Рішення

від 29.10.2020 по справі 910/8412/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.10.2020Справа № 910/8412/20

Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С.В., за участю секретаря судового засідання Цубери Ю.Ю., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Місттрансбуд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпекс Оіл"

про стягнення 1 001 788,16 грн.

Представники учасників справи:

від позивача: Шульга К.В. (ордер серія КВ № 476389 від 20.08.2020);

від відповідача: Мироненко О.О. (ордер серія АА № 1040788 від 04.08.2020).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Місттрансбуд" (надалі за текстом також - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпекс Оіл" (надалі за текстом також - відповідач) про стягнення 1 001 788,16 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань в частині повернення авансового платежу в сумі 1 001 788, 16 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2020 у справі № 910/8412/20 позовну заяву залишено без руху на підставі частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України та надано позивачу строк для усунення недоліків.

13.07.2020 до суду представником позивача подано заяву про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2020 відкрито провадження у справі № 910/8412/20, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 20.08.2020.

12.08.2020 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив.

19.08.2020 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

25.08.2020 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив.

20.08.2020 підготовче засідання по справі відкладено на 22.09.2020.

14.09.2020 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив.

22.09.2020 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача в судове засідання 22.09.2020 не з`явився.

У судовому засіданні 22.09.2020 представник позивача не заперечив проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2020 підготовче провадження у справі № 910/8412/20 закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 29.10.2020.

У судовому засіданні 29.10.2020 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Місттрансбуд" перерахувало Товариству з обмеженою відповідальністю "Імпекс Оіл", на підставі наданих рахунків: № 4 від 11.01.2020 на суму 275 947,61 грн., № 5 від 11.01.2020 на суму 371 104,15 грн. та № 6 від 13.01.2020 на суму 354 736,40 грн. попередню оплату за поставку товару (будівельних матеріалів) у загальному розмірі 1 001 788,16 грн.

Факт здійснення перерахунку грошових коштів підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями: № 126 від 14.01.2020 на суму 154 000,00 грн., № 127 від 14.01.2020 на суму 200 000,00 грн., № 128 від 14.01.2020 на суму 137 973,00 грн., № 129 від 14.01.2020 на суму 137 974,61 грн., № 130 від 14.01.2020 на суму 200 000,00 грн. та № 131 від 14.01.2020 на суму 171 104,15 грн. із вказанням в графі призначення платежу - "оплата за товар" згідно вказаних вище рахунків: № 4, № 5 та № 6.

Окрім цього, відповідач у своєму відзиві на позовну заяву від 06.08.2020 підтверджує, що позивач оплатив вартість товару, купівля-продаж якого була погоджена сторонами у повному обсязі, а саме перерахував на поточний рахунок відповідача 1 001 788,16 грн.

Проте як зазначає позивач, а матеріали справи не містять зворотного, відповідачем не виконано своє зобов`язання щодо поставки товару.

У зв`язку з неналежним виконання своїх зобов`язань, позивач звернувся до відповідача із заявою від 23.01.2020, вих. № 2, яка була надіслана засобами електронної пошти, про повернення суми передоплати вартості товару у розмірі 1 001 788,16 грн., яка була сплачена позивачем 14.01.2020.

Також, 18.05.2020 позивач надіслав на адресу відповідача письмову вимогу про повернення суми попередньої оплати у розмірі 1 001 788,16 грн. на вказаний у вимозі розрахунковий рахунок позивача (докази направлення вимоги відповідачу наявні у матеріалах справи).

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач вказує на те, що ним належним чином виконано зобов`язання та здійснено попередню оплату вартості обумовленого сторонами товару, натомість відповідач взяті на себе зобов`язання з поставки оплаченого товару не виконав, відповіді на заявлені вимоги про повернення коштів не надав, внаслідок чого позивачем заявлено вимогу про повернення суми передоплати вартості товару у розмірі 1 001 788,16 грн.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України зобов`язання, що виникає між суб`єктами господарювання, визнається господарським зобов`язанням, а за змістом частини 2 цієї статті одним із видів господарського зобов`язання є майново-господарські зобов`язання.

Зокрема, відповідно до статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати, серед іншого, із господарського договору та інших угод.

Відповідно до частини 2 статті 205 Цивільного кодексу України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частиною 1 статті 639 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За загальним правилом відповідно до статті 208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

При цьому, відповідно до статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За умовами частини 1 статті 181 Господарського кодексу України також допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно із статтею 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Частиною 2 статті 640 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

У свою чергу, відповідно до статті 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до статті 642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Суд відхиляє аргументи відповідача стосовно того, що надіслані позивачу рахунки були проектами і не були обов`язкові до оплати, оскільки чинне законодавство не містить такого поняття як "проект рахунку", а самі рахунки містять всі необхідні реквізити для їх оплати та не позначені як проекти, що потребують додаткового погодження.

Враховуючи викладене та зважаючи на зміст спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли господарські правовідносини з поставки товару, шляхом укладення договору поставки у спрощений спосіб, а дії сторін щодо направлення рахунку-фактури на оплату товару та його оплати засвідчують їх волю для настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Аналогічні за своїм змістом норми щодо поставки містяться і у статті 265 Господарського кодексу України, згідно якої, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 265 Господарського кодексу України визначено, що договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

За наявних в матеріалах справи доказів суд встановив, що позивач 14.01.2020 на підставі отриманих від відповідача рахунків: № 4 від 11.01.2020 на суму 275 947,61 грн., № 5 від 11.01.2020 на суму 371 104,15 грн. та № 6 від 13.01.2020 на суму 354 736,40 грн. здійснив попередню оплату за поставку товару (будівельних матеріалів) у загальному розмірі 1 001 788,16 грн., проте поставка оплаченого товару відповідачем здійснена не була.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України встановлений обов`язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

При цьому, частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.

Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов`язання.

Тобто, виходячи з аналізу положень статті 693 Цивільного кодексу України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

При цьому, оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - позовній заяві.

У даному випадку, судом встановлено, що позивач звертався до відповідача з письмовою вимогою від 18.05.2020, яка була надіслана та отримана відповідачем, згідно якої позивач просив повернути грошові кошти, сплачені як попередня плата за товар, який не був поставлений, у загальному розмірі 1 001 788,16 грн.

Станом на час розгляду спору жодних доказів поставки товару або повернення грошових коштів відповідач суду не надав.

Відповідач безпідставно посилається на умови Договору 1101/1 від 11.01.2020 щодо строків і порядку поставки товару, оскільки в матеріалах справи не міститься будь-яких доказів, які свідчили, що цей договір був укладений між сторонами.

Водночас, суд звертає увагу, що після отримання грошових коштів від позивача, які були перераховані 14.01.2020 у сумі 1 001 788,16 грн., відповідач не вжив жодних заходів, для уточнення призначення цих коштів або порядку і строків поставки товару.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами статей 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином, враховуючи, що відповідач отримавши як попередню оплату грошові кошти в сумі 1 001 788,16 грн. не надав доказів належного виконання свого зобов`язання щодо відповідної поставки товару, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача 1 001 788,16 грн. попередньої оплати за непоставлений товар.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Місттрансбуд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпекс Оіл" про стягнення 1 001 788,16 грн. - задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпекс Оіл" (02068, місто Київ, проспект Петра Григоренка, будинок 1-Б, офіс 2, ідентифікаційний код юридичної особи: 40978739) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Місттрансбуд" (03143, місто Київ, вулиця Академіка Заболотного, будинок 150Г, офіс 6, ідентифікаційний код юридичної особи: 42593259) 1 001 788 (один мільйон одну тисячу сімсот вісімдесят вісім) гривень 16 коп. попередньої оплати та 15 026 (п`ятнадцять тисяч двадцять шість) гривень 82 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено та підписано 16.11.2020

Суддя С. В. Стасюк