Рішення

від 18.11.2020 по справі 904/4290/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.11.2020м. ДніпроСправа № 904/4290/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Кармазіної Л.П. за участю секретаря судового засідання Боговенко С.Ю., розглянувши справу

за позовом Виконувача обов`язків керівника Дніпропетровської місцева прокуратура №2, м. Дніпро в інтересах держави в особі Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради, м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕКТАР-СЕРВІС", м. Дніпро

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача Комунальне підприємство "Жилсервіс-2" Дніпровської міської ради

про стягнення заборгованостіу сумі 43266,25 грн., розірвання договору та повернення майна

Представники:

від прокуратури Шрам Є.С.

від позивача: Луценко Н.В.

від відповідача: не з`явився

третя особа: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Виконувач обов`язків керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави в особі Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕКТАР-СЕРВІС", в якому просив суд:

1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕКТАР-СЕРВІС» на користь Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради заборгованість з орендної плати у 40619,87 грн. та пені у розмірі 2646,38 грн.

2. Розірвати договір оренди №382-ДРА/18 від 31.08.2018, укладений між Департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю «НЕКТАР-СЕРВІС» , предметом якого є комунальне нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 336,0 кв.м, розташовані за адресою бульвар Європейський, 2 у м. Дніпро, що перебувають на балансі КП «Жилсервіс-2» Дніпровської міської ради.

3. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «НЕКТАР-СЕРВІС» повернути балансоутримувачу - КП «Жилсервіс-2» Дніпровської міської ради комунальне нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 336,0 кв.м, розташовані за адресою бульвар Європейський, 2 у м. Дніпро, за актом приймання-передачі відповідно до умов договору оренди №382-ДРА/18 від 31.08.2018.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2020, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 02.09.2020. Залучено до участі у справі Комунальне підприємство "Жилсервіс-2" Дніпровської міської ради в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача.

26.08.2020 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечував, просив суд у позові відмовити. В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначив, що не має можливості користуватись орендованим приміщенням, а тому на думку відповідача, він звільняється від сплати орендної плати відповідно до ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України. На підтвердження неможливості використання приміщення за адресою бульвар Європейський, 2 у м. Дніпро, відповідачем надано до суду акт про неможливість доступу до приміщення від 21.08.2020, який підписано директором Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕКТАР-СЕРВІС» - Шафієвим В.М. (а.с.62).

Також, 26.08.2020 відповідач подав до суду клопотання про залучення третьої особи, в якому просив суд залучити в якості третьої особи ТОВ «Екологія -Д» та зобов`язати ТОВ «Екологія -Д» надати пояснення щодо обставин справи. В обґрунтування вказаного клопотання відповідач зазначив, що на даний час Комунальне підприємство "Жилсервіс-2" Дніпровської міської ради не є балансоутримувачем будинку №2 по вул. Європейській в м. Дніпрі, оскільки балансоутримувачем вказаного будинку є ТОВ «Екологія -Д» . За твердженням відповідача вказану інформацію відповідачу повідомив майстер ТОВ «Екологія-Д» , якому доручено перевірити можливість доступу до орендованого приміщення.

02.09.2020 в підготовче засідання з`явились прокурор та представник позивача.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2020, відкладено підготовче засідання на 01.10.2020.

11.09.2020 представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якій заперечував проти тверджень відповідача, викладених у відзиві на позов. Також позивач зазначив, що спірний об`єкт оренди перебуває на балансі Комунального підприємства "Жилсервіс-2", у зв`язку з чим просив суд відмовити у задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі третьої особи ТОВ «Екологія -Д» .

15.09.2020 прокурор подав до суду відповідь на відзив, в якій просив суд визнати доводи відповідача викладені у відзиві на позов, необґрунтованими та такими, що не підтверджуються матеріалами справи.

01.10.2020 відповідач подав до суду клопотання про залучення третьої особи, в якому просив суд залучити в якості третьої особи до участі у справі КП «ЖИЛСЕРВІС-5» .

У зв`язку із перебуванням судді Кармазіної Л.П. на лікарняному в період з 29.09.2020 по 23.10.2020 підготовче засідання у справі №904/4290/20, призначене на 01.10.2020, не відбулось.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.10.2020, продовжено строк підготовчого провадження на 30 календарних днів до 09.11.2020 та призначено підготовче засідання на 04.11.2020.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.2020 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "НЕКТАР-СЕРВІС" в задоволенні клопотань про залучення до участі у справі третьої особи ТОВ «Екологія -Д» від 26.08.2020 та про залучення до участі у справі третьої особи КП «ЖИЛСЕРВІС-5» від 01.10.2020. Відкладено підготовче засідання на 09.11.2020.

09.11.2020 в підготовче засідання з`явились представники позивача. відповідача та прокуратури. Сторони під час підготовчого засідання надали суду пояснення по суті спору.

Представник третьої особи в підготовче засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні на 18.11.2020.

18.11.2020 прокурор та представник позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги у повному обсязі, просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується підписом представника відповідача у повідомленні про призначення справи до розгляду по суті (а.с.143). Відповідач 17.11.2020 надіслав на електронну адресу суду клопотання про перенесення засідання на іншу дату, в зв`язку з участю представника в інших судових засіданнях в Криничанському районному суді Дніпропетровської області.

Суд відхилив клопотання відповідача про перенесення засідання, з огляду на таке.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 липня 1989 року у справі Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18 зазначив, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Отже, причиною неявки до суду представника відповідача є надання переваги участі у розгляді іншої справи. Разом з тим, суд вважає, наведену причину неявки неповажною, оскільки заявляючи клопотання про відкладення розгляду справи представник відповідача не зазначає, у чому полягає пріорітетність іншої справи.

Суд зазначає, що в судовому засіданні 09.11.2020, в присутності представника відповідача, судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні на 18.11.2020. При цьому, представник відповідача в судовому засіданні не зазначав підстав для призначення судового засідання для розгляду справи по суті на іншу дату або час.

Виходячи з викладених відповідачем обставин неможливості явки в судове засідання представника відповідача, поважність причин неявки представника відповідача судом не встановлена.

При цьому суд зазначає, що у відповідача, як у юридичної особи, наявна можливість залучення до участі у справі іншого представника. Також, суд звертає увагу на ту обставину, що відповідач не був позбавлений права направити всі необхідні докази в обґрунтування своїх заперечень засобами поштового або електронного зв`язку.

Приймаючи до уваги повідомлення судом належним чином відповідача про час та місце проведення судового засідання у справі, можливість уповноваження відповідачем іншого представника для представлення інтересів в суді, господарський суд вважає за необхідне клопотання відповідача відхилити.

Таким чином, враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

В судовому засіданні 18.11.2020 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, в порядку ст. 240 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд прийшов до наступних висновків.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ.

Предметом доказування у справі є обставини укладання договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста №382-ДРА/18 від 31.08.2018, строк дії даного договору; умови договору щодо порядку приймання майна в оренду та його повернення, наявність акту приймання-передачі орендованого майна; графік сплати орендних платежів, наявність заборгованості з їх оплати; визначення в договорі заходів відповідальності за порушення строків оплати орендної плати; наявність підстав для розірвання договору оренди №382-ДРА/18 від 31.08.2018, в судовому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що 31.08.2018 між Департаментом по роботі з активами Дніпровської міської (позивач - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НЕКТАР-СЕРВІС" (відповідач - орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста №382-ДРА/18 (далі - договір).

За умовами п. 1.1. договору з метою ефективного використання комунального майна орендодавець на підставі рішення міської ради від 21.03.2007р. №41/11 із змінами та доповненнями передає, а орендар приймає в строкове платне користування комунальне нерухоме майно нежитлові приміщення - (надалі - об`єкт оренди) загальною площею 336,0 кв.м., розташовані за адресою: м. Дніпро, бульвар Європейський, 2, у підвалі 5-ти поверхового будинку, вартість яких, згідно з незалежною оцінкою становить 1 256 251,00 грн. без ПДВ, що перебувають на балансі Комунального підприємства "Жилсервіс-2" Дніпровської міської ради, для розміщення суб`єкту господарювання, що здійснює побутове обслуговування населення. Використання об`єкту не за цільовим призначенням забороняється.

Відповідно до п. 2.2 договору, орендар вступає у строкове платне користування об`єктом оренди з дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі об`єкта оренди.

Згідно з п. 2.3 договору передача об`єкта оренди в оренду здійснюється за вартістю згідно з незалежною оцінкою, проведеною станом на 07.08.2018р. на підставі акта приймання-передачі об`єкта оренди, підписаного балансоутримувачем, орендодавцем та орендарем.

Пунктом 2.5 договору передбачено, що у разі припинення цього договору об`єкт оренди повертається протягом 5 календарних днів з дати припинення цього договору.

За умовами пункту 3.1 договору розрахунок орендної плати здійснюється за Методикою розрахунку і порядку використання плати за оренду комунального нерухомого майна, затвердженої міською радою.

Положеннями пункту 3.2 договору визначено, що розмір орендної плати відповідно до розрахунку орендної плати, що є невід`ємною частиною цього договору, становить 5234,38грн. без ПДВ/ базова за липень місяць 2018р.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється згідно з чинним законодавством та в повному обсязі спрямовується орендарем на рахунок балансоутримувача.

Орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період з першого числа наступного за базовим місяця до останнього числа першого місяця оренди, починаючи з серпня місяця 2018 року.

У платіжному дорученні обов`язково зазначається номер договору оренди, дата укладення та назва орендаря.

Відповідно до пункту 3.3 договору за користування об`єктом оренди орендар сплачує орендну плату, яку спрямовує:

- 70% від загальної суми орендної плати у розмірі 3664,07грн.- до загального фонду міського бюджету;

- 30% від загальної суми орендної плати у розмірі 1570,31грн. - на рахунок балансоутримувача об`єкта оренди.

Згідно з пунктом 3.4 договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.

Пунктом 3.5 договору передбачено, що орендна плата сплачується орендарем щомісяця у термін не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, і не залежить від наслідків господарської діяльності орендаря.

Орендна плата сплачується орендарем за весь час фактичного використання об`єкта оренди до дати підписання акта приймання-передачі об`єкта оренди, включно.

Пунктом 5.2 договору орендаря зобов`язано своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату за весь час фактичного використання об`єкта оренди до дати підписання акта приймання передачі об`єкта оренди, включно.

У разі припинення цього договору орендар зобов`язаний протягом 5 календарних днів з дня припинення повернути об`єкт оренди за актом приймання-передачі, підписаним балансоутримувачем, орендодавцем та орендарем, у належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати балансоутримувачу збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об`єкта оренди з вини орендаря. Один екземпляр такого акта приймання передачі надається орендодавцю (п. 5.5 договору).

За умовами пункту 9.2 договору за несвоєчасну сплату суми орендної плати орендар зобов`язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від несплаченої суми орендної плати за кожен день прострочення платежу у співвідношенні, визначеному у п. 3.3 цього договору.

Відповідно до пункту 10.1 договору цей договір діє з 31.08.2018р. до 29.08.2021р. включно.

Пунктом 11.1 договору передбачено, що дія цього договору припиняється внаслідок:

- закінчення терміну, на який його було укладено;

- приватизації об`єкта оренди орендарем (за участю орендаря);

- відчуження власником об`єкта оренди;

- загибелі об`єкта оренди;

- дострокового розірвання договору за взаємною згодою сторін або за рішенням суду;

- відкриття провадження у справі про банкрутство орендаря;

- використання орендарем об`єкта оренди не за призначенням, у тому числі у випадку незаконної передачі об`єкта оренди в суборенду.

- невнесення орендної плати протягом трьох місяців підряд;

- відмови орендаря від відшкодування витрат балансоутримувача щодо утримання і експлуатації будівлі;

- появи обставин, що виключають використання об`єкта оренди відповідно до цілей оренди орендаря.

- ліквідація юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем;

- в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

Як вбачається з акта приймання-передачі від 31.08.2018, Товариство з обмеженою відповідальністю "НЕКТАР-СЕРВІС" прийняло у строкове платне користування комунальне нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 336,0 кв.м., розташовані за адресою: м. Дніпро, бульвар Європейський, 2, у підвалі 5-ти поверхового будинку, вартість яких, згідно з незалежною оцінкою становить 1 256 251,00 грн. без ПДВ (а.с.33).

Вказаний акт підписано та скріплено печатками орендаря, орендодавця та балансоутримувача.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати орендної плати за користування орендованим майно в період з вересня 2019 по червень 2020 у відповідача виникла заборгованість в розмірі 40 619,87 грн.

З огляду на викладене, виконувач обов`язків керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури №2 звертаючись до суду в інтересах держави в особі Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради у позовній заяві зазначає про неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором оренди №382-ДРА/18 від 31.08.2018, в частині систематичної несплати орендних платежів та просить суд стягнути з відповідача на користь Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради заборгованість з орендної плати у 40619,87 грн. та пені у 2646,38 грн., розірвати договір оренди №382-ДРА/18 від 31.08.2018 та зобов`язати відповідача повернути балансоутримувачу - КП «Жилсервіс-2» Дніпровської міської ради комунальне нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 336,0 кв.м, розташовані за адресою бульвар Європейський, 2 у м. Дніпро, за актом приймання-передачі відповідно до умов договору оренди №382-ДРА/18 від 31.08.2018.

Наведені обставини стали причиною виникнення цього спору.

Щодо підстав для представництва прокурором у даній справі інтересів держави в суді слід зазначити наступне.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» , прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» , і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Слід зазначити, що звернення прокуратури з вказаним позовом обумовлене незабезпеченням органом, уповноваженим державою на здійснення відповідних функцій в спірних правовідносинах, - Департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради - належного захисту порушених інтересів держави шляхом звернення до суду.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість звернення Виконувача обов`язків керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави в особі Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради до господарського суду з даним позовом та наявність у прокурора підстав для представництва інтересів держави в суді.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд прийшов до висновку про задоволення позову на підставі наступного.

До правовідносин з оренди нерухомого майна, яке належить до державної та комунальної власності, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що госпо дарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності; державну політику у сфері оренди щодо майна, яке перебуває у комунальній власності, здійснюють органи місцевого самоврядування.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди) (ст. 759 ЦК України).

Статтею 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Згідно з ч. З ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та з ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України, орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і в повному обсязі.

Як передбачено ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та ст. 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської і діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має. виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Позивач посилається наявність заборгованості відповідача з орендної плати в розмірі 40 619,87 грн. за період з вересня 2019 по червень 2020.

При цьому, відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що на даний час відповідач не має можливості користуватися орендованим майном, про що директором відповідача 21.08.2020 було складено акт про неможливість доступу до приміщення (а.с.62).

Суд зазначає, що згідно положень ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане через обставини, за які він не відповідає.

Суд враховує, що при оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон`юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили чи у зв`язку з природними властивостями майна, що є об`єктом оренди тощо. Якщо у погіршенні цього майна або у створенні гірших умов користування ним винні обидві сторони за договором, розмір орендної плати також може бути зменшений, але лише у частині, яка відповідає вині орендодавця у зменшенні можливості користуватися майном.

Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі цієї ж норми Закону він вправі порушувати питання і про повне звільнення його від внесення орендної плати. Такими обставинами можуть бути, зокрема, здійснення капітального ремонту (якщо його повинен робити орендодавець), прострочення орендодавцем надання майна орендареві, наявність у майні недоліків, які виключали його використання за призначенням тощо.

Пунктом 3.5 договору передбачено, що орендна плата сплачується орендарем за весь час фактичного використання об`єкта оренди до дати підписання акта приймання-передачі об`єкта оренди, включно.

Отже, обов`язок вносити орендну плату до моменту фактичного повернення майна сторони передбачили у договорі.

Доводи відповідача про те, що у спірний період він був позбавлений можливості користуватися орендованим майном, не спростовують підставності нарахування спірної суми, оскільки в разі неможливості користування відповідачем орендованим приміщенням останній повинен повідомити про це орендодавця та повернути об`єкт оренди за актом приймання-передачі.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази, які б засвідчували намір відповідача повернути орендоване майно, так і докази відмови позивача прийняти таке майно по акту приймання-передачі.

Отже, як встановлено судом, акту приймання-передачі об`єкту з оренди відповідачем не надано, відтак наявні підстави для нарахування та стягнення орендної плати за весь період.

Доказів своєчасної сплати заявленої позивачем до стягнення заборгованості чи припинення відповідних зобов`язань іншим передбаченим законом способом, відповідачем відповідно до положень статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України під час розгляду справи не надано, а судом таких обставин не встановлено.

За викладеного, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради 40 619,87 грн. заборгованості з орендної плати за період з вересня 2019 по червень 2020.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 2 646,38 грн. за період з 16.09.2019 по 20.07.2020, суд зазначає наступне.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 9.2 договору визначено, що за несвоєчасну сплату суми орендної плати орендар зобов`язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від несплаченої суми орендної плати за кожен день прострочення платежу у співвідношенні, визначеному у п.3.3 цього договору.

Згідно з розрахунком, наданим позивачем, пеня за загальний період з 16.09.2019 по 20.07.2020 становить 2 646,38 грн.

Розрахунок пені наданий позивачем, відповідає чинному законодавству України, дійсним обставинам справи, вірно враховує періоди нарахувань.

Враховуючи викладене суд задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідача пені за порушення строків внесення орендної плати на суму 2 646,38 грн.

Щодо позовних вимог про розірвання договору та повернення об`єкта оренди, суд зазначає наступне.

Пунктом 11.1 договору передбачено, що дія цього договору припиняється, зокрема, внаслідок дострокового розірвання договору за взаємною згодою сторін або за рішенням суду та внаслідок невнесення орендної плати протягом трьох місяців підряд.

Відповідно до частини першої статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

За приписом ч. 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов`язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

За змістом положень статті 18 цього Закону України зобов`язання із своєчасного та у повному обсязі внесення орендної плати належить до основних обов`язків орендаря.

Отже, несплата орендної плати є істотним порушенням умов договору оренди та є достатньою правовою підставою для розірвання договору оренди в судовому порядку.

Вимога прокурора розірвати договір обумовлена невиконанням відповідачем обов`язку з оплатити орендної плати протягом семи місяців.

Як встановлено судом та вказано вище, відповідач не виконав своїх зобов`язань, передбачених договором, з оплати орендних платежів за користування об`єктом оренди.

Таким чином, вимога про розірвання спірного договору в судовому порядку є обґрунтованою й такою, що підлягає задоволенню.

Пунктом 5.5 договору передбачено, що у разі припинення цього договору орендар зобов`язаний протягом 5 календарних днів з дня припинення повернути об`єкт оренди за актом приймання-передачі, підписаним балансоутримувачем, орендодавцем та орендарем, у належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати балансоутримувачу збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об`єкта оренди з вини орендаря. Один екземпляр такого акта приймання-передачі надається орендодавцю

Відповідно до частини 1 статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Оскільки договір підлягає розірванню, відповідач повинен повернути балансоутримувачу Комунальному підприємству "Жилсервіс-2" Дніпровської міської ради комунальне нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 336,0 кв.м, розташовані за адресою бульвар Європейський, 2 у м. Дніпро, за актом приймання-передачі.

Згідно із частиною третьою статті 653 Цивільного кодексу України у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Виходячи з наведених правових норм, зобов`язання за договором припиняються з моменту набрання законної сили рішенням у даній справі.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232-242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов виконувача обов`язків керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави в особі Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕКТАР-СЕРВІС" про стягнення заборгованості за договором оренди, розірвання договору оренди №382-ДРА/18 від 31.08.2018 та повернення майна - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕКТАР-СЕРВІС» (49000, м. Дніпро, вул. Центральна, буд.6, офіс 1, код ЄДРПОУ 42214983) на користь Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 75, код ЄДРПОУ 37454258) заборгованість з орендної плати у 40 619,87 грн. та пеню у розмірі 2646,38 грн. , про що видати наказ.

Розірвати договір оренди №382-ДРА/18 від 31.08.2018 , укладений між Департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 75, код ЄДРПОУ 37454258) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НЕКТАР-СЕРВІС» (49000, м. Дніпро, вул. Центральна, буд.6, офіс 1, код ЄДРПОУ 42214983), предметом якого є комунальне нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 336,0 кв.м., розташовані за адресою бульвар Європейський, 2 у м. Дніпро, що перебувають на балансі КП «Жилсервіс-2» Дніпровської міської ради.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «НЕКТАР-СЕРВІС» (49000, м. Дніпро, вул. Центральна, буд.6, офіс 1, код ЄДРПОУ 42214983) повернути балансоутримувачу - Комунальному підприємству «Жилсервіс-2» Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, вул. Володимира Мономаха, 10, код ЄДРПОУ 32350310) комунальне нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 336,0 кв.м, розташовані за адресою бульвар Європейський, 2 у м. Дніпро, за актом приймання-передачі відповідно до умов договору оренди №382-ДРА/18 від 31.08.2018, про що видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕКТАР-СЕРВІС» (49000, м. Дніпро, вул. Центральна, буд.6, офіс 1, код ЄДРПОУ 42214983) на користь Прокуратури Дніпропетровської області (49044, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 38, МФО 820172, р/р UA228201720343160001000000291 в ДКСУ в м. Київ, код ЄДРПОУ 02909938) витрати по сплаті судового збору у розмірі 6306,00 грн., про що видати наказ.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили відповідно до ст.ст.241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 20.11.2020

Суддя Л.П. Кармазіна