Рішення

від 13.11.2020 по справі 911/2499/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2020 р. м. Київ Справа № 911/2499/20

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., дослідивши в спрощеному позовному провадженні матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ольшаницький каменедробильний завод

до Товариства з обмеженою відповідальністю Ромалекс Груп

про стягнення 134 065,47 грн.

Без виклику учасників судового процесу;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Ольшаницький каменедробильний завод звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Ромалекс Груп про стягнення 134 065,47 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем, як покупцем зобов`язання з оплати поставленого позивачем товару за договором поставки № 1211/19 від 12.11.2019. У зв`язку із цим позивачем подано зазначену позовну заяву до відповідача про стягнення 100 000,00 грн. основного боргу, 12 494,54 грн. пені, 1 610,00 грн. інфляційних втрат, 9 960,93 грн. 15 % річних та 10 000,00 грн. штрафу.

Ухвалою суду від 02.09.2020 було відкрито провадження у справі № 911/2499/20. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 02.09.2020 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Москаленка, буд. 16.

Однак, зазначене поштове відправлення 16.10.2020 повернулось на адресу Господарського суду Київської області із поміткою працівника поштового відділення: за закінченням терміну зберігання .

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день проставлення у повідомленні про вручення відмітки про повернення поштового відправлення, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

У даному випадку судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 02.09.2020 у Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до аб. 1 ч. 6 ст. 233 ГПК України, у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

12.11.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Ольшаницький каменедробильний завод (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Ромалекс груп (далі - покупець, відповідач) був укладений договір поставки № 1211/19 (далі - договір). Пунктом 1.1 зазначеного правочину сторони узгодили, що постачальник зобов`язується поставити покупцю в порядку та на умовах, визначених цим договором щебінь, пісок (далі за текстом - продукція ), а покупець зобов`язується приймати продукцію та оплачувати її на умовах цього договору.

Згідно з п. п. 2.1, 2.2 та 2.4 договору, продукція постачається за узгодженими сторонами договірними цінами. Ціни на продукцію зазначаються у видаткових накладних або у специфікаціях (за домовленістю сторін), які є невід`ємною частиною цього договору.

Ціна продукції включає вартість її навантаження та доставки до пункту призначення. У випадку поставки продукції на умовах самовивозу ціна продукції включає вартість її навантаження.

Загальна вартість продукції визначається на підставі видаткових накладних, підписаних у період дії цього договору.

Судом встановлено, що позивачем, на виконання умов договору, поставлено відповідачу товар на загальну суму у розмірі 8 257 293,87 грн., що підтверджується видатковими накладними № 4765 від 15.12.2019 на суму 569 881,25 грн., № 4758 від 14.12.2019 на суму 655 243,75 грн., № 4744 від 13.12.2019 на суму 586481,25 грн., № 4729 від 12.12.2019 на суму 607 581,25 грн., № 4714 від 11.12.2019 на суму 12 193,75 грн., № 4680 від 09.12.2019 на суму 110 606,25 грн., № 4663 від 08.12.2019 на суму 97 656,25 грн., № 4639 від 07.12.2019 на суму 148 231,25 грн., № 4632 ВІД 06.12.2019 на суму 307 787,50 грн., № 4621 від 05.12.2019 на суму 441 856,25 грн., № 4607 від 04.12.2019 на суму 277 087,50 грн., № 4593 від 03.12.2019 на суму 165 818,75, № 4593 від 03.12.2019 на суму 124 856,25 грн., № 4577 від 02.12.2019 на суму 459 475,00 грн., № 4526 від 28.11.2019 на суму 217 218,75 грн., № 4526 від 28.11.2019 на суму 11 987,50 грн., № 4513 від 27.11.2019 на суму 516,830,77, № 4496 від 26.11.2019 на суму 314 503,98 грн., № 4478 від 25.11.2019 на суму 56 899,85 грн., № 4478 від 25.11.2019 на суму 329 355,80 грн., № 4478 від 25.11.2019 на суму 184 054,94 грн., № 4452 від 23.11.2019 на суму 89 614,64 грн., № 4435 від 22.11.2019 на суму 291 481,32 грн., № 4411 від 21.11.2019 на суму 147 085,89 грн., № 4388 від 20.11.2019 на суму 91 310,49 грн. та № 4365 від 19.11.2019 на суму 65 978,04 грн., копії яких долучені позивачем до матеріалів справи.

Відповідно до п.п. 2.6 та 2.9 договору, у випадку поставки продукції на умовах п. 3.5 цього договору покупець повинен оплатити повну вартість поставленої продукції протягом 3 (трьох) банківських днів з дати поставки.

У випадку, передбачному п. 3.7 цього договору, при поставці продукції більшої кількості за узгоджену покупець зобов`язаний підписати видаткову накладну та оплатити повну вартість фактично поставленої продукції протягом 3 (трьох) банківських днів з дати поставки.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем було здійснено часткову оплату поставленого товару у розмірі 8 157 293,87 грн., у зв`язку із чим у останнього утворилась перед позивачем заборгованість у розмірі 100 000,00 грн.

Згідно з п. 6.1 договору, договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє протягом дванадцяти місяців, а в частині грошових зобов`язань - до їх повного виконання сторонами.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір поставки № 1211/19 від 12.11.2020, як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

За правовою природою, укладений між сторонами договір, є договором поставки.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов`язання за договором належним чином, поставивши відповідачеву товар на загальну суму 8 257 293,87 грн., що підтверджується видатковими накладними, копії яких долучені до матеріалів справи.

Зазначені видаткові накладні підписані та скріплені печаткою товариства з боку відповідача без будь-яких зауважень та заперечень.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

За приписами ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як передбачено ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вказувалось вище, сторонами передбачено та закріплено у п. 2.6 договору, що у випадку поставки продукції на умовах п. 3.5 цього договору покупець повинен оплатити повну вартість поставленої продукції протягом 3 (трьох) банківських днів з дати поставки.

Враховуючи те, що остання поставка товару відбулась 15.12.2019, а також, беручи до уваги строки, встановлені сторонами для здійснення оплати, господарський суд встановив, що строк оплати товару поставленого позивачем відповідачу є таким, що настав.

Судом встановлено, що відповідачем здійснено часткову оплату поставленого товару на суму 8 157 293,87 грн. Товар на загальну суму 100 000,00 грн. є неоплаченим, протилежного суду не доведено. Доказів повної оплати поставленого товару відповідачем до суду не надано.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Слід зазначити, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 100 000,00 грн.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 5.6 договору, у випадку несвоєчасної оплати грошових коштів за цим договором покупцю нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Розмір пені обчислюється від суми заборгованості за кожен день прострочення (включаючи день оплати) до повного розрахунку. У разі прострочення оплати понад 30 (тридцять) календарних днів покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 10 (десяти) % від суми заборгованості.

Позивач, за прострочення строків оплати за договором поставки, керуючись п. 5.6 договору № 1211/19 від 12.11.2019, нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 12 494,54 грн. та штраф у розмірі 10 000,00 грн.

Право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати у договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного суду від 08.08.2018 у справі № 908/1843/17, постанові Верховного Суду України від 09.04.2012 у справі № 3-88гс11, постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 у справі № 3-24гс12, постанові Верховного Суду від 09.02.2018 у справі № 911/2813/17, постанові Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі №910/6046/16, постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі №922/1720/17.

Дослідивши розрахунок нарахування пені позивача, господарський суд встановив, що останнім визнаено період нарахування починаючи з 15.12.2019 по 13.08.2020. Одночасно, суд зазначає, що початок прострочення заборгованості позивачем визначено не вірно, з огляду на наступне.

Умовами п. 2.5 договору передбачено, що розрахунки між сторонами здійснюються шляхом перерахування на поточний рахунок постачальника 100 % попередньої опдати вартості продукції (у тому числі її навантаження та доставки).

В той же час, пунктом 3.5 договору визнаено, що постачальник має право не очікуючи надходження на свій поточний рахунок опдати повної вартості узгодженої продукції поставити її покупцю.

Як було встановлено судом вище, відповідно до п. 2.6 договору, у випадку поставки продукції на умовах п. 3.5 цього договору покупець повинен оплатити повну вартість поставленої продукції протяго 3 (трьох) банківських днів з дати поставки.

Отже, враховуючи вищенаведені умови договору, а також, беручи до уваги те, що поставка позивачем відбулась на умовах п. 3.5 договору, тому строк здійснення опдати поставленого товару складє 3 банківських дні з дати поставки.

Оскільки, позивач здійснює нарахування пені на заборгованість за ВН № 4765 від 15.12.2019, поставка продукції за якою відбулась 15.12.2019, тому прострочення почалось з 19.12.2019, а не з 15.12.2019, як визнаає позивач.

Крім того, судом прийнято до уваги те, що позивач здійснює нарахуванняи пені за період, який становить більше ніж 6 місяців з моменту виникнення зобов`язання.

На зазначене суд наголошує, що, оскільки у пункті 5.6 укладеного сторонами договору визначено, що розмір пені обчислюється від суми заборгованості за кожен день прострочення (включаючи день оплати) до повного розрахунку , сторонами передбачено більшу тривалість періоду нарахування пені, ніж передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.

З урахуванням вищенаведеного у сукупності, здійснивши власний перерахунок пені, з урахуванням умов договору, дати прострочення по поставці товару, встановленої судом, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 12 208,14 грн.

Здійснивши перерахунок штрафу, господарський суд винзав його нормативно обґрунтованим та арифметично вірним, тому позовні вимоги в цій частині підлягають повному задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 5.7 договору, покупець, який прострочив виконання грошового зобов`язання, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, штраф, пеню, а також 15 (п`ятнадцять) процентів річних від простроченої суми. У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України розмір процентів річних встановлений сторонами у договорі.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 15% річних в сумі 9 960,93 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1 610,00 грн.

Здійснивши перерахунок 15 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням умов договору, дати прострочення по сплаті грошового зобов`язання, встановленої судом, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 15% річних та інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню у сумі 9 796,93 грн. та 1 400,24 грн. відповідно.

З приводу розподілу судових витрат за наслідками розгляду спору суд зазначає наступне.

Приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1 934,86 грн.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрати на послуги адвоката в сумі 10 000,00 грн.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем представлено до матеріалів справи:

- договір № 03-08-20/1 від 03.08.2020 про надання правової допомоги, укладеного між адвокатом Пушкарьовим О.О. та ТОВ Ольшаницький каменедробильний завод ;

- ордер на надання правової допомоги серія АР № 1021328 від 13.08.2020;

- свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю від 12.09.2019 серії ЗП № 002368.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» , гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас, доказів на підтвердження неспівмірності заявленої суми витрат на правничу допомогу відповідачем надано не було, клопотань про зменшення суми відшкодування витрат представник відповідача не заявляв.

З огляду на викладене та враховуючи часткове задоволення позову, суд дійшов висновку про відшкодування позивачу витрат на оплату послуг адвоката у сумі 9 204,85 грн.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд ,

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Ромалекс Груп (місцезнаходження: 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Москаленка, буд. 16; код ЄДРПОУ 37721689) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ольшаницький каменедробильний завод (місцезнаходження: 09643, Київська обл., Рокитнянський р-н, с. Бушеве, вул. Гранітна, 1; код ЄДРПОУ 42571151) 100 000,00 грн. основного боргу, 12 494,54 грн. пені, 1610,00 інфляційних збитків, 9 960,93 грн. 15 % річних за користування грошовими коштами, 10 000,00 грн. штрафу, 2102,00 грн. судового збору та 10 000,00 грн. витрат на правову допомогу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст. 256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його підписання.

Повний текст рішення складено та підписано 19.11.2020.

Суддя Л.В. Сокуренко