Рішення

від 28.10.2020 по справі 907/722/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.10.2020 м. Ужгород Справа № 907/722/19

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,

За участю секретаря судового засідання Мешко Р.В.

розглянувши позовну заяву акціонерного товариства "Комерційний інвестиційний банк", м. Ужгород

до малого підприємства "Клевер", смт. Кольчино, Мукачівський район (відповідач-1)

та до ОСОБА_1 , м. Мукачево (відповідач-2)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача -2 - ОСОБА_2 , м. Мукачево

про стягнення 1 640 081,70 грн. та звернення стягнення на предмет іпотеки

За участю представників:

від позивача - Мікрюков Сергій Володимирович, довіреність від 02 вересня 2020 року

від відповідача 1 - не з`явився

від відповідача 2 - не з`явився

від 3-ї особи відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із зазначеними позовними вимогами до відповідачів про стягнення з Малого підприємства "Клевер", на користь АТ КОМІНВЕСТБАНК заборгованість за Договором кредитної лінії №04-5/3к-15-02 від 07.04.2015 р. у сумі 1.640.081,70 грн.; звернення стягнення на належний ОСОБА_1 предмет іпотеки згідно договору іпотеки з майновим поручителем №04-5/4з-15-01 посвідчений приватним нотаріусом Мукачівського РНО Іванчова Н.С. за p.№ 912, а саме Адмінбудинок літера А , площею 174,8 кв.м. (вісімнадцять приміщень), Прохідна літера Б площею 16,5 кв.м., АЗС літера В площею 13,8 кв.м., Навіс літера Г площею 47,96 кв.м. Склади літера Д площею 63,90 кв.м. Вбиральня літера 3 площею 2,4 кв.м. Огорожа №1-2, Мощення літера І площею 572 кв.м. Мощення спільного використання площею 1841 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ., в рахунок часткового погашення заборгованості МП Клевер за договором кредитної лінії № 04-5/3к-15-02 від 07.04.2015 р. у сумі 1.640.081,70 грн. на користь АТ КОМІНВЕСТБАНК шляхом продажу вказаного предмету іпотеки з прилюдних торгів, посилаючись на порушення вимог чинного законодавства в частині невиконання зобов`язань за кредитним договором.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 24.06.2020 відкладено розгляд справи по суті на 21.07.2020.

Відповідно до розпорядження в.о. керівника апарату Господарського суду Закарпатської області від 22.07.2020 №02-02/46/20 у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді більше чотирнадцяти днів, на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.07.2020, справу №907/722/19 передано на розгляд судді Ремецькі О.Ф.

Ухвалою суду від 24.07.2020 прийнято справу до свого провадження зі стадії розгляду справи по суті, розгляд справи по суті призначено на 20.08.2020.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 20.08.2020 розгляд справи по суті відкладено на 30.09.2020.

Проте, судове засідання призначене на 30.09.2020 року не відбулося, у зв`язку з проходженням головуючим суддею Ремецькі О.Ф. підготовки голів та заступників голів місцевих, загальних, господарських та адміністративних судів, що проводилась Національною школою суддів України з 28.09.2019 по 30.09.2020 року згідно наказу Господарського суду Закарпатської області №02.4-06/62-к від 25.09.2020 року.

Ухвалою суду від 01.10.2020 розгляд справи по суті відкладено на 28 жовтня 2020.

Позивач заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами. Вказує на те, відповідач неналежно виконує умови кредитного договору №04-5/Зк-15-02 від 07.04.2015 року в частині повного та своєчасного повернення наданих у кредит грошових коштів та сплати відсотків за користування ними.

Вказує на те, що 07.04.2015 між акціонерним товариством Комерційний інвестиційний банк та ОСОБА_1 для забезпечення виконання кредитного договору № 04-5/Зк-15-02 укладено договір іпотеки №04-5/4з-15-01. У зв`язку з порушенням відповідачем свого зобов`язання, з огляду на існування договору іпотеки просить суд стягнути з відповідача суму 1 640 081,70 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідач - 2 проти позовних вимог заперечив частково з підстав, наведених у поданому суду 19.12.2019 письмовому відзиві на позов. Зазначає, що не оспорює таких складових заборгованості як тіло кредиту 3% річних та інфляційні втрати, вважає неправомірним нарахування заборгованості по відсоткам, пені, штрафу та комісії.

Звертає увагу на те, що домовленість сторін про нарахування пені обумовлена п.7.3 Договору, у зв`язку із закінченням якого вказана домовленість припинилась. Крім того, вказує на те, що вимога про стягнення штрафу є безпідставною у зв`язку з відсутність доказів на її обґрунтування. За доводами відповідача у договорі кредитної лінії відсутні підстави для нарахування комісії, а окремий Договір комісії між сторонами не укладався, відтак немає підстав для нарахування такої.

У встановлений законом та судом строк позивач подав відповідь на відзив, яким не погоджується з викладеними відповідачем у ньому запереченнями. Наголосив, що закінчення строку договору, який було належно виконано лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору. Так пунктом 8.5. Договору кредитної лінії №04-5/Зк-15-02 від 07 квітня 2015 року визначено, що цей договір набирає чинності з дати його укладення та діє до остаточного виконання Сторонами прийнятих на себе зобов`язань. Тобто сторони погодили порядок і строки виконання зобов`язань і тому Позивач має всі законні підстави для нарахування та стягнення відсотків за користування кредитом до повного виконання Відповідачем своїх зобов`язань по договору кредитної лінії №04-5/Зк-15-02 від 07 квітня 2015 року.

Зауважив, що пеня нараховується з дня наступного, яким встановлено повернення суми заборгованості визначеної в п.1.1 договорі кредитної лінії №04-5/Зк-15-02 тобто після закінчення договору кредиту і тому Позивач здійснив нарахування пені у відповідності до законодавства України.

Щодо нарахування штрафу. Позивач зазначає, що представник Відповідача-2 неправильно вказує п.7.1 договору кредитної лінії №04-5/Зк-15-02 від 07 квітня 2015 року щодо нарахування Позивачем суми штрафу. Оскільки Позивач в своїй позовній заяві посилається на п.7.1.1. через невиконання умов п. 1.1. договору кредитної лінії №04-5/Зк-15-02 від 07 квітня 2015 року, а не п.7.1 щодо цільового використання кредитних коштів, як зазначає відповідач-2.

Від відповідача - 1 та третьої особи письмово викладених позицій по суті спору не надходило.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 28.10.2020 року, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та їх заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

07.04.2015 між Акціонерним товариством Комерційний інвестиційний банк (далі - Банк, Позивач) та МП Клевер (далі - Позичальник, Відповідач-1) укладено договір кредиту (далі -Договір) №04-5/Зк-15-02, а в подальшому були укладені додаткові угоди до нього № 1 від 07.04.2016 р. та № 2 від 03.10.2016 року, №3 від 07.04.2017 року, згідно якого кредитор відкриває позичальнику кредитну лінію з максимальним лімітом заборгованості в сумі 800 000,00 грн. з кінцевим строком погашення до 06 квітня 2018 року із сплатою 23,50 % відсотків річних.

Відповідно до п. 1.1 Договору Кредитор відкриває Позичальнику кредитну лінію з максимальним лімітом заборгованості в сумі 800 000,00 грн. з кінцевим строком погашення до 06 квітня 2018 року із сплатою 23,50 % відсотків річних.

Згідно пункту 3.7 Договору нарахування відсотків за користування Траншем Кредиту здійснюється у вaлюті кредиту щомісячно, за фактичну кількість днів користування відповідним Траншем Кредиту в періоді (28-29-30-31/365-366). При розрахунку відсотків враховуються день надання та не враховуються день погашення Траншу Кредиту.

Сплата відсотків здійснюється в валюті кредиту на рахунок кредитора, не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним (п. 3.8 Договору).

Пунктом 4.2.7. Договору Позичальник зобов`язаний забезпечити своєчасне та повне повернення Траншів Кредиту, відсотків за користування Траншами кредиту та можливих штрафних санкцій.

У випадку порушення Позичальником умов, визначених п.1.1. цього договору, Кредитор має право вимагати від Позичальника сплатити штрафу в розмірі 25% відсотків від розміру максимального ліміту заборгованості кредитної лінії, що зазначені в п.1.1. цього договору (п.7.1.1 Договору).

Пунктом 8.5. Договору кредитної лінії №04-5/Зк-15-02 від 07 квітня 2015 року визначено, що цей договір набирає чинності з дати його укладення та діє до остаточного виконання Сторонами прийнятих на себе зобов`язань.

Умови нарахування пені визначені пунктом 7.2 Договору, за яким у випадку прострочення Позичальником строків повернення Траншів Кредиту, визначених п.1.1. договору, Позичaльник сплачує Кредиторові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неповернутої суми Траншів Кредиту та відсотків за користування за кожен день прострочення, що діє у період за який сплачується пеня.

У відповідності до п. 3.1.1 договору кредитної лінії №04-5/Зк-15-02 від 07 квітня 2015 року Позичальник сплачує на користь Кредитора наступні комісійні винагороди (по тексту - комісійна винагорода ): за оформлення пакету документів на отримання Кредиту, за обслуговування Кредиту, за продовження строку дії Договору та/або внесення до Договору інших змін за ініціативою Позичальника, у розмірах, визначених тарифами Кредитора.

Як вбачається з виписки по рахунку № НОМЕР_1 за період 07.04.2015 року по 21.11.2019 рік позивач свої зобов`язання за Кредитним договором виконав, а саме надав відповідачу грошові кошти у сумі обумовленій договором.

07.04.2015 між Акціонерним товариством Комерційний інвестиційний банк та ОСОБА_1 (далі - Іпотекодавець, Відповідач-2) як майновим поручителем МП Клевер укладено договір №04-5/4з-15-01 іпотеки (далі - Договір іпотеки) посвідчений приватним нотаріусом Мукачівського РНО Іванчова Н.С. за p.№591, згідного якого в якості забезпечення виконання зобов`язань по договору кредиту №04-5/3к-15-02 від 07.04.2015 було передано наступне Адмінбудинок літера А , площею 174,8 кв.м. (вісімнадцять приміщень) Прохідна літера Б площею 16,5 кв.м. АЗС літера В площею 13,8 кв.м. Навіс літера Г площею 47,96 кв.м. Склад, літера Д площею 63,90 кв.м. Вбиральня літера 3 площею 2,4 кв.м. Огорожа №1-2 Мощення літера І площею 572 кв.м. Мощення спільного використання площею 1841 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Право власності іпотекодавця на предмет іпотеки підтверджується Свідоцтвом про придбання майна з прилюдних торгів від 21.11.2014 року, виданого приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу Федоренко Е.Ю., зареєстровано в реєстрі за №1918; Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 21.11.2014 року, індексний номер 29868048, номер запису про право власності: 7787586, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 508267221227, відповідної технічної документації.

Відповідно до звіту про оцінку майна складеного ТОВ Експерт і К станом на 25.12.2014 року ринкова вартість Предмета іпотеки становить 2 031 250,00 грн. без ПДВ.

За взаємною згодою сторін загальна вартість Предмету іпотеки становить 2 031 250 грн. (пункт 1.4 Договору іпотеки).

Згідно додаткового договору №2 від 07.04.2015 вартість предмету іпотеки складає 1 874 643,00 грн.

Згідно пункту 1.4.1 Договору іпотеки, сторони дійшли згоди, що вказана в цьому договорі вартість Предмету Іпотеки є орієнтовною і його реалізаціє буде здійснюватися, за цінами визначеними уповноваженими експертами на момент звернення стягнення на предмет іпотеки, причому іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги в обсязі, передбаченому цим договором та визначеному на момент звернення стягнення, за рахунок всієї суми, що буде виручена від реалізації Предмету іпотеки.

У відповідності до п. 2.4.4. Договору Іпотеки Іпотекодержатель може здійснити реалізацію Предмета іпотеки або набути її у власність у разі невиконання боржником зобов`язань за Договором кредиту або порушення справи про банкрутство Іпотекодавця.

У відповідності до п. 2.4.6. Договору Іпотеки Іпотекодержатель має право звернути стягнення на Предмет іпотеки відповідно до приписів ст. 4 цього Договору.

У відповідності до п. 4.1. Договору Іпотеки Іпотекодержатель набуває права звернути стягнення на Предмет іпотеки у наступних випадках (далі-Заставний випадок) у момент настання строку виконання зобов`язань за Договором кредиту вони не будуть виконані Боржником повністю, а саме: при повному або частковому неповерненні у встановлені відповідно до Договору кредиту строки суми Кредиту; та/або при несплаті або частковій несплаті в строк сум відсотків; та/або при несплаті або частковій несплаті в строк сум штрафних санкцій; причому моментом настання Заставного випадку вважається наступний день за останнім днем строку, в межах якого Боржник повинен був виконати зазначені зобов`язання; У випадку ліквідації/реорганізації/смерті/оголошення безвісновідсутнім Боржника/ Іпотекодавця, а також у разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності Боржника або визнання його банкрутом, причому моментом настання Заставного випадку вважається день, коли Іпотекодержателю стало відомо про хоча б один з названих фактів; При розірванні (припиненні дії) Договору кредиту у випадках, передбачених Договором кредиту, якщо на цей момент зобов`язання за Договором кредиту не будуть виконані Боржником повністю; причому моментом настання Заставного випадку вважається наступний день після дня, в який було розірвано (припинено) дію Договору кредиту; Невиконання або неналежного виконання Іпотекодавцем умов цього Договору, якщо це становить загрозу для виконання основного зобов`язання; причому моментом настання Заставного випадку вважається день, коли Іпотекодержателю стало відомо про хоча б один з фактів, які вказують на це; У разі невиконання Боржником/Іпотекодавцем зобов`язань, передбачених Договором кредиту та у разі невиконання Іпотекодавцем зобов`язань, передбачених пунктами 1.6.2., 2.1.2., 2.1.3., 2.1.4., 2.1.6. та 2.1.9. цього Договору; при розірванні (припиненні дії) цього договору з будь-яких причин; причому моментом настання Заставного випадку вважаться наступний день після дня, в який було розірвано (припинено дію) цього договору.

У відповідності до п. 4.3. договору Іпотеки звернення стягнення на Предмет іпотеки відбувається за вибором Іпотекодержателя будь-яким способом, який не протирічить чинному законодавству України, в т.ч. шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса.

За доводами позивача, що підтверджуються матеріалами справи мале підприємство "Клевер", не виконало свої зобов`язання за Договором, кредит в термін визначений договором не повернуло, у зв`язку з чим станом на момент звернення до суду загальна сума заборгованості малого підприємства "Клевер", перед АТ КОМІНВЕСТБАНК згідно договору кредиту за овердрафтом №04-5/Зк-15-02 від 07.04.2015 року становить 1 640 081,70 грн., що складається з 800 000,00 грн. - заборгованість по кредиту, 375 965,16 грн. - заборгованість по відсоткам, 138 126,03 грн. заборгованості по пені, 38 531,51 грн. - 3 % річних, 83 459,01 грн. - інфляційні втрати, 200 000,00 грн. - штрафу, 4 000,00 грн. - комісія.

За таких обставин, розмір позовних вимог до відповідача, яку позивач просить задовольнити, складає 1 640 081,70 грн.

Пунктом 4.2 договору іпотеки передбачено, що при настанні зазначених обставин Іпотекодержатель надсилає Іпотекодавцю та Позичальнику письмову вимогу щодо усунення порушень у тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на Предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. У випадку, якщо протягом тридцяти днів вимога Іпотекодержателя про усунення порушень зобов`язань за Договором кредиту та/або цим Договором залишається без задоволення, Іпотекодержатель має право розпочати звернення стягнення на Предмет іпотеки.

За доводами позивача відповідачам направлялася письмова вимога про порушення зобов`язання та іпотечного договору: №02-93/6-132 від 09.09.2019 року. Однак відповідачами вказана вимога виконана не була, а порушення не усунуті, що і стало підставою звернення до суду.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом

Частинами 1 та 2 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 Позика глави 71 Позика. Кредит. Банківський вклад Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч.1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позивачем належним чином доведено факт виконання свого зобов`язання, докази у підтвердження наявні у матеріалах справи (виписка по рахунку № НОМЕР_1 за період 07.04.2015 року по 21.11.2019 рік).

Датою остаточного повернення кредиту є до 06 квітня 2018 року року (пункт 1.1 Договору).

Відповідачем отримані кошти у встановлений строк повернуті не були. Матеріали справи не містять доказів у підтвердження протилежного та вищенаведених висновків суду.

Враховуючи викладене, з урахуванням відсутності в матеріалах справи контррозрахунку відповідачів та з огляду на відсутність заперечень Відповідача -2, в частині стягнення основної заборгованості, позовна вимоги про стягнення заборгованості за кредитом у сумі 800 000,00 грн. - підлягає задоволенню.

Згідно пункту 3.7 Договору Нарахування відсотків за користування Траншем Кредиту здійснюється у вaлюті кредиту щомісячно, за фактичну кількість днів користування відповідним Траншем Кредиту в періоді (28-29-30-31/365-366). При розрахунку відсотків враховуються день надання та не враховуються день погашення Траншу Кредиту.

Сплата відсотків здійснюється в валюті кредиту на рахунок кредитора, не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним (п. 3.8 Договору).

Пунктом 4.2.7. Договору визначено, що Позичальник зобов`язаний забезпечити своєчасне та повне повернення Траншів Кредиту, відсотків за користування Траншами кредиту та можливих штрафних санкцій.

Приписами ч. 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Пунктом 8.5. Договору кредитної лінії №04-5/Зк-15-02 від 07 квітня 2015 року визначено, що цей договір набирає чинності з дати його укладення та діє до остаточного виконання Сторонами прийнятих на себе зобов`язань.

З огляду на наведене суд, здійснивши перевірку заявленої до стягнення суми 375 965,16 грн. - заборгованість по відсоткам дійшов висновку, що така заявлена правомірно та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Разом з тим, доводи відповідача про неправомірність нарахування відсотків за кредитом судом не беруться до уваги, оскільки сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов, за умовами вказаного договору він набирає чинності з дати його укладення та діє до остаточного виконання Сторонами прийнятих на себе зобов`язань.

Матеріалами справи підтверджено неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором. Порушення відповідачем свого зобов`язання, надає позивачеві право на нарахування відповідачеві відсотків річних та штрафних санкцій, передбачених умовами договору.

З огляду на порушення відповідачем умов договору, позивачем, в силу положень пунктів 7.1.1, 7.2 Договору та ч. 2 ст. 625 ЦК України заявлено також позовні вимоги про стягнення 138 126,03 грн. - пені, 200 000,00 грн. - штрафу, 38 531,51 грн. - 3% річних, 83 459,01 грн. - інфляційних втрат.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. З вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Умови нарахування пені визначені пунктом 7.2 Договору, за яким у випадку прострочення Позичальником строків повернення Траншів Кредиту, визначених п.1.1. договору, Позичaльник сплачує Кредиторові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неповернутої суми Траншів Кредиту та відсотків за користування за кожен день прострочення, що діє у період за який сплачується пеня.

У випадку порушення Позичальником умов, визначених п.1.1. цього договору, Кредитор має право вимагати від Позичальника сплатити штрафу в розмірі 25% відсотків від розміру максимального ліміту заборгованості кредитної лінії, що зазначені в п.1.1. цього договору (п.7.1.1 Договору).

Суд здійснивши перевірку нарахованої пені у відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань та штрафу прийшов до висновку про задоволення цих позовних вимог в повному обсязі.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що тлумачення відповідача - 2 нарахування пені у відповідності до умов договору та вимог законодавства є помилковим, у зв`язку з чим твердження Відповідача - 2 про помилковість такого нарахування судом не приймаються.

Крім того, суд відкидає доводи Відповідача - 2 про відсутність обставин передбачених п. 7.1 договору як такі що не відносяться до предмету доказування по даній справі, оскільки штраф позивачем нарахований на підставі п.7.1.1 Договору.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок даних вимог на підставі ст. 625 ЦК України, вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 38 531,51 грн. - 3 % річних, 83 459,01 грн. - інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення суми 4 000, 00 грн. комісії.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підставі яких можна встановити правомірність нарахування зазначеної суми. Вказане позбавляє можливості суд здійснити перевірку розрахунку зазначених вимог. За таких обставин, суд відмовляє в задоволенні вимоги про стягнення комісії у зв`язку з їх недоведеністю.

Враховуючи викладені обставини, дослідивши наявні у справі докази, у зв`язку з невиконанням позичальником свого обов`язку, суд вважає доведеним той факт, що внаслідок невиконання своїх зобов`язань за вказаними кредитними договорами у позичальника виникла заборгованість, яка разом з правомірно нарахованими штрафними санкціями складає 1 636 081,70 грн.

Статтею 589 ЦК України встановлено, що у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Частинами 1 та 3 ст. 575 ЦК України визначено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

Закон України "Про іпотеку" є спеціальним законом, який регулює відносини у сфері застави нерухомого майна - іпотеки.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 33 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання. Іпотекою також забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування витрат, пов`язаних з пред`явленням вимоги за основним зобов`язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки збитків, завданих порушенням основного зобов`язання чи умов іпотечного договору.

Згідно пункту 1.4.1 Договору іпотеки, сторони дійшли згоди, що вказана в цьому договорі вартість Предмету Іпотеки є орієнтовною і його реалізаціє буде здійснюватися, за цінами визначеними уповноваженими експертами на момент звернення стягнення на предмет іпотеки, причому іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги в обсязі, передбаченому цим договором та визначеному на момент звернення стягнення, за рахунок всієї суми, що буде виручена від реалізації Предмету іпотеки.

У відповідності до п. 2.4.4. Договору Іпотеки Іпотекодержатель може здійснити реалізацію Предмета іпотеки або набути її у власність у разі невиконання боржником зобов`язань за Договором кредиту або порушення справи про банкрутство Іпотекодавця.

У відповідності до п. 2.4.6. Договору Іпотеки Іпотекодержатель має право звернути стягнення на Предмет іпотеки відповідно до приписів ст. 4 цього Договору.

Згідно зі статтею 11 вищевказаного закону, майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов`язанням.

Відповідно до ст. 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.

Наведену норму Закону позивачем було виконано позивач направив на адресу позичальника та відповідача - 2 (іпотекодавця) письмові повідомлення-вимоги щодо усунення порушень, які залишені ними без реагування.

Таким чином, у зв`язку з не виконанням Малим підприємством "Клевер", зобов`язань за Кредитним договором №04-5/Зк-15-02 від 07.04.2015 позивач по справі наділений правом звернути стягнення на предмет іпотеки на підставі Іпотечного договору від 07.04.2015, укладеного між Публічний акціонерним товариством Комерційний інвестиційний банк (Іпотекодержатель) та Фізичною особою ОСОБА_1 (відповідач - 2 по справі), посвідчений приватним нотаріусом Мукачівського РНО Іванчова Н.С. та зареєстрованого за №591.

У відповідності до статті 39 Закону України "Про іпотеку", у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Згідно зі статтею 41 Закону України "Про іпотеку", реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього закону.

Частиною 2 статті 43 Закону України "Про іпотеку" визначено, що початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Таким чином, якщо господарський суд визнає обґрунтованими позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, то у резолютивній частині рішення суду має бути встановлено та зазначено початкову ціну реалізації предмета іпотеки.

З урахуванням положення частини шостої статті 38 Закону України "Про іпотеку" ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а у разі відсутності такої згоди - на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

У випадку застосування процедури продажу предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів, навіть за наявності згоди сторін щодо початкової ціни продажу предмета іпотеки, початкова ціна такого продажу повинна бути встановлена на підставі висновку суб`єкта оціночної діяльності про оцінку майна, оскільки відповідно до частини другої статті 43 Закону України "Про іпотеку" початкова ціна продажу не може бути нижчою за 90 відсотків вартості майна, визначеної шляхом його оцінки.

Так, відповідно до умов Іпотечного договору ринкова вартість предмету іпотеки складає 2 031 250 грн. (пункт 1.4 Договору іпотеки).

Згідно додаткового договору №2 від 07.04.2015 вартість предмету іпотеки складає 1 874 643,00 грн.

З огляду на наведене, суд вважає за необхідне врахувати викладену у постанові від 21.03.2018 року Великою Палатою Верховного Суду в рамках справи №2/235/3619/15-ц наступну позицію.

Так, виходячи зі змісту поняття "ціна", як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм статей 38, 39 Закону України "Про іпотеку" можна зробити висновок, що у розумінні норми статті 39 Закону України "Про іпотеку" встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону.

Разом з тим, відповідно до статей 19, 57 Закону України "Про виконавче провадження" сторони виконавчого провадження під час здійснення виконавчого провадження не позбавлені можливості заявляти клопотання про визначення вартості майна, тобто визначення іншої ціни предмета іпотеки, ніж буде зазначена в резолютивній частині рішення суду, якщо наприклад, така вартість майна змінилася.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Європейський суд з прав людини в рішеннях Sutyazhnik v. Russia від 29 липня 2009 року, Esertas v. Lithuania від 31 травня 2012 року зазначав, що у справах можуть бути обставини, які свідчать про відсутність соціальної потреби чи нагальної суспільної необхідності, які б виправдовували відхилення від принципу правової визначеності. Тобто не потрібно скасовувати правильне по суті рішення суду лише заради правового пуризму.

З урахуванням наведеного вище, суд приходить до висновку провести реалізацію іпотечного майна шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, встановленої Законом України "Про виконавче провадження", тобто без визначення у резолютивній частині рішенні суду початкової ціни предмета іпотеки в грошовому вираженні.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги акціонерного товариства "Комерційний інвестиційний банк", м. Ужгород про стягнення 1 640 081,70 грн. та звернення стягнення на предмет іпотеки підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів порівну пропорційно суми задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 191, 195, ч. 1 ст. 202, ст.ст. 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Малого підприємства Клевер (89636, Закарпатська обл., Мукачівський р-н, селище міського типу Кольчино, вулиця Спортивна, будинок 2, код ЄДРПОУ 30175386) на користь Акціонерного товариства Комерційний інвестиційний банк (88000, Закарпатська обл., місто Ужгород, вулиця Юрія Гойди, будинок 10 код ЄДРПОУ 19355562) суму 1 636 081,70 (один мільйон шістсот тридцять шість тисяч вісімдесят одна гривня 70 коп.), в т.ч. 800 000,00 грн. заборгованість за кредитом, 375 965,16 грн. заборгованість по відсоткам 200 000,00 грн. штраф 138 126,03 грн. пені 38 531,51 грн. 3% річних 83 459,00 інфляційних втрат.

3.В рахунок погашення заборгованості Малого підприємства Клевер (89636, Закарпатська обл., Мукачівський р-н, селище міського типу Кольчино, вулиця Спортивна, будинок 2, код ЄДРПОУ 30175386) за Кредитним договором № 04-5/3к-15-02 від 07.04.2015 перед Акціонерним товариством Комерційний інвестиційний банк (88000, Закарпатська обл., місто Ужгород, вулиця Юрія Гойди, будинок 10 код ЄДРПОУ 19355562) в загальній сумі заборгованості 1 636 081,70 (один мільйон шістсот тридцять шість тисяч вісімдесят одна гривня 70 коп.), в т.ч. 800 000,00 грн. заборгованість за кредитом, 375 965,16 грн. заборгованість по відсоткам 200 000,00 грн. штраф 138 126,03 грн. пені 38 531,51 грн. 3% річних 83 459,00 інфляційних втрат звернути стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором від 07.04.2015 №04-5/4з-15-01 укладеним між Публічний акціонерним товариством Комерційний інвестиційний банк (88000, Закарпатська обл., місто Ужгород, вулиця Юрія Гойди, будинок 10 код ЄДРПОУ 19355562) та Фізичною особою Гісем Тетяною В`ячеславівною ( АДРЕСА_2 ІПН НОМЕР_2 ), посвідчений приватним нотаріусом Мукачівського РНО Іванчова Н.С. та зареєстрованого за №912 на наступне нерухоме майно: Адмінбудинок літера А , площею 174,8 кв.м. (вісімнадцять приміщень), Прохідна літера Б площею 16,5 кв.м., АЗС літера В площею 13,8 кв.м., Навіс літера Г площею 47,96 кв.м. Склади літера Д площею 63,90 кв.м. Вбиральня літера 3 площею 2,4 кв.м. Огорожа №1-2, Мощення літера І площею 572 кв.м. Мощення спільного використання площею 1841 кв.м., що знаходиться за адресою: Закарпатська обл., Мукачівський р-н, с. Кольчино, вул. Спортивна, 2.

3.Встановити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження".

4.Стягнути з Малого підприємства Клевер (89636, Закарпатська обл., Мукачівський р-н, селище міського типу Кольчино, вулиця Спортивна, будинок 2, код ЄДРПОУ 30175386) на користь Акціонерного товариства Комерційний інвестиційний банк (88000, Закарпатська обл., місто Ужгород, вулиця Юрія Гойди, будинок 10 код ЄДРПОУ 19355562) суму 13 228,77 грн. (тринадцять тисяч двісті двадцять вісім гривень 77 коп.) у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

5.Стягнути з Фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 " ІПН НОМЕР_2 ), на користь Акціонерного товариства Комерційний інвестиційний банк (88000, Закарпатська обл., місто Ужгород, вулиця Юрія Гойди, будинок 10 код ЄДРПОУ 19355562) суму 13 228,77 грн. (тринадцять тисяч двісті двадцять вісім гривень 77 коп.) у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ на виконання рішення в порядку вимог п. 4 ст. 327 ГПК України.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 23.11.2020.

Суддя О.Ф. Ремецькі