Рішення

від 23.11.2020 по справі 904/5175/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.2020м. ДніпроСправа № 904/5175/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г., розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства "Буддеталь", м. Констянтинівка, Донецька область

до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Жовті Води, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості у сумі 255 572,50 грн. за виконані за договором №980/39 від 12.12.2019 року роботи

Без виклику (повідомлення) учасників.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "Буддеталь" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Державного підприємства "Східний гірничо - збагачувальний комбінат" заборгованості за виконані за Договором №980/39 від 12.12.2019 року роботи у сумі 255 572,50 грн., яка складається з суми основного боргу у розмірі 251 268,00 грн. та 4 304,50 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов Договору підряду №980/39 від 12.12.2019 року в частині оплати за виконані роботи.

Ухвалою суду від 23.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників.

27.10.2020 відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог та зазначає, що ДП "Схід ГЗК " є єдиним в Україні підприємством, що здійснює видобуток уранових руд, їх переробку та виробництво закису-окису урану, з якого виготовляється ядерне паливо для атомних електростанцій України.

Майно підприємства є державною власністю, яке використовується у порядку, встановленому Уповноваженим органом управління відповідно до чинного законодавства України, з урахуванням обмежень, встановлених Статутом підприємства.

Також відповідач вказує на те, що у зв`язку з нестабільним державним (бюджетним) фінансуванням та затримками у взаєморозрахунках, що проходять через банківські структури, відповідач не має можливості сплатити суму заборгованості одним платежем позивачу.

Відповідач не зможе здійснити сплату основної суми заборгованості та 3% річних на загальну суму 255 572,50 грн., одним платежем, що в подальшому може стати наслідком арешту рахунків останнього.

Крім того, арешт рахунків підприємств а відповідача унеможливить розрахунки за енергоносії, що тим самим потягне за собою припинення енергопостачання підрозділів підприємства, що може загрожувати екологічній безпеці Маловисківського району, м. Кропивницький та м. Жовті Води Дніпропетровської області в цілому у зв`язку зі специфікою своєї діяльності.

Також відповідач звертає увагу на те, що сума, заявлена до стягнення за даним позовом, є досить великою, і сплата всієї суми одразу може призвести до зупинки діяльності відповідача. Запровадження заходів примусового стягнення вищезазначеної суми, яка для відповідача є дуже суттєвою, призведе до блокування рахунків підприємства, що, у свою чергу стане причиною затримки виплат заробітної плати, сплати податків та інших обов`язкових платежів, неможливості сплатити комунальних платежів, закупки виробничо-господарської продукції та зупинки виробництва, а також до неможливості виконання підприємством своїх договірних зобов`язань та, у свою чергу , накладення штрафних санкцій.

09.11.2020 позивач надав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що відсутність коштів не є підставою для відмови в задоволенні позову.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд встановив.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ.

Предметом доказування у даній справі є встановлення факту укладення Договору підряду, встановлення обставин, умов та факту виконання робіт по договору, встановлення факту невиконання відповідачем договору підряду в частині повної та своєчасної оплати за виконані роботи та правомірності вимоги позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за виконані роботи.

Як зазначено в позовній заяві, між Державним підприємством "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - відповідач, замовник) та Приватним підприємством "Буддеталь" (далі - позивач, підрядник) укладено Договір підряду № 980/39 від 12.12.2019 (далі - договір).

Пунктом 1.1 договору встановлено, що підрядник зобов`язується виконати роботи з "Капітальний ремонт теплообмінника ПР-06-100-2К (інв. № 7455300) з заміною прокладок та ремонтом пластин СКЦ ГМЗ ДП "СхідГЗК" - надалі об`єкт, якість й строк, відповідно до дефектного акту (додаток №2, який є невід`ємною частиною договору).

Перелік робіт, їх обсяг і вартість матеріалів (попередньо узгоджена із замовником) визначається кошторисною документацією, що є невід`ємною частиною договору і входить у вартість робіт (п. 1.4. договору).

Відповідно до п. 3.1. договору ціна договору, відповідно до договірної ціни (додаток №1, який є невід`ємною частиною договору), становить: 618 780,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 20% - 103 130,00 грн.

Договірна ціна зазначена в п. 3.1. цього договору є твердою (п. 3.2. договору).

Згідно п. 4.1. договору роботи, які виконуються відповідно до цього договору, сплачуються замовником за погодженими цінами в національній валюті України.

Пунктом 4.2. договору встановлено, що до початку виконання робіт замовник здійснює 40% передплату вартості робіт, відповідно до договірної ціни.

У відповідності до п. 5.1. договору підрядник приступає до виконання робіт впродовж трьох днів після надходження заявки та передплати від замовника. Закінчення робіт - через 30 календарних днів з моменту початку робіт.

Прийняття -передача закінчених робіт виконується згідно актів здачі-приймання виконаних робіт (КБ-2в і КБ-3), після письмового повідомлення замовника підрядником про готовність до передачі закінчених робіт, разом з актом про приймання виконаних робіт (п. 12.1. договору).

Згідно п. 12.3. договору право власності на закінчені роботи переходить до замовника з моменту підписання актів: здавання-прийняття виконаних робіт (КБ-2в та КБ-3); робочої комісії прийому об`єкта до експлуатації.

Договір підряду набуває чинності з моменту його підписання сторонами й діє до 30.06.2020, а в частині розрахунків - до їхнього повного виконання (п. 17.1. договору).

Відповідно до умов договору позивачем виконано роботи на загальну суму 618 780,00 грн., що підтверджується Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2019 року (форма КБ-3), Актом приймання виконаних робіт за грудень 2019 року (форма КБ-2В), які підписані сторонами без заперечень.

Відповідач за виконані роботи розрахувався частково у сумі 367 512,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями та довідками банківських установ наявними в матеріалах справи.

Позивачем на адресу відповідача направлялась претензія від 27.05.2020 з вимогою оплатити суму заборгованості.

Відповідач відповіді на претензію не надав, суму боргу у повному обсязі не оплатив, у зв`язку з чим сума заборгованості відповідача перед позивачем склала 251 268,00 грн., що також підтверджується актом звірки, який підписаний сторонами без заперечень.

Викладене стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, надавши оцінку аргументам, наведеним сторонами, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст.173 ГК України господарським судом визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно ст.175 ГК України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Приписами ч.ч. 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 199 ГК України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим кодексом та іншими законами.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов`язковим до виконання.

Згідно із ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу, тобто, законодавець передбачає обов`язкову оплатність договору підряду.

Частиною 1 ст. 853 ЦК України встановлено, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Статтею 854 ЦК України встановлено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Доказів своєчасної сплати заявленої позивачем до стягнення заборгованості, відповідач під час розгляду справи не надав, доводи позивача належними та допустимими доказами не спростував.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 251 268,00 грн. є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних у сумі 4 304,50 грн. за період з 06.02.2020 по 01.09.2020.

В силу п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

3% річних, що підлягають до стягнення за період з 06.02.2020 по 01.09.2020. становлять 4 304,50 грн.

Посилання відповідача на відсутність коштів, судом не приймаються на підставі наступного.

В статті 193 Господарського кодексу України зазначається, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Крім того, в силу приписів статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Відповідач як юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями за спірним Договором і така відповідальність не може ставитися у залежність від фінансових складнощів відповідача, обумовлених різноманітними чинниками про які вказує відповідач у своєму відзиві на позов.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання. Ці положення повністю кореспондуються з положеннями ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, де зазначено, що непереборною силою, тобто надзвичайними і невідворотними обставинами не вважаються, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином, посилання відповідача на відсутність коштів не звільняє його від відповідальності.

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не слід розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача суми заборгованості у розмірі 251 268,00 грн., 3% річних - 4 304,50 грн.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", з урахуванням норм частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб становить 2 102 грн. 00 коп.

Ціна позову становить 255 572,50 грн., отже, сума судового збору за подання даного позову складала 3 833,59 грн., сума переплати становить 3 834,00 грн.

Статтею 7 Закону України "Про судовий збір" унормовано підстави повернення судового збору, яким зокрема зазначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне роз`яснити, що позивач може звернутися до суду з клопотанням про повернення зайво сплаченої суми судового збору у розмірі 0,41 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 73, 74, 86, 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Приватного підприємства "Буддеталь" до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення заборгованості за виконані за договором №980/39 від 12.12.2019 року роботи - задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (52210, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Горького, 2, код ЄДРПОУ 14309787) на користь Приватного підприємства "Буддеталь" (85114, Донецька область, м. Констянтинівка, вул. Інтернаціональна, 411, код ЄДРПОУ 32627925) суму основного боргу у розмірі 251 268,00 грн ., 3% річних - 4 304,50 грн . та 3 833,59 грн. - витрат по сплаті судового збору, про що видати наказ, після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 23.11.2020

Суддя Н.Г. Назаренко