Рішення

від 23.11.2020 по справі 910/13212/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.2020Справа № 910/13212/20 Суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

за позовом Інституту колоїдної хімії та хімії води ім. А.В.Думанського Національної академії наук України

до Товариства з обмеженою відповідальністю Міжнародне агентство ресурсів і технологій "М.А.Р.Т."

про стягнення 57 744,79 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Інституту колоїдної хімії та хімії води ім. А.В.Думанського Національної академії наук України до Товариства з обмеженою відповідальністю Міжнародне агентство ресурсів і технологій "М.А.Р.Т." про стягнення 70 411,32 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договорами № 7 та № 7К від 01.02.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2020 № 910/13212/20 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

18.09.2020 через загальний відділ діловодства суду на виконання ухвали від 07.09.2020 надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог із розрахунком суми позову, відповідно до якої позивач зменшив суму заборгованості до 57 744,79 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/13212/20, вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Ухвала про відкриття провадження у справі № 910/13212/20 була надіслана на адреси сторін рекомендованим листом, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення позивачу та поштовим конвертом, надісланим на адресу відповідача.

Суд зазначає, що ухвала Господарського суду міста Києва про відкриття провадження у справі була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю Міжнародне агентство ресурсів і технологій "М.А.Р.Т.", зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: (бульв. Академіка Вернадського, 42, м. Київ, 03142, проте з указаної адреси поштове відправлення повернулось з відміткою пошти про причини повернення - "не розушкано".

Відповідно до частини шостої 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, з огляду на підставу повернення до суду конверту з ухвалою, надісланою відповідачу, суд доходить висновку, що ухвала про відкриття провадження у справі вважається врученою відповідачу.

Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи викладене, суд зазначає, що відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.02.20169 між Інститутом колоїдної хімії та хімії води ім. А.В.Думанського Національної академії наук України (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Міжнародне агентство ресурсів і технологій "М.А.Р.Т." (Орендар) укладено договір оренди № 7 майна, що належить до майнового комплексу НАН України (надалі також - договір №7 за умовами п. 1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне майно кімната 342 - 32,5кв.м (далі - Майно) загальною площею 32,5 кв. м, розміщене за адресою: бульвар Академіка Вернадського, 42, на 3 поверсі лабораторного корпусу № 2,9-ти поверхового (будинку, приміщення, будівлі) інституту, що перебуває на балансі Інституту колоїдної хімії та хімії води ім. А.В. Думанського НАН України, вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку майна (актом оцінки) від „30" вересня 2015 року і становить за незалежною оцінкою (залишковою вартістю) станом на "30"вересня 2015 р. 179075,00 грн.

Згідно з п. 1.2 договору №7, майно передається в оренду з метоювикористання під офіс.

Орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання Сторонами цього Договору (у разі оренди нерухомого майна на строк не менше ніж три роки - не раніше дати державної реєстр Договору) та акта приймання-передачі Майна. (п. 2.1 договору №7)

За приписами пунктів 3.1-3.5 договору №7, орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановок Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року № 786 зі змінами, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку вересень 2015 р. 2686,13 грн.

Крім орендної плати Орендар сплачує Орендодавцю за розрахунками Орендодавця: відшкодування податку на землю, відшкодування комунальних платежів, витрати на утримання будинку та прилеглої території, інші витрати за Договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг Орендарю.

Нарахування ПДВ здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Індекси інфляції розраховуються Державною службою статистики України.

Орендна плата перераховується Орендарем у повному обсязі (незалежно від наслідків своєї господарської діяльності) відповідно до вимог чинного законодавства за весь час фактичного користування приміщенням щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця.

Відповідно до пунктів 3.6, 3.7 договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується на користь Орендодавця відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату - нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф у розмірі семи відсотків віл суми заборгованості.

Цей Договір укладено строком на 1 рік і 11 місяців, що діє з 01 лютого 2016 р. до 31 грудня 2017р. включно. (п. 10.1 договору №7)

На виконання умов договору №7 Орендодавець передав, а Орендар в свою чергу прийняв в оренду орендоване приміщення за Актом приймання - передачі приміщення нерухомого орендованого майна від 01.02.2016.

Крім того, 01.02.2016 між Інститутом колоїдної хімії та хімії води ім. А.В.Думанського Національної академії наук України (Балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Міжнародне агентство ресурсів і технологій "М.А.Р.Т." (Орендар) укладено договір № 7К про відшкодування витрат балансотуримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю (надалі також - договір №7К), за умовами п.1.1 якого Балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходиться за адресою: бульвар Ак.Вернадського,42 в м.Києві (надалі - Будівля), розрахунковою площею 8273 кв. м, а також утримання прибудинкової території, а Орендар бере участь у витратах Балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій Будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих Орендодавцем за цим Договором.

Орендар користується приміщенням, яке складається з кімната 342 - 32,5 кв.м у лабораторному корпусі № 2, загальною площею 32,5 кв. м, розміщене на 3 поверсі Будівлі, вартістю (експертною) 179075,0 грн. (надалі - орендоване Приміщення) відповідно до плану розміщення приміщення, що додається до договору оренди.

Орендоване Приміщення використовується для цілей під офіс.

Згідно з п. 2.2.3 договору №7К Орендар зобов`язується, зокрема, не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним місяцем, отримати рахунки та в повному обсязі внести плату на рахунок Балансоутримувача (або організації, що обслуговує Будівлю) за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень Будівлі, технічне обслуговування Будівлі відповідно до загальної площі Приміщення, на ремонт відповідно до відновної вартості Приміщення, за комунальні послуги, а також відшкодовувати податок за землю.

При несвоєчасному внесенні плати сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочування.

Згідно з п. 5.1 договору №7К, строк дії цього Договору не може бути більшим, ніж строк дії договору оренди від 01 лютого 2016р. №7.

Сторони визначились і дійшли згоди, що цей Договір укладено строком на один рік одинадцять місяців, що діє з "01 "лютого 2016 р. по "31 "грудня 2017 р. включно.

У Додатку №1-к до договору №7К від 01.02.2016 наведено перелік відшкодування комунальних послуг, витрат на утримання будинку та прибудинкової території (експлуатаційні витрати), які повинні перераховуватись орендарем на розрахунковий рахунок Орендодавця щомісяця до 20 числа поточного місяця.

Додатковими угода від 29.02.2016 та від 06.02.2017 вносилися зміни до вказаного розрахунку відшкодувань в частині податку на землю.

У Акті приймання - передачі приміщення нерухомого орендованого майна від 01.02.2016 вказано, що Орендар здав приміщення 31.12.2017.

Обґрунтовуючи позовні вимоги (з урахуванням їх зменшення), позивач зазначає, що у відповідача виникла заборгованість за договором №7 за період лютий, березень, червень 2017 року - грудень 2017 року у сумі 31 416,99 грн, а за договором №7К у період грудень 2016 року - березень 2017 року, червень 2017 року - грудень 2017 року у сумі 12 590,56 грн. Окрім того, ураховуючи неналежне виконання відповідачем умов договорів, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних, пеню та штраф.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 5 ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

З поданих матеріалів судом встановлено, що на виконання умов договору Орендодавець передав, а Орендар в свою чергу прийняв в оренду орендоване державне майно за Актом приймання - передачі приміщення нерухомого орендованого майна від 01.02.2016, який оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений їх печатками.

Разом з тим, у Акті приймання - передачі приміщення нерухомого орендованого майна від 01.02.2016 вказано, що Орендар здав приміщення 31.12.2017.

Суд зазначає, що факт наявності заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю Міжнародне агентство ресурсів і технологій "М.А.Р.Т." за договором №7 за період лютий, березень, червень - грудень 2017 року у сумі 31 416,99 грн та за договором №7К у період грудень 2016 року - березень 2017 року, червень 2017 року - грудень 2017 року у сумі 12 590,56 грн підтверджується матеріалами справи, а саме: детальними розрахунками заборгованості, наданими позивачем.

Однак, суд звертає увагу, що до матеріалів справи не було додано належних доказів та допустимих доказів відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати відповідачем заборгованості перед позивачем у загальному розмірі 44 007,55 грн.

Отже, в порушення зазначених норм Цивільного кодексу України та умов договорів №7 та №7К відповідач не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення суми основної заборгованості підлягають задоволенню у повному обсязі.

Окрім суми основного боргу позивачем заявлено до стягнення 3% річних за період прострочення з 21.12.2017 по 01.09.2020 у розмірі 2 543,74 грн за договором №7 та у розмірі 1 019,42 грн з за договором №7К.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань №14 від 17.12.2013)

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних за період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовані та підлягають задоволенню у заявленому позивачем обсязі, а загалом у сумі 3 563,16 грн.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача на його користь пеню за період прострочення з 21.01.2017 по 21.06.2018 за договором №7 у розмірі 5 193,53 грн та за період прострочення з 21.12.2016 по 21.06.2018 за договором №7К у розмірі 1 800,02 грн.

Також, позивач заявив до стягнення штраф (7%) за порушення договору №7 у розмірі 2 199,19 грн та за порушення договору №7К у розмірі 881,34 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з нормами ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому Суд зазначає, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов`язань.

Частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Отже, виходячи з положень зазначеної норми матеріального права, застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу, передбачених абзацом 3 частини 2 статті 231 ГК України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення, пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України, якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконаних робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір пені за кожний день прострочення виконання такого зобов`язання та за прострочення його виконання понад тридцять днів додатково вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу з вказаної вартості. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 903/545/17 від 11.05.2018.

Штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовуються за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій (п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань №14 від 17.12.2013)

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення пені в цій частині слід задовольнити частково за договором №7 на суму 5 085,32 грн та за договором №7К на суму 1 799,95 грн у зв`язку допущеними у розрахунку помилками. Отже, загальна сума пені, що підлягає стягнення з відповідача становить 6 885,27 грн.

Щодо суми штрафу, суд визнає обґрунтованим та таким, що підлягає стягненню з відповідача штраф на підставі п. 3.8 договору №7 у розмірі 2 199,19 грн.

Натомість, штраф за прострочення оплат за договором №7К нарахований позивачем безпідставно, оскільки умовами договору нарахування штрафу не передбачено. При цьому, з огляду на викладене вище, штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, у цьому випадку не застосовуються, оскільки допущене прострочення виконання грошового зобов`язання. Отже, у задоволенні позовних вимог в цій частині суд відмовляє.

Відповідач обставин свого прострочення перед позивачем за договорами № 7 та №7К не спростував та не заперечив.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, зважаючи на відсутність будь-яких заперечень зі сторони відповідача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Міжнародне агентство ресурсів і технологій "М.А.Р.Т." (бульв. Академіка Вернадського, 42, м. Київ, 03142, ідентифікаційний код 25411595) на користь Інституту колоїдної хімії та хімії води ім. А.В.Думанського Національної академії наук України (бульв. Академіка Вернадського, 42, м. Київ, 03142, ідентифікаційний код 05417348) борг у розмірі 44 007,55 грн, 3% річних у розмірі 3 563,16 грн, пеню у розмірі 6 885,27 грн, штраф у розмірі 2 199,19 грн та судовий збір у розмірі 2 062,34 грн.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 23.11.2020

Суддя Т. Ю. Трофименко