Постанова

від 20.10.2020 по справі 902/197/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2020 року Справа № 902/197/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Тимошенко О.М., суддя Юрчук М.І. , суддя Крейбух О.Г.

секретар судового засідання Котюбіна А.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Корзаченко В.М. (ордер від 21.02.2020 № АІ 1025283)

від відповідача: Батурський Д.О. (ордер від 01.10.20 № ЖТ 069427)

від третіх осіб: не з`явились,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Автомагістраль" на рішення Господарського суду Вінницької області, ухваленого 17.06.2020 суддею Міліціановим Р. В. (повний текст складено 30.06.2020) у справі № 902/197/20

за позовом Приватного підприємства "Автомагістраль"

до Служби автомобільних доріг у Вінницькій області

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

- Управління Державної казначейської служби у м. Вінниця Вінницької області, вул. Замостянська, 7, м. Вінниця, 21036,

- Управління державної казначейської служби у Вінницькій області, вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21028,

- Акціонерне товариство "Полтава-Банк", вул. Пилипа Орлика, буд. 40А, м. Полтава, 36000,

- Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області, вул. Хмельницьке шосе 7, 18, м. Київ, 04053

про відшкодування майнової шкоди та збитків у сумі 1 139 921,57 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - приватне підприємство "Автомагістраль" звернувся з позовом до Служби автомобільних доріг у Вінницькій області про відшкодування майнової шкоди та збитків у сумі 1 139 921,57 грн з яких, 849 000,00 грн майнової шкоди, 226 502,24 грн збитків (упущеної вигоди), 27 912, 33 грн 3% річних від суми незаконно списаної банківської гарантії за період з 16.01.2019 року по 19.02.2020 року, 36 507,00 грн інфляційних втрат від суми незаконно списаної банківської гарантії за період з 01.02.2019 року по 31.01.2020 року.

В обгрунтування вимог вказує, що рішенням Господарського суду Вінницької області від 05.04.2019 року по справі №902/48/19 визнано протиправними дії Служби автомобільних доріг у Вінницькій області щодо одностороннього розірвання договору № 40/18-П від 17 квітня 2018 року на надання послуг: поточний середній ремонт автомобільної дороги М-21 Виступовичі - Житомир - Могилів-Подільський (через Вінницю) на ділянці км 242+792 - км 247+074 в межах Вінницької області та визнано дійсним договір №40/18-П від 17 квітня 2018 року, а також чинними правові відносини, установлені на підставі цього договору. За твердженнями позивача рішення суду так і не виконано та вказані протиправні дії Служби автомобільних доріг у Вінницькій області несуть реальні майнові збитки та упущену вигоду для Приватного підприємства "Автомагістраль".

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 17.06.2020 у справі № 902/197/20 позов задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Автомагістраль" (вул. Київська, с. Синяк, Вишгородський район, Київська область, 07351, код - 31481658) 849000,00 грн - помилково сплачені кошти, які зараховано 16.01.2019 року на рахунок 31113140002002, відкритий на балансі Державної казначейської служби України (МФО банку 899998) на ім`я УДКСУ у м. Вінниці за кодом класифікації доходів бюджету 24062000 Кошти, отримані від учасника - переможця процедури закупівлі під час укладання договору про закупівлю як забезпечення виконання цього договору, які не підлягають поверненню учаснику - переможцю , сплачені АТ Полтава-банк (Код ЄДРПОУ 09807595) згідно з меморіальним ордером від 15.01.2019 року №4330, призначення платежу: Сплата коштів за вимогою №2558 від 19.12.2018 року бенефіціара Служби автомобільних доріг у Вінницькій області по гарантії №1429 від 12.04.2018 року ПП Автомагістраль . Стягнуто з Служби автомобільних доріг у Вінницькій області (вул. Єрмака, 2-А, м. Вінниця, 21036, код - 25845655) на користь Приватного підприємства "Автомагістраль" (вул. Київська, с. Синяк, Вишгородський район, Київська область, 07351, код - 31481658) 3340,33 грн - 3% річних, нарахованих за період з 03.01.2020 по 19.02.2020 рр. за порушення строків повернення сплачених коштів в сумі 849000,00 грн; 1698,00 грн - інфляційних втрат, нарахованих за порушення строків повернення сплачених коштів в сумі 849000,00 грн; 12810,44 грн - судових витрат зі сплати судового збору; 14173,37 грн - витрат на професійну правничу допомогу. Відмовлено у задоволенні позову в частині стягнення 226000,00 грн - збитків (упущеної вигоди); 24572,00 грн - 3% річних, нарахованих за період з 16.01.2019 по 02.01.2020 рр.; 34809,00 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з січня по грудень 2019 року.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Приватне підприємство Автомагістраль звернулось з апеляційною скаргою від 24.07.2020 року, в якій просить останнє скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Приватного підприємства Автомагістраль до Служби автомобільних доріг у Вінницькій області про відшкодування майнової шкоди та збитків у сумі 1 139 921,57 гривень задовольнити у повному обсязі.

Аргументуючи доводи апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку в частині стягнення коштів в сумі 849000,00 грн. на користь ПП "Автомагістраль", однак з незрозумілих підстав вирішив їх стягнути з Державного бюджету України замість винуватця заподіяної шкоди (збитків). Звертає увагу, що в меморіальному ордері № 4330 від 15.01.2019 чітко вказано, що отримувачем є Служба автомобільних доріг у Вінницькій області, а кошти перераховані на рахунок Служби, що відкритий в казначействі. Щодо часткового задоволення процентів річних та інфляційних втрат вказує, що судом не враховано правові позиції Верховного Суду, згідно яких неправомірне користування коштами позивача розпочалось з моменту їх списання без належних на те правових підстав, а не з 03.01.2020 як визначив суд. В частині відмови в задоволенні вимог про стягнення збитків (упущеної вимоги) суд першої інстанції дійшов хибного висновку, що сторони не позбавлені можливості виконувати умови договору № 40/18-П від 17.04.2018, оскільки останній не припинив свою дію. Однак рішенням у справі № 902/48/19 було встановлено той факт, що саме відповідач має ініціювати виконання робіт за договором. Без ініціативи відповідача позивач позбавлений можливості виконання умов договору. Оскільки відповідач не має наміру продовжувати виконання договору, суд дійшов помилкового висновку про те, що погоджена у договірній ціні сума доходу позивача не є тією сумою прибутку, яка неодмінно мала бути отримана підприємством. Відтак судом було безпідставно відмовлено в частині стягнення збитків (упущеної вигоди).

В судовому засіданні представник апелянта підтримав викладені в апеляційній скарзі доводи та просить її задоволити.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вважає рішення суду першої інстанції законним і обгрунтованим. Зазначає, що кошти в сумі 849000,00 грн. були перераховані на підставі вимоги Служби автомобільних доріг до Державного бюджету України. Тобто відповідач не набув прав безпосереднього розпорядження цими коштами. За таких обставин суд дійшов підставного висновку, що останні мають бути повернуті з бюджету як помилково сплачені. При цьому судом цілком законно відмовлено в задоволенні вимог про стягнення упущеної вигоди з підстав відсутності всього складу елементів цивільно-правової відповідальності та частково задоволено вимоги про стягнення процентів річних і інфляційних втрат.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав викладені у відзиві заперечення.

Інші учасники справи пиьмових відзивів на апеляційну скаргу не подали, явку представників в судове засідання не забезпечили.

Всі учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду.

За умовами ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на неї, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

17 квітня 2018 року між Службою автомобільних доріг у Вінницькій області (Замовник) та Приватним підприємством "Автомагістраль" (Виконавець) укладено договір № 40/18-П "Поточний середній ремонт автомобільної дороги М-21 Виступовичі - Житомир - Могилів-Подільський через Вінницю на ділянці км 242+792- км 247+074 в межах Вінницької області", відповідно до умов п.1.1 якого Приватне підприємство "Автомагістраль" (Виконавець) зобов`язалось своїми силами та засобами на власний ризик надати Службі автомобільних доріг у Вінницькій області (Замовник) послуги в поточного середнього ремонту автодоріг загального користування у Вінницькій області згідно технічного завдання, викладеного у тендерній документації торгів за рахунок коштів державного бюджету (інших бюджетів) та в обумовлений цим договором термін. Замовник зобов`язується прийняти надані згідно із цим договором та чинним законодавством України належним чином послуги та сплатити їх вартість по мірі надходження коштів передбачених на ці цілі на його рахунок (а.с.9-20).

Умовами даного Договору також визначено: вимоги щодо якості, ціну, порядок здійснення оплати та надання послуг, права та обов`язки сторін, відповідальність сторін, строк його дії, а також й інші умови.

У відповідності до п. 5.1 Договору дату початку виконання робіт замовник визначає шляхом направлення листа-повідомлення.

Згідно із п.5.1.1 термін надання послуг - відповідно до календарного графіку. Строк виконання зобов`язань щодо надання послуг може продовжуватися у разі виникнення документально підтверджених обставин непереборної сили.

Пунктом 5.3 Договору визначено, що замовник надає дозвільні документи виконавцю по мірі надання останнім послуг, на які є необхідність оформлення дозвільних документів у порядку встановленому законодавством.

До прав, які має замовник п.6.2 Договору, зокрема, відносить:

- достроково розірвати договір у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань виконавцем, повідомивши про це його у строк 15 робочих днів;

- замовник має право змінювати строки виконання робіт в залежності від об`єктивних факторів (несприятливі погодні умови, затримка фінансування тощо).

Окрім того, відповідно до п.6.2.6 Договору замовник, серед іншого, може призупинити дію цього договору або договір може бути розірваний односторонньо за ініціативою замовника у разі, якщо виконавець не розпочав виконувати роботи (надавати послуги) протягом 14 днів з дати вказаної в листі-повідомленні відповідно до п.5.1 даного Договору.

16 травня 2018р. сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору № 40/18-П від 17 квітня 2018 року, додатком до якої є календарний графік виконання/фінансування робіт (у 2018 р. на суму лише 45 000 грн, що становить 0,053 % від ціни договору, у 2019 року на суму 84854999,8 грн.) (а.с.21-22).

18 жовтня 2018 року Служба автомобільний доріг у Вінницькій області звернулася до директора ПП "Автомагістраль" з листом №2149 (а.с.23), у якому повідомила, що позивач зобов`язаний розпочати ремонтні роботи з 23 жовтня 2018 року. Даний лист було вручено кур`єрською доставкою позивача 19 жовтня 2018 року, що стверджується відповідним доказом (а.с.83).

Листом від 23 жовтня 2018 року за вих. №827 ПП "Автомагістраль" звернулося до відповідача з проханням надати ордер та схему для проведення робіт та повідомило, що приступить до виконання робіт після узгодження схеми та ордера з превентивною поліцією з 01 листопада 2018 року.

Проте у відповідь на вказаний лист САД у Вінницькій області, посилаючись на положення п.6.2.6 договору № 40/18-П від 17 квітня 2018 року, повідомила позивача про розірвання договору з 01 грудня 2018 року через невиконання зобов`язань щодо початку ремонтних робіт, про що свідчить відповідний лист від 08 листопада 2018 року вих. №2300 (а.с.25).

Підрядник у встановлений замовником строк об`єктивно не міг розпочати виконання ремонтних робіт з причин відсутності дозвільних документів, які безумовно могли бути надані лише замовником.

Дії відповідача щодо розірвання договору були передчасними та такими, що явно не відповідають принципу добросовісності. Тим більше, що поряд із правом відповідача розірвати договір за певних умов також існує право змінювати строки виконання робіт у залежності від об`єктивних обставин (6.2.2. Договору), а також призупинити дію договору (п.6.2.6 Договору). При цьому наведені вище обставинами переконливо свідчать, що затримка початку виконання робіт була зумовлена об`єктивними причинами.

Зазначені обставини встановлено рішенням Господарського суду Вінницької області від 05.04.2019 року у справі 902/48/20, в рамках якої визнано протиправними дії Служби автомобільних доріг у Вінницькій області щодо одностороннього розірвання договору №40/18-П від 17 квітня 2018 року на надання послуг: поточний середній ремонт автомобільної дороги М-21 Виступовичі - Житомир - Могилів-Подільський (через Вінницю) на ділянці км 242+792 - км 247+074 в межах Вінницької області та визнано дійсним договір №40/18-П від 17 квітня 2018 року на надання послуг: поточний середній ремонт автомобільної дороги М-21 Виступовичі - Житомир - Могилів-Подільський (через Вінницю) на ділянці км 242+792 - км 247+074 в межах Вінницької області, а також чинними правові відносини, установлені на підставі цього договору.

15.01.2019 року відповідач на підставі банківської гарантії через невиконання позивачем господарських зобов`язань направив до АТ "Полтава-банк" вимогу про перерахування коштів у сумі 849 000,00 грн.

16.01.2019 року від АТ "Полтава-Банк" зараховано на рахунок 31113140002002, відкритий на балансі Державної казначейської служби України (МФО банку 899998) на ім`я УДКСУ у м. Вінниці грошові кошти в сумі 849000,00 грн за кодом класифікації доходів бюджету 24062000 "Кошти, отримані від учасника - переможця пройцедури закупівлі під час укладання договору про закупівлю як забезпечення виконання цього договору, які не підлягають поверненню учаснику - переможцю", згідно з платіжним дорученням від 15.01.2019 року №4330, призначення платежу: Сплата коштів за вимогою №2558 від 19.12.2018 року бенефіціара Служби автомобільних доріг у Вінницькій області по гарантії №1429 від 12.04.2018 року ПП "Автомагістраль".

Посилаючись на висновки у справі №902/48/19 щодо протиправних дій відповідача, ПП "Автомагістраль" вважає протиправними дії Служби автомобільних доріг у Вінницькій області щодо направлення вимоги про перерахування банківської гарантії в сумі 849000,00 грн, вважає дану суму майновою шкодою та завданими збитками.

Також, позивач вказує, що внаслідок одностороннього розірвання договору ПП "Автомагістраль" не отримано доходу в сумі 226502,24 грн, яка є прибутком погодженим у Договірній ціні до Договору №40/18-П від 17.04.2018 року та за звичайних обставин мала бути отримана позивачем в якості прибутку.

На даний час позивач вважає договір припиненим у зв`язку з закінченням 31.12.2019 року терміну його дії.

Крім того, керуючись ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховано 3% річних (27912,33 грн) та інфляційні втрати (36507,00 грн) з 16.01.2019 по 19.02.2020 рр., за весь період протиправного позбавлення права користуватись грошовими коштами в сумі 849000,00 грн.

Судом першої інстанції вірно відмічено, що питання відносно неправомірних дій Служби автомобільних доріг у Вінницькій області щодо одностороннього розірвання договору №40/18-П від 17 квітня 2018 року на надання послуг: поточний середній ремонт автомобільної дороги М-21 Виступовичі - Житомир - Могилів-Подільський (через Вінницю) на ділянці км 242+792 - км 247+074 в межах Вінницької області встановлено судовим рішенням у справі №902/48/19 та не оспорювалось в рамках справи №902/197/20.

Відповідно до п. 4 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. У розумінні цієї статті Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Аналогічні приписи містяться у статті 225 ГК України згідно із пунктом 1 якої до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

З огляду на положення ст. 22 ЦК України, а також приписи ст.ст. 218, 224 ГК України для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка боржника, яка полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов`язання; наявність шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вина боржника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Враховуючи наведені положення чинного законодавства та приймаючи до уваги встановлені обставини неправомірних дій відповідача, суд першої інстанції підставно вказав, що позивачем підставно заявлено вимогу про стягнення грошових коштів в сумі 849000,00 грн. та остання підлягає задоволенню.

Однак визначаючи правові підстави та способи поновлення прав позивача в цій частині місцевий господарський суд не вірно оцінив обставини справи, внаслідок чого дійшов хибного висновку, що кошти в сумі 849000,00 грн. є помилково сплаченими до Державного бюджету України, а тому за відсутності шляхів їх повернення позивачем згідно Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, останні підлягають стягненню саме з державного бюджету.

Як вбачається з висновків судів першої та касаційної інстанцій у справі № 902/48/19, відповідач діяв щодо розірвання договору № 40/18-П від 17.04.2018 недобросовісно і такі дії були вчинені не відповідно до умов договору та норм чинного законодавства, тому є протиправними.

Тобто Служба автомобільних доріг у Вінницькій області в даному випадку є особою, яка допустила порушення господарських зобов`язань, внаслідок яких позивачу завдано збитків, шляхом безспірного списання коштів з рахунків позивача за вимогою відповідача. При цьому спрямування стягнутих (списаних в безспірному порядку) з позивача коштів до бюджету не звільняє особу порушника від відповідальності, оскільки такі збитки спричинені саме діями відповідача. В даному випадку ст. 225 ГК України прямо визначає, що збитки підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення. До складу збитків включаються також додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною.

З урахуванням наведеного рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині стягнення коштів в сумі 849000,00 грн. шляхом стягнення останніх зі Служби автомобільних доріг у Вінницькій області, як безпосереднього завдавача шкоди.

Щодо вимог позивача про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди в розмірі 226502,24 грн. колегія суддів враховує наступне.

Місцевим господарським судом зазначено, що в рамках справи № 902/48/19 констатовано чинність договору № 40/18-П від 17.04.2018. Зважаючи, що пунктом 10.1 договору передбачено строк його дії до 31.12.2019, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, суд дійшов висновку, що сторони не позбавлені можливості виконувати умови договору. Вказане дає підстави дійти висновку, що погоджена у Договірній ціні сума доходу позивача не є тією сумою прибутку, яка неодмінно мала бути отримана підприємством, оскільки за умовами договору ціна є динамічною і може змінюватись в процесі його виконання. Відтак в задоволенні цієї частини позову відмовлено.

Судова колегія вважає такі висновки помилковими, оскільки рішення судів першої та касаційної інстанцій у справі № 902/48/19 ухвалювались відповідно 05.04.2019 та 12.12.2019, тобто фактично в період визначеного строку дії договору, що узгоджується з викладеними судами висновками. Однак вказаними рішеннями строки його дії не продовжувались. Більше того, під час розгляду справи № 902/48/19 судами встановлено обставини відсутності початку робіт за договором внаслідок неправомірних дій відповідача. Зважаючи, що договірні зобов`язання сторонами фактично не виконувались, визначена п. 10.1 умова договору - до повного виконання зобов`язань не може бути застосована. Слід зазначити, що позивачем було направлено відповідачу лист-пропозицію від 18.12.2019 стосовно вирішення питання підписання додаткової угоди щодо продовження строку дії договору, а також погодження нових графіків виконання робіт. (а.с. 39-41). У відповідь, листом від 31.01.2020 № 169, відповідач повідомив що строк дії договору закінчився 31.12.2019 та укладення додаткової угоди не являється можливим. (а.с. 44). Неможливість виконання зобов`язань за укладеним між сторонами договором опосередковано підтверджується також і усним повідомленням представника відповідача (в судовому засіданні), що поточний середній ремонт автомобільної дороги вже виконано іншою особою.

З огляду на відсутність виконання зобов`язань за договором та недосягнення згоди щодо продовження його строку дії, колегія суддів дійшла висновку, що останній припинив свою дію 31.12.2019 за закінченням визначеного строку. Відповідно продовження виконання зобов`язань за вказаним договором та досягнення результатаів його виконання є неможливим.

Оскільки відповідач своїми діями унеможливив досягнення матеріального результату за наслідками виконання договору, судова колегія вважає підставними та обгрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків у вигляді неотриманого доходу в сумі 226502,24 грн, який є прибутком погодженим у Договірній ціні до Договору №40/18-П від 17.04.2018 року та за звичайних обставин мав бути отриманий позивачем.

Відтак доводи апелянта у вищевказаних частинах підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню. Рішення суду в частині відмови в позові про стягнення 226502,24 грн. збитків у вигляді неотриманого прибутку підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про їх задоволення.

Досліджуючи правомірність заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача 3% річних (27912,33 грн) та інфляційних втрат (36507,00 грн) з 16.01.2019 по 19.02.2020, за весь період протиправного позбавлення права користуватись грошовими коштами в сумі 849000,00 грн., судовою колегією враховується таке.

Вимоги позивача обгрунтовані положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України з посиланням на правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц щодо можливості застосування положень ст. 625 ЦК України до будь-яких правовідносин, що мають грошове вираження.

В даному випадку колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України пов`язане з настанням заходів цивільно-правової відповідальності, для яких істотним є визначення моменту порушення грошового зобов`язання.

Обставини відносно неправомірного перерахування коштів згідно банківської гарантії встановлено лише 12.12.2019 року, з моменту проголошення Постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №902/48/19, оскільки такі висновки безпосередньо випливають з обставин протиправної відмови відповідача від виконання договірних зобов`язань.

Законодавством не визначено автоматичного повернення грошових коштів у випадку встановлення у судовому порядку протиправності обставин щодо відмови виконувати умови договору.

Тому, дана обставина також залежить від волевиявлення позивача, який звернувся до відповідача з листом про повернення коштів в сумі 849000,00 грн лише 18.12.2019 року.

Вказаного листа отримано Службою автомобільних доріг у Вінницькій області 26.12.2019 року, що підтверджено повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, прострочення з повернення сплачених коштів мало місце починаючи з 03.01.2019 року, тому саме з цієї дати належить розраховувати 3% річних та інфляційні втрати від простроченої суми.

Перевіривши проведений судом першої інстанції розрахунок у межаж предмету спору за період з 03.01.2019 по 19.02.2020 рр. колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що за вказаний період розмір 3% річних становить: 3340,33 грн, інфляційних втрат - 1698,00 грн.

З огляду на наведене колегія суддів вважає аргументи скаржника такими, що не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому в цій частині обгрунтовано відмовлено у стягненні 24572,00 грн - 3% річних, нарахованих за період з 16.01.2019 по 02.01.2020 рр.; 34 809,00 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з січня по грудень 2019 року.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Вінницької області від 17.06.2020 у справі № 902/197/20 частковому скасуванню та зміні з підстав невідповідності висновків обставинам справи.

Відповідно до ст.ст. 129, 282 ГПК України суд апеляційної інстанції проводить новий розподіл судових витрат.

За розгляд справи в суді першої інстанції позивачем сплачено судовий збір в сумі 17098,82 грн. та понесено витрати на правничу допомогу в сумі 18918,00 грн. При винесенні рішення, з огляду на часткове задоволення позовних вимог, судом першої інстанції покладено зазначено витрати на відповідача пропорційно до задоволених вимог в сумах 12810,44 грн. судового збору та 14173,37 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

За подання апеляційної скарги позивачем сплачено судовий збір в розмірі 6624,32 грн. Також до суду апеляційної інстанції позивачем подано заяву про стягнення з відповідача додаткових судових витрат на правничу допомогу в розмірі 9459,00 грн. В підтвердження понесених витрат подано розрахунок гонорару від 30.09.2020 року, Акт здачі-приймання виконаних робіт від 30.09.2020 року, платіжне доручення № 13084 від 30.09.2020 року про оплату послуг адвоката.

Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4, 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Згідно із ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Колегією суддів встановлено, що подані докази в обгрунтування витрат позивача на професійну правничу допомогу пов`язані з предметом судового розгляду, надані адвокатом Корзаченко В.М. згідно умов договору від 08.01.2020. Розмір оплачених послуг є цілком співмірним із складністю справи, ціною позову та обсягом наданих послуг.

Клопотань про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а також будь-яких заперечень щодо неспірмірності витрат до суду не подавалось.

Враховуючи часткове задоволення вимог апеляційної скарги, а також часткове задоволення позовних вимог, судова колегія у відповідності до ч.ч. 1, 4 ст. 129 ГПК України покладає судові витрати на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог. Розмір пропорції задоволених вимог проти заявлених складає 94,8 %.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Автомагістраль" задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Вінницької області від 17 червня 2020 року у справі №902/197/20 змінити. Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції.

Позов задоволити частково.

Стягнути з Служби автомобільних доріг у Вінницькій області на користь Приватного підприємства "Автомагістраль" - 849000,00 грн. майнової шкоди, 226502,24 грн. збитків (упущеної вигоди), 3340,33 грн. - 3% річних, 1698,00 грн. інфляційних втрат, 22536,98 грн. судових витрат по сплаті судового збору, 26958,15 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

В інших частинах в позові відмовити.

3. Господарському суду Вінницької області на виконання постанови видати наказ.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

5. Справу №902/197/20 повернути Господарському суду Вінницької області.

Повний текст постанови складений "19" листопада 2020 р.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Юрчук М.І.

Суддя Крейбух О.Г.