Рішення

від 20.11.2020 по справі 910/10224/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.11.2020Справа № 910/10224/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В. , за участю секретаря судового засідання Анастасової К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи №910/10224/20

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Проксима

до Товариства з обмеженою відповідальністю Амі-Вояж

та ОСОБА_1

про стягнення 622084,58 грн

Представники учасників справи:

від позивача: не з`явився;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Проксима" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Амі-Вояж" (далі - відповідач-1) та ОСОБА_1 (далі - відповідач-2) про солідарне стягнення 622084,58 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі договору про відступлення права вимоги №28/05/20 від 28.05.2020 до позивача перейшло право вимоги до відповідача-1 та відповідача-2, як поручителя, за договором про надання послуг з обслуговування корпоративних клієнтів №АГ 14.04/17, з урахуванням договору про врегулювання заборгованості №20/06 від 20.06.2019, у зв`язку з чим просить солідарно стягнути суму основної заборгованості у розмірі 486000,00 грн, що еквівалентно 18000,00 доларів США, 25% штрафу від суми основної заборгованості у розмірі 121500,00 грн, а також інфляційні втрати у розмірі 7290,00 грн та 3% річних у розмірі 7294,58 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/10224/20, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

В судовому засіданні 11.08.2020 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 ГПК України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про звернення до Центру надання адміністративних послуг при Києво-Святошинській районній державній адміністрації з реєстраційних питань із запитом щодо доступу до персональних даних ОСОБА_1 з метою встановлення зареєстрованого місця її проживання як відповідача-2 у справі №910/10224/20 згідно з вимогами частини 6 статті 176 Господарського процесуального кодексу України та відкладення підготовчого засідання на 15.09.2020.

15.09.2020 до відділу діловодства суду від позивача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання у справі та додаткові пояснення щодо підтвердження затрат первісного кредитора на купівлю квитків для відповідача-1.

В судовому засіданні 15.09.2020 суд, у відповідності до частин 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про звернення до Києво-Святошинської районної ради із запитом щодо доступу до персональних даних ОСОБА_1 з метою встановлення зареєстрованого її місця проживання як відповідача-2 у справі №910/10224/20 згідно з вимогами частини 6 статті 176 Господарського процесуального кодексу України, продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 06.10.2020.

В судовому засіданні 06.10.2020 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 ГПК України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відкладення підготовчого засідання на 20.10.2020.

В судовому засіданні 20.10.2020, виходячи з того, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи для розгляду по суті на 03.11.2020.

Судове засідання, призначене на 03.11.2020 не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Васильченко Т.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2020 судове засіданя призначено на 20.11.2020.

В судове засідання 20.11.2020 представник позивача не з`явився, втім подав заяву про розгляд справи по суті без його участі.

В свою чергу, відповідачі взагалі в судові засідання не з`являлися, хоча про час, місце та дату розгляду справи повідомлялися належним чином.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

При цьому частиною 6 статті 176 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, що не є підприємцем, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

У зв`язку з цим, на підставі ухвали Господарського суду міста Києва від 17.07.2020 судом направлені запити до відповідних органів реєстрації щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача-2.

У відповідь на запит суду, 27.07.2020 на адресу суду надійшла відповідь від органу реєстрації з визначенням останнього місця реєстрації ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 станом на 27.06.1995.

Окрім того, у відповідь на запит суду, 29.07.2020 на адресу суду надійшла відповідь від органу реєстрації з визначенням останнього місця реєстрації ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 у період з 27.06.1995 по 21.04.2020.

05.10.2020 судом направлено запит до Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про надання відомостей про реєстрацію місця проживання та інші персональні дані щодо ОСОБА_1 з метою встановлення зареєстрованого її місця проживання як відповідача-2 у справі №910/10224/20 згідно з вимогами частини 6 статті 176 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідь на запит суду Софіївсько-Борщагівська сільська рада у листі №646 від 16.10.2020 повідомила суду про відсутність інформації про реєстрацію ОСОБА_1 .

Отже, судом вжито всіх можливих заходів з метою з`ясування місця проживання ОСОБА_1 .

З метою повідомлення відповідача-2 про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду про повідомлення про дату, час та місце розгляду справи були направлені судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на всі відомі адреси місцезнаходження відповідача-2, які повідомлені суду органами реєстрації та на адресу за якою відповідач-2 володіє нерухомим майном.

Станом на дату розгляду справи конверти з ухвалами суду, які направлялися за адресами вказаними органами реєстрації, було повернуто до суду відділенням поштового зв`язку з відмітками за терміном зберігання .

З метою повідомлення відповідача-1 про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду направлялися судом рекомендованими листами з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача-1, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: АДРЕСА_2 .

При цьому, ухвали суду направлялися також судом рекомендованими листами з повідомленням про вручення на фактичну адресу місцезнаходження відповідача-1, а саме: 01054, м. Київ, вул. Тургенівська, буд. 56.

Однак, конверти з ухвалами суду також були повернуті до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою за терміном зберігання .

Частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт не отримання відповідачами кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвали про повідомлення про час, дату та місце розгляду справи за належною адресою та які повернулися в суд у зв`язку з їх неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвал суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.

Суд також звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

При цьому, враховуючи повернення поштових відправлень та дотримуючись завдань та основних засад господарського судочинства на веб-сайт Господарського суду міста Києва веб-порталу Судова влада в рубриках Оголошення про виклик до суду , Повідомлення учасникам справи були розміщені публікації про хід розгляду справи та признання судових засідань.

Частиною 10 статті 176 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

При цьому судом враховано, що ОСОБА_1 згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є директором відповідача-1.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, суд належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення відповідачів про розгляд справи.

При цьому, судом також враховано, що за приписами ч.1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Так, відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

За змістом ч. 1, 2 ст.3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Відповідачі не були позбавлені права та можливості ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За таких обставин, враховуючи, що відповідачі були належним чином повідомлені про розгляд даної справи і не повідомили суду про причини неявки, суд на місці постановив розгляд справи по суті проводити за їх відсутності.

Разом з цим суд зазначає, що у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України, відповідачам був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 16-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Втім відповідачі у визначений законом строк не подали ні відзиву на позовну заяву, ні клопотання про продовження строку на його подання.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідачі у встановлений строк не подали до суду ані відзив на позов, ані клопотання про продовження строку на його подання, а відтак не скористався наданими їм процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В нарадчій кімнаті 20.11.2020 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Бізнес Тревел Солюшнз (далі агентство) та Товариством з обмеженою відповідальністю Амі-Вояж (далі клієнт) укладено договір про надання послуг з обслуговування корпоративних клієнтів №АГ14.04./17 від 14.04.2017 (далі - договір), за умовами пункту 1.1 якого клієнт доручає, а агентство бере на себе зобов`язання надавати за рахунок клієнта послуги з посередницької діяльності із надання характерних та супутніх послуг щодо реалізації послуг інших суб`єктів включаючи інформування, оформлення, та бронювання авіаційних/залізничних/автобусних перевезень, бронювання готелів та інших послуг, перелічених в пункті 2.1 договору (далі - послуги), а клієнт зобов`язується прийняти надані послуги та оплатити їх.

Так, в пункті 2.1 сторони погодили, що з метою максимального задоволення потреб клієнта агентство зобов`язується надавати такі види послуг: інформація, контроль за наявністю місць бронювання та оформлення внутрішніх та міжнародних авіаквитків, квитків в поїздах внутрішнього та міжнародного сполучення; оформлення квитків на основі письмової заявки, отриманої від уповноваженої клієнтом особи (не включаючи оформлення виїзних документів); - бронювання квитків на чартерні рейси; на вимогу клієнта надання інформації щодо змін тарифів, правил їх використання, розкладу руху та правил оформлення перевезень; надання туристичних послуг в Україні та за кордоном, включаючи візову підтримку; бронювання номерів в готелях України та поза її межами; обслуговування іноземних делегацій; - оформлення VIP обслуговування в аеропортах України та інших країн для представників клієнта; надання інших послуг клієнту відповідно до умов даного договору та інших послуг, попередньо погоджених сторонами.

За умовами пункту 2.3 договору клієнт зобов`язується приймати належним чином послуги і оплачувати їх вартість у порядку і строки, передбачені даним договором.

Підставою для виконання агентством зобов`язань (усіх або деяких), передбачених пунктом 2.1 договору, є письмова заявка клієнта, яка за умовами пункту 3.1 договору повинна містити: перелік послуг, необхідних клієнту; терміни надання послуг, замовлених клієнтом та має бути надіслана та підписана уповноваженою клієнтом особою.

Агентство після отримання письмової заявки зобов`язується кожного разу надавати клієнту письмову відповідь щодо можливості виконання заявки клієнта. Відповідь має містити перелік послуг, їх вартість (пункт 3.1.2 договору).

Пунктом 3.2 договору сторони погодили наступний порядок оплати за даним договором.

Після затвердження заявки клієнта агентством, останнє виставляє рахунок на оплату. Клієнт зобов`язується сплатити рахунок протягом 3 банківських днів після виставлення рахунку (пункт 3.2.1 договору).

Оплата за даним договором може бути здійснена клієнтом та/або пасажирами, споживачами клієнта шляхом внесення коштів на рахунок агентства через відділення будь-якої банківської установи, та/або шляхом внесення готівки в касу агентства, та/або шляхом безготівкового перерахування коштів на поточних рахунок агентства. При цьому в призначенні платежу вказуються реквізити виставленого агентством рахунку (пункт 3.2.2 договору).

У пункті 3.3 договору сторони погодили, що надання послуг за даним договором підтверджується підписанням акту прийому-передачі наданих послуг (далі - акт). Агентство надсилає клієнту оригінал акту в двох примірниках за результатами роботи звітного місяця у строк до 15 числа місця наступного за звітним, який клієнт зобов`язаний підписати не пізніше 20 числа кожного місяця, наступного за звітним, та повернути один екземпляр агентству. Якщо клієнт не підписав та не повернув акт у зазначений термін вказаний в даному пункті, то такий акт вважається узгоджений і підписаний клієнтом.

Договір набуває чинності від моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2018 року, з правом подальшої пролонгації. У випадку відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну умов даного договору за один місяць до закінчення строку його дії, договір вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, при чому кількість таких продовжень необмежена.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачами, на виконання умов даного договору, Товариство з обмеженою відповідальністю Бізнес Тревел Солюшнз надало обумовлені договором послуги, що підтверджується актами наданих послуг №245 від 09.05.2018 на суму 74606 грн, №2227 від 10.07.2018 на суму 62220,00 грн, №240 від 05.03.2019 на суму 14565,00 грн, №478 від 05.03.2019 на суму 55010,00 грн, №243 від 18.02.2019 на суму 86920,00 грн, №239 від 05.03.2019 на суму 36200,00 грн, №242 від 01.03.2019 на суму 27800,00 грн, №241 від 04.03.2019 на суму 50100,00 грн, №523 від 13.03.2019 на суму 129050,00 грн, №244 від 30.04.2018 на суму 88744,00 грн та, на підставі актів наданих послуг, виставив відповідачу-1 рахунки на оплату на загальну суму 625215,00 грн, а саме: рахунок на оплату №1601 від 02.05.2018 на суму 74606,00 грн, №2224 від 20.06.2018 на суму 62220,00 грн, №523 від 05.03.2019 на суму 14565,00 грн, №360 від 05.03.2019 на суму 55010,00 грн, №372 від 18.02.2019 на суму 86920,00 грн, №535 від 05.03.2019 на суму 36200,00 грн, №496 від 01.03.2019 на суму 27800,00 грн, №511 від 04.03.2019 від 50100,00 грн, №255 від 05.02.2019 на суму 129050,00 грн, №1426 від 19.04.2018 на суму 88744,00 грн.

Про належне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю Бізнес Тревел Солюшнз своїх зобов`язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача-1 претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору щодо порядку надання робіт (послуг).

Тоді як, відповідач-1 свого обов`язку з оплати наданих послуг належним чином не виконав, сплативши лише 151270,00 грн, що підтверджується випискою по рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес Тревел Солюшнз , у зв`язку з чим виник борг за надані послуги в сумі 473945,00 грн.

Наявність заборгованості підтверджується також і договором про врегулювання заборгованості №20/06 від 20.06.2019, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Бізнес Тревел Солюшнз (далі - кредитор) та відповідачем-1 (далі - боржник), за яким заборгованість боржника за договором №АГ14.04/17 від 14.04.2017, станом на дату його укладення складає 473945,00 грн, що еквівалентно 18000,00 доларів США за офіційним обмінним курсом Національного банку України.

При цьому пунктом 2 укладеного договору врегулювання заборгованості передбачено, що боржник зобов`язується здійснити оплату заборгованості в гривні в сумі, що еквівалентна 18000,00 доларів США за офіційним обмінним курсом Національного банку України станом на дату здійснення платежу.

Пунктом 3 вказаного договору встановлено, що заборгованість має бути повністю погашена в строк до 20.11.2019, а у випадку прострочення погашення заборгованості на 10 робочих днів понад строк встановлений у пункті 3 цього договору боржник сплачує штраф у розмірі 25% від суми заборгованості зазначеної в пункті 1 даного договору (пункт 4 договору №20/06).

Однак відповідач-1 взяті на себе зобов`язання так і не виконав, що і стало підставою звернення до суду з даним позовом.

При цьому, судом встановлено, що 28.05.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю Бізнес Тревел Солюшнз (далі - первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Проксима (далі - новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги №28/05/2020 (далі - договір відступлення) за яким первісний кредитор відступив право вимоги за грошовими зобов`язаннями до боржника, які виникли у останнього за договором про надання послуг з обслуговування корпоративних клієнтів №АГ14.04./17 від 14.04.2017, договором про врегулювання заборгованості №20/06 від 20.06.2019, у тому числі й договору поруки від 20.06.2019.

Пунктом 2.1 укладеного договору про відступлення права вимоги установлено, що в порядку та на умовах, визначених договором, кредитор відступає за плату новому кредитору належні йому права вимоги за договором про надання послуг, а новий кредитор замінює кредитора як сторону - кредитора у договорі про надання послуг, договору про врегулювання заборгованості, у тому числі договорі поруки та приймає на себе всі його обов`язки за вищевказаними договорами.

Відступлення права вимоги за договором про надання послуг, договором про врегулювання заборгованості та договором поруки не потребує згоди боржника, тому здійснюється без отримання такої згоди (п. 2.4 договору).

У додатку №1 до цього договору наведено розрахунок заборгованості за договором про надання послуг з обслуговування корпоративних клієнтів №АГ 14.04./117 від 14.04.2017, за яким до нового кредитора перейшло право вимоги основного боргу у розмірі 486000,00 грн (що еквівалентно 18000,00 доларам США станом на 28.05.2020) та 25% штрафу в розмірі 121500,00 грн.

Претензією №278 від 19.06.2020 позивач, як новий кредитор, звернувся до відповідача-1 (боржника) з вимогою належного виконання зобов`язання, яке той має за договором про врегулювання заборгованості, а саме щодо сплати боргу та штрафу. Втім відповідач-1 дану претензію залишив без відповіді та реагування.

Згідно статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою.. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

За приписами статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням (стаття 516 Цивільного кодексу України).

Таким чином, до позивача перейшли права Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес Тревел Солюшнз за договором про надання послуг з обслуговування корпоративних клієнтів №АГ14.04/17 від 14.04.2017, договором про врегулювання заборгованості №20/06 від 20.06.2019 та договором поруки від 20.06.20219.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором надання послуг, а відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто, а замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Положенням ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3 договору про врегулювання заборгованості №20/06 від 20.06.2019 встановлено, що заборгованість має бути повністю погашена в строк до 20.11.2019.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та змісту пункту 3 договору про врегулювання заборгованості, строк виконання грошового зобов`язання з оплати наданих послуг за договором на момент розгляду справи настав.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач-1 свого зобов`язання щодо оплати наданих йому послуг не виконав.

Тоді як, частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт надання первісним кредитором визначених умовами договору послуг та факт порушення відповідачем-1 своїх зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати наданих послуг підтверджений матеріалами справи, суд прийшов до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення 486000,00 грн основного боргу, що еквівалентно 18000 доларів США.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Пунктом 4 договору про врегулювання заборгованості №20/06 від 20.06.2019 установлено, що у випадку прострочення погашення заборгованості на 10 робочих днів понад строк встановлений у пункті 3 цього договору боржник сплачує штраф у розмірі 25% від суми заборгованості зазначеної в пункті 1 даного договору.

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення оплати суми заборгованості, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та пункту 4 договору про врегулювання заборгованості нараховано штраф у розмірі 25% від суми заборгованості, що складає 121500,00 грн.

Окрім того, оскільки відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивачем нараховано 3% річних у розмірі 7294,58 грн та інфляційні втрати у розмірі 7290,00 грн.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховний Суд №910/12604/18 від 01.10.2019).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, у зв`язку з чим вимоги позивача в цій частині також підлягають задоволенню.

В той же час позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково в сумі, з розрахунком суду, 7254,64 грн за період з 21.11.2019 по 20.05.2020, оскільки позивачем не вірно визначено початок періоду прострочення, так як прийменник до з прив`язкою до календарної дати в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно або виконання чого-небудь (аналогічна правова позиція викладена в постанові ВС від 08.10.2018 у справі №927/490/18). Таким чином позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково в сумі 7254,64 грн, а в іншій частині слід відмовити у зв`язку з їх необгрунтованістю.

При цьому, позивач заявив позовні вимоги про стягнення суми заборгованості з відповідачів солідарно, з огляду на те, що в червні 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Бізнес Тревел Солюшнз (кредитор) та ОСОБА_1 (поручитель) був укладений договір поруки від 20.06.2019 за умовами пункту 1.1 якого, поручитель зобов`язується відповідати перед кредитором за виконання всіх зобов`язань боржника, що виникли з договору №20/06 від 20.06.2019, який укладено між кредитором і боржником.

У відповідності до основного договору предметом основного договору є погашення заборгованості боржника (оплата грошових коштів) в сумі в гривні, що еквівалентна 18000,00 доларів США за офіційним обмінним курсом Національного банку України на день здійснення платежу, строк виконання якого складає 20.11.2019 (пункт 2.1, 2.2 договору поруки).

Поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язання боржником, згідно основного договору в сумі, що дорівнює сумі в гривні що еквівалентна 18000,00 доларом США за офіційним обмінним курсом Національного банку України на день здійснення платежу, а також за відшкодування кредитору збитків та сплату неустойки (пункт 4.1 договору поруки).

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

За умовами ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку і відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ст. 554 ЦК України).

Пунктами 3.1, 3.2 договору поруки визначено, що поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за належне виконання боржником забезпеченого зобов`язання, але в будь-якому випадку розмір відповідальності поручителя не повинен перевищувати розміру забезпеченого зобов`язання, зазначеного в пункті 4 цього договору. Поручитель за цією порукою забезпечує виконання зобов`язання за основним договором в повному обсязі.

За умовами пункту 5.1 договору поруки до обов`язків поручителя належить, зокрема, виконання за боржника зобов`язання у строк два робочих дня з дня отримання вимоги від кредитора, у випадку порушення боржником зобов`язання перед кредитором за основним договором.

Претензією №279 від 19.06.2020 позивач, як новий кредитор, звернувся до відповідача-2 (поручителя) з вимогою належного виконання зобов`язань протягом 7 календарних днів, які той має за договором поруки та відповідно до умов якого зобов`язався відповідати перед кредитором за виконання зобов`язань боржником. Втім відповідач-2 дану претензію залишив без відповіді та реагування.

Таким чином, у зв`язку з невиконанням як відповідачем-1 умов договору про надання послуг з обслуговування корпоративних клієнтів та договору про врегулювання заборгованості, так і відповідачем-2 умов договору поруки, суд вважає обґрунтованим стягнення із відповідачів солідарно заявленої до стягнення заборгованості.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачі під час розгляду справи не надали суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у них обов`язку сплати заборгованості.

Приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно з пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 129, 178, 202, 232, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Проксима до Товариства з обмеженою відповідальністю Амі-Вояж та ОСОБА_1 про стягнення 622084,58 грн задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Амі-Вояж" (03087, м. Київ, вул. Іскрівська, буд. 3, кв. 10; ідентифікаційний код 37267918) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Проксима" (01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 33-б, поверх 14; ідентифікаційний код 41868410) основний борг у розмірі 486000 (чотириста вісімдесят шість тисяч) грн 00 коп., 25% штрафу у розмірі 121500 (сто двадцять одна тисяча п`ятсот) грн 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 7290 (сім тисяч двісті дев`яносто) грн 00 коп. та 3% річних у розмірі 7254 (сім тисяч двісті п`ятдесят чотири) грн 64 коп.

3 Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Амі-Вояж" (03087, м. Київ, вул. Іскрівська, буд. 3, кв. 10; ідентифікаційний код 37267918) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Проксима" (01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 33-б, поверх 14; ідентифікаційний код 41868410) судовий збір у розмірі 4665 (чотири тисячі шістсот шістдесят п`ять) грн 34 коп.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Проксима" (01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 33-б, поверх 14; ідентифікаційний код 41868410) судовий збір у розмірі 4665 (чотири тисячі шістсот шістдесят п`ять) грн 33 коп.

5. Видати накази позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

6. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено та підписано 23.11.2020.

Суддя Т.В. Васильченко