Рішення

від 20.11.2020 по справі 910/14941/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.11.2020Справа № 910/14941/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Князькова В.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Раскраски-Україна", м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІППО", м. Київ

про стягнення 633 539,51 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Раскраски-Україна" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІППО" про стягнення 633 539,51 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором поставки №281218-09/1г від 28.12.2019 в частині здійснення оплати товару у порядку та строки, які визначено умовами договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/14941/20; визнано справу малозначною; поставлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного провадження.

Ухвалою від 01.10.2020 встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження.

Відповідач відзиву на позов не подав, клопотання про продовження строку на подачу відзиву не заявив, проте, про розгляд справи був повідомлений належним чином з урахуванням наступного.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 01.10.2020 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01042, м.Київ, провулок Новопечерський, буд.19/3, корпус 2, кабінет 33.

Конверт з ухвалою суду від 01.10.2020 був вручений адресату, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0105476137051.

Наразі, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За приписами ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Одночасно, з огляду на те, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

Відповідно до ч.4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

28.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Раскраски-Україна" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГІППО" (покупець) було укладено договір поставки №281218-09/1г, за умовами п.1.1 якого постачальник зобов`язується передавати товар у власність покупця у відповідності до замовлень покупця, а покупець зобов`язується приймати його та проводити оплату на умовах даного договору.

Згідно п.1.2 договору №281218-09/1г від 28.12.2018 поставка товару здійснюється на підставі накладної (накладних) згідно замовлення покупця, яка є невід`ємною частиною договору.

Пунктом 1.3 договору №281218-09/1г від 28.12.2018 визначено, що загальна вартість даного договору становить суму всіх накладних на відпуск товару, виписаних протягом терміну дії даного договору.

Оплата за поставлений товар сум у розмірах, понад ліміт, встановлений в п.5.5 договору, здійснюється покупцем в українській національній валюті - гривні в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника кожні 30 календарних днів після його реалізації (п.5.4 договору №281218-09/1г від 28.12.2018).

Пунктом 7.3 договору №281218-09/1г від 28.12.2018 передбачено, що для забезпечення інтересів постачальника у належній господарській діяльності, у випадку поганої реалізації товару, покупець зобов`язаний повідомити про це постачальника, а постачальник зобов`язується на протязі 14 календарних днів з моменту отримання відповідного повідомлення від покупця за власний рахунок забрати такі товари, документально оформити даний факт та повернути покупцю, сплачені за цей товар кошти.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2019, але в будь-якому випадку до моменту його остаточного виконання. Дія договору продовжується на один рік, якщо жодна зі сторін не заявить письмово про його розірвання не пізніше, ніж за 5 днів до закінчення дії договору (п.9.1 договору №281218-09/1г від 28.12.2018).

Суд звертає увагу на те, що статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.01.2018 по справі №203/2612/13-ц та постанові від 19.06.2018 по справі №5023/3905/12.

Слід зауважити, що на теперішній час договір №281218-09/1г від 28.12.2018 у передбаченому чинним законодавством України порядку недійсним визнано не було. Доказів зворотного матеріали справи не містять.

Отже, виходячи з наведеного вище, з огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №281218-09/1г від 28.12.2018 як належну підставу у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків з поставки товару.

Зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що в межах договору №281218-09/1г від 28.12.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю "Раскраски-Україна" у січні 2019 - травні 2020 було поставлено, а Товариством з обмеженою відповідальністю "ГІППО" прийнято товар на загальну суму 821 565,24 грн.

Проте, покупцем в повному обсязі поставлений товар оплачено не було, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІППО", з урахуванням вартості частково повернутого постачальнику товару, утворилась заборгованість в розмірі 633 539,51 грн, що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Оплата за поставлений товар сум у розмірах, понад ліміт, встановлений в п.5.5 договору, здійснюється покупцем в українській національній валюті - гривні в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника кожні 30 календарних днів після його реалізації (п.5.4 договору №281218-09/1г від 28.12.2018).

Зі змісту п.5.5 договору №281218-09/1г від 28.12.2018 вбачається, що сторонами фактично не було визначено ліміту заборгованості постачальника.

Пунктом 7.3 договору №281218-09/1г від 28.12.2018 передбачено, що для забезпечення інтересів постачальника у належній господарській діяльності, у випадку поганої реалізації товару, покупець зобов`язаний повідомити про це постачальника, а постачальник зобов`язується на протязі 14 календарних днів з моменту отримання відповідного повідомлення від покупця за власний рахунок забрати такі товари, документально оформити даний факт та повернути покупцю, сплачені за цей товар кошти.

Наразі, матеріали справи доказів висловлення покупцем наміру до повернення постачальнику товару у зв`язку з його поганою реалізацією не містять.

Аналіз наведених норм матеріального права у сукупності з умовами договору від №281218-09/1г від 28.12.2018 дає підстави для висновку, що нереалізація товару з моменту його прийняття покупцем та невчинення покупцем (відповідачем) передбачених договором дій щодо повернення товару постачальникові, тягне за собою обов`язок покупця оплатити товар (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.03.2017 у справі № 911/4620/15 та постанові від 20.06.2018 Верховного Суду по справі №905/1776/17).

За таких обставин, виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку, що строк оплати відповідачем товару за договором №281218-09/1г від 28.12.2018 на суму 633 539,51 грн, настав.

Наразі, суд зазначає, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїс-Матеос проти Іспанії від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні справедливого балансу між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів ).

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі Надточій проти України суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Проте, всупереч викладеного вище, відповідачем обставини належного виконання своїх обов`язків за договором №281218-09/1г від 28.12.2018 в частині оплати товару на суму 633 539,51 грн, належним чином доказово не обґрунтовано, наявності заборгованості у заявленому до стягнення розмірі не спростовано.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, враховуючи те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, та належних і допустимих у розумінні Господарського процесуального кодексу України доказів виконання своїх обов`язків за договором №281218-09/1г від 28.12.2018 в частині оплати в повному обсязі товару, який було поставлено у січні 2019 - травні 2020, не надав, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Раскраски-Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІППО" про стягнення 633 539,51 грн.

Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Раскраски-Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІППО" про стягнення 633 539,51 грн - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІППО" (01042, м. Київ, провулок Новопечерський, буд. 19/3, корпус 2, кабінет 33, ЄДРПОУ 32650231) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Раскраски-Україна" (03148, місто Київ, проспект Леся Курбаса, будинок 2-Д, ЄДРПОУ 35386291) заборгованість в розмірі 633 539 (шістсот тридцять три тисячі п`ятсот тридцять дев`ять) грн 51 коп. та судовий збір в сумі 9503 (дев`ять тисяч п`ятсот три) грн 10 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст складено та підписано 19.11.2020р.

Суддя В.В. Князьков