Рішення

від 04.11.2020 по справі 908/1501/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/82/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2020 справа № 908/1501/20

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: суддя Левкут В.В.,

при секретарі судового засідання: Непомнящій Н.П.

за позовом Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206)

до відповідача громадського об`єднання човновласників «Ветеран війни та праці» (69032, м. Запоріжжя, бул. Шевченка, причал 12)

про стягнення 35078,24 грн.

учасники справи:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

Розглядаються позовні вимоги Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради про стягнення з громадського об`єднання човновласників «Ветеран війни та праці» 35078,24 грн. заборгованості з орендної плати за договором оренди комунального майна № 312 від 22.12.1994.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договору оренди комунального майна № 312 від 22.12.1994, що призвело до утворення у останнього заборгованості за договором оренди комунального майна № 312 від 22.12.1994 (в редакції додаткової угоди від 16.03.2009 до договору) в розмірі 35078,24 грн. за період з квітня 2016 року по грудень 2016 року включно. Посилаючись на приписи ст.ст. 525, 526, 530, 629, 762, 764 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 17, 25 Закону України Про оренду державного та комунального майна позивач просив позов задовольнити.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.06.2020 справу № 908/1501/20 передано на розгляд судді Левкут В.В.

Ухвалою від 22.06.2020 відкрито провадження у справі № 908/1501/20, справі присвоєно номер провадження 18/82/20, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Ухвалою суду від 21.08.2020 судом постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження; підготовче засідання призначено на 01.10.2020.

Ухвалою від 01.10.2020 підготовче провадження закрито, призначено справу до судового розгляду по суті на 04.11.2020.

В судовому засіданні 04.11.2020 прийнято рішення.

Представник позивача у судове засідання 04.11.2020 не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений шляхом направлення ухвали суду від 01.10.2020.

Відповідач у судове засідання представника не направив, про причини неявки суд не повідомив. Копії ухвал суду, направлені на адресу реєстрації відповідача, повернулись до господарського суду з відміткою поштового відділення зв`язку «за закінченням терміну зберігання» .

У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17).

Зазначене свідчить, що судом вжиті всі заходи щодо належного повідомлення відповідача про дату, місце і час розгляду справи. За таких обставин суд визнає відповідача таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Відповідач відзиву на позов не надав. Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Щодо строку розгляду справи по суті суд зазначає наступне.

Законом України № 540-IХ від 30.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)» доповнено розділ Х «Прикінцеві положення» ГПК України пунктом 4, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки розгляду справи по суті продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2020 №255 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 №211» з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом COVID-19 (далі - COVID-19), установлено з 12 березня до 24 квітня 2020 року на всій території України карантин, дія якого неодноразово продовжувалася (востаннє по 31.12.2020) та наразі не припинена.

З урахуванням викладеного, процесуальні строки є продовженими на час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-2019).

З 17.07.2020 набрав чинності Закон України від 18.06.2020 № 731-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» , яким внесено зміни до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

За період дії карантину та протягом 20-денного строку з дня набрання чинності Законом України №731-ІХ (з урахуванням поштового пробігу) звернень щодо необхідності реалізації своїх прав від учасників справи не надходило.

Оскільки карантинні заходи в Україні не скасовані, з метою недопущення безпідставного затягування строку розгляду справи, враховуючи те, що сторонам надана можливість подати свої процесуальні заяви, навести доводи та заперечення суду з урахуванням строку дії карантину, суд дійшов висновку про прийняття рішення у справі у судовому засіданні 04.11.2020 за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Запорізькою міською радою народних депутатів (Орендодавець) і громадським об`єднанням човновласників «Ветеран війни та праці» (Орендар) 22.12.1994 укладено договір оренди державного комунального майна м. Запоріжжя за № 312 за умовами якого (п. 1.1.) Орендодавець зобов`язався передати, а Орендар прийняти у строкове платне володіння і користування цілісний майновий комплекс (ремонтно-відстійний пункт № 12 фірми «Сфера ЛТД» ), розташований за адресою: б. Шевченка, човновий причал № 12.

За актом приймання-передачі до вказаного договору Орендодавець передав, а Орендар (відповідач у цій справі) прийняв в оренду майновий комплекс - ремонтно-відстійний пункт № 12 фірми «Сфера ЛТД» вартістю 10 528 тис. карбованців станом на 01.01.1995.

У подальшому сторони уклали низку додаткових угод.

Управлінням комунальної власності Запорізької міської ради та громадським об`єднанням човновласників «Ветеран війни та праці» 16.03.2009 укладено додаткову угоду до договору оренди комунального майна від 22.12.1994 № 312, згідно з якою договір оренди від 22.12.1994 № 312 викладено в новій редакції згідно з додатком. Вказана додаткова угода та додаток до неї є невід`ємною частиною вищезазначеного договору оренди і набуває чинності з дати її укладення.

За новою редакцією договору, який є додатком до додаткової угоди від 16.03.2009, Орендодавцем визначено управління комунальної власності Запорізької міської ради, Орендарем - громадське об`єднання човновласників «Ветеран війни та праці» .

Згідно із п. 1.1 договору в редакції додаткової угоди від 16.03.2009, Орендодавець на підставі наказу від 08.12.1994 № 42 передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме комунальне майно у складі майна причалу № 12 по вул. 12 квітня, 84 (далі майно) залишкова вартість якого становить 6 444,7 тис. карбованців станом на 01.01.1995, балансова вартість становить 10528,0 тис. карбованців станом на 01.01.1995.

Згідно з пунктом 2.1 Договору у редакції Додаткової угоди від 16.03.2009 майно вважається переданим з моменту підписання сторонами цього Договору та акту прийому-передачі.

У разі закінчення строку Договору або його дострокового розірвання Орендар передає майно Орендодавцю одночасно із підписанням Акту приймання-передачі вказаного майна у 10-тидобовий термін у порядку, передбаченому чинним законодавством України (пункт 2.4 Договору у редакції Додаткової угоди від 16.03.2009).

У пункті 2.5 Договору в редакції Додаткової угоди від 16.03.2009 сторони узгодили, що обов`язок зі складання акта приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні Договору.

Додатковою угодою від 29.04.2011 до договору оренди від 22.12.1994 № 312 сторони дійшли згоди замінити в договорі оренди від 22.12.1994 № 312 Орендодавця з управління комунальної власності Запорізької міської ради на департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (п.1 додаткової угоди від 29.04.2011).

У відповідності із пунктами 2-8 додаткової угоди від 29.04.2011 до договору від 22.12.1994 № 312, з дати підписання цієї додаткової угоди департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради приймає на себе всі права (у т.ч. права вимоги), обов`язки та відповідальність Орендодавця за договором оренди від 22.12.1994 №312 нерухомого майна човнового причалу № 12 по вул. 12 квітня, 84, що належали управлінню комунальної власності Запорізької міської ради. Права, обов`язки та відповідальність сторони по Договору переходить до Орендодавця в тому обсязі, в якому вони належали Орендодавцю, що вибув. Ця Додаткова угода є невід`ємною частиною договору від 22.12.1994 № 312.

Як свідчать матеріали справи, рішенням Господарського суду Запорізької області від 18.09.2013 у справі №5009/4955/12, залишеним без змін постановами Донецького апеляційного господарського суду від 19.11.2013 та Вищого господарського суду України від 30.01.2014, за позовом Департаменту комунальної власності та приватизації Договір оренди № 312 від 22.12.1994 розірвано, ГОЧ «Ветеран війни та праці» з об`єкта оренди виселено та зобов`язано повернути човновий причал № 12, розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. 12 квітня, 84, за актом прийому-передачі протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Рішення суду від 18.09.2013 по справі № 5009/4955/12 набуло чинності відповідно до норм чинного законодавства України - 19.11.2013.

Згідно постанови Донецького апеляційного господарського суду від 31.08.2016 у справі 908/1322/16 частково задоволені позовні вимоги, постановлено стягнути з ГОЧ «Ветеран війни та праці» на користь Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради заборгованість з орендної плати за період з березня 2013 року по березень 2016 року в сумі 84809,64 грн. на підставі Договору оренди № 312 від 22.12.1994.

Судом також встановлено, що ухвалою від 24.01.2020 у справі № 908/140/20 відмовлено Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради у видачі судового наказу в частині стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 35126,05 грн. за період з квітня 2016 по грудень 2016 за договором оренди від 22.12.1994 №312 нерухомого майна човнового причалу №12 по вул. 12 Квітня, 84. З огляду на те, що позивач звернувся до суду 23.01.2020, та розрахунок заборгованості здійснено по грудень 2019, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу на суму 35126,05 грн. за період з квітня 2016 по грудень 2016, оскільки дана вимога заявлена поза межами строку, встановленого для позовної давності (загальна 3 роки) на підставі п. 5 ч. 1 ст. 152 ГПК України. Решту вимог у сумі 174743,72 грн., заявлених позивачем за період з січня 2017 по грудень 2019, судом задоволенню, про що 24.01.2020 видано судовий наказ. В ухвалі судом вказувалось, що відповідно до ч. 2 ст. 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Предметом спору у даній справі № 908/1501/20 є стягнення з відповідача 35078,24 грн. заборгованості з орендної плати за період з квітня 2016 року по грудень 2016 року включно, тобто за період фактичного користування орендованим майном після розірвання договору від 22.12.1994 № 312 за судовим рішенням (договір розірвано 19.11.2013).

Додатковою угодою від 01.02.2012 до Договору сторони узгодили нову редакцію пунктів 3.1 та 3.3 Договору оренди.

Відповідно до пункту 3.1 Договору в редакції Додаткової угоди від 01.02.2012 орендна плата визначається на підставі рішень виконавчого комітету Запорізької міської ради № 63 від 28.02.2006 та Запорізької міської ради № 47 від 06.04.2011, постанови Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995 і складає 24 279,75 грн. на рік згідно з розрахунком (Додаток 2 до Договору).

Згідно з пунктом 3.3 Договору в редакції Додаткової угоди від 01.02.2012 орендна плата перераховується у місцевий бюджет щомісячно не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним. Місячна орендна плата становить 2023,31 грн. з урахуванням щомісячного індексу інфляції згідно з Додатком № 2 до Договору.

Відповідно до пункту 3.7 Договору у редакції Додаткової угоди від 16.03.2009 у випадках закінчення дії Договору оренди або його дострокового припинення орендна плата перераховується Орендарем по добу фактичної здачі приміщення за актом приймання-передачі.

Згідно з пунктом 3.8 Договору у редакції Додаткової угоди від 16.03.2009 якщо Орендар не виконує обов`язку щодо повернення майна в установлений Договором строк, Орендодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування об`єктом оренди за час прострочення.

Пунктом 3.9 договору встановлено, що припинення дії цього договору не тягне за собою припинення зобов`язання орендаря з погашення заборгованості з орендної плати, пені та неустойки. Припинення даного зобов`язання відбувається лише його належним виконанням.

В матеріалах справи відсутні докази повернення орендованого майна орендодавцю.

Відповідач зобов`язання щодо внесення орендних платежів за користування об`єктом оренди належним чином не виконував, у зв`язку з чим утворилась заборгованість з орендної плати за договором оренди від 22.12.1994 №312 в сумі 35078,26 грн. за період користування з квітня 2016 року по грудень 2016 року (включно).

Внаслідок порушення орендарем зобов`язань за договором, позивач за захистом своїх порушених прав та законних інтересів звернувся з позовом до суду.

Оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Розглядаючи справу № 908/1501/20 по суті спору судом прийнято до уваги той факт, що відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У зв`язку із викладеним, суд виходить з того, що факти, встановлені судом під час розгляду справи № 5009/4955/12, № 908/1322/16, № 908/140/20 не потребують доведенню знову при розгляді справи № 908/1501/20, в якій беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до ч.1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з ч. 1 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків від господарської діяльності.

Оскільки предметом оренди за договором № 312 від 1994 є комунальне майно, правовідносини сторін щодо порядку користування ним регулюються приписами Закону України «Про оренду державного та комунального майна» . Як передбачено ст. 18 зазначеного Закону орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату. У відповідності до ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності, строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового оборогу, вимог розумності та справедливості.

Оскільки до теперішнього часу орендоване майно Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради не повернуто відповідно до умов договору, у відповідача утворилась заборгованість по орендній платі за період з квітня 2016 року по грудень 2016 року у сумі 35078,24 грн.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов`язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов`язок щодо оплати орендних платежів, у встановлений строк, не виконав. Нараховану позивачем орендну плату відповідач за період користування з квітня 2016 року по грудень 2016 року (включно) у розмірі 35078,24 грн. не сплатив.

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача 35078,24 грн. заборгованості з орендних платежів за період з квітня 2016 року по грудень 2016 року (включно) задовольняється судом.

Згідно ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Оскільки стороною не заявлено про сплив позовної давності, судом наслідки спливу позовної давності не застосовуються.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач надав необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Доказів оплати наявної заборгованості по орендній платі відповідач суду не надав. Відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України, не надав до суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання зобов`язань за договором оренди.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані позивачем докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Судовий збір на підставі пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача повністю.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з громадського об`єднання човновласників «Ветеран війни та праці» (69032, м. Запоріжжя, бул. Шевченка, причал 12, ідентифікаційний код 20510527) 35078,24 грн. (тридцять п`ять тисяч сімдесят вісім грн. 24 коп.) заборгованості з орендної плати до місцевого бюджету УК у м. Запоріжжі/Вознесенівському, код отримувача ЄДРПОУ 38025409, банк отримувача - Казначейство України, номер рахунку (IBAN) UA468999980334199871000008007, код класифікації 22080401. Стягувач: Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний 206, ідентифікаційний код 37573068). Видати наказ.

3. Стягнути з громадського об`єднання човновласників «Ветеран війни та праці» (69032, м. Запоріжжя, бул. Шевченка, причал 12, ідентифікаційний код 20510527) на користь Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (69105, м.Запоріжжя, пр. Соборний, 206, ідентифікаційний код 37573068, номер рахунку UA638201720344240001000078540, код програмної класифікації видатків 3110160, в Державній казначейській службі України, м. Київ УДКСУ у м. Запоріжжі) 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві грн. 00 коп.) судового збору. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 16.11.2020.

Суддя В.В. Левкут