Ухвала

від 20.11.2020 по справі 709/784/16-к

ЧОРНОБАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

709/784/16-к

1-кс/709/393/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2020 року слідчий суддя Чорнобаївського районного суду Черкаської області - ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Чорнобай клопотання ОСОБА_3 , подане в інтересах Фермерського господарства "Лящівська нива", про зняття арешту з майна, накладеного ухвалою слідчого судді, -

в с т а н о в и в:

Голова Фермерського господарства "Лящівська нива" (далі - ФГ "Лящівська нива") ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про зняття арешту з майна, а саме з корпоративних прав товариства.

Клопотання обгрунтовує тим, що ухвалою слідчого судді Чорнобаївського районного суду від 08 квітня 2016 року задоволено клопотання слідчого Чорнобаївського відділення поліції Золотоніського відділу поліції ГУНП в Черкаській області, внесене в кримінальному провадженні № 12016250280000165 від 07.04.2016, накладено арешт на корпоративні права ФГ "Лящівська нива" (ЄДРПОУ 36782379), юридична адреса:

вул. Плеханова, 6-А, с. Лящівка Чорнобаївського району Черкаської області, а саме заборонено державному реєстратору вносити зміни пов`язані зі зміною засновників (учасників) господарства, зміною директора, місцезнаходження юридичної особи, внесення будь-яких інших змін в статутні документи товариства, а також вчинення інших будь-яких реєстраційних дій по вказаній юридичній особі, зокрема заборонено розпоряджатися корпоративними правами ФГ "Лящівська нива".

Заявник просив зняти арешт з корпоративних прав ФГ "Лящівська нива", накладений в ході досудового розслідування кримінального провадження № 12016250280000165, кримінальне провадження закрите, необхідність в арешті відпала.

У судове засідання заявник ОСОБА_3 не з`явився, його представник - адвокат ОСОБА_4 , подав до суду заяву про розгляд клопотання за їхньої відсутності, наполягав на заявлених вимогах.

Слідчий ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд клопотання за його відсутності, проти зняття арешту з майна не заперечував.

Відповідно до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, керуючись ст. 174 КПК України суд визнав можливим прийняти рішення по суті клопотання за відсутності осіб, які не з`явилися, на підставі наданих доказів.

Фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалося відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України.

Вивчивши клопотання, дослідивши його матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.

Ухвалою слідчого судді Чорнобаївського районного суду Черкаської області від

08 квітня 2016 року накладено арешт та заборонено вчинення реєстраційних дій щодо корпоративних прав ФГ "Лящівська нива" (ЄДРПОУ 36782379).

Відповідно до копії витягу з ЄРДР від 19 листопада 2020 року, кримінальне провадження № 12016250280000165, внесене до ЄРДР 07 квітня 2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 358 КК України, закрито 28 квітня 2016 року на підставі ч. 1 ст. 284 КПК України.

Право власності належить до основоположних прав людини, втілення яких у життя становить підвалини справедливості суспільного ладу. Захист цього права гарантовано ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Як передбачено зазначеною міжнародно-правовою нормою кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, і ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Особам, які зазнають порушення цього, як і інших конвенційних прав, ст. 13 Конвенції гарантовано можливість ефективного засобу юридичного захисту в національному органі. Відсутність у національному законодавстві правової регламентації механізму такого захисту у певній ситуації не може слугувати виправданням відмови у його здійсненні особі, котра потерпає від свавільного втручання у своє право державою в особі компетентних органів. Така відмова становитиме порушення права людини на ефективний засіб юридичного захисту, передбаченого ст. 13 Конвенції.

Гарантії захисту права власності закріплені й у ст. 41 Конституції України, за змістом якої кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю за винятком обмежень, установлених законом.

Недоторканність зазначеного права згідно з п. 9 ч. 1 ст. 7 КПК України належить до загальних засад кримінального провадження, зміст якої розкрито у ст. 16 цього Кодексу. Згідно з ч. 1 наведеної статті Кодексу позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Іншою загальною засадою кримінального провадження відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 7, ч. 1 ст. 24 КПК є забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Частина 6 ст. 9 КПК України надає можливість застосування аналогії кримінального процесуального права, за якою визначені ч. 1 ст. 7 цього Кодексу загальні засади застосовуються й у випадках, коли його положення не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження.

Згідно зі ст. 170 КПК України завданнями арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Арешт майна має тимчасовий характер і його максимально можлива тривалість обмежена часовими рамками досудового розслідування та/або судового розгляду до прийняття процесуального рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Зі змісту ч. 3 ст. 174 КПК України вбачається, що у разі закриття кримінального провадження на стадії досудового розслідування одночасно з винесенням відповідної постанови прокурор зобов`язаний скасувати арешт майна, якщо воно не підлягає спеціальній конфіскації.

Цією ж статтею Кодексу власнику або іншому володільцю майна, які не були присутні при розгляді питання про його арешт, гарантовано право ініціювати скасування відповідного заходу перед слідчим суддею або судом (у разі здійснення судового розгляду справи по суті), якщо в подальшому у застосуванні арешту відпала потреба або його було накладено необґрунтовано. Обмежень щодо стадії процесу, на якій може бути заявлено відповідне клопотання, норми кримінального процесуального закону не містять.

Способів захисту права власника або іншого володільця, порушеного внаслідок нескасування арешту майна одночасно з закриттям кримінального провадження, положеннями КПК України прямо не передбачено.

Водночас, після закриття кримінального провадження, коли будь-які законні підстави для арешту майна відпали, продовження дії цього заходу є свавільним втручанням у право власності особи, яке є об`єктом охорони за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції. В означеній ситуації в силу положень ст. 13 Конвенції держава зобов`язана забезпечити особі можливість ефективного юридичного захисту порушеного права.

Оскільки арешт майна було накладено у межах кримінального провадження за процедурою, визначеною кримінальним процесуальним законом, питання про скасування арешту підлягає вирішенню в порядку кримінального судочинства із застосуванням передбачених ч. 1 ст. 7, ст. 16, 24 цього Кодексу загальних засад кримінального провадження - недоторканність права власності й забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій або бездіяльності, в тому числі, слідчого, прокурора.

Так як кримінальне провадження закрито під час досудового розслідування, здійснення судового контролю дотримання прав і свобод людини на відповідній стадії процесу згідно з чинним кримінальним процесуальним законом належить до повноважень слідчого судді. Виходячи з того, що прямих заборон ініціювання перед слідчим суддею питання про скасування арешту майна у відповідній ситуації і прийняття ним такого рішення закон не встановлює, тому питання про скасування арешту майна може бути вирішено слідчим суддею за клопотанням власника або іншого володільця майна в порядку, передбаченому ст. 174 КПК України.

При цьому у КПК України відсутня заборона у вчиненні процесуальних дій з розгляду питань, які мали бути вирішені, але залишилися невирішеними на етапі досудового провадження, закриття чи розгляду справи, тобто помилки і недоліки, допущені у кримінальному провадженні, повинні виправлятися за тими ж правилами, а саме за правилами КПК України.

Отже порядок скасування арешту майна, що накладений в межах кримінального провадження, встановлюється ст. 174 КПК України і відповідно таке питання підлягає розгляду за правилами кримінального судочинства.

Аналогічний висновок зробила Велика палата Верховного Суду у постанові від

17 жовтня 2018 року у справі № 461/233/17-ц (провадження № 14-326цс18).

За таких обставин, враховуючи закриття кримінального провадження на стадії досудового розслідування, невирішення питання про скасування арешту майна заявника, маючи на меті дотримання принципу недоторканості права власності, слідчий суддя дійшов висновку про наявність підстав для скасування арешту, а тому клопотання слід задовольнити.

При цьому, слідчий суддя не надає будь-якої оцінки законності та обґрунтованості накладеного арешту майна, або діям чи бездіяльності слідчого та прокурора, а скасовує арешт з огляду на те, що підстави для його накладення відпали та він втратив свої концептуальні властивості.

Вимога заявника про зобов`язання державного реєстратора внести відомості про зняття арешту до відповідного державного реєстру задоволенню не підлягають, оскільки вказане відноситься до повноважень державного реєстратора і окремого закріплення рішенням суду не потребує.

Керуючись ст.ст. 170-175, 369-372 КПК України, слідчий суддя -

у х в а л и в:

Клопотання ОСОБА_3 , подане в інтересах ФГ "Лящівська нива", про зняття арешту з майна, накладеного ухвалою слідчого судді - задовольнити.

Скасувати арешт корпоративних прав ФГ "Лящівська нива" (ЄДРПОУ 36782379), юридична адреса: вул. Плеханова, 6-А, с. Лящівка Чорнобаївського району Черкаської області, накладений ухвалою слідчого судді Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 08 квітня 2016 року у кримінальному провадженні № 12016250280000165, а саме: скасувати заборону державному реєстратору вносити зміни, пов`язані з зміною засновників (учасників) товариства, зміною директора, місцезнаходження юридичної особи, внесення будь-яких інших змін в статутні документи товариства, а також вчинення інших будь-яких реєстраційних дій по вказаній юридичній особі; скасувати заборону розпоряджатись корпоративними правами ФГ "Лящівська нива".

Ухвала набирає законної сили негайно та оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1