Ухвала

від 13.11.2020 по справі 910/11990/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

13.11.2020Справа № 910/11990/20

За позовом Малого колективного сільськогосподарського підприємства "ШЛЯХБУД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСУРСТРЕЙДСЕРВІС" про стягнення 475 628, 19 грн Суддя Підченко Ю.О. Секретар судового засідання Лемішко Д.А.

Представники сторін: від позивача:Зозуля О.Б. - представник за довіреністю; від відповідача:не з`явився. ВСТАНОВИВ:

Мале колективне сільськогосподарське підприємство "Шляхбуд" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурстрейдсервіс" про стягнення 420 220, 00 грн основного боргу, 4 563, 57 грн 3% річних, 8 824, 62 грн інфляційних втрат, 42 020, 00 грн штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не у повному обсязі оплатив товар в порушення умов дилерського договору № 27112019 від 04.12.2019.

Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 18.08.2020 відкрито провадження у справі № 910/11990/20, вирішено проводити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику учасників справи.

14.09.2020 через загальний відділ діловодства суду позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти.

Згідно з ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2020 вирішено справу № 910/11990/20 розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та призначено підготовче судове засідання на 21.10.2020.

У підготовче судове засідання 21.10.2020 представники сторін не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи наявні в матеріалах справи фактичні дані, неявку представників позивача та відповідача, суд дійшов висновку про відкладення підготовчого судового засідання відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України до 13.11.2020.

Представник позивача безпосередньо в підготовчому судовому засіданні 13.11.2020 наполягав на необхідності вжити заходи забезпечення позову.

Відповідач явку уповноважених представників не забезпечив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, беручи до уваги доводи представника позивача, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви від 10.09.2020 про забезпечення позову з наступних підстав.

Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

При цьому, згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

На обґрунтування поданої заяви позивач вказує, що протягом останнього часу відповідач не відповідає на жодні листи та не має майна, яке б теоретично могло гарантувати можливість виконання його боргових зобов`язань.

За правовою позицією, викладеною в Рішенні Конституційного Суду України від 31 травня 2011 року N 4-рп/2011 у справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_1 щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 376 у взаємозв`язку зі статтями 151, 152, 153 Цивільного процесуального кодексу України, "з метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову".

Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Він віднесений до механізму захисту прав і свобод людини, зокрема в судовому порядку, і є гарантією їх захисту та відновлення, а отже - елементом правосуддя.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 08 жовтня 2018 року у справі № 913/257/18.

Зі змісту заяви позивача реальної загрози невиконання чи утруднення виконання відповідачем можливого рішення суду про задоволення позову не вбачається. Доводи позивача, якими мотивовано заяву про забезпечення позову ґрунтуються лише на його припущеннях.

Саме лише посилання на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є підставою для задоволення відповідної заяви.

Так, позивачем не доведено, що відповідачем, зокрема, вчиняються дії з метою відчуження належного йому майна (коштів) чи передачі прав третім особам.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову суд не має можливості повною мірою оцінити та обґрунтувати дійсну наявність порушених прав позивача зі сторони відповідача.

Таким чином, зі змісту заяви реальної загрози невиконання чи утруднення виконання відповідачем можливого рішення суду про задоволення позову не вбачається.

Суд не вбачає підстав для задоволення заяви Малого колективного сільськогосподарського підприємства "ШЛЯХБУД" про забезпечення позову.

За таких обставин, керуючись приписами ст. ст. 120, 138, 140, 219, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Малого колективного сільськогосподарського підприємства "ШЛЯХБУД" про забезпечення позову відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили негайно після її прийняття

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено та підписано - 23.11.2020

Суддя Ю.О.Підченко