Рішення

від 16.11.2020 по справі 910/12880/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.11.2020Справа № 910/12880/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-С Трейд

до Товариства з обмеженою відповідальністю Гіппо

про стягнення 582.563,96 грн

Без виклику представники сторін

СУТЬ СПОРУ:

27.08.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-С Трейд до Товариства з обмеженою відповідальністю Гіппо про стягнення 582.563,96 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Агро-Спарта та Товариством з обмеженою відповідальністю Гіппо договору поставки № 051218-02/1г від 05.12.2018, ТОВ Агро-Спарта було здійснено відповідачу поставку товару на загальну суму 582.384,46 грн, що підтверджується видатковими накладними та товарно-транспортними накладними № 437 від 22.06.2020, № 444 від 24.06.2020, № 447 від 24.06.2020, № 453 від 26.06.2020, № 457 від 27.06.2020 та № 516 від 24.07.2020. 14.08.2020 між ТОВ Агро-Спарта та позивачем було укладено договір про відступлення права вимоги № 1408/20-04/Г, відповідно до умов якого позивач став кредитором за договором № 051218-02/1г від 05.12.2018. Враховуючи викладене та у зв`язку з тим, що відповідачем було здійснено лише часткову оплату за поставлений товар, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з останнього 582.563,96 грн, з яких 581.134,04 грн основного боргу, 1.143,22 грн пені та 285,80 грн - 3% річних із зазначенням в резолютивній частині рішення про стягнення пені та 3% річних до моменту повного виконання рішення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/12880/20 від 01.09.2020 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

10.09.2020 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2020 відкрито провадження у справі № 910/12880/20 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Даною ухвалою суду зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 16.09.2020 було направлено відповідачу 16.09.2020 рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 01042, м. Київ, пров. Новопечерський, 19/3, корпус 2, каб. 33 (номер відправлення 0105474966875), яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 01.09.2020 є місцезнаходженням відповідача.

Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Відповідач ухвалу суду від 16.09.2020, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 22.09.2020, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0105474966875.

Відповідач вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 16.09.2020 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Агро-Спарта (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Гіппо (покупець, відповідач) було укладено договір поставки № 051218-02/15 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов`язується передавати товар у власність покупця у відповідності до замовлень покупця, а покупець зобов`язується приймати його та проводити оплату за товар на умовах даного договору.

Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушення умов договору вартість поставленого товару повністю не сплатив, у зв`язку з чим виникла заборгованість та позивачем за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання нараховані пеня та 3% річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з п. 9.1 договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і дає до 31.12.2018, але в будь-якому випадку до моменту його остаточного виконання. Дія договору продовжується на один рік, якщо жодна із сторін не заявить про його розірвання не пізніше, ніж за 5 днів до закінчення дії договору.

Доказів в підтвердження виявлення однією із сторін небажання подовжувати договірні відносини не подано.

Відповідно до п. 1.2 договору поставка товару здійснюється на підстав накладної (их) згідно замовлення покупця, яка (і) є невід`ємною частиною договору.

Згідно з п. 1.3 договору загальна вартість даного договору становить суму всіх накладних на відпуск товару, виписаних протягом терміну дії даного договору.

Відповідно до п. 4.3 договору передача товару постачальником і його приймання покупцем по назві, асортименту, кількості і ціні здійснюється на підставі відповідної накладної і тільки у відповідності із замовленням покупця.

Згідно зі ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

З матеріалів справи вбачається, що постачальник передав, а відповідач прийняв товар загальною вартістю 582.384,46 грн, що підтверджується наступним видатковими накладними, які підписані та скріплені печатками обох сторін:

№ 437 від 22.06.2020 на суму 177.965,58 грн,

№ 444 від 24.06.2020 на суму 153.004,62 грн,

№ 447 від 24.06.2020 на суму 7.288,26 грн,

№ 453 від 26.06.2020 на суму 220.280,70 грн,

№ 457 від 27.06.2020 на суму 115.921,32 грн,

№ 516 від 24.07.2020 на суму 41.650,44 грн.

Згідно з п. 5.4 договору оплата за поставлений товар здійснюється покупцем в українській національній валюті - гривні в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника кожні 17 календарних днів з дати поставки товару.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 7.2.2 договору відповідач зобов`язався оплатити товар в розмірах і терміни, установлені даним договором.

Матеріали справи свідчать, що відповідач не виконав зобов`язання по сплаті отриманого товару у повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість перед постачальником, розмір якої не оспорений відповідачем, що складає 581.134,94 грн.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що 14.08.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю Агро-Спарта (первісний кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю Агро-С Трейд (новий кредитор, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Гіппо (боржник, відповідач) укладено договір про відступлення права вимоги № 1408/20-04-Г (далі - договір відступлення).

Відповідно до п. 1.1 договору відступлення первісний кредитор передає новому кредиторові, а новий кредитор приймає право вимоги, що належить первісному кредитору і стає кредитором за договором поставки № 051218-02/1г від 05.12.2018 в сумі 581.134,94 грн. укладеним між первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю Гіппо (далі - боржник).

Згідно з п. 1.2 договору відступлення за цим договором новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання зобов`язань за основним договором на суму 581.134,94 грн.

Відповідно до п. 3.3 договору відступлення підписанням цього договору боржник засвідчує, що він надає свою згоду ТОВ Агро-Спарта на передачу останнім своїх прав і обов`язків за договором поставки № 051218-02/1г від 05.12.2018 - ТОВ Агро-С Трейд , а також боржник засвідчує, що він повідомлений про відступлення права вимоги за цим договором на користь нового кредитора та свій обов`язок щодо сплати заборгованості в розмірі 581.134,94 грн на користь нового кредитора.

Таким чином, борг який виник внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором № 051218-02/1г від 05.12.2018 відповідач має сплатити новому кредитору - позивачу.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів того, що відповідачем виконано зобов`язання по сплаті поставленого товару за договором в повному обсязі не подано.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача вартості поставленого товару в розмірі 581.134,94 грн.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за отриманий товар не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема порукою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 8.2.1 договору передбачено, що за порушення термінів розрахунків, передбачених п. 5.4 даного договору, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день протермінуваня.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем здійснено нарахування пені в сумі 1.143,22 грн на суму боргу 581.134,94 грн за період з 14.08.2020 по 19.08.2020.

В зв`язку з тим, що взяті на себе зобов`язання по сплаті поставленого товару відповідач не виконав, він повинен сплатити пеню, розмір якої за обґрунтованим розрахунком позивача становить 1.143,22 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 1.143,22 грн обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті поставленого товару, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 285,80 - 3% річних на суму 581.134,94 грн за період з 14.08.2020 по 19.08.2020.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Умовами договору не визначено інший розмір процентів.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 285,80 грн - 3% річних (за обґрунтованим розрахунком позивача).

Також позивач просить суд зазначити в рішенні про нарахування 3% річних та пені до моменту повного виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 10 ст. 238 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Враховуючи, що в силу умов п. 5.4 договору відповідач зобов`язаний був здійснювати оплату поставленого товару протягом 17 календарних днів з дати поставки, то момент прострочення виконання зобов`язання слід встановлювати щодо кожної партії товару, і, в залежності від встановленого, нараховувати пеню, за кожною поставкою окремо.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Враховуючи зазначені норми та умови п. 5.4 договору відповідач мав виконати зобов`язання з оплати поставленого товару у наступні терміни:

за видатковою накладною № 437 від 22.06.2020 на суму 176.715,16 грн (177.965,58 грн - 1.250,42 грн) - до 09.07.2020 включно,

за видатковою накладною № 444 від 24.06.2020 на суму 153.004,62 грн - до 14.07.2020 включно,

за видатковою накладною № 447 від 24.06.2020 на суму 7.288,26 грн - до 14.07.2020 включно,

за видатковою накладною № 453 від 26.06.2020 на суму 220.280,70 грн - до 14.07.2020 включно,

за видатковою накладною № 457 від 27.06.2020 на суму 115.921,32 грн - до 15.07.2020 включно,

за видатковою накладною № 516 від 24.07.2020 на суму 41.650,44 грн - до 11.08.2020 включно.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов`язання щодо оплати за отриманий товар, проте не передбачили інший період нарахування ніж встановлений законом.

Враховуючи наявність боргу, обмеження нарахування пені шістьма місяцями від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, суд дійшов висновку про зазначення в рішенні про нарахування пені органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення до моменту виконання рішення згідно ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України в наступні терміни

за видатковою накладною № 437 від 22.06.2020 на суму 176.715,16 грн (177.965,58 грн - 1.250,42 грн) за період з 20.08.2020 до моменту погашення боргу, але не пізніше 10.01.2021 включно,

за видатковою накладною № 444 від 24.06.2020 на суму 153.004,62 грн за період з 20.08.2020 до моменту погашення боргу, але не пізніше 14.01.2021 включно,

за видатковою накладною № 447 від 24.06.2020 на суму 7.288,26 грн за період з 20.08.2020 до моменту погашення боргу, але не пізніше 14.01.2021 включно,

за видатковою накладною № 453 від 26.06.2020 на суму 220.280,70 грн за період з 20.08.2020 до моменту погашення боргу, але не пізніше 14.01.2021 включно,

за видатковою накладною № 457 від 27.06.2020 на суму 115.921,32 грн за період з 20.08.2020 до моменту погашення боргу, але не пізніше 15.01.2021 включно,

за видатковою накладною № 516 від 24.07.2020 на суму 41.650,44 грн за період з 20.08.2020 до моменту погашення боргу, але не пізніше 11.02.2021 включно.

З огляду на викладене, в задоволенні позовних вимог про стягнення пені до повного виконання рішення суду (поза межами шестимісячного терміну нарахування) в позові слід відмовити.

При цьому, суд зазначає про нарахування 3% річних органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення з 20.08.2020 до моменту погашення боргу відповідачем на суму 581.134,94 грн.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-С Трейд обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Гіппо (01042, м. Київ, пров. Новопечерський, 19/3, корпус 2, каб. 33, код ЄДРПОУ 32650231) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-С Трейд (02095, м. Київ, вул. Гната Хоткевич, 12, офіс 177, код ЄДРПОУ 43715400) 581.134 (п`ятсот вісімдесят одна тисяча сто тридцять чотири) грн 94 коп. основного боргу, 1.143 (одна тисяча сто сорок три) грн 22 коп. пені, 285 (двісті вісімдесят п`ять) грн 80 коп. - 3% річних, 8.738 (вісім тисяч сімсот тридцять вісім) грн 46 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення нарахувати пеню за формулою: пеня = С х 2 ОСД х Д : 100, де С - сума заборгованості за період, 2 ОСД - подвійна облікова ставка НБУ в день прострочення, Д - кількість днів прострочення:

за видатковою накладною № 437 від 22.06.2020 на суму 176.716,06 грн (177.965,58 грн - 1.249,52 грн) за період з 20.08.2020 до моменту погашення боргу, але не пізніше 10.01.2021 включно,

- за видатковою накладною № 444 від 24.06.2020 на суму 153.004,62 грн за період з 20.08.2020 до моменту погашення боргу, але не пізніше 14.01.2021 включно,

за видатковою накладною № 447 від 24.06.2020 на суму 7.288,26 грн за період з 20.08.2020 до моменту погашення боргу, але не пізніше 14.01.2021 включно,

за видатковою накладною № 453 від 26.06.2020 на суму 220.280,70 грн за період з 20.08.2020 до моменту погашення боргу, але не пізніше 14.01.2021 включно,

за видатковою накладною № 457 від 27.06.2020 на суму 115.921,32 грн за період з 20.08.2020 до моменту погашення боргу, але не пізніше 15.01.2021 включно,

за видатковою накладною № 516 від 24.07.2020 на суму 41.650,44 грн за період з 20.08.2020 до моменту погашення боргу, але не пізніше 11.02.2021 включно.

4. Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення нарахувати 3 % річних за формулою: сума 3% річних = С х 3 х Д : 365 : 100 (С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення):

- на суму боргу 581.134,94 грн за період з 20.08.2020 до моменту погашення боргу відповідачем.

5. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В. Сівакова