Рішення

від 23.11.2020 по справі 904/5143/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.2020м. ДніпроСправа № 904/5143/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г., розглянувши справу

за позовом Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі", м. Дніпро

до Комунального підприємства "Жилсервіс-1" Дніпровської міської ради, м. Дніпро

про стягнення заборгованості у розмірі 23 120,16 грн.

Без виклику (повідомлення) учасників

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство "ДТЕК Дніпровські електромережі" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального підприємства "Жилсервіс-1" Дніпропетровської міської ради про стягнення заборгованості за недовраховану електроенергію у розмірі 23 120,16 грн. за Договором № 063492 від 30.07.2012 про постачання електричної енергії.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням Відповідачем Правил користування електричною енергією.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2020, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

Відповідач своїм правом на подачу відзиву на позов не скористався, про наявність справи у суді повідомлений належним чином.

Ухвала суду, направлена на адресу відповідача, повернулась на адресу суду з відміткою поштової установи "за закінченням терміну зберігання".

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Відповідно до статей 9, 14, 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" на підставі поданих юридичною особою документів у Єдиному державному реєстрі зазначаються відомості про її місцезнаходження.

Тобто, офіційне місцезнаходження повідомляється юридичною особою для забезпечення комунікації та зв`язку із нею зацікавлених осіб, у тому числі контрагентів, органів державної влади тощо.

Так, на підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 49040, м. Дніпро, вул. Робоча, 73, блок №4, на яку і була направлена кореспонденція господарського суду для відповідача.

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв`язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі - Правила).

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу.

Отже, у разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.

Більше того, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, неможливість направлення в засідання свого повноважного представника і ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.

За таких обставин можна дійти висновку, що повернення ухвал суду з викликом відповідача у судове засідання відбулось через недотримання ним вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю юридичною адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.

Таким чином, суд вважає, що відповідач про наявність справи повідомлений належним чином.

Також Відповідач правом на продовження строків, визначених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", не скористався.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд встановив.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ.

Предметом доказування у даній справі є встановлення факту порушення відповідачем Правил користування електричної енергії та правомірності нарахування позивачем відповідачеві вартості недорахованої електричної енергії.

Як вбачається з матеріалів справи, між Публічним акціонерним товариством "ДТЕК Дніпрообленерго" (правонаступником якої є Акціонерне товариство "ДТЕК Дніпровські електромережі") (далі - постачальник, позивач) та Комунальним підприємством "Жилсервіс-1" (далі - споживач, відповідач) укладено договір про постачання електричної енергії № 063492 від 30.07.2012 (далі - договір), відповідно до умов якого, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю __ кВт, величини якої по об`єктах споживача визначені додатком "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії", а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Точка (точки) продажу електричної енергії - межа балансової належності, на якій відбувається перехід права власності на електричну енергію, визначена додатками "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін" та/або "Загальна схема електропостачання", які є невід`ємною частиною даного договору (п. 1 договору).

Положеннями пункту 2.1 договору визначено, що під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов`язуються керуватись чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ).

Відповідно до пункту 4.2.3. договору споживач сплачує постачальнику вартість недоврахованої електроенергії, розраховану згідно Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, за тарифами, що діяли протягом споживання електричної енергії з порушенням у разі таких дій споживача:

1. самовільне внесення змін у схеми обліку електроенергії;

2. пошкодження засобів обліку електроенергії, втручання в їх роботу, пошкодження та (або) зняття пломб з засобів обліку;

3. інших умов, визначених методикою.

03.03.2018 представниками позивача у житловому будинку, розташованому за адресою: м. Дніпро, вул. Надії Алєксєєнко, б. 108, п. 3 виявлено порушення Правил користування електричною енергією.

В процесі перевірки дотримання відповідачем вимог Правил користування електричною енергією, було виявлено порушення п. 6.40-6.41 Правил користування електричною енергією, чинних на момент виникнення спірних відносин, а саме: "Самовільне підключення струмоприймачів до електричної мережі поза розрахунковим засобом обліку електричної енергії з порушенням схеми обліку. Самовільне підключення виконано проводом АПВ 2*4 мм. Порушення споживачу продемонстровано.

На підставі виявленого порушення складений Акт про порушення № 123928 від 03.03.2018 у присутності представника відповідача Майдан Я.А.

Як зазначено в акті, представник відповідача від підпису акту відмовився.

Також позивачем складений акт про усунення порушення Правил користування електричною енергією № 123928 від 03.03.2018 року, в якому зазначено, що самовільне підключення освітлення сходових клітин відключено та зазначено, що представник відповідача від підписання акту відмовився.

Позивачем на адресу відповідача супровідним листом № 559/6075 від 13.03.2018 направлено акти про порушення та про усунення порушення ПКЕЕ, зазначений супровідний лист отриманий відповідачем 28.03.202018. що підтверджується підписом його представника у поштовому повідомленні № 4904701334370.

Також 27.03.2018 позивачем на адресу відповідача направлено лист № 637/6075, в якому повідомлено про проведення дня і часу засідання комісії з розгляду акту про порушення.

13.04.2018 відбулося засідання комісії з розгляду акту про порушення №123928 від 03.03.2018, на якому прийнято рішення у вигляді протоколу №4-5 про нарахування кількості недоврахованої електроенергії відповідно до пункту 2.9 та за формою 2.7 Методики визначення об`єму та вартості електричної енергії, не облікованої у зв`язку порушень споживачем ПКЕЕ за період з 03.09.2017 по 03.03.2018.

Отже, за допущене споживачем порушення комісією прийнято рішення провести нарахування за недовраховану активну електроенергію у сумі 23 120,16 грн. згідно з пунктом 2.9 за формулою 2.7 Методики за період з 03.09.2017 по 03.03.2018.

18.04.2018 позивачем на адресу відповідача направлено супровідним листом № 805/6075 копії протоколу засідання комісії ДМЕМ 5 РЕМ № 4-5 від 13.04.2018, розрахунку по акту про порушення ПКЕЕ № 123928 від 03.03.2018 та рахунок по акту № 111/65-550/123928 на суму 23 120,16 грн.

Направлення зазначеного супровідного листа з додатками підтверджується реєстром на відправку кореспонденції та фіскальним чеком № 0013490 від 20.04.2018.

Споживач правом встановленим у п. 6.43 ПКЕЕ на оплату рахунку протягом 30 календарних днів не скористався, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог на підставі наступного.

Відповідно до чинних у спірний період Закону України від 16.10.1997 № 575/97-ВР "Про електроенергетику" та Правил користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ, Правила), затверджених постановою НКРЕ України від 31.07.1996 № 28, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 02.08.1996 за 417/1442, позивач здійснює постачання електроенергії її споживачам.

Статтею 26 Закону України "Про електроенергетику" передбачено, що споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов`язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії. Безпечну експлуатацію енергетичних установок споживача та їх належний технічний стан забезпечує сам споживач. Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України. Правила користування електричною і тепловою енергією для населення затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 27 цього Закону правопорушення в електроенергетиці тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність. Правопорушеннями в електроенергетиці є, зокрема крадіжка електричної і теплової енергії, самовільне підключення до об`єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку.

Відповідно до абзаців першого, третього, четвертого пункту 6.41 ПКЕЕ у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень цих Правил або умов договору на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформляється акт порушень.

Акт складається у двох примірниках, один з яких передається або надсилається споживачеві.

Приписами абзацу другого пункту 6.41 ПКЕЕ передбачено, що в акті про порушення мають бути зазначені зміст виявленого порушення із посиланням на відповідні пункти цих Правил та вихідні дані, необхідні та достатні для визначення обсягу недоврахованої електричної енергії та/або суми завданих споживачем збитків.

Вивчивши складений позивачем акт про порушення суд зазначає, що він відповідає за своїм змістом та порядком його складання вказаним нормативним приписам.

Згідно з пунктом 6.42 ПКЕЕ на підставі акта порушень уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг недоврахованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків.

Комісія з розгляду актів порушень створюється постачальником електричної енергії (електропередавальною організацією) і має складатися не менше ніж з трьох уповноважених представників постачальника електричної енергії.

Споживач має бути повідомлений про час і дату засідання комісії не пізніше ніж за 5 робочих днів до призначеного дня засідання і має право бути присутнім на засіданні комісії.

Рішення комісії оформлюється протоколом і набирає чинності з дня вручення протоколу споживачу. Разом з протоколом споживачу надаються розрахунок величини вартості та розрахункові документи для оплати недоврахованої електричної енергії та/або збитків.

Споживач має право оскаржити рішення комісії в суді. У разі звернення до суду впродовж 10 робочих днів з дня вручення протоколу споживачу останній має право не оплачувати виставлені рахунки до вирішення спірних питань у судовому порядку.

За результатами засідання комісії з розгляду акта про порушення № 123928 від 03.03.2018 позивачем здійснено розрахунок загального обсягу позаобліково спожитої електричної енергії відповідно до пункту 2.9 за формулою 2.7 Методики за період з 03.09.2017 по 03.03.2018.

Відповідно до пункту 2.9 Методики розрахунковий добовий обсяг споживання електричної енергії через проводи (кабелі), якими здійснене самовільне підключення, розраховується за формулою 2.7 Методики лише у разі виявлення у споживача порушень, зазначених у підпункті 7 пункту 2.1 цієї Методики, а саме у разі підключення до електричної мережі, що не є власністю енергопостачальника, електроустановок, струмоприймачів або електропроводки поза розрахунковими приладами обліку електричної енергії без порушення схеми обліку.

Відповідно до підпункту 7 пункту 2.1 Методики вона застосовується на підставі акта про порушення, складеного в порядку, установленому цією Методикою, з урахуванням вимог ПКЕЕ та в разі виявлення таких порушень ПКЕЕ як, зокрема, підключення до електричної мережі, що не є власністю енергопостачальника, електроустановок, струмоприймачів або електропроводки поза розрахунковими приладами обліку електричної енергії без порушення схеми обліку.

У разі виявлення у споживача порушень, зазначених у підпункті 7 пункту 2.1 цієї Методики, розрахунковий добовий обсяг споживання електричної енергії через проводи (кабелі), якими здійснене самовільне підключення, розраховується за формулою (2.7) Методики.

У разі виявлення у споживача порушень, зазначених у підпунктах 5-7 пункту 2.1 цієї глави, Методика застосовується за умови виявлення місця (точки) підключення до відповідних мереж, про що зазначається в акті про порушення та позначається на схемі.

Формула 2.7 передбачає використання таких показників: Wдоб.с.п. = Рс.п. х tвик.с.п.

У матеріалах справи відсутні докази оскарження рішення про донарахування розміру вартості та обсягу недооблікованої електричної енергії, яке оформлене протоколом № 4-5 від 13.04.2018.

Враховуючи наведені положення чинного законодавства та матеріали справи, суд дійшов висновку, що факт споживання відповідачем електричної енергії без приладів обліку доводиться матеріалами справи, позивач належним чином оформив акт про порушення та правильно застосував формулу розрахунку вартості недорахованої електроенергії відповідно до Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої наказом НКРЕ від 04.05.2006 № 562.

Доказів оплати вартості недоврахованої електричної енергії внаслідок порушення споживачем ПКЕЕ у сумі 23 120,16 грн. відповідачем суду не надано, доводи позивача належними та допустимими доказами не спростовано.

На підставі викладеного, з урахуванням встановлених обставин справи, які підтверджені належними доказами, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

На підставі викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі зі стягненням з відповідача на користь позивача 23 120,16 грн. недоврахованої електроенергії.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 130, 178, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд-

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" до Комунального підприємства "ЖИЛСЕРВІС-1" Дніпровської міської ради про стягнення заборгованості у розмірі 23 120,16 грн. - задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства "Жилсервіс-1" Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, вул. Робоча, 73, блок. 4; код ЄДРПОУ 32350283) на користь Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" (49107, м. Дніпро, шосе Запорізьке, буд. 22; код ЄДРПОУ 23359034) недовраховану електроенергію у розмірі 23 120,16 грн. та витрат по сплаті судового збору - 2 102,00 грн., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 23.11.2020

Суддя Н.Г. Назаренко