Рішення

від 20.11.2020 по справі 910/14296/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.11.2020Справа № 910/14296/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В. за участі секретаря судового засідання Анастасової К.В., у відкритому судовому засіданні розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи № 910/14296/20

За позовом Державного підприємства Прозорро.Продажі

до Товариства з обмеженою відповідальністю Лівтраде

про стягнення 94824,39 грн.

Представники учасників справи:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство Прозорро.Продажі (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Лівтраде (далі - відповідач) про стягнення 94824,39 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором про використання Електронної торгової системи Prozorro. Продажі ЦБД2 №136-ЕТС-ЦБД2/2018 від 24.10.2018 не здійснив сплату платежів для розвитку ЕТС, у зв`язку з чим позивачем заявлено до стягнення основний борг у розмірі 81082,46 грн, пеню у розмірі 5121,53 грн та штраф у розмірі 8620,40 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін та призначено судове засідання на 20.10.2020.

В судовому засіданні 20.10.2020 у відповідності до статті 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву на 10.11.2020.

Судове засідання, призначене для розгляду справи по суті, на 10.11.2020 не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Васильченко Т.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2020 призначено розгляд справи по суті на 20.11.2020.

Представник позивача в судове засідання 20.11.2020 не з`явився, втім 20.11.2020 подав заяву про розгляд справи без участі його представника.

Відповідач же в судові засідання взагалі не з`являвся, хоча про час, місце та дату розгляду справи повідомлявся належним чином.

Так, відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду про повідомлення про дату, час та місце розгляду справи були направлені судом рекомендованими листами з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01103, м. Київ, вул. Михайла Бойчука, 5.

Станом на дату розгляду справи конверти з ухвалами суду було повернуто до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою адресат не значиться .

За приписами пункту 99 2 постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку №270 від 05.03.2009, рекомендовані поштові відправлення з позначкою Судова повістка , адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за вказаною адресою , яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

За приписами абзацу 3 пункту 116 постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку №270 від 05.03.2009, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою у порядку, визначеному у пунктах 99, 991, 992, 106 та 114 цих Правил, із зазначенням причини невручення.

Приписами пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітка про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

При цьому, дотримуючись завдань та основних засад господарського судочинства на веб-сайт Господарського суду міста Києва веб-порталу Судова влада в рубриках Оголошення про виклик до суду , Повідомлення учасникам справи було розміщено публікацію про хід розгляду справи та призначення судового засідання.

У даному випадку судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

За змістом частини 1 та 2 статті 3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що сторони не були позбавлені права та можливості ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За таких обставин, враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про розгляд даної справи і не повідомили суду про причини неявки, суд на місці постановив розгляд справи по суті проводити за їх відсутності.

Приписами ч.2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

У ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В нарадчій кімнаті 20.11.2020 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24.10.2018 між Державним підприємством Прозорро.Продажі (далі - адміністратор) та Товариством з обмеженою відповідальністю Лівтраде (далі - оператор) укладено договір №136-ЕТС-ЦБД2/2018, предметом якого є надання адміністратором доступу оператора до електронної торгової системи ProZorro.Продажі ЦБД2 для організації проведення електронних аукціонів у ЕТС.

Під час дії договору сторонами було укладено додаткові угоди від 28.11.2018, від 19.04.2019, від 25.06.2019, від 01.10.2019 та від 18.10.2019 про внесення змін до договору.

Умовами пункту 6.1 договору, в редакції додаткової угоди від 19.04.2019, визначено, що ціна договору складається з плати на розвиток ЕТС, що вираховується з гарантійного внеску переможця електронного аукціону. Плата за розвиток ЕТС, для електронних аукціонів, що відбудуться у період до 19.04.2019 (включно), становить 20% винагороди оператора (п. п. 6.1.1).

Плата на розвиток ЕТС, для електронних аукціонів, що відбудуться після 19.04.2019 року, становить 30% винагороди оператора, але не менше: 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, з урахуванням податку на додану вартість, у місяць (вказаний розмір набирає чинності з 1 (першого) травня 2019 року); 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, з урахуванням податку на додану вартість, у місяць (вказаний розмір набирає чинності з 1 (першого) серпня 2019 року) та 1200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, з урахуванням податку на додану вартість, у місяць (вказаний розмір набирає чинності з 1 (першого) листопада 2019 року) (п.п. 6.1.2).

Згідно п.6.2 договору, в редакції додаткової угоди від 01.10.2019, адміністратор протягом десяти робочих днів з дня опублікування договору купівлі-продажу/оренди об`єкта в ЕТС та присвоєння електронному аукціону статусу завершений, за допомогою засобів системи електронного документообігу виставляє рахунок оператору для перерахування плати на розвиток ЕТС.

Для оплати різниці між мінімальними сумами плати на розвиток ЕТС, вказаними в п.6.1.2 договору та фактично отриманою за місяць платою за розвиток ETС, адміністратор не пізніше 5 числа наступного місяця за допомогою засобів системи електронного документообігу виставляє додатковий рахунок оператору для перерахування плати на розвиток ЕTС в повному обсязі.

Рахунок (додатковий рахунок) виставляється за допомогою засобів системи електронного документообігу в електронному вигляді із застосуванням кваліфікованого електронного цифрового підпису та підлягає оплаті оператором протягом п`яти робочих днів з дня його відправлення.

Адміністратор протягом семи робочих днів після закінчення місяця, у якому відбулась оплата рахунку/рахунків, надсилає оператору засобами системи електронного документообігу акт наданих послуг на розвиток ЕТС. Оператор протягом п`яти робочих днів з моменту його отримання за допомогою засобів системи електронного документообігу в електронному вигляді із застосуванням кваліфікованого електронного цифрового підпису підписує акт наданих послуг та передає його за допомогою засобів системи електронного документообігу адміністратору, а в разі незгоди з ним - направляє адміністратору письмову мотивовану відмову від підписання та належні документи (в разі наявності). Адміністратор за допомогою засобів системи електронного документообігу в електронному вигляді із застосуванням кваліфікованого електронного цифрового підпису підписує вказаний акт оператору.

У випадку, якщо протягом зазначеного періоду оператор не підписує примірник акта наданих послуг або надає не мотивовану відмову від його підписання, такий акт наданих послуг вважається погодженим та підписаним, а послуги такими, що надані належним чином.

У випадку не надходження на банківський рахунок адміністратора плати на розвиток ЕТС у строки, визначені пунктом 6.2 цього договору, факт надання послуг на розвиток ЕТС фіксується адміністратором датою останнього робочого дня календарного місяця, в якому було опубліковано договір купівлі-продажу/оренди об`єкта в ЕТС. Після цього оператору за допомогою засобів системи електронного документообігу надсилається акт наданих послуг на розвиток ЕТС.

Доказів припинення дії договору сторонами не надано, а отже він є діючим і приймається судом до уваги.

Згідно з п. 17 Постанови Кабінету Міністрів України № 433 від 10.05.2018 Про затвердження Порядку відбору операторів електронних майданчиків для організації проведення електронних аукціонів з продажу об`єктів малої приватизації, авторизації електронних майданчиків (далі - Постанова) оператор вносить на банківський рахунок адміністратора плату на розвиток електронної торгової системи, яка визначається з урахуванням податку на додану вартість та становить 20 відсотків плати за участь в електронному аукціоні, яка внесена переможцем електронного аукціону на банківський рахунок оператора.

У разі коли протягом фінансового року загальна сума отриманої адміністратором плати, що справляється з оператора на розвиток електронної торгової системи, перевищує 700 тис. гривень, розмір плати, встановленої в цьому пункті, зменшується на 50 відсотків для такого оператора. Зменшений розмір плати діє з дати отримання адміністратором платежу, що спричинив таке перевищення, до кінця фінансового року.

Плата на розвиток електронної торгової системи підлягає перерахуванню на банківський рахунок адміністратора протягом п`яти робочих днів з дати зарахування визначеної плати за участь в електронному аукціоні на банківський рахунок оператора від переможця електронного аукціону.

Відповідно до п. 18 Постанови оператор щомісяця вносить на банківський рахунок адміністратора плату за використання електронної торгової системи у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (з урахуванням податку на додану вартість), яка підлягає перерахуванню щомісяця не пізніше 10 числа на банківський рахунок адміністратора.

На виконання умов цього договору, позивачем надані відповідачу визначені договором послуги у період з 28.12.2019 по 31.03.2020 на загальну суму 81082,46 грн, що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг) №ЦБД2-000366 від 28.12.2019, №ЦБД2-000058 від 31.01.2020, №ЦБД2-000106 від 28.02.2020, №ЦБД2-000156 від 28.02.2020, які скріплені електронними підписами сторін та №ЦБД2-000254 від 31.03.2020. При цьому, на виконання умов п. 6.2 договору позивач направив відповідачу рахунки на оплату на розвиток ЕТС, а саме рахунок №ЦБД2-000366 від 28.12.2019 на суму 19882,46 грн, рахунок №ЦБД2-000058 від 31.01.2020 на суму 20400,00 грн, рахунок №ЦБД2-000106 від 19.02.2020 на суму 3840,00 грн, рахунок №ЦБД2-000156 від 28.02.2020 на суму 16560,00 грн та рахунок №ЦБД2-000254 від 31.03.2020 на суму 20400,00 грн.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору.

При цьому судом враховано, що хоч акт №ЦБД2-000254 від 31.03.2020 не містить електронного цифрового підпису відповідача, надані позивачем послуги за ним вважаються прийнятими відповідачем без зауважень, а відтак підлягають оплаті в повному обсязі, оскільки відповідач у встановлений пунктом 6.2 договору строк не надав письмової мотивованої відмови від його підписання.

Позаяк, відповідач, незважаючи на викладене, свої зобов`язання по оплаті наданих послуг не виконав, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором надання послуг, а відповідно до п. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто, а замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Пунктом 6.2 договору, в редакції додаткової угоди від 01.10.2019, сторонами узгоджено, що рахунок (додатковий рахунок), який виставляється за допомогою засобів системи електронного документообігу в електронному вигляді із застосуванням кваліфікованого електронного цифрового підпису, підлягає оплаті оператором протягом п`яти робочих днів з дня його відправлення.

За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт надання позивачем визначених умовами договору послуг та факт порушення відповідачем своїх зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати наданих послуг підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення 81082,46 грн. основного боргу.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності, зокрема, сплати пені, штрафу.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 7.5 договору, в редакції додаткової угоди від 19.04.2019, встановлено, що за порушення строків виконання грошових зобов`язань за цим договором, в тому числі передбачених пунктом 4.3.19 цього договору, винна сторона сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день порушення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 10 % суми заборгованості або понесених збитків. Сторонами погоджено, що пеня нараховується та сплачується за весь період прострочення виконання зобов`язання.

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення оплати за договором, йому на підставі наведених вище норм чинного законодавства та пункту 7.5 договору нараховано, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, та заявлено до стягнення пеню в розмірі 5121,53 грн та 8620,40 грн штрафу за прострочку оплати послуг понад тридцять днів.

При цьому, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі №910/6046/16.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в цій частині в заявленому позивачем розмірі, оскільки він відповідає вимогам чинного законодавства та не суперечить умовам укладеного договору.

В той же час вимоги в частині стягнення штрафу підлягають задоволенню частково, оскільки всупереч вимогам п. 7.5 договору та чинного законодавства, позивачем нараховано штраф не лише на суму заборгованості, а й на заявлену до стягнення пеню за порушення зобов`язань. Таким чином позовні вимоги в частині стягнення штрафу підлягають задоволенню частково в сумі, за розрахунком суду, 8108,25 грн, а в решті слід відмовити у зв`язку з їх необгрунтованістю.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у нього обов`язку сплати заборгованість та штрафних санкцій у заявленому позивачем розмірі.

За таких обставин, оцінивши подані докази, які досліджені в судовому засіданні, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 178, 202, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Державного підприємства Прозорро.Продажі до Товариства з обмеженою відповідальністю Лівтраде про стягнення 94824,39 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Лівтраде (01103, м. Київ, вул. Бойчука Михайла, буд. 5, ідентифікаційний код 38810994) на користь Державного підприємства Прозорро.Продажі (01601, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 22, ідентифікаційний код 42068925) основний борг у сумі 81082 (вісімдесят одна тисяча вісімдесят дві) грн 46 коп., пеню у сумі 5121 (п`ять тисяч сто двадцять одна) грн 53 коп., штраф у сумі 8108 (вісім тисяч сто вісім) грн 25 коп. та судовий збір в сумі 2090 (дві тисячі дев`яносто) грн 65 коп.

3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено та підписано 23.11.2020.

Суддя Т.В.Васильченко