Рішення

від 20.11.2020 по справі 916/1687/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" листопада 2020 р.м. Одеса Справа № 916/1687/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Шаратова Ю.А.

при секретарі судового засідання Сулімі Г.В.

розглянувши справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоспецтехніка ЮГ" (65017, м. Одеса, вул. Бреуса, буд. 7, код ЄДРПОУ 35178346) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

про стягнення заборгованості за Договором банківського обслуговування від 27.01.2017 у розмірі 10 027,36 грн., з якої 9 975,21 грн. - заборгованість за кредитом, 52,15 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження.

Суть спору:

Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоспецтехніка ЮГ" (далі - Відповідач1) та ОСОБА_1 (далі - Відповідач2) про стягнення заборгованості за Договором банківського обслуговування від 27.01.2017 у розмірі 10 027,36 грн., з якої 9 975,21 грн. - заборгованість за кредитом, 52,15 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом.

Ухвалою суду від 16.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Позовні вимоги із посиланням на статті 526, 527, 530, 554, 610, 1054 Цивільного кодексу України, статтю 193 Господарського кодексу України, обґрунтовані неналежним виконанням ТОВ Автоспецтехніка ЮГ умов Договору банківського обслуговування від 27.01.2017 щодо повернення кредиту. Позовні вимоги АТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 обґрунтовані Договором поруки від 21.09.2017 № Р1505985828283908289.

На адресу суду надійшов конверт разом із ухвалою від 16.06.2020, якою повідомлено Відповідача1 про відкриття провадження у справі, з відміткою пошти адресат відсутній за вказаною адресою . Правильність адреси підтверджується витягом з єдиного Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 16.06.2020 місцезнаходженням ТОВ Автоспецтехніка ЮГ є: 65017, м. Одеса, вул. Бреуса, буд. 7. Відзиву на позовну заяву до суду не надходило.

На адресу суду надійшов конверт разом із ухвалою від 16.06.2020, якою повідомлено Відповідача2 про відкриття провадження у справі, з відміткою пошти адресат відсутній за вказаною адресою . Відзиву на позовну заяву до суду не надходило.

Відповідно до частини дев`ятої статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд

в с т а н о в и в:

27.01.2017 Товариством з обмеженою відповідальністю "Автоспецтехніка ЮГ" було підписано та надано Акціонерному товариству Комерційному банку "ПриватБанк" заяву на відкриття рахунку та анкету про приєднання до умов та правил надання банківських послуг. На підставі вказаної заяви Позивач та Відповідач1 уклали договір банківського обслуговування від 27.01.2017 відповідно до Умов та правил надання банківських послуг та тарифів банку. На підставі вказаного договору Відповідачу було відкрито поточний рахунок, у гривнях № НОМЕР_2 .

Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у т.ч. електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із статтями 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із частиною першою статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частин першої, другої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до частини першої статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що Відповідач1 станом на 15.04.2020 має заборгованість за Договором 27.01.2017 в розмірі 9 975,21 грн., що підтверджується банківською випискою за особовим рахунком ТОВ "Автоспецтехніка ЮГ" з 03.02.2017 по 15.04.2020.

Докази повернення Відповідачем1 вищевказаної суми в матеріалах справи відсутні.

Щодо позовних вимог про стягнення 52,15 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом, слід зазначити наступне.

Статтею 1055 Цивільного кодексу України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно із частинами першою, другою статті 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до частини першої статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Господарський суд зазначає, що умови договорів приєднання розробляються Банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома. Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші, адже за правилами статей 633, 634 Цивільного кодексу України споживач послуг Банку лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

У заяві позичальника від 27.01.2017 процентна ставка по комісії за користування кредитом не зазначена.

Позивач, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просить у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема, комісію за користування кредитом. При цьому в обґрунтування своїх вимог в цій частині та доводів щодо розміру і порядку нарахування відсотків і комісії, Позивач, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 27.01.2017, послався на витяг з Умов та правил надання банківських послуг як невід`ємну частину спірного договору.

У витягу з Умов та правил надання банківських послуг, що надані Позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, зокрема: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку; відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування; а також містяться положення про позовну давність щодо вимог банку - 5 років (п. 3.18.5.7 згаданих Умов), та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати комісії, та, зокрема саме у зазначеному розмірі і порядку нарахування в цих документах, що додані банком до позовної заяви.

Крім того, роздруківка із сайту Позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. Така позиція наведена в постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).

При цьому господарський суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" в період - з часу виникнення спірних правовідносин (27.01.2017) до моменту звернення до суду із вказаним позовом у червні 2020 року, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-якій редакції, що найбільш сприятлива для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані Відповідачу1 Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату комісії наданий банком витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із Відповідачем1 кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Надані Позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх змінний характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Зважаючи на викладене суд доходить висновку про відсутність правових підстав для стягнення з Відповідача1 комісії за користування кредитом в розмірі 52,15 грн.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17. Відповідно до частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, враховуються судами при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Відповідно до частин першої, другої статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Згідно із частинами першою, другою статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

21.09.2017 між Відповідачем2 (Поручитель) та Акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" (Кредитор) було укладено Договір поруки № Р1505985828283908289, предметом якого є надання поруки Поручителем перед Кредитором за виконання Товариства з обмеженою відповідальністю Автоспецтехніка ЮГ (Боржник) зобов`язань за угодами - приєднання до: 1.1.1. розділу 3.2.1 Кредитний ліміт Умов та прапвил надання банківських послуг, далі Угода 1, по сплаті: а) процентної ставки за користування кредитом: за період користування кредитом згідно п. 3.2.1.4.1.2. Угоди 1 - 21 % річних для договорів забезпечених порукою, 34 % річних для договорів незабезпечених порукою; за період користування кредитом згідно п. 3.2.1.4.1.3 Угоди 1 - 42 % річних для договорів забезпечених порукою, 68 % річних для договорів незабезпечених порукою; б) комісійної винагороди згідно п. 3.2.1.1.17 Угоди 1 в розмірі 3 % від суми перерахувань; в) винагороди за використання Ліміту відповідно до 3.2.1.4.4. Угоди 1 1-го числа кожного місяця у розмірі 0,5 % від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць ; г) кредиту в розмірі 40 000,00 грн.

Якщо під час виконання Угоди 1 зобов`язання боржника, що забезпеченні цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшуються обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за Угодою 1 в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з поручителя не потрібні.

Згідно із пунктом 1.1.2 Договору поруки Кредит за послугою Гарантовані платежі Умов та правил надання банківських послуг Угода 2 , по сплаті: а) процентної ставки за користування кредитом: за період користування кредитом згідно п. 3.2.2.2 Угоди 2 - 64 % річних; б) винагород, штрафів, пені та інші платежі, відшкодовувати збитки, у відповідності, порядку та строки, зазначені у Угоді 2 ; в) кредиту в розмірі 1 000,00 грн. Якщо під час виконання Угоди 2 зобов`язання боржника, що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за Угодою 2 в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з поручителем непотрібні.

Відповідно до пункту 1.2 Договору поруки поручитель відповідає перед Кредитором за виконання зобов`язань за Угодою 1 та Угодою 2 в тому ж розмірі, що і Боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту Поручитель відповідає перед Кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

Згідно із пунктом 1.5 Договору поруки у випадку невиконання Боржником зобов`язань за Угодою 1/Угодою 2, Боржник та Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники.

Відповідно до пункту 2.1.2 Договору поруки у випадку невиконання Боржником якого-небудь зобов`язання, передбаченого п.1.1 цього договору, Кредитор має право направити Поручителю вимогу із зазначенням невиконаного(их) зобов`язання(нь). Ненаправлення Кредитором вказаної вимоги не є перешкодою та не позбавляє права Кредитора звернутися до суду з вимогою виконати взяті на себе Поручителем зобов`язання або вимагати від Поручителя виконання взятих на себе зобов`язань іншими способами. Поручитель відповідає перед Кредитором як солідарний Боржник у випадку невиконання Боржником зобов`язань за Угодою 1, незалежно від факту направлення чи ненаправлення Кредитором Поручителю передбаченої даним пунктом вимоги.

Згідно із підпунктом 2.4.1 пункту 2.4 Договору поруки поручитель зобов`язаний виконати зобов`язання Боржника, зазначені в направленій Кредитором вимозі, згідно п.п.2.1.2 п.2.1 цього договору.

На підставі викладеного суд вважає такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині солідарного стягнення з відповідачів 9 975,21 грн. - заборгованості за кредитом.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись частиною першою статті 11, частинами першою, другою статті 207, статтями 526, 536, частинами першою, другою статті 551, статтею 610, частиною першою статті 612, статтями 625, 626, 628, 629, частиною першою статті 633, статтями 634, 638, 1046, частиною першою статті 1048, частиною першою статті 1049, частиною першою статті 1050, частинами першою, другою статті 1054, статтею 1055, статтею 1056-1 Цивільного кодексу України, частиною першою статті 193 Господарського кодексу України, постановою Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, статтями 129, 231, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоспецтехніка ЮГ" (65017, м. Одеса, вул. Бреуса, буд. 7, код ЄДРПОУ 35178346) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) 9 975,21 грн. (дев`ять тисяч дев`ятсот сімдесят п`ять гривень 21 коп.).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоспецтехніка ЮГ" (65017, м. Одеса, вул. Бреуса, буд. 7, код ЄДРПОУ 35178346) на користь Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) витрати на сплату судового збору в розмірі 1 045,54 грн. (одна тисяча сорок п`ять гривень 54 коп.).

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) витрати на сплату судового збору в розмірі 1 045,54 грн. (одна тисяча сорок п`ять гривень 54 коп.).

5. Відмовити у задоволенні позову Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоспецтехніка ЮГ" та ОСОБА_1 в частині солідарного стягнення 52,15 грн. комісії за користування кредитом.

6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги через господарський суд Одеської області відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України, протягом 20 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено в нарадчій кімнаті 20 листопада 2020 р.

Суддя Ю.А. Шаратов