статуту ОСББ).

Як роз`яснює Пленум Верховного Суду України у п.23 постанови №11 від 21.12.2007р. Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя спільною сумісною власністю, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані.

Таким чином, з огляду на вищенаведені законодавчі положення, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 є співвласниками квартир № НОМЕР_9 відповідно, як майна, придбаного ними у шлюбі, а тому користуються рівними правами у здійсненні свого права власності, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя оформлено право власності.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_5 , як співвласник квартири у багатоквартирному будинку, мав право та міг бути обраним до складу Правління ОСББ.

Щодо ОСОБА_7 судом було встановлено, що у відповідності до Свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_2 від 11.11.1999 року, копія якого міститься в матеріалах справи, ОСОБА_7 є співвласником квартири АДРЕСА_2 на праві спільної часткової власності (1/4 частка квартири належить саме йому).

Отже суд доволі критично ставиться до недотримання з боку відповідача вимоги пункту 12 Розділу III Статуту ОСББ в частині обрання до складу членів Правління ОСББ не співвласників (власників квартир) у багатоквартирному будинку, оскільки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 є власниками квартир НОМЕР_10 НОМЕР_5 відповідно на праві спільної сумісної власності подружжя (квартири було придбано у шлюбі, що є безумовною підставою віднесення квартир до спільної сумісної власності), а ОСОБА_7 - співвласником квартири АДРЕСА_2 на праві спільної часткової власності.

Щодо припинення повноважень Правління ОСББ суд зазначає про те, що оскільки положеннями пункту 16 Розділу III Статуту ОСББ чітко визначено, що Голова Правління обирається виключно зі складу Правління, то переобрання складу Правління та обрання співвласниками Правління ОСББ у новому складі є достатньою підставою для дострокового припинення старого складу Правління, а вже новий склад Правління ОСББ зі свого складу обирає Голову Правління ОСББ та його заступника.

Таким чином, положення пункту 16 Розділу III Статуту ОСББ повністю виключає обов`язковість існування прийняття співвласниками рішення на Загальних зборах щодо припинення повноважень Голови Правління ОСББ окремо, оскільки порядок обрання та відкликання членів правління, їх кількісний склад та строки обрання, у тому числі дострокове припинення повноважень, встановлюються Загальними зборами співвласників, а отже обрання нового складу Правління, фактично, припиняють повноваження Голови Правління, як члена колегіального виконавчого органу ОСББ.

За сукупністю зазначених вище обставин та наявних доказів суд вважає за необхідне окремо зазначити наступне.

Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Виходячи зі змісту наведених статей Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов:

1) Наявності у позивача певного (інтересу);

2) Порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача;

3) Належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством).

Відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Суд також наголошує на тому, що рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи не є правочинами у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України .

До цих рішень не можуть застосовуватися положення статей 203 та 215 Цивільного кодексу України, які визначають підстави недійсності правочину, і, відповідно, правові наслідки недійсності правочину за ст. 216 Цивільного кодексу України.

Зазначені рішення є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

У зв`язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути:

1) Невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства;

2) Порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів;

3) Позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах.

При цьому суди мають враховувати, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства.

Отже, якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.

Про обов`язковість та необхідність сукупності зазначених обставин для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи наголошено в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у № 911/1798/18 від 02.05.2019 року та Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №910/21845/16 від 04 грудня 2018 року

При цьому необхідно зазначити, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів юридичної особи, є підставами для визнання недійсними прийнятих ними рішень, оскільки:

1) Не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства, є підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень. Вирішуючи питання про недійсність рішень загальних зборів суд, у тому числі, оцінює, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення, а також встановлює факт порушення цим рішенням прав і законних інтересів учасника товариства (Постанова Верховного Суду України у справі № 902/1413/15 від 26.10.2016 року; Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 925/973/17 від 24 жовтня 2018 року);

2) Для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлений, господарський суд не має підстав для задоволення позову. Не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів юридичної особи, є підставами для визнання недійсними прийнятих ними рішень (Постанова Верховного Суду у справі № 927/699/17 від 21.03.2018 року; Постанова Верховного Суду у справі № 916/375/17 від 20.03.2018 року; Постанова Верховного Суду у справі № 910/22291/16 від 28.03.2018 року);

3) Судом можуть бути визнанні недійсними лише ті рішення загальних зборів, які порушують права учасника (акціонера). Проте суд не має підстав визнавати недійсними рішення, прийняті з інших питань порядку денного загальних зборів, якщо позивачем не доведено, що вони порушують його права та законні інтереси (Постанова Верховного Суду у справі № 904/9431/15 від 27.03.2018 року; Постанова Верховного Суду у справі № 914/1968/16 від 12.04.2018 року; Постанова Верховного Суду у справі № 920/888/17 від 17.04.2018 року).

Згідно зі ст.ст. 11, 12, 13 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Особа може за відплатним або безвідплатним договором передати своє майнове право іншій особі, крім випадків, встановлених законом. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно зі ст ст. 15, 16 Цивільного кодексу України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч. 2 ст. 16 ЦК України.

В п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 Про судове рішення зазначено, що рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

З урахуванням наведеного слід дійти висновку, щодо порушення рішеннями Загальних зборів співвласників прав та охоронюваних законом інтересів позивача не відбулось, оскільки прийняті рішення не призвели до втрати матеріальних та нематеріальних активів позивача чи його корпоративних прав, суб`єктивне право позивача також не зазнало протиправного впливу.

Європейський суд з прав людини у справі Мантованеллі проти Франції звернув увагу суду на те, що одним із складників справедливого судового розгляду у розумінні ст.6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод є право на змагальне провадження.

Стаття 129 Конституції України також відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах України здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься в справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд відповідно до статті 237 ГПК України під час розгляду справи з`ясував чи мали місце обставини (факти) якими обґрунтовувались позовні вимоги та якими доказами вони підтверджуються.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, а тому в їх задоволенні слід відмовити в повному обсязі.

Судові витрати у справі покладаються на позивача в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене протягом 20-ти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 19.11.2020

Суддя С.П. Панна