Рішення

від 20.11.2020 по справі 639/8575/19

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 639/8575/19

Провадження № 2/639/495/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2020 року Жовтневий районний суд м. Харкова

У складі: головуючого - судді Труханович В.В.

за участю секретаря - Харамана Д.І., Безбородько І.О.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

відповідача - ОСОБА_3 ,

представника відповідача - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 639/8575/19 за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради, ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, суд

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Жовтневого районного суду м. Харкова з позовом до Харківської міської ради, ОСОБА_3 та просила ухвалити рішення, на підставі якого визнати за нею право власності на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати за нею право власності на Ѕ частину земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1000 га, кадастровий номер 6310137900:12:008:0020 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 . За життя остання склала заповіт, за яким належну їй частку житлового будинку з надвірними будівлями та земельну ділянку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 заповіла ОСОБА_1 . Інше майно вона заповіла іншим особам.

Згідно довідки КП ХМБТІ від 14 липня 2017 року станом на 31 грудня 2012 року право власності на Ѕ частину будинку АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_5 , інша Ѕ частина вказаного будинку - за ОСОБА_3 , відповідачем по справі.

Земельна ділянка належала ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 183085.

Після смерті ОСОБА_5 , позивач у встановлений законом строк звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за заповітом.

Постановою державного нотаріуса у видачі свідоцтва було відмовлено через відсутність правовстановлюючого документу на будинок та неможливість визначити яка частка земельної ділянки входить до складу спадщини.

Вищевказані обставини вимусили позивача звернутися до суду з даним позовом.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 06 грудня 2019 року відкрите загальне позовне провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради, ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом. Призначено підготовче судове засідання. Витребувано у Відокремленого підрозділу П`ятої Харківської міської державної нотаріальної контори належним чином посвідчені копії документів спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . ( т.1 а.с. 21-22)

26 грудня 2019 року від представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Бакшеєвої А.В. надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вона просить відмовити у задоволені позову ОСОБА_1 у повному обсязі, посилаючись на те, що ОСОБА_3 належить Ѕ частина спірного житлового будинку з надвірними будівлями на підставі договору купівлі-продажу від 19.12.1989 року. ОСОБА_5 належала 1/2 частина вказаного будинку з надвірними будівлями на підставі свідоцтва про право на спадщину від 24.01.1990 року. ОСОБА_3 для покращення житлово-побутових умов здійснив побудову прибудов на надвірних будівель, у зв`язку з чим його частка збільшилась. Між співвласниками склався певний порядок користування житловими приміщеннями та надвірними спорудами, будь-яких суперечок не виникало.

Крім того, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності належить земельна ділянка площею 0,1000 га.

ОСОБА_3 вважає доцільним розділити житловий будинок та земельну ділянку в натурі.

На думку відповідача, на момент смерті ОСОБА_5 до складу спадщини не входило нерухоме майно у долях, визначених позивачем, а саме у розмірі Ѕ частини домоволодіння з надвірними будівлями та земельної ділянки. Однією з таких причин щодо неможливості встановити обсяг спадкового майна стала відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину. (т.1 а.с. 41-47)

10 січня 2020 року від представника позивача - адвоката Боднарчук С.Я. надійшла відповідь на відзив , відповідно до якої він просив суд позов ОСОБА_1 задовольнити та зазначає про те, що позивач згодна поділити будинок та землю, виділивши відповідачу його частку, але не може це зробити оскільки не є власником цього майна, у зв`язку з чим вважає, що це питання є передчасним. ( т.1 а.с. 58-59)

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 16 червня 2020 року у задоволені заяви представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Бакшеєвої А.В. про зупинення провадження у справі відмовлено. ( т.2 а.с. 5, 11-12)

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 16 червня 2020 року закрито підготовче провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до Харківської міської ради, ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Боднарчук С.Я. заявлений позов підтримали, просили його задовольнити з підстав зазначених вище.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник адвокат Бакшеєва А.В. в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнали, просили відмовити у їх задоволені, посилаючись на обставини, які викладені у відзиві.

Представник відповідача Харківської міської ради в судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи повідомлявся належним чином, про причину неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав.

Суд, вислухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за звернення особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною3 статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Так, в судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину, видане 24.01.1990 5-ю ХДНК р.№3-134 на праві власності належить Ѕ частина житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 , інша Ѕ частина вказаного будинку з надвірними будівлями належить на праві власності ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 19.12.1989 5-ю ХДНК, р.№3-3233, що підтверджується довідкою виданою КП ХМБТІ 14.07.2017 року за № 2504357. ( т.1 а.с. 12)

Крім того, згідно Державного Акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_5 на ОСОБА_3 на праві власності належить земельна ділянка площею 0,1000 га, що розташована в АДРЕСА_1 . Цільове призначення земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). (т.1 а.с. 13-14)

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_1 . ( т.1 а.с. 9)

Стаття 1220 ЦК України передбачає, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з

якого вона оголошується померлою.

Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина.

Згідно вимогам ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом чи за законом.

За життя, а саме 05 листопада 2015 року ОСОБА_5 склала заповіт, відповідно до якого на випадок своєї смерті робить таке розпорядження: призначає ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 спадкоємцем на всю належну їй частину житлового будинку з надвірними будівлями та земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . ( т.1 а.с. 10)

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (стаття 1233 ЦК України).

Відповідно до ст. 1223 Цивільного кодексу України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Частиною 1 ст. 1235 ЦК України передбачено, що заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або декількох фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Частиною 1 статті 1270 ЦК України визначено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Як вбачається зі спадкової справи №88/2017 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 до 8-ї ХДНК з заявами про прийняття спадщини звернулися ОСОБА_6 (на підставі заповіту від 10.07.1999 року), ОСОБА_1 (на підставі заповіту від 05.11.2015 року). (т.1 а.с. 76-181)

Інших спадкоємців після померлої ОСОБА_5 не залишилося.

Відповідно до ст. 1297 Цивільного кодексу України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Позивач в судовому засіданні пояснила, що вона зверталася до ХДНК з заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлої ОСОБА_5 , однак їй було відмовлено.

Згідно постанови про відмову у вчинені нотаріальних дій від 15 листопада 2019 року, державним нотаріусом 5-тої ХДНК Стрельниковим А.С., відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 на нерухоме майно (частку житлового будинку та на частку земельної ділянки), що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки спадкоємцем не надано документів, що посвідчують право власності. (т.1 а.с. 15-16)

Відповідно до п.1.2, п.4,12, п.4,14, п.4,15, п.4.18 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України , затвердженого Наказом МЮУ 22.02.2012 року за №296/5, свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що підтверджують право власності на майно, що належить спадкодавцю.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

У зв`язку з викладеним, суд вважає, що у ОСОБА_1 виникло право на звернення до суду з даним позовом.

В судовому засіданні було встановлено, що померлій ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину, яке видане 24.01.1990 5-ю ХДНК р.№3-134 на праві власності належало Ѕ частина житлового будинку з надвірними будівлями, що розташовані по АДРЕСА_1 . Іншим співвласником, а саме Ѕ частини вказаного домоволодіння є ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 19.12.1989 5-ю ХДНК, р.№3-3233.

Крім того, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на підставі Державного Акту на право власності на земельну ділянку на праві спільної сумісної власності належить земельна ділянка площею 0,1000 га, що розташована в АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Позивач в судовому засіданні пояснила, що нотаріусом їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на спадковий будинок та не визначена частка земельної ділянки, яка належить спадкодавцю та відповідачу ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи законних інтересів.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Оскільки в судовому засіданні встановлено, що спадкодавцю ОСОБА_5 на момент відкриття спадщини на праві власності належала Ѕ частина житлового будинку з надвірними будівлями, що розташовані по АДРЕСА_1 , то зазначене нерухоме майно входить до складу спадщини, яка залишилася після смерті ОСОБА_5 .

Крім того, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на підставі Державного Акту на право власності на земельну ділянку на праві спільної сумісної власності належить земельна ділянка площею 0,1000 га, що розташована в АДРЕСА_1 .

У ч. 1 ст. 355 Цивільного кодексу України зазначено, що майно, яке знаходиться у власності двох або більш осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 368 ЦК України загальна власність двох або більш осіб без визначення часток кожного з них в праві власності являється спільною сумісною власністю.

Співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності.

У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду ( ч.ч. 1, 2 ст. 370 ЦК України).

Оскільки в судовому засіданні було встановлено, що між співвласниками ОСОБА_5 та ОСОБА_3 не було домовленості щодо визначення часток на земельну ділянку, яка знаходилась у спільній сумісній власності, а також не було це визначено рішенням суду, суд приходить до висновку, що ці частки є рівними, а отже спадкодавцю ОСОБА_5 на час відкриття спадщини належало Ѕ частина земельної ділянки, що розташована в АДРЕСА_1 , право на яку успадкувала спадкоємець за заповітом ОСОБА_1 .

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Харківської міської ради, ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом обґрунтовані та підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України судові витрати залишаються за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 5 , 13, 76-81, 133, 141, 259, 265 ЦПК України, ст.ст. 316, 369, 370, 392, 1217, 1220, 1223, 1233, 1297, 1299 ЦК України, суд

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Харківської міської ради, ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом на Ѕ частину будинку з надвірними будівлями, що розташовані по в`їзду АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Харкові.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом на Ѕ частину земельної ділянки кадастровий номер 6310137900:12:008:0020 по в`їзду Кольцова в м. Харкові після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Харкові.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІПН НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Харківська міська рада, код ЄДРПОУ: 04059243, місцезнаходження: м. Харків, м-н Конституції, 7.

Повний текст рішення складено 20.11.2020 року.

Суддя В.В. Труханович