Рішення від 12.11.2020 по справі 926/1089/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2020 року Справа № 926/1089/20

Господарський суд Чернівецької області у складі головуючого судді Ніколаєва Михайла Ілліча

за участі секретаря судового засідання Масюка А.О.,

за участі представників:

прокурор - Балицька Р.С.

позивача - не з`явився,

відповідача - не з`явився.

третьої особи - не з`явився.

розглянувши матеріали справи

за позовом Кельменецької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Хотинської міської об`єднаної територіальної громади Хотинського району Чернівецької області в особі Хотинської міської ради, (60000, Чернівецька область, м. Хотин, вул. Незалежності, 52);

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Головне управління ДПС у Чернівецькій області (58013,м.Чернівці, вул. Героїв Майдану, 200-А);

до гр. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 );

про стягнення заборгованості, розірвання договору та повернення земельної ділянки.

I. Стислий виклад позовних вимог.

Кельменецька місцева прокуратура звернулась до гр. ОСОБА_1 з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за договором оренди землі від 15.01.2009 у розмірі 25 403,31 грн; розірвати договір оренди земельної ділянки від 15.01.2009, зареєстрований у Хотинському реєстраційному секторі Чернівецької регіональної ДП Центр ДЗК 15.01.2009 за номером 040982000002, укладений між Хотинською міською радою і ОСОБА_1 ; зобов`язати відповідача повернути земельну ділянку площею 0,15 га, кадастровий номер 7325010100:01:010:0125 в користування Хотинський міський об`єднаній територіальній громаді Хотинського району Чернівецької області в особі Хотинської міської ради Чернівецької області продовж місяця з моменту набрання рішенням законної сили.

В обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на порушення відповідачем умов договору оренди землі від 15.01.2009, що укладений між гр. ОСОБА_1 та Хотинською міською радою в частині несплати орендної плати за земельну ділянку, внаслідок чого виникла заборгованість за період з січня 2015 року по квітень 2020 року. У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за договором прокурор просить суд розірвати договір, стягнути з відповідача заборгованість, а земельну ділянку повернути в користування Хотинської міської ради.

II. Короткий зміст заперечень відповідача

Відповідач не скористався наданим законом правом на подання відзиву на позов.

ІIІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 26.05.2020 зобов`язано Управління ДМС у Чернівецькій області надати інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача.

10.06.2020 через канцелярію суду від Управління ДМС у Чернівецькій області надійшли відомості про зареєстроване місце проживання ( АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 ).

Ухвалою суду від 11.06.2020 відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 07.07.2020.

Ухвалою суду від 02.07.2020 призначено підготовче засідання на 16.07.2020 у зв`язку з відрядження головуючого судді Ніколаєва М.І.

Ухвалою суду від 16.07.2020 відкладено підготовче засідання на 12.08.2020 та залучено в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача Головне управління ДПС в Чернівецькій області (58013, м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, 200-А, код ЄДРПОУ-43143196).

Ухвалою суду від 12.08.2020 у зв`язку із неявкою сторін відкладено підготовче судове засідання на 02.09.2020.

17.08.2020 від позивача надійшла заява (вх.№2416) про підтримання позовних вимог у повному обсязі та розгляд справи без участі представника Хотинської міської ради.

02.09.2020 прокурор звернувся з клопотанням (вх.№1987) про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів з метою надання суду додаткового розрахунку суми заборгованості.

Ухвалою суду від 02.09.2020 за клопотанням прокурора продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче судове засідання на 24.09.2020.

Ухвалою суду від 11.09.2020 підготовче судове засідання призначено на 06.10.2020 у зв`язку з участю судді Ніколаєва М.І. у тренінгу з підготовки суддів.

21.09.2020 від третьої особи - Головного управління ДПС у Чернівецькій області надійшли пояснення (вх.№2694) по справі.

22.09.2020 від прокурора надійшло клопотання (вх.№2140) про зменшення позовних вимог до 13762,10 грн. (період нарахування січень 2015 року - серпень 2020 року) у зв`язку із додатково проведеним перерахунком розміру орендної плати.

Ухвалою суду від 06.10.2020 зменшено розмір позовних вимог, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.10.2020.

Ухвалою суду від 22.10.2020 відкладено розгляд справи по суті у зв`язку із заявою прокурора на 12.11.2020.

Відповідач у судове засідання 12.11.2020 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Конверти з ухвалами суду (у т.ч. ухвала суду від 22.10.2020), що скеровувались на адресу, зазначену в відомостях Управління ДМС у Чернівецькій області про зареєстроване місце проживання ( АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 ) повернулись на адресу суду за закінченням терміну зберігання.

Згідно з пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки за закінченням терміну зберігання вважається днем вручення відповідачу ухвал суду по даній справі в силу положень пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався своїми процесуальними правами, суд вважає, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 12.11.2020 проголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до ч.1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України.

ІV.Фактичні обставини справи, встановлені судом.

На підставі рішення Хотинської міської ради №210/13 від 15.04.2008 між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) 15.01.2009 укладено договір оренди земельної ділянки за адресою АДРЕСА_3 , площею 0,15 га, кадастровий номер 7325010100:01:010:0125.

Нормативно-грошова оцінка земельної ділянки становить 30071,55грн (пункт 4 договору оренди земельної ділянки).

Пунктом 5 договору передбачено, що земельна ділянка повинна використовуватися за цільовим призначенням із дотриманням вимог земельного та природоохоронного законодавства та рішень Хотинської міської ради.

Договір укладено на 49 років (п.6 договору).

Згідно п.7,9 договору річна орендна плата становить 902,15 грн. та вноситься щомісячно у грошовій формі рівними частинами в сумі 75,18 грн. У строк до 01 грудня поточного року орендна плата за рік повинна бути повністю сплачена.

Цільове призначення спірної земельної ділянки - будівництво та обслуговування багатоквартирного чотирьохповерхового житлового будинку (п.13 договору).

Відповідно до п. 32 дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання обов`язків, передбачених договором.

Після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку (п.18 договору).

Вказаний договір зареєстрований у Хотинському реєстраційному секторі Чернівецької регіональної філії ДП Центр ДЗК 15.01.2007 за №040982000002.

15.01.2009 земельна ділянка на підставі акта приймання-передачі передана в оренду відповідачу.

31.07.2014 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення підприємницької діяльності відповідача як фізичної особи-підприємця.

На виконання рішення Хотинської міської ради від 06.11.2015 №3/1/15 між Хотинською міською радою та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду 23.03.2018 до договору оренди земельної ділянки від 15.01.2009 про внесення змін до договору та викладено в новій редакції п.4 п.7. п.8, а саме:

- нормативно-грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення додаткової угоди становить 444 991,48 грн (п.4 договору);

- орендна плата вноситься орендарем виключно у грошовій формі у розмірі 1 відсотка від нормативно грошової оцінки і становить 4449,91 грн (п.7 договору);

- обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки комунальної власності здійснюються з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, та затвердженими Кабінетом міністрів України формами, що заповнюються під час укладення або зміни умов договору оренди чи продовження його дії (п.8 договору).

Вищевказана додаткова угода підписана сторонами, докази визнання її нечинною в матеріалах справи відсутні.

Як вбачається із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно станом на 20.05.2020 за ОСОБА_1 не зареєстровано право користування (оренди) спірної земельної ділянки, а також відсутні відомості щодо наявності права власності на нерухоме майно.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач орендну плату за землю у повному обсязі та у встановлені договором строки починаючи з 2015 року не сплачував, у зв`язку із чим виникла заборгованість з орендної плати за період з січня 2015 року по серпень 2020 року в сумі 13762,10 грн, що підтверджується додатковим розрахунком позивача від 07.09.2020 №02.20-978.

Доказів сплати даної суми боргу з орендної плати відповідачем не надано.

У зв`язку із встановленням факту заборгованості відповідача по сплаті орендної плати за землю прокурор звернувся з листом від 06.04.2020 до позивача, в якому вказав на необхідність в строк до 15.04.2020 надати інформацію щодо вжиття заходів Хотинською міською радою заходів представницького характеру, спрямованих на стягнення заборгованості з орендної плати.

Листом від 07.04.2020 №360-15-02 Хотинська міська рада повідомила прокурора, що згідно до пунктів 34,43 частини 1 статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування вирішення питань земельних відносин здійснюється виключно на пленарних засіданнях міської ради та повідомила, що проект рішення про розірвання договору оренди земельної ділянки зі ОСОБА_1 включено до порядку денного чергової сесії Хотинської міської ради.

Як вбачається із протоколів пленарного засідання 58-ї сесії Хотинської міської ради VII скликання від 10.04.2020 та від 27.04.2020 внесення до порядку денного проекту не внесено проект рішення про розірвання договору оренди земельної ділянки зі ОСОБА_1 .

В подальшому прокурор листом від 19.05.2020 №103-2055 відповідно до ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" повідомив позивача про здійснення представництва інтересів держави шляхом звернення до суду з цим позовом.

V.Джерела права та позиція суду щодо суті позовних вимог

Відповідно до ст. ст. 526, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з положеннями частин 1 та 2 статті 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Частиною 1 статті 2 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Пунктом 3 частини першої статті 15 Закону України Про оренду землі передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до частин 1-3 статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Перевіривши розрахунок суми боргу суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 13 762, 78 грн за період з січня 2015 по серпень 2020 включно підлягають до задоволення.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Частиною першою статті 32 Закону України Про оренду землі передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Стаття 141 Земельного кодексу України передбачає таку підставу припинення права користування земельною ділянкою, як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Таким чином, положеннями ч. 1 ст. 32 Закону України Про оренду землі , ст. 141 ЗК України та ч.1 ст. 782 ЦК України передбачена систематична (два і більше випадки) несплата орендної плати, передбаченої договором, як підстава для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але повторне порушення вже може свідчити про систематичність.

Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

При вирішенні питання щодо розірвання договору з підстави, передбаченої договором, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України, згідно з якою договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Таким чином, однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої ним шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (постанова Верховного Суду України від 11.10.2017 № 6-1449цс17).

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Виходячи з системного аналізу наведених положень законодавства та враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного не внесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення для оцінки порушення як істотного і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 ЦК України.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верхового Суду від 27.11.2018 у справі №912/1385/17, а також і у вищевказаній постанові Верховного Суду України від 11.10.2017 у справі 6-1449цс17.

Враховуючи істотне порушення відповідачем умов договору, позовні вимоги про розірвання договору оренди земельної ділянки від 15.01.2009 та зобов`язання повернути земельну ділянку в користування Хотинський міський об`єднаній територіальній громаді Хотинського району Чернівецької області в особі Хотинської міської ради Чернівецької області продовж місяця з моменту набрання рішенням законної сили ради підлягають до задоволення.

VI. Висновок суду щодо наявності підстав для представництва інтересів держави прокурором.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у ст. 23 Закону України "Про прокуратуру". Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень.

У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої).

Обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень статей 53, 174 ГПК України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави.

При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді згідно із частиною четвертою статті 53 ГПК України має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу, про залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків і повернення в разі, якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк ці недоліки не усунуті. Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

При цьому саме лише посилання у позовній заяві прокурора на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження із захисту державних інтересів, без доведення цього відповідними доказами, не є достатнім для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абз.2 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.08.2019 у справі № 910/6144/18, від 06.08.2019 у справі № 912/2529/18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 наведено такі правові висновки:

"Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджувань порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим".

Однак суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України Про прокуратуру передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

На виконання ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру до звернення до суду прокурором 11.03.2020 повідомлено Хотинську міську раду про пред`явлення даного позову.

Аналізуючи вищенаведені обставини суд виходить з того, що Хотинська міська рада з 2015 року не вживала належних заходів з метою захисту інтересів держави та територіальної громади м. Хотин у спірних правовідносинах, що призвело до ненадходження до місцевого бюджету орендної плати.

Таким чином, з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 прокурором при зверненні з позовною заявою у справі № 902/479/20 доведено бездіяльність контролюючого органу та дотримано порядок звернення з позовною заявою, передбачений статтею 23 Закону України "Про прокуратуру".

VІІ. Висновок суду щодо юрисдикції спору

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17 наведено такі правові висновки.

Фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до відповідного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою (частина восьма статті 4 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ).

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 231 ГПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, господарський суд закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

У разі припинення підприємницької діяльності фізичною особою її права й обов`язки за укладеними під час здійснення підприємницької діяльності договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою.

Фізична особа, яка мала статус суб`єкта підприємницької діяльності, але на дату подання позову втратила його, до 15 грудня 2017 року не могла бути стороною у господарському процесі, якщо для цього не було визначених ГПК України підстав. З часу державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи спори за її участю, зокрема пов`язані з підприємницькою діяльністю, що здійснювалася нею раніше, слід було розглядати за правилами цивільного судочинства, за винятком випадків, коли провадження у відповідних справах було відкрите у господарському суді до настання таких обставин. У разі припинення провадження у господарській справі на підставі пункту 6 частини першої статті 80 ГПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, спори за участю фізичної особи, яка припинила підприємницьку діяльність, мали розглядатися за правилами цивільного судочинства.

З 15 грудня 2017 року господарський суд згідно з пунктом 6 частини першої статті 231 ГПК України у редакції Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 3 жовтня 2017 року не може закрити провадження у справі, якщо до подання позову припинено діяльність фізичної особи-підприємця, яка є однією зі сторін у справі.

Відтак, з 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України у вказаній редакції спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.

У випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов`язання (господарські зобов`язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за її зобов`язаннями, пов`язаними із підприємницькою діяльністю, усім своїм майном (див. пункт 4.22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 910/8729/18).

Оскільки спірні правовідносини виникли щодо виконання фізичною особою-підприємцем умов господарського договору, зобов`язання за яким у відповідачки з втратою статусу фізичної особи-підприємця не припинилися, суд дійшов про належність спору до юрисдикції господарського суду.

Такий правовий висновок міститься в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2019 у справі № 640/16902/18.

VІІ. Розподіл судових витрат.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача, з вини якого спір доведено до вирішення судом.

Відповідно до ч. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справ

Інших судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, сторонами понесено не було.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 73, 74, 86, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов заступника Кельменецької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Хотинської міської об`єднаної територіальної громади Хотинського району Чернівецької області в особі Хотинської міської ради Чернівецької області - задовольнити.

2. Розірвати договір оренди земельної ділянки від 15.01.2009, зареєстрований у Хотинському реєстраційному секторі Чернівецької регіональної філії ДП Центр ДЗК 15.01.2009 за номером 040982000002, укладений між Хотинської міською радою і приватним підприємцем Струком Віталієм Володимировичем.

3. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) заборгованість з орендної плати за землю в сумі 13762,10 грн.

4 . Зобов`язати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) повернути земельну ділянку за адресою АДРЕСА_3 , площею 0,15 га (кадастровий номер 7325010100:01:010:0125) в користування Хотинській міській об`єднаній територіальній громаді Хотинського району Чернівецької області в особі Хотинської міської ради Чернівецької області впродовж місяця з моменту набрання рішенням суду законної сили.

5. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь Прокуратури Чернівецької області (код 02910120, банк ДКСУ м. Київ, код банку 820172 р/р UA3782017203431100010000044946, класифікація видатків - 2800) судовий збір в сумі 6306 грн.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Повний текст складено та підписано 20 листопада 2020 року.

Суддя М.І. Ніколаєв