Рішення

від 20.11.2020 по справі 918/715/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2020 р. м. Рівне Справа № 918/715/20

Господарський суд Рівненської області у складі судді Церковної Н.Ф. за участю секретаря судового засідання Оліфер С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Фермерського господарства "НИВА" (36620, Рівненська область, Дубенський район, с. Іваннє, вул. Шкільна, буд 25, ідентифікаційний код 31471037) до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Р-МЕТАЛ СЕРВІС" (35312, Рівненська область, Рівненський район, смт. Клевань, вул. Центральна, буд 30 ідентифікаційний код 40428799) про стягнення попередньої оплати.

За участю представників сторін:

від позивача - Альонова Маряна Борисівна (адвокат)

від відповідача - не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У липні 2020 року Фермерське господарство "НИВА" звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Р-МЕТАЛ СЕРВІС" про стягнення боргу за перевезення.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі - продажу №17-07/2018 від 17.07.2018 року, згідно якого позивач здійснив 100% передоплату вартості товару в сумі 275 000 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 12 від 18.07.2018 року, однак відповідачем порушені умови договору в частині вчасної передачі товару у власність покупця, внаслідок чого в останнього виникли грошові зобов`язання перед позивачем, а саме: 275 000, 00 грн за оплату вартості товару, 165 773, 04 грн пені за несвоєчасне виконання зобов`язання, 2 750, 00 грн штрафу за необґрунтовану відмову від виконання своїх зобов`язань у розмірі 1% від ціни товару.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 20.07.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику сторін.

Ухвалою суду від 07.09.2020 року постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання призначено на 29.09.2020 року. Ухвалою суду від 29.09.2020 року розгляд справи відкладено на 21.10. 2020 року.

Ухвалою суду від 21.10.2020 року позовну заяву Фермерського господарства "НИВА" залишено без руху, зобов`язано Фермерське господарство "НИВА" надати суду належні докази, що підтверджують доплату судового збору у розмірі 4 547,84 грн встановивши строк на усунення вказаних недоліків 5 (п`ять) днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою суду від 02.11.2020 року продовжено розгляд справи № 98/715/20, засідання якої призначено на 20.11.2020 року.

У судовому засіданні 20.11.2020 року представник позивача підтримав позовну заяву в повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

У судове засідання 20.11.2020 року представник відповідача не з`явився, відзиву на позовну заяву не надав. Про прийняття позовної заяви до розгляду, відкриття провадження у справі та призначення справи до судового розгляду повідомлявся належним чином, про що свідчать повідомлення поштового зв`язку, які знаходиться в матеріалах справи .

З огляду на наведене, відповідач вважається повідомленим про відкриття провадження у справі та призначення справи до судового розгляду у судовому засіданні і причини неподання відповідачем відзиву на позовну заяву не визнаються поважними.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України).

Справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Дослідивши подані позивачем документи і матеріали справи в сукупності, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17.07.2018 року між Фермерським господарством "НИВА" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Р-МЕТАЛ СЕРВІС" (відповідач) укладено Договір купівлі-продажу № 17-07/2018 (далі по тексту - Договір) .

За умовами п. 2.1. Договору продавець (відповідач) зобов`язався передати у власність покупця (позивача) належний продавцю товар, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах цього Договору.

Позивач здійснив 100 % передоплату вартості товару (згідно специфікації пелети (паливна гранула) а.с. 7) в сумі 275 000.00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 812 від 18.07.2018 року (а.с.13). Проте відповідачем було порушено п. 4,1 Договору, що передбачає вчасну передачу товару у власність покупця у стані, який відповідає умовам Договору.

Таким чином, позивач виконав свої зобов`язання за договором в частині оплати, тому договір є укладеним та частково виконаним однією зі сторін договору.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частинами першою та другою статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу . Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як досліджено судом Позивач здійснив 100 % передоплату вартості товару (згідно специфікації пелети (паливна гранула) а.с. 7) в сумі 275 000.00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 812 від 18.07.2018 року (а.с.13). Проте відповідачем було порушено п. 4,1 Договору, що передбачає вчасну передачу товару у власність покупця у стані, який відповідає умовам Договору. Відповідач своїх зобов`язань передбачених п. 2.1 Договору не виконав. Доказів передачі товару чи повернення попередньої оплати на вказану суму суду не надав.

02.06.2020 року та 04.07.2020 року позивач звернувся до відповідача з претензією виконати взяті на себе зобов`язання за Договором, шляхом надсилання поштового відправлення та лист повернувся відправнику на підставі закінчення терміну зберігання.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача 270 000,00 грн. заборгованості підлягає задоволенню.

Крім того, Позивачем у відповідності до п. 5.1 та п. 5.4. Договору нараховано 165 773,04 грн - пені за несвоєчасне виконання зобов`язання та 2 750,00 грн штрафу за необґрунтовану відмову від виконання своїх зобов`язань у розмірі 1 % від ціни товару вказану у п. 1.3. Договору.

У разі порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судом враховується, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 року у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 року у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 року у справі №922/1720/17, від 02.04.2019 року у справі №917/194/18).

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення пені та штрафу, суд встановив наступне.

Згідно п. 5.4. Договору купівлі-продажу № 17-07/2018 від 17.07.2018 року передбачено, що за односторонню необґрунтовану відмову від виконання своїх зобов`язань, що випливають з цього Договору, винна Сторона несе відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 1 (один) відсоток від ціни товару вказаної у п. 3.1. цього Договору. Отже, 2 750,00 грн штрафу підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо нарахування Позивачем пені в розмірі 165 773,04 грн згідно п. 5.1. Договору, то

суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема п. 5.1. Договору передбачено, що за порушення термінів передачі товару Продавець сплачує Покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості недопоставленого товару за кожен день затримки до моменту повного виконання зобов`язання щодо поставки.

При цьому, згідно поданого розрахунку пені (а.с. 8) Позивач починаючи з 18.07.2018 року по 16.06.2020 року нарахував Відповідачу пеню у розмірі 165 773,04 грн з чим суд не може погодитися виходячи з наступного.

Цивільним кодексом України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання; стаття 610 ЦК України), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).

Відповідно до частин першої та третьої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Господарський суд виходить з того, що неустойка нараховується в разі порушення боржником зобов`язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України) з першого дня прострочення та до тих пір, поки зобов`язання не буде виконане. Тобто пеня може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи договорі.

Водночас, згідно з частиною шостою статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому, у відповідності до п. 2.5. Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" пеня за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Отже, на підставі викладеного нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.

Згідно п. 2.1. Договору Продавець повинен повністю передати товар Покупцю протягом 30 днів з моменту укладення даного договору та оплати товару. Як вбачається з матеріалів справи договір укладений 17.07.2018 року а оплату здійснено 18.07.2018 року таким чином, момент виникнення простроченого зобов`язання настає з 16.08.2018 року.

Перевіривши правомірність нарахування позивачем пені (за допомогою програми "Ліга Закон") та виходячи із умов пунктів 2.1.,5.1 Договору, приписів статті 231, 232 ГК України, з урахуванням документально обґрунтованої сумі та періоду прострочення відповідачем виконання зобов`язання, господарський суд зазначає, що арифметично вірною сумою до стягнення пені є сума у розмірі 50 012,33 грн. (розрахунок суду залучено до матеріалів справи).

Відповідно до статей 73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (ст. 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.5 ст.236 ГПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами ст.86 ГПК України, Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, загальна сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору підтверджена матеріалами справи, не спростована відповідачем та підлягає до задоволення частково і становить 327 762,33 грн в т.ч. 275 000,00 грн - основного боргу, 50 012,33 грн - пені та 2750,00 грн - штрафу, в решті заявленої вимоги слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір, сплачений позивачем за подання позовної заяви, підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених вимог в сумі 4916,43 грн. (327 762,33 / 443 523,04 * 6652,84 = 4916,43).

Відповідно до ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

До позовної заяви позивачем долучено попередній розрахунок судових витрат на суму 4000,00 грн витрати на правову допомогу та судового збору.

В підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу при його зверненні до господарського суду про стягнення з відповідача заборгованості, адвокатом позивача долучено до позовної заяви договір № 12/20 про надання правової допомоги від 08.07.2020 року, укладеного між ФГ "НИВА" та АО "Альонової Мар`яни "АСТРЕЯ", ордер серія РН 952 № 012; акт №1 прийому наданих послуг з професійної правової допомоги відповідно до договору №12/20 від 08.07.2020 року; квитанцію до прибуткового касового ордеру №4 від 09.11.2020 року.

Відповідно до ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд зазначає, що відшкодування судових витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.126 ГПК України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Судові витрати на оплату послуг адвоката підлягають відшкодуванню лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату або адвокатському об`єднанню стороною, котрій такі послуги надавались, оплата послуг адвоката підтверджується відповідними фінансовими документами, і якщо такі послуги надавались адвокатом, а не будь-яким представником.

З огляду на наведене вище у сукупності суд, вважає, що підписаний Договір про надання адвокатських послуг (правничої допомоги) від 08.07.2020 року , сплачені кошти в сумі 4000,00грн на виконання саме даного правочину, згідно наявної у матеріалах справи квитанції, опису робіт та їх акту приймання - передачі, наявного ордеру на представлення інтересів, присутність адвоката в судових засіданнях під час розгляду справи №918/715/20 - є належними доказами фактично понесених позивачем витрат на правову допомогу в сумі 4000,00 грн.

Проте, у відповідності до п.3 ч. 4 ст. 129 ГПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як зазначено у даному рішенні позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Отже, сплачені зі сторони позивача 4000,00 грн. для Адвокатського бюро за надання професійної правничої допомоги підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в розмірі 2955,98 грн.

При цьому, суд враховує предмет позову та його ціну, значення справи для усіх її сторін, обсяг наданих Адвокатським об`єднанням послуг, участь адвоката у судових засіданнях та інші обставини, викладені у ч. 4 ст. 126 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 123, 124, 126, 129, 233, 237, 238, 240, 241, 252 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Р-МЕТАЛ СЕРВІС" (35312, Рівненська область, Рівненський район, смт. Клевань, вул. Центральна, буд 30 ідентифікаційний код 40428799) на користь Фермерського господарства "НИВА" (36620, Рівненська область, Дубенський район, с. Іваннє, вул. Шкільна, буд 25, ідентифікаційний код 31471037) 275 000,00 грн - основного боргу, 50 012,33 грн - пені, 2750,00 грн - штрафу, 4916,43 грн. - судового збору та 2955,98 грн - витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката.

3. В задоволені решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повний текст рішення складено та підписано 20 листопада 2020 року.

Суддя Церковна Н.Ф.