Рішення

від 22.10.2020 по справі 911/1779/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2020 р. м. Київ Справа № 911/1779/20

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В.

за участю секретаря судового засідання Абраменко М.К., дослідивши матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ" до Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги Києво-Святошинської районної ради" простягнення 376 988,59 грн.

Представники сторін:

від позивача: Кислощук Я.С.;

від відповідача: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ" звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги Києво-Святошинської районної ради" про стягнення 376 988,59 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним та несвоєчасним виконанням відповідачем зобов`язань по оплаті природного газу відповідно до договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів № 41FB417-534-19 від 11.02.2019. У зв`язку із вищенаведеним позивачем подано зазначену позовну заяву про стягнення з відповідача 362 065,27 грн. основного боргу, 9 274,08 грн. пені, 1 509,72 3% річних та 4 139,52 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду Київської області у справі № 911/1779/20 від 23.06.2020 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ" залишено без руху.

09.07.2020 до канцелярії суду від заявника надійшло клопотання про продовження строку для усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду Київської області у справі № 911/1779/20 від 16.07.2020 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ та продовжено строк на усунення недоліків позовної заяви на строк не пізніше 10 днів з дня офіційного закінчення строку дії карантину.

16.07.2020 від заявника надішли до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 23.06.2020.

Ухвалою суду від 30.07.2020 було відкрито провадження у справі № 911/1779/20 та призначено підготовче засідання на 10.09.2020, запропоновано відповідачу у строк протягом п`ятнадцяти днів з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позов у порядку, передбаченому статтею 178 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; докази направлення відзиву позивачу.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 30.07.2020 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 08154, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Боярка, вул. Соборна, 51.

У даному випадку судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 30.07.2020 у Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).

10.09.2020 в судове засідання з`явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, вимоги ухвалу суду про відкриття провадження у справі не виконав, про причини неявки суд не повідомним, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 10.09.2020 судом оголошено ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання на 01.10.2020, яку занесено до протоколу судового засідання.

З метою повідомлення відповідача про дату наступного судового засідання, судом складено та направлено на адресу останнього ухвалу-повідомлення від 14.09.2020. Зазначену ухвалу отримано адресатом, що підтверджується наявним у справі рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення.

01.10.2020 в судове засідання з`явився представник позивача. Представник відповідача в друге в судове засідання не з`явився, вимоги ухвалу суду про відкриття провадження у справі не виконав, про причини неявки суд не повідомним, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 01.10.2020 судом оголошено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 22.10.2020, яку занесено до протоколу судового засідання.

З метою повідомлення відповідача про дату наступного судового засідання, судом складено та направлено на адресу останнього ухвалу-повідомлення від 05.10.2020.

22.10.2020 в удовому засіданні представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких просив позов задовольнити повністю, посилаючись на наступне.

За твердженнями позивача, відповідачем не були виконані зобов`язання щодо оплати в обсязі та в строки, визначені договором на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів № 41FB417-534-19 від 11.02.2019, поставленого природного газу. У зв`язку із чим позивачем подано зазначену позовну заяву до відповідача про стягнення з відповідача 362 065,27 грн. основного боргу, 9 274,08 грн. пені, 1 509,72 3% річних та 4 139,52 грн. інфляційних втрат.

В свою чергу, представник відповідача, в жодне судове засідання не з`явився, своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву в строки, встановлені судом, не скористався.

Наразі, з приводу неявки вказаного учасника судового процесу суд зазначає наступне.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України).

Зі змісту п.1 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.

Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України Про міжнародне приватне право , Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст.9 Конституції України, статті 19 Закону України Про міжнародні договори України і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.11 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі Смірнова проти України ).

Отже, за висновками суду, неявка відповідача не перешкоджає розгляду спору у судовому засіданні 22.10.2020.

За висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 22.10.2020 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

11.02.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ" (далі - постачальник, позивач) та Комунальним некомерційним підприємством "Центр первинної медико-санітарної допомоги Києво-Святошинської районної ради" (далі - споживач, відповідач) укладено договір № 41FB417-534-19 на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів (далі - договір). В подальшому, сторонами підписано ряд додаткових угод. Копія додаткової угоди № 3 долучена до матеріалів справи.

Пунктами 1.1 та 1.2 зазначеного правочину сторони узгодили, що постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2019 році природний газ (далі - газ), а споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором. Річний плановий обсяг постачання газу - до 271,240 тис. куб. м.

Відповідно до п. 2.3 договору, обсяг переданного (спожитого) газу за розрахунковий період (п. 4.1 договору), що підлягає оплаті споживачем, визначається на межі балансової належності між оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційних вузлів обліку (лічильника газу), визначених в заяві-приєднанні до договору розподілу природного газу, укладеного між оператором ГРМ та споживачем, а також з урахуванням процедур, передбачених кодексом ГРМ.

Згідно з п. 2.9 договору, визначення (звіряння) фактичного обсягу поставленого (спожитого) природного газу між сторонами здійснюється в наступному порядку: - за підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов`язаний надати постачальнику копію відповідного акта про фактичний обсяг розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між оператором ГРМ та споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ.

На підставі отриманих від споживача даних та/або даних оператора ГРМ постачальника протягом трьох робочих днів готує два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником постачальника.

Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником споживача та скріплений печаткою споживача, або надати в письмовій формі вмотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу.

Відповідно до п. п. 3.1 та 3.2 договору, розрахунки за поставлений споживачеві газ здійснюються за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем. Ціна газу становить 10 582,50 грн. за 1 000 куб. м., крім того ПДВ 2 116,50 грн., всього з ПДВ - 12 699,00 грн.

Судом встановлено, що позивачем поставлено відповідачу природний газ за період з січня по квітень 2020 року включно, на загальну суму 553 794,87 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу № КОЗ80003124 за січень 2020 на суму 204 584,62 грн.; № КОЗ80006803 за лютий 2020 року на суму 188 416,52 грн.; № КОЗ80007833 за березень 2020 на суму 118 184,68 грн. та № КОЗ80011127 за квітень 2020 року на суму 42 609,05 грн. Зазначені акти приймання-передачі природного газу з боку відповідача підписано в.о. директором підприємства та скріплено печаткою підприємства без будь-яких зауважень та заперечень, копії яких містяться у матеріалах справи.

Відповідно до п. п. 4.1-4.3 договору, розрахунковий період за договором становить один календарний місяць - з 07.00 години першого дня місяця до 07.00 години першого дня наступного місяця включно. Оплата газу здійснюється споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в наступному порядку: 100 % вартості запланованого обсягу газу сплачується до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці. Остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу (п. 3.6 договору) здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу. Датою оплати є дата зарахування коштів на банківський рахунок постачальника. Споживач здійснює оплату в будь-який спосіб, що не суперечить чинному законодавству.

Судом встановлено, що, у відповідача, станом на 01.01.2020 була наявна переплата на суму 191 729,60 грн., яку позивачем враховано в якості часткової оплати поставленого природного газу. Заборгованість у розмірі 362 065,27 грн. відповідачем не сплачено. Протилежного суду не доведено, доказів на підтвердження повної оплати до суду не подано.

Відповідно до п. п. 11.1 та 11.2 договору, цей договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) сторін і діє в частині постачання газу з 01 січня 2019 року до 31 грудня 2019 року, а в частині проведенні розрахунків - до їх повного здійснення. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. При цьому, сторони мають внести зміни до договору щодо планових обсягів постачання газу на продовжений строк.

Сторонами підписано 12.12.2019 додаткову угоду № 3, за умов якої контрагентами досягнуто згоди, що остання починає свою дію з 01.01.2020 та якою збільшено суму договору на суму 62 000,00 грн.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір № 41FB417-534-19 на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів від 11.02.2019 та всі додаткові угоди до нього, як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вказувалось вище, сторонами передбачено та закріплено строк оплати за переданий газ умовами п.п. 4.2.3 договору, а саме: остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу (п. 3.6 договору) здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Отже, виходячи з наведених вище вимог чинного законодавства та умов договору, суд дійшов висновку, що за прийнятий природний газ за період з 01.01.2020 по 30.04.2020 відповідач повинен був розраховуватися до 10-го числа(включно) кожного місця, наступного за місяцем поставки газу, з огляду на що, строк здійснення відповідачем оплати за січень 2020 року настав10.02.2020; за лютий 2020 року настав 10.03.2020; за березень 220 року настав 10.04.2020 та за квітень 2020 року настав 12.05.2020 (з урахуванням, що 10-11.03.2020 - були вихідними днями).

Проте, відповідачем свої обов`язки в частині оплати за поставлений у січні-квітні 2020 року природний газ у строки та у обсязі, які визначено умовами договору, належним чином виконано не було, що підтверджується довідкою позивача, копія якої міститься у матеріалах справи. Заборгованість у розмірі 362 065,27 грн. відповідачем не сплачено. Протилежного суду не доведено, доказів на підтвердження повної оплати до суду не подано.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 362 065,27 грн.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до підпункту 6.2.1 договору, у разі прострочення споживачем строків оплати, передбачених розділом IV договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення.

Позивач за прострочення строків оплати поставленого природного газу, керуючись п.п. 6.2.1 договору, нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 9 274,08 грн.

Наразі, суд зазначає, що позивачем не вірно визначено період прострочення зобов`язання за квітень 2020 року, а саме: його початок. Як встановлено судом вище, за прийнятий природний газ відповідач повинен був розраховуватися до 10-го числа(включно) кожного місця, наступного за місяцем поставки газу. Отже, за квітень 2020 року позивач повинен був здійснити оплату до 12.05.2020 включно, з урахуванням того, що 10-11.03.2020 - були вихідними днями, і тому прострочення почалось з 13.05.2020. В свою чергу, позивачем здійснено нарахування пені за період з 11.05.2020 по 16.05.2020.

Отже, здійснивши власний перерахунок пені в межах розрахунку позивача з урахуванням умов договору; здійснених поставок природного газу, а також порядку розрахунків погодженого сторонами та дат прострочення, встановлених судом, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 9 211,49 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 1 509,72 грн. та інфляційні втрати у розмірі 4 139,52 грн.

Здійснивши власний перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням умов договору, порядку розрахунків погодженого сторонами, а також, встановлених судом дат прострочення по сплаті грошового зобов`язання, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 1 498,61 грн., а інфляційні втрати суд задовольняє повністю у розмірі 4 139,52 грн.

Приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 5 653,72 грн.

З урахуванням того, що суддя Сокуренко Л.В., починаючи з 24.10.2020 по 30.10.2020 перебувала у відпустці, а з 02.01.2020 по 06.01.2020 знаходилася на навчанні у Національній школі суддів України, тому повний текст рішення складено та підписано судом після виходу судді на роботу.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги Києво-Святошинської районної ради" (місцезнаходження: 08154, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Боярка, вул. Соборна, 51; код ЄДРПОУ 38943382) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ" (місцезнаходження: 04108, м. Київ, проспект Свободи, б. 2-Г, літ. А; код ЄДРПОУ 39592941) 362 065,27 грн. основного боргу, 9 211,49 грн. пені, 1 498,61 грн. 3% річних, 4 139,52 грн. інфляційних втрат та 5 653,72 грн. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено та підписано 09.11.2020.

Суддя Л.В. Сокуренко