Рішення

від 23.11.2020 по справі 913/593/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5 м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2020 року м.Харків Справа № 913/593/20

Провадження №7/913/593/20

Господарський суд Луганської області у складі:

судді Тацій О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами господарську справу №913/593/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Будмонтаж Плюс (49000, м. Дніпро, просп. Слобожанський, буд. 137, кв. 10, ідентифікаційний код 42138426)

до відповідача Управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації (93405, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, просп. Центральний, буд. 59, ідентифікаційний код 41908217)

про стягнення заборгованості у розмірі 29 423,93 грн.

Без повідомлення та виклику учасників справи,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Будмонтаж Плюс звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації про стягнення заборгованості у розмірі 29 423,93 грн., в якому просить:

- стягнути з Управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації на свою користь заборгованість з 3 % річних у розмірі 16 512,48 грн. та інфляційних втрат у розмірі 12 911,45 грн. за період з 23.08.2019 року по 14.09.2020 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Господарського суду Луганської області від 25.11.2019 року у справі №913/530/19 задоволено позов та стягнуто з відповідача на його користь заборгованість за договором у сумі 516 457 грн 25 коп., 3% річних за період з 16.10.2018 року по 22.08.2019 року у сумі 13 201 грн 50 коп. та інфляційні втрати за період з жовтня 2018 року по липень 2019 року в сумі 29 024 грн 91 коп. Разом з тим, у вказаному рішенні суд встановив, що відповідно до умов п. 2.4 договору відповідач повинен був оплати виконані проектні роботи у строк до 15.10.2018 включно, враховуючи приписи ч. 5 ст. 254 ЦК України, оскільки 14.10.2018 був святковим днем, але не зробив цього.

Однак, відповідач здійснив погашення заборгованості за рішенням суду від 25.11.2019 року у справі №913/530/19 тільки 15.09.2020 року.

А тому, позивач, керуючись приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України, просить стягнути з відповідача на свою користь три відсотки річних за період з 23.08.2019 року по 14.09.2020 року в сумі 16 512,48 грн. та інфляційні втрати за період з вересня 2019 року по серпень 2020 року у розмірі 12 911,45 грн., нараховані на основну суму заборгованості за договором.

Крім того, позивач просить здійснювати розгляд справи без участі його представника за наявними матеріалами справи.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 22.10.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №913/593/20, клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження задоволено та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач своїм правом на подання відзиву у строк, встановлений судом, не скористалися, поважні причини неподання якого не повідомив, у зв`язку з чим на підставі приписів ч. 9 ст. 165 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

При цьому, в силу приписів п. 4 Розділу Х Прикінцеві положення ГПК України (у чинній редакції) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Однак, жодних заяв від учасників справи про поновлення чи продовження процесуальних строків, встановлених законом та судом відповідно, суду не надходило.

Згідно ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, зважаючи на розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи господарським судом підписано рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Луганської області,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Луганської області від 25.11.2019 року у справі №913/530/19, яке набрало законної сили 27.12.2019 року, вирішено:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Будмонтаж Плюс до Управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації задовольнити частково.

2. Стягнути з Управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації, просп.Центральний, буд.59, м.Сєвєродонецьк Луганської області, 93406, ідентифікаційний код 41908217, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Будмонтаж Плюс , просп.Слобожанський, буд.137, кв.10, м.Дніпро, 49000, ідентифікаційний код 42138426, заборгованість у сумі 516 457 грн 25 коп., 3% річних у сумі 13 201 грн 50 коп., інфляційні втрати в сумі 29 024 грн 91 коп., судовий збір у сумі 8 380 грн 25 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. У решті позову відмовити.

Загальний розмір стягнутих рішенням суду грових коштів, які складаються з заборгованості за договором та процесуальних витрат у вигляді судового збору, становить 567 063,90 грн.

Даним рішенням суду встановлено наступні обставини справи.

10.07.2018 між Управлінням розвитку та утримання мережі автомобільних доріг Луганської обласної державної адміністрації (відповідач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Будмонтаж Плюс (позивач, підрядник) укладений договір на виконання проектних робіт №17/2018, за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, підрядник бере на себе зобов`язання своїми силами і засобами за рахунок замовника виконати вказані в п.1.2 проектні роботи, а замовник зобов`язується прийняти результат цих робіт і сплатити підряднику вартість виконаних робіт (п.1.1 договору).

Найменування проектних робіт: Виконання проектно-вишукувальних робіт на капітальний ремонт по об`єкту: Капітальний ремонт автомобільної лороги О131606 (КПП Красна Талівка - Луганськ) - ст.Вільхова на ділянці км 2+500 - км 5+400 (архітектурні, інженерні та планувальні послуги), згідно з ДК 021:2015:71240000-2 (п.1.2 договору).

Відповідно до п.2.1 ціна предмету договору визначається на підставі договірної ціни, що є невід`ємною частиною цього договору (додаток №1), розрахованої відповідно до вимог ДСТУ Б.Д.1.1.-7:2013 (зі змінами). Договірна ціна є твердою і складає 737 796 грн 07 коп.

Згідно з п.2.2 договору розрахунки за виконану роботу здійснюються замовником згідно актів здачі-приймання виконаних проектних робіт по цьому договору, які підписані замовником і підрядником відповідно до умов цього договору. Плата за виконану роботу робиться по мірі надходження грошових коштів з відповідного бюджету на розрахунковий рахунок замовника після реєстрації фінансових зобов`язань в Державному казначействі.

В п.2.3 договору сторони передбачили, що підрядник зобов`язується надати послуги замовнику по збору вихідних даних на проектування та виконати експертизу проектно-кошторисної документації. Вартість експертизи проектно-кошторисної документації в ціну договору не включено та буде визначено окремою додатковою угодою.

Оплата здійснюється за безготівковим розрахунком шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника в два етапи: 1 етап - перерахування авансового платежу в розмірі до 50% від суми договору, а саме 368 898 грн 03 коп. на строк до 3 місяців; 2 етап - остаточний розрахунок здійснюється протягом 10 календарних днів з моменту підписання акту прийому-передачі виконаних робіт (п.2.4 договору).

Відповідно до пп.3.1.1 п.3.1 договору термін виконання робіт за договором - жовтень 2018 року, з правом дострокового виконання робіт.

Договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2018, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами усіх зобов`язань за цим договором (п.9.1 договору).

В п.9.2 договору сторони передбачили, що керуючись ч.3 ст.631 Цивільного кодексу України, сторони домовились, що всі умови цього договору застосовуються до відносин між ними, які виникли між сторонами до його укладення, а саме з 10.07.2018.

Згідно з додатком №1 до договору договірна ціна на розробку проектної документації складає 737 796 грн 07 коп. без ПДВ.

У додатку №2 до договору сторони визначили вартість окремих робіт, зокрема топографо-геодезичні вишукування (кошторис №1) - 26 575 грн 62 коп., інженерно-геологічні вишукування (кошторис №2) - 42 925 грн 55 коп., РП капітального ремонту автодороги (кошторис №3) - 668 294 грн 90 коп.

18.07.2018 між сторонами підписана додаткова угода №1 до договору на виконання проектних робіт від 10.07.2018 №17/2018, якою внесено зміни до зазначеного договору в частині уточнення реквізитів замовника.

19.07.2018 між сторонами укладена додаткова угода, якою внесено зміни до договору та викладено п.3.6, пп.4.3.3 п.4.3, пп.4.3.5 п.4.3 договору в новій редакції, зокрема пп.4.3.3 п.4.3 в такій редакції: передати замовнику в терміни, передбачені договором, проектну документацію.

Таким чином, сторонами в добровільному порядку виключено з договору умову щодо обов`язку підрядника передати замовнику позитивний експертний звіт.

04.10.2018 між сторонами був підписаний акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №17/2018 на суму 737 796 грн 07 коп.

Відповідач виконані позивачем проектні роботи в порушення умов договору від 10.07.2018 №17/2018 не здійснив, що стало підставою для звернення ТОВ Будмонтаж Плюс з даним позовом до суду.

Згідно з п.2.4 договору оплата здійснюється за безготівковим розрахунком шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника в два етапи: 1 етап - перерахування авансового платежу в розмірі до 50% від суми договору, а саме 368 898 грн 03 коп. на строк до 3 місяців; 2 етап - остаточний розрахунок здійснюється протягом 10 календарних днів з моменту підписання акту прийому-передачі виконаних робіт.

Факт виконання позивачем проектних робіт за договором від 10.07.2018 №17/2018 підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) від 04.10.2018 №17/2018 на суму 737 796 грн 07 коп. (а.с.35).

Відповідач в обумовлений п.2.4 договору строк оплату виконаних позивачем проектних робіт здійснив частково у сумі 221 338 грн 82 коп., заборгованість складає 516 457 грн 25 коп.

Суд зауважив, що акт здачі-приймання робіт від 04.10.2018 №17/2018 підписаний Управлінням розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області без заперечень чи зауважень, за накладною від 04.10.2018 (а.с.34) відповідачу передано проектну документацію у 5 екземплярах: 4 - у друкарському вигляді, 1 - в електронному.

Таким чином, суд прийшов до висновку про те, що відповідно до умов п.2.4 договору відповідач повинен був оплати виконані проектні роботи у строк до 15.10.2018 включно, враховуючи приписи ч. 5 ст. 254 ЦК України, оскільки 14.10.2018 був святковим днем, але не зробив цього.

Ураховуючи викладене, господарський суд вважав обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором від 10.07.2018 №17/2018 у сумі 516 457 грн 25 коп.

Крім того, суд прийшов до висновку про стягнення з відповідача заборгованості з 3% річних за період з 16.10.2018 року по 22.08.2019 року у сумі 13 201 грн 50 коп. та інфляційних втрат за період з жовтня 2018 року по липень 2019 року в сумі 29 024 грн 91 коп.

У зв`язку з цим, суд також зауважує, що в силу приписів ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Аналіз вказаної норми дає підстави вважати, що преюдиція - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню.

Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, варто розуміти так, що учасники судового процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені..

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного суду від 18.12.2019 року у справі №761/29966/16-ц.

Тобто, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Встановлені у рішенні Господарського суду Луганської області від 25.11.2019 року у справі №913/530/19 факти в силу приписів ч. 4 ст. 75 ГПК України мають для суду преюдиційне значення, а тому не підлягають доказуванню.

Вирішую питання про можливість стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних у розмірі 16 512,48 грн. та інфляційних втрат у розмірі 12 911,45 грн. за період з 23.08.2019 року по 14.09.2020 року, суд виходить з наступного.

Поняття зобов`язання та підстави його виникнення унормовано статтею 509 Цивільного кодексу України, за приписами якої зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу; зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Ця норма кореспондується з положеннями частини 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зокрема, стаття 599 цього Кодексу визначає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом

За статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов`язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах від 23.10.2018 року у справі №913/70/18, від 31.05.2018 року у справі №902/330/17 та від 12.03.2018 року у справі №914/712/16.

Разом із тим відповідно до положень статті 11 Цивільного кодексу України рішення суду може бути підставою виникнення цивільних прав та обов`язків у випадках, установлених актами цивільного законодавства, тобто за наявності прямої вказівки про це в законі.

Отже, за загальним правилом судове рішення забезпечує примусове виконання зобов`язання, яке виникло з підстав, що існували до винесення судового рішення, але не породжує такого зобов`язання, крім випадків, коли положення норм чинного законодавства пов`язують виникнення зобов`язання саме з набранням законної сили рішенням суду (постанова Верховного Суду України від 18.10.2017 у справі № 910/8318/16).

Таким чином наявність рішення суду не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Оскільки чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін вказаного договору та не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання, а також не позбавляє кредитора права на отримання коштів, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, то вимоги позивача наявні підстави для застосування до спірних правовідносин положень статті 625 Цивільного кодексу України.

Позивач має право на стягнення з відповідача на підставі положень ч. 2 ст. 625 ЦК України трьох відсотків річних та інфляційних втрат від основної суми заборгованості за договором за увесь період прострочення: з наступного дня після закінчення встановленого договором строку виконання зобов`язання з оплати вартості виконаних робіт по день фактичного погашення заборгованості за договором. При цьому, прийняття рішення суду про стягнення основного боргу за договором без його реального виконання не впливає на право позивача на стягнення вказаних грошових коштів протягом означеного періоду.

Так, рішенням суду від 25.11.2019 року у справі №913/530/19 встановлено обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості за договором від 10.07.2018 №17/2018 у сумі 516 457,25 грн.

Заборгованість у вказаному розмірі мала бути погашена позивачем до 15.10.2018 року включно. Тобто з 16.10.2018 року розпочався період прострочення погашення суми основної заборгованості за договором та тривав до дня одержання грошових коштів банком 15.09.2020 року, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням №75169037 про сплату стягнутих рішенням суду від 25.11.2019 року у справі №913/530/19 грошових коштів у сумі 567 063,90 грн.

З огляду на факт одержання банком грошових коштів 15.09.2020 року, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 30.1 ст. 30 ЗУ Про платіжні системи та переказ коштів в Україні , переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі, - а тому днем виконання зобов`язання є саме вказана дата.

При цьому, як було встановлено вище, рішенням суду вже було задоволено вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з 3% річних за період з 16.10.2018 року по 22.08.2019 року у сумі 13 201 грн 50 коп. та інфляційних втрат за період з жовтня 2018 року по липень 2019 року в сумі 29 024 грн 91 коп.

А тому позивач має право на стягнення з відповідача трьох відсотків річних за період з 23.08.2019 року по 14.09.2020 року та інфляційних втрат з серпня 2019 року по серпень 2020 року.

У змісті прохальної частини позовної заяви позивач просить стягнути три відсотки річних за період з 23.08.2019 року по 14.09.2020 року, нараховані на суму заборгованості за договором у розмірі 516 457,25 грн, у сумі 16 512,48 грн. та інфляційні втрати у сумі 12 911,45 грн. за період з вересня 2019 року по серпень 2020 року.

З метою визначення вказаних сум трьох відсотків річних та інфляційних втрат за відповідні періоди прострочення позивачем було зроблено відповідні розрахунки.

Разом з тим у постанові Верховного Суду від 27.05.2019 по справі № 910/20107/17 викладений правовий висновок, відповідно до якого, з огляду на вимоги статей 79, 86 ГПК України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Беручи до уваги викладене, судом було здійснено власні розрахунки трьох відсотків річних та інфляційних втрат у визначених позивачем межах, протягом яких, на його думку, мало місце невиконання основного зобов`язання, та з урахуванням вказаного ним розміру заборгованості протягом зазначених періодів прострочення.

Враховуючи положення статей 3, 509, 625 ЦК України, за змістом яких передбачається правомірне нарахування відсотків річних на суму основного боргу, суд здійснив власний розрахунок трьох відсотків річних за відповідний період прострочення та встановив, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню три відсотки річних у сумі 16 482,56 грн.

При цьому, вирішуючи питання про стягнення з відповідача розрахованих позивачем сум інфляційних втрат, суд бере до уваги наступне.

Індекс інфляції - це показник, який характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги.

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Індекс інфляції визначається Державною службою статистики України і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочення платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.

Разом з тим, при розрахунку інфляційних втрат судом враховується позиція Верховного Суду викладена у постанові від 26.06.2020 року у справі №905/21/19, відповідно до якої задля правильності визначення величини приросту індекс споживчих цін має визначатися шляхом заокруглення до десяткового числа після коми. При цьому, вказано, що саме так визначаються місячні та річні індекси споживчих цін Державним комітетом статистики України.

За розрахунком позивача інфляційні втрати за період серпень 2019 року - серпень 2020 року нараховані на основну суму заборгованості у розмірі 516 457,25 грн. склали - 12 911,45 грн.

При цьому, за розрахунками суду інфляційні втрати складають за означений період складають 12 911,43 грн.

Тобто, здійснений позивачем розрахунок сум інфляційних втрат є арифметично неправильним та помилковим, - у зв`язку з чим суд приходить до висновку про можливість стягнення з відповідача інфляційних втрат у законному та обґрунтованому розмірі 12 911,43 грн.

Отже, загальна сума заборгованості складає 29 393,99 грн., з яких: три відсотки річних - 16 482,56 грн. та інфляційні втрати - 12 911,43 грн.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Разом з тим, суд відзначає, що доказів сплати заявленої до стягнення заборгованості відповідачем суду не надано.

Таким чином, оцінивши подані докази, які досліджені в судовому засіданні, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, зважаючи на те, що відповідачем було прострочено виконання своїх зобов`язань за договором в частині оплати вартості виконаних робіт, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача трьох відсотків річних у сумі 16 482,56 грн. за період прострочення з 23.08.2019 року по 14.09.2020 року та інфляційних втрат за період серпня 2019 року - серпня 2020 року у розмірі 12 911,43 грн., що разом складає 29 393,99 грн.

За таких обставин позов підлягає задоволенню частково.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 ГПК, витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Будмонтаж Плюс до Управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації про стягнення заборгованості у розмірі 29 423,93 грн. - задовольнити частково.

2. Стягнути з Управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації (93405, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, просп. Центральний, буд. 59, ідентифікаційний код 41908217) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Будмонтаж Плюс (49000, м. Дніпро, просп. Слобожанський, буд. 137, кв. 10, ідентифікаційний код 42138426) заборгованість з трьох відсотків річних у сумі 16 482,56 грн. та інфляційних втрат у розмірі 12 911,43 грн., що разом складає 29 393,99 грн.; а також судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2 099,86 грн.

3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ позивачу після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд Луганської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано - 23.11.2020 року.

Суддя О.В. Тацій