Постанова

від 18.11.2020 по справі 915/2361/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2020 року м. ОдесаСправа № 915/2361/19 Південно -західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Таран С.В.,

Суддів: Будішевської Л.О., Поліщук Л.В.,

при секретарі судового засідання Земляк А.В.,

за участю представників:

від Приватного підприємства "Техстрой-99" - Гутиря М.М.,

від Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАНСТРОЙ" - участі не брали,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАНСТРОЙ"

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 07.07.2020, прийняте суддею Ржепецьким В.О., м. Миколаїв, повний текст складено 10.07.2020,

у справі №915/2361/19

за позовом: Приватного підприємства "Техстрой-99"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАНСТРОЙ"

про стягнення 794 180,42 грн

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2019 р. Приватне підприємство "Техстрой-99" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАНСТРОЙ", в якому з урахуванням заяв про зменшення позовних вимог просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором підряду №10/10 від 10.10.2018 в сумі 794180,42 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором підряду №10/10 від 10.10.2018.

За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 09.12.2019 відкрито провадження у справі №915/2361/19.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 07.07.2020 у справі №915/2361/19 (суддя Ржепецький В.О.) позов задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАНСТРОЙ" на користь Приватного підприємства "Техстрой-99" заборгованість за договором підряду №10/10 від 10.10.2018 в сумі 794180,42 грн та судовий збір у сумі 11912,71 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд послався на доведеність факту неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором підряду №10/10 від 10.10.2018, а відтак на правомірність заявлення вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАНСТРОЙ" заборгованості за виконані позивачем на підставі вказаного договору роботи.

Не погодившись з ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАНСТРОЙ" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Миколаївської області від 07.07.2020 у справі №915/2361/19 скасувати та закрити провадження у справі.

Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник посилається на безпідставність позовних вимог та фіктивність наданих позивачем доказів, а також на невжиття останнім всіх необхідних досудових заходів врегулювання спору, у зв`язку з чим звернення Приватного підприємства "Техстрой-99" до суду з даним позовом є передчасним. Крім того, апелянт не погоджується з сумою заявленої до стягнення заборгованості та наголошує на можливості вирішення спірних питань шляхом переговорів. Скаржник також звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що копії наданих позивачем до місцевого господарського суду доказів є неналежним чином засвідченими, а тому не повинні прийматися до уваги під час розгляду даної справи.

У відзиві на апеляційну скаргу №01 від 01.09.2020 (вх.№2297/20/Д2 від 07.09.2020) Приватне підприємство "Техстрой-99" зазначає про її безпідставність та необґрунтованість, просить залишити скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін. Зокрема, позивач наголошує на тому, що зміст апеляційної скарги у повному обсязі дублює відзив відповідача на позовну заяву без зазначення в чому саме полягає незаконність та/або необґрунтованість оскаржуваного рішення. Водночас Приватне підприємство "Техстрой-99" зауважує на тому, що законом не встановлено обов`язковості досудового врегулювання спору за правовідносинами, які склалися між сторонами у даній справі. Крім того, за твердженням позивача, відповідач прийняв всі роботи, виконані Приватним підприємством "Техстрой-99" за договором підряду №10/10 від 10.10.2018, без зауважень та погодився з сумою виконаних робіт, що підтверджується наявними у матеріалах справи належними та допустимими доказами.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Будішевської Л.О., Поліщук Л.В. від 25.08.2020 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження та в подальшому ухвалою суду від 10.09.2020 справу №915/2361/19 призначено до розгляду на 21.10.2020 о 10:00.

З метою повного та всебічного розгляду апеляційної скарги з забезпеченням принципу змагальності та надання учасникам справи необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи, а також правильного застосування законодавства Південно-західним апеляційним господарським судом у судовому засіданні 21.10.2020 шляхом постановлення протокольної ухвали було оголошено перерву до 12:30 год 18.11.2020 та вирішено розглянути апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАНСТРОЙ" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 07.07.2020 у справі №915/2361/19 поза межами строку, встановленого частиною першою статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк, достатній з урахуванням обставин справи для здійснення її своєчасного апеляційного перегляду відповідно до завдань господарського судочинства згідно зі статтею 2 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 18.11.2020 представник Приватного підприємства "Техстрой-99" висловив заперечення проти задоволення апеляційної скарги, представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАНСТРОЙ" участі не брав, хоча був належним чином сповіщений про дату, час та місце його проведення, що підтверджується матеріалами справи (т.ІІ а.с.68).

За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Миколаївської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 10.10.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПАНСТРОЙ" ("Замовник") та Приватним підприємством "Техстрой-99" ("Підрядник") укладено договір підряду №10/10 (далі - договір №10/10 від 10.10.2018), відповідно до пункту 1.1 якого на умовах, викладених в цьому договорі, Підрядник зобов`язується на свій ризик та своїми силами і засобами за завданням Замовника виконати будівельні роботи відповідно до затвердженої сторонами кошторисної документації, а Замовник прийняти належним чином виконані роботи і оплатити їх.

Згідно з пунктом 1.2 договору №10/10 від 10.10.2018 об`єктом, на якому будуть проводитися роботи відповідно до даного договору, є "Лінейний об`єкт інженерно-транспортної інфраструктури - галерея ПрАТ "МКХП" по вул. 1-а Слобідська, 122 з транспортування вантажів сільськогосподарської продукції для забезпечення навантаження суден на причалах морського порту МФ ДП "АМПУ" по вул. Заводська, 23 в м. Миколаїв. Пересипна станція №3".

При виконанні робіт використовуються матеріали Підрядника (та/або Замовника). Перелік матеріалів і їх вартість, а також склад і об`єми робіт, що доручаються для виконання Підрядникові, визначені у договірній ціні та локальному кошторисі (додаток №1), що є невід`ємною частиною цього договору (пункт 1.3 договору №10/10 від 10.10.2018).

В силу пункту 2.1 договору №10/10 від 10.10.2018 строк виконання робіт - 60 календарних днів з дати початку виконання робіт Підрядником.

Пунктом 3.1 договору №10/10 від 10.10.2018 передбачено, що загальна вартість робіт за цим договором (ціна договору) складає 1293895,13 грн (з урахуванням ПДВ) і визначається на підставі всіх узгоджених сторонами додатків до договору. Договірна ціна є твердою. Зміни (уточнення) вартості робіт згідно з додатками до договору здійснюються за згодою сторін на підставі письмової обґрунтованої пропозиції Підрядника та оформлюються шляхом підписання сторонами додаткової угоди, яка є невід`ємною частиною договору.

За умовами пункту 3.2 договору №10/10 від 10.10.2018 оплата здійснюється на підставі виставлених Підрядником рахунків за попередньою домовленістю сторін в наступному порядку: Замовник здійснює Підряднику оплату вартості виконаних робіт з урахуванням раніше виконаних платежів на підставі актів приймання-передавання виконаних робіт (по формі КБ-2в) та довідок про вартість виконаних робіт (по формі КБ-3) протягом п`яти банківських днів з дати приймання виконаних робіт Замовником. У разі виявлення недоліків Замовник зобов`язаний негайно повідомити про це Підряднику. Якщо Замовник протягом п`яти днів не повернув Підряднику підписаний акт та не повідомив йому про виявлені недоліки в роботі, то датою приймання виконаних робіт вважається дата підписання акта Підрядником, при цьому акт приймання-передавання робіт підписується тільки Підрядником з відміткою про відмову Замовника від підписання акту згідно з діючим законодавством України.

У пунктах 4.15, 4.16, 6.3 договору №10/10 від 10.10.2018 сторони узгодили, що Підрядник має право на оплату належним чином виконаних робіт, а Замовник зобов`язаний в строки і в порядку, передбачені в цьому договорі, прийняти належним чином виконані роботи і оплатити їх. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час його дії.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками сторін та діє до 28.02.2018, але у будь-якому випадку - до повного виконання робіт та гарантованих зобов`язань Підрядником (пункт 10.6 договору №10/10 від 10.10.2018).

На виконання вищенаведеного договору позивачем були виконані, а відповідачем - прийняті роботи загальною вартістю 1233180,42 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями підписаних без зауважень та скріплених печатками сторін довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2018 року (форма КБ-3) та актом приймання виконання будівельних робіт за грудень 2018 року (форма КБ-2в).

В адресованому Товариству з обмеженою відповідальністю "ПАНСТРОЙ" листі №02/05 від 02.05.2019, до якого додано рахунок на оплату №5 від 10.01.2019, позивач просив погасити заборгованість за договором №10/10 від 10.10.2018 у розмірі 1233180,42 грн у строк до 20.05.2019.

Вказаний лист Приватне підприємство "Техстрой-99" направило відповідачу 02.05.2019 каналами електронного зв`язку, а саме: на адресу електронної пошти " ІНФОРМАЦІЯ_1 ".

20.05.2020 у відповідь на вищезазначене звернення з електронної пошти "ІНФОРМАЦІЯ_1" позивачу надійшов лист Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАНСТРОЙ" №20/05-2 від 20.05.2019, в якому останнє підтверджує наявність у нього заборгованості за договором №10/10 від 10.10.2018 у сумі 1233180,42 грн та гарантує її погашення в строк до 30.06.2019.

Листом №21/05 від 21.05.2019 Приватне підприємство "Техстрой-99" повідомило відповідача про те, що за результатами розгляду відповіді Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАНСТРОЙ" №20/05-2 від 20.05.2019 позивач надає відповідачу для підписання графік погашення заборгованості, який додається до даного листа.

Зазначений лист №21/05 від 21.05.2019 позивач надіслав Товариству з обмеженою відповідальністю "ПАНСТРОЙ" електронною поштою на адресу, з якої відповідачем велось листування - " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", а також на адресу, яка зазначена в реквізитах відповідача безпосередньо у договорі №10/10 від 10.10.2018 - "panstroy-company@ukr.net".

В подальшому позивач звернувся до відповідача з листом №3010/01 від 30.10.2019, в якому просив погасити заборгованість за договором №10/10 від 10.10.2018 у розмірі 1233180,42 грн, а також у п`ятиденний строк з дня отримання даного листа підписати два наданих Приватним підприємством "Техстрой-99" примірника акту звірки заборгованості за вказаним договором, один з яких повернути позивачу. До цього листа було додано рахунок №319 від 30.10.2019 на оплату 1233180,42 грн та два підписаних та скріплених печаткою Приватного підприємства "Техстрой-99" примірника акту звірки заборгованості за договором №10/10 від 10.10.2018.

Вищезазначений лист з додатками був надісланий Товариству з обмеженою відповідальністю "ПАНСТРОЙ" 30.10.2019 засобами поштового зв`язку за адресою, яка значиться в Єдиному державному реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань, а саме: 65082, м. Одеса, вул. Сабанєєв міст, буд. 5/7, кв. 4, що підтверджується копією опису вкладення у цінний лист б/н від 30.10.2019, та був отриманий останнім 04.11.2019, про що свідчить копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №5405508286650.

В адресованому відповідачу листі №0906 від 09.06.2020 позивач повідомив про зміну своїх банківських реквізитів, з урахуванням яких останній виставив Товариству з обмеженою відповідальністю "ПАНСТРОЙ" рахунок №98 від 09.06.2020.

09.06.2020 даний лист позивача з доданим до нього рахунком був направлений відповідачу за належною адресою (65082, м. Одеса, вул. Сабанєєв міст, буд. 5/7, кв. 4) засобами поштового зв`язку, на підтвердження чого Приватним підприємством "Техстрой-99" надано опис вкладення у цінний лист б/н від 09.06.2020.

На виконання договору №10/10 від 10.10.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАНСТРОЙ" сплатило позивачу грошові кошти у загальній сумі 439000 грн, а саме: 95000 грн перераховано 20.12.2019, що підтверджується наявною у матеріалах справи банківською випискою по рахунку Приватного підприємства "Техстрой-99"; 98000 грн сплачено платіжним дорученням №605 від 10.06.2020; 196000 грн сплачено платіжним дорученням №636 від 19.06.2020; 50000 грн сплачено платіжним дорученням №690 від 01.07.2020.

Предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача 794180,42 грн заборгованості за договором №10/10 від 10.10.2018.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з доведеності позивачем факту неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором №10/10 від 10.10.2018, а відтак із правомірності заявлених позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАНСТРОЙ" заборгованості за виконані Приватним підприємством "Техстрой-99" на підставі вказаного договору роботи.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Отже, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочин.

Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

В силу статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до частини сьомої статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

Колегія суддів вбачає, що за своєю юридичною природою договір №10/10 від 10.10.2018 є договором будівельного підряду.

Згідно з частинами першою, другою статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Статтею 887 Цивільного кодексу України визначено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин другої, третьої, п`ятої статті 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї зі сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

Частиною другою статті 189 Господарського кодексу України передбачено, що ціна є істотною умовою господарського договору.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом (частини перша, друга статті 632 Цивільного кодексу України).

В силу частини першої статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Відповідно до статті 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Отже, колегія суддів враховує, що в силу вищенаведених приписів законодавства сторони на договірних засадах самостійно узгоджують ціну договору.

Пунктом 3.1 договору №10/10 від 10.10.2018 передбачено, що загальна вартість робіт за цим договором (ціна договору) складає 1293895,13 грн (з урахуванням ПДВ) і визначається на підставі всіх узгоджених сторонами додатків до договору.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції зазначає, що підписання без зауважень та скріплення печатками сторін довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2018 року (форма КБ-3) і акту приймання виконання будівельних робіт за грудень 2018 року (форма КБ-2в) свідчить про внесення змін до вищезазначеного договору в частині зменшення його ціни у спрощений спосіб, що узгоджується з правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною останнім в оглядовому листі №01-06/374/2013 від 18.02.2013 "Про практику вирішення спорів, пов`язаних із виконанням договорів підряду (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)".

При цьому, як обґрунтовано зазначено місцевим господарським судом, укладений між сторонами договір №10/10 від 10.10.2018 є належною підставою виникнення у останніх за цим договором господарського зобов`язання відповідно до статей 173, 174 Господарського кодексу України (статті 11, 202, 509 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Частиною четвертою статті 879 Цивільного кодексу України визначено, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Факт прийняття відповідачем робіт, належним чином виконаних позивачем за договором №10/10 від 10.10.2018, підтверджується підписаними без зауважень та скріпленими печатками сторін довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2018 року (форма КБ-3) і актом приймання виконання будівельних робіт за грудень 2018 року (форма КБ-2в), що свідчить про виникнення у Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАНСТРОЙ" відповідно до приписів законодавства України та узгоджених сторонами умов вищенаведеного договору обов`язку з оплати даних робіт.

Таким чином, враховуючи викладені вище норми права та узгоджені сторонами умови договору №10/10 від 10.10.2018 з урахуванням довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2018 року (форма КБ-3) і акту приймання виконання будівельних робіт за грудень 2018 року (форма КБ-2в), беручи до уваги відсутність у матеріалах справи доказів проведення повної оплати вартості виконаних позивачем на підставі вказаного договору робіт, Південно-західний апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАНСТРОЙ" на користь Приватного підприємства "Техстрой-99" 794180,42 грн заборгованості за договором №10/10 від 10.10.2018.

Доводи скаржника стосовно його незгоди з заявленою до стягнення сумою заборгованості колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки апелянтом взагалі не конкретизовано в чому саме вказана сума грошових коштів розрахована неправильно, при цьому, беручи до уваги те, що вартість виконаних за договором №10/10 від 10.10.2018 робіт складає 1233180,42 грн, а у матеріалах справи наявні докази оплати відповідачем цих робіт лише на суму 439000 грн, решта заборгованості становить саме 794180,42 грн (1233180,42 грн - 439000 грн = 794180,42 грн).

Твердження апелянта про неотримання ним вимог позивача про сплату вартості робіт, виконаних за договором №10/10 від 10.10.2018, та відповідних рахунків не мають правового значення для даної справи, адже, по-перше, узгоджені сторонами умови зазначеного договору пов`язують момент виникнення у відповідача обов`язку з оплати робіт з фактом їх прийняття, а не з отриманням будь-яких листів-вимог чи рахунків; по-друге, за своєю правовою природою рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати грошові кошти в якості оплати, при цьому ненадання такого рахунку не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, а відтак наявність або відсутність рахунку не звільняє боржника від обов`язку з оплати вартості наданих йому послуг (прийнятих ним робіт), тобто виставлення позивачем рахунку не є подією, з якою пов`язано початок перебігу строку виникнення зобов`язання, оскільки подія є об`єктивним явищем, що не залежить від волі учасників правовідносин, у той час як виставлення рахунку є саме дією, яка є вираженням суб`єктивної волі учасників правовідносин.

Зазначений висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 15.05.2019 у справі №910/13527/17.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

За умовами статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на викладене, апеляційним господарським судом критично оцінюються посилання скаржника на фіктивність наданих позивачем до суду першої інстанції доказів, адже вказані твердження апелянта фактично ґрунтуються виключно на його власних припущеннях, не підтверджених жодними належними та допустимим доказами.

Крім того, аргументи Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАНСТРОЙ" про неналежне посвідчення позивачем копій поданих до місцевого господарського суду письмових доказів спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що копії вищезазначених документів засвідчені Приватним підприємством "Техстрой-99"відповідно до вимог пунктів 5.26, 5.27 Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації, Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації "Вимоги до оформлювання документів" (ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Держспоживстандарту України №55 від 07.04.2003.

Стосовно доводів скаржника про передчасність звернення Приватного підприємства "Техстрой-99" до суду з даним позовом у зв`язку з невжиттям останнім досудових заходів врегулювання спору колегія суддів зазначає наступне.

Досудове врегулювання господарських спорів - це дії, спрямовані на вирішення спорів між учасниками господарських відносин із приводу порушених майнових прав і законних інтересів, що застосовується до судової процедури.

Саме така права позиція Верховного Суду викладена в постанові від 13.12.2019 у справі №908/2405/18.

Вказаний добровільний порядок врегулювання спору реалізується у формі претензійного провадження, в яке суд не втручається, оскільки останнє не є стадією господарського процесу. Сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом. Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензії чи позову.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України №15-рп/2002 від 09.07.2002 можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб`єктом правовідносин інших засобів правового захисту, у тому числі досудового врегулювання спору, при цьому обов`язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Отже, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

За таких обставин, з огляду на те, що стосовно правовідносин, які склалися між сторонами у даній справі та є спірними, чинним законодавством України не встановлений обов`язковий порядок досудового врегулювання спору, апеляційний господарський суд зазначає, що позивач має право на звернення до суду з позовом незалежно від вжиття або невжиття ним заходів досудового врегулювання спору, чим спростовуються твердження апелянта про передчасність судового розгляду цієї справи.

Посилання скаржника на можливість вирішення спірних питань шляхом переговорів не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, оскільки в силу приписів частини другої статті 192 Господарського процесуального кодексу України сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу, в тому числі і у процесі виконання рішення суду.

За умовами статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об`єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із чим дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАНСТРОЙ" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Миколаївської області від 07.07.2020 у справі №915/2361/19 - без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАНСТРОЙ".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 23.11.2020.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя Л.О. Будішевська

Суддя Л.В. Поліщук