Постанова

від 18.11.2020 по справі 904/6059/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2020 року

м. Київ

Справа № 904/6059/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,

за участю секретаря судового засідання - Гогуся В.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дніпровської міської ради на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.07.2020 (головуючий суддя Антонік С.Г., судді Березкіна О.В., Іванов О.Г.) та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2020 (суддя Манько Г.В.) у справі № 904/6059/19

за позовом Обласного комунального підприємства "ФАРМАЦІЯ"

до Дніпровської міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична фабрика "Дніпро"

про визнання незаконними та недійсними пунктів рішення Дніпровської міської ради від 24.04.2019 № 204/44,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. У грудні 2019 року Обласне комунальне підприємство "Фармація" (далі - ОКП "Фармація") звернулося до господарського суду з позовом до Дніпровської міської ради про визнання пунктів 2, 3, 8 рішення Дніпровської міської ради від 24.04.19 № 204/44 незаконними та недійсними з моменту прийняття цього рішення; їх скасування та зобов`язання Дніпровську міську раду відновити право постійного користування ОКП "Фармація" на земельну ділянку площею 6,4682 га (кадастровий номер 1210100000:02:036:0028), яке посвідчене Державним актом на право постійного користування землею II-ДП № 001609 від 28.02.2003, та відновити інформацію про це право в земельно-кадастровій та містобудівній документації.

2. Позов обґрунтовано тим, що оскаржувані пункти рішення міськради прийняті з порушенням вимог земельного законодавства, оскільки позивач у добровільному порядку не відмовлявся від земельної ділянки, наданої йому у постійне користування на підставі Державного акта, та на якій розташовані будівлі закладу охорони здоров`я, які обліковуються на балансі ОКП "Фармація", а отже порушене право підлягає захисту та поновленню.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

3. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2020 позов задоволено повністю. Визнано пункти 2, 3, 8 рішення Дніпровської міської ради від 24.04.2019 № 204/44 незаконними та недійсними з моменту їх прийняття, скасовано пункти 2, 3, 8 рішення. Зобов`язано Дніпровську міську раду відновити право постійного користування ОКП "Фармація" на земельну ділянку площею 6,4682 га та відновити інформацію про це право в земельно-кадастровій та містобудівній документації.

4. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що припинення права постійного користування позивача на земельну ділянку площею 6,4682 га здійснено з порушенням положень статті 79-1, частин 3, 4 статті 142 Земельного кодексу України, статті 19 Конституції України, за відсутності добровільної відмови позивача від права користування усією земельною ділянкою, тому порушене право підлягає захисту шляхом визнання незаконним та скасування зазначеного рішення, та шляхом відновлення порушеного права до стану, що існував до порушення.

5. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 02.07.2020 рішення суду залишено без змін з тих же підстав.

6. При цьому, суд апеляційної інстанції, відхиляючи доводи апеляційної скарги, вказав на те, що відповідно до частини 6 статті 79-1 Земельного кодексу України міська рада повинна була надавати дозвіл на розроблення технічної документації щодо поділу раніше сформованої земельної ділянки, а не щодо відведення, оскільки зазначене узгоджується з положеннями пунктів 114, 136 Порядку ведення Державного земельного кадастру, зокрема, що здійснення державної реєстрації земельної ділянки, яка утворилася в результаті поділу, здійснюється одночасно зі скасуванням державної реєстрації земельної ділянки, яка була поділена; при цьому, не залучення Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична фабрика "Дніпро" (далі - ТОВ "ФФ "Дніпро") як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, у даному випадку не є підставою для скасування рішення суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги Відповідача

7. Відповідач подав касаційну скаргу на постанову та рішення судів попередніх інстанцій, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Аргументи учасників справи

Доводи Відповідача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

8. Касаційну скаргу подано з підстав, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

9. Доводи касаційної скарги обґрунтовано неправильним застосуванням судом норми матеріального права та порушенням норм процесуального права, оскільки у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду щодо того, які норми права необхідно застосовувати у разі припинення права постійного користування за землекористувачем з підстав, визначених положеннями статті 141 Земельного кодексу України, зокрема, у разі надання згоди на вилучення частини земельної ділянки у зв`язку з фактичним продажем нерухомого майна, розміщеного на цій ділянці (пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України).

10. Крім цього, з посиланням на положення частини 4 статті 300 ГПК України, відповідач вказує на порушення судами норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310 цього Кодексу, оскільки рішення суду першої інстанції прийнято без залучення до участі у справі ТОВ "ФФ "Дніпро" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, враховуючи те, що оскаржуване рішення міської ради було прийняте за результатами розгляду клопотання саме цього Товариства про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок по фактичному розміщенню придбаної ним у позивача виробничої будівлі, тобто, прийняте рішення безпосередньо вплине на права та обов`язки цієї особи.

Позиція інших учасників справи у відзиві на касаційну скаргу

11. Позивач та третя особа відзиву на касаційну скаргу не надали, що у відповідності до частини 3 статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень у даній справі у касаційному порядку.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

12. Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі Державного акту на право постійного користування землею II-ДП № 001609 від 28.02.2003, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 001334, ОКП "Фармація" є користувачем земельної ділянки площею 6,4682 га (кадастровий номер 1210100000:02:036:0028), розташованої за адресою: м. Дніпро, просп. Богдана Хмельницького, 171 (колишня назва: вул. Героїв Сталінграда).

13. Вказана земельна ділянка використовується ОКП "Фармація" для розміщення будівель закладу охорони здоров`я - аптечного складу з нежитловими будівлями та спорудами, які обліковуються на його балансі, з метою здійснення ліцензованої господарської діяльності з оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами.

14. Враховуючи те, що ТОВ "ФФ "Дніпро" набуло право власності на дві нежитлові будівлі, розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 1210100000:02:036:0028 за адресою: м. Дніпро, просп. Богдана Хмельницького, 171, ОКП "Фармація" звернулось до Дніпровської міської ради з клопотанням про поділ вказаної земельної ділянки та надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 6,4682 га кадастровий номер 1210100000:02:036:0028, яке було зареєстроване Управлінням земельних відносин департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради 24.01.2019 за № 36/322. До клопотання додавалися необхідні документи.

15. 24.04.2019 Дніпровською міською радою прийнято рішення за № 204/44 про надання ТОВ "ФФ "Дніпро" дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок по фактичному розміщенню виробничої будівлі лікарських засобів та будівлі спиртосховища по просп. Богдана Хмельницького, 171 яким вирішено:

1. Зареєструвати право комунальної власності на земельну ділянку, площею 6,4682 га (кадастровий номер 1210100000:02:036:0028), по просп. Богдана Хмельницького, 171 за територіальною громадою м. Дніпра, в особі Дніпровської міської ради.

2. Право постійного користування ОКП "Фармація", код ЄДРПОУ 01976358, земельною ділянкою, площею 6,4682 га, посвідчене Державним актом на право постійного користування землею серії II-ДП № 001609 від 28.02.2003, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №001334, вважати таким, що припинилось.

3. Уповноважити директора департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради підписати акт приймання-передачі земельної ділянки, площею 6,4682 га (кадастровий номер 1210100000:02:036:0028), по просп. Богдана Хмельницького, 171 між ОКП "Фармація" та Дніпровською міською радою.

4. Надати ТОВ "ФФ "Дніпро", код ЄДРПОУ 41742390, дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок по фактичному розміщенню виробничої будівлі лікарських засобів та будівлі спиртосховища по просп. Богдана Хмельницького, 171.

5. Зобов`язати ТОВ "ФФ "Дніпро" замовити у суб`єктів господарювання, що є розробниками документації із землеустрою, згідно з вимогами, передбаченими чинним законодавством, розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та після його погодження, відповідно до чинного законодавства, подати цей проект до міської ради для прийняття відповідного рішення., подати цей проект до міської ради для прийняття відповідного рішення.

6. Установити, що:

6.1. Площа та конфігурація земельних ділянок визначаються під час складання проекту землеустрою щодо їх відведення.

6.2. Це рішення втрачає чинність, якщо при розробленні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок виникне невідповідність між об`єктами нерухомого майна, розташованими на земельних ділянках, та зареєстрованим у Державному реєстрі прав правом власності на них.

7. Відзначити, що проект землеустрою розробляється розробником документації із землеустрою відповідно до вимог земельного, природоохоронного, містобудівного, санітарно - епідеміологічного, пам`яткоохоронного законодавства. У разі погодження проекту землеустрою, що розробляється з метою вилучення, надання, зміни цільового призначення земель лісогосподарського призначення, водного фонду, земельних ділянок для цілей, пов`язаних із розробкою корисних копалин, також до вимог лісового, водного та гірничо-промислового законодавства.

8. Доручити відповідним установам з моменту прийняття цього рішення організувати виконання роботі з внесення необхідної інформації до земельно-кадастрової та містобудівної документації в установленому чинним законодавством порядку.

16. Разом з тим, відповідь на клопотання ОКП "Фармація" від 24.01.2019 за вх. № 36/322 надано лише 04.11.2019 № 2/13-520, у якому Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради (лист від 04.11.2019 № 2/13-520) повідомив, що згідно інформації, яка міститься в Реєстрах речових прав, прав власності, реєстрі іпотек, запитувана земельна ділянка не перебуває у користуванні ОКП "Фармація". Крім того, повідомлено про прийняття Дніпровською міською радою рішення від 24.04.2019 № 204/44, яким було припинено право постійного користування ОКП "Фармація" на земельну ділянку площею 6,4682 га (кадастровий номер 1210100000:02:036:0028), розташовану за адресою: м. Дніпро, просп. Богдана Хмельницького, 171.

17. Враховуючи те, що ОКП "Фармація" добровільно не відмовлялось від права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1210100000:02:036:0028 і не давало згоду на її вилучення, тому звернулось з даним позовом до суду.

18. Частиною 1 статті 300 ГПК України визначено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

19. Як зазначалося вище, в якості підстави для подання касаційної скарги відповідач посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, статті 141 Земельного кодексу України у подібних правовідносинах.

20. Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

21. Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

22. Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

23. Скаржник, звертаючись із касаційною скаргою, вказував на те, що судами неправильно застосовано положення підпунктів а), е) частини 1 статті 141 Земельного кодексу України, при наданні правової оцінки законності прийнятого міськрадою рішення, за наявності підстав, передбачених цією статтею, і саме: а) добровільної відмови землекористувача від права користування земельною ділянкою; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, якими керувалася рада при прийнятті оскаржуваного рішення, оскільки, на думку скаржника, аналіз положень частини 2 статті 149, частин 1, 2, 13 статті 79-1, пункту 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, частини 10 статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр", вказує на те, що поділ чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок здійснюється шляхом скасування/припинення (в нашому випадку (зауваження скаржника)) Державного акту на право постійного користування та державної реєстрації земельної ділянки і після цього розробляється проектна документація та здійснюється поділ земельних ділянок.

24. Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (частина 1 статті 3 Земельного кодексу України).

25. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

26. Згідно з частиною 1 статті 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

27. За змістом частини 1 статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

28. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина 2 статті 116 Земельного кодексу України).

29. Згідно з приписами частини 1 статті 122 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент видачі державного акта) сільські, селищні, міські ради надають земельні ділянки у постійне користування юридичним особам із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок (частина 1 статті 123 вказаного Кодексу).

30. Відповідно до частини 1 статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом (частина 2 статті 95 вказаного Кодексу).

31. Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22.09.2005 № 5-рп/2005 вказав, що стаття 92 Земельного кодексу України не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами в установлених законодавством випадках. Раніше видані державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними та підлягають заміні у разі добровільного звернення осіб.

32. Таким чином, право постійного користування земельною ділянкою, набуте особою у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не підлягає обов`язковій заміні.

33. Разом із тим, відповідно до статті 141 Земельного кодексу України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

34. За приписами статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

35. Отже, право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 названого Кодексу, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.

36. Вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суди ураховують, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140 - 149 Земельного кодексу України.

37. Громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм в установлених законодавством випадках права користування земельною ділянкою за відсутності підстав, встановлених законом. Така позиція відповідає висновку, викладеному у вищенаведеному рішенні Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005.

38. Наведений правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 05.11.2019 у справі № 906/392/18, від 23.06.2020 у справі № 922/989/18.

39. З урахуванням вищенаведених правових положень, суди попередніх інстанцій встановили, що земельна ділянка за адресою: м. Дніпро, просп. Богдана Хмельницького, 171, загальною площею 6,4682 га, перебуває у користуванні ОКП "Фармація" на підставі Державного акту на право постійного користування землею II-ДП № 001609 від 28.02.2003, є сформованою, при здійсненні державної реєстрації земельної ділянки їй присвоєно кадастровий номер 1210100000:02:036:0028.

40. Відповідно до частин 3, 4 статті 142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

41. ОКП "Фармація" звертаючись до Дніпровської міської ради з клопотанням про поділ вказаної земельної ділянки від 24.01.2019 вх. № 36/322, не надавало згоди на вилучення всієї земельної ділянки, що підтверджується нотаріально засвідченою заявою до компетентних органів від 26.03.2019, в якій ОКП "Фармация" надало згоду на вилучення на користь ТОВ "ФФ "Дніпро" земельних ділянок площею 0,15 га та 0,30 га зі складу земельної ділянки 6,4682 (кадастровий номер 1210100000:02:036:0028).

42. За встановлених обставин та враховуючи вищенаведені законодавчі положення, суди попередніх інстанцій дійшли правомірних висновків щодо відсутності правових підстав, передбачених положеннями статей 141 - 143 Земельного кодексу України для припинення права позивача постійного користування земельною ділянкою.

43. Положеннями частин 1 та 2 статті 79-1 Земельного кодексу України визначено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру (ч. 1). Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок (ч. 2).

44. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера (частина 4 статті 79-1 вказаного Кодексу).

45. Відповідно до частини 5 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

46. У частині 6 вказаної статті визначено, що формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

47. Відповідно до частини 1 статті 50 Закону України "Про землеустрій" проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки.

48. Згідно з частиною 1 статті 56 Закону України "Про землеустрій" технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок включає: а) пояснювальну записку; б) технічне завдання на складання документації, затверджене замовником документації; в) кадастрові плани земельних ділянок, які об`єднуються в одну земельну ділянку, або частини земельної ділянки, яка виділяється в окрему земельну ділянку; г) матеріали польових геодезичних робіт; ґ) акт приймання-передачі межових знаків на зберігання при поділі земельної ділянки по межі поділу; д) перелік обтяжень прав на земельну ділянку, обмежень на її використання та наявні земельні сервітути; е) нотаріально посвідчена згода на поділ чи об`єднання земельної ділянки заставодержателів, користувачів земельної ділянки (у разі перебування земельної ділянки в заставі, користуванні); є) згоду власника земельної ділянки, для земель державної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на поділ чи об`єднання земельних ділянок користувачем (крім випадків поділу земельної ділянки у зв`язку з набуттям права власності на житловий будинок, розташований на ній).

49. За змістом положень частин 1, 2, 6 статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти (ч. 1). Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (ч. 2). Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти, крім об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації. Укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов`язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера (абз. 1 та 2 ч. 6).

50. Перехід майнових прав до іншої особи зумовлює перехід до неї і прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований відповідний об`єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування. Особа, яка набула право власності на об`єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім`я документів на користування всією земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача-власника об`єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості, розташованого на ній (див. пункти 8.16 і 8.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16; пункт 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 263/6022/16-ц).

51. Правовий аналіз вищенаведених положень земельного законодавства дає підстави для висновку, що виділення зі сформованої земельної ділянки окремої частини у разі її поділу здійснюються за технічною документацією із землеустрою, оскільки така земельна ділянка є зареєстрованою як об`єкт цивільних прав, і для цього, окрім технічної документації, потрібна лише нотаріально посвідчена згода землекористувача земельної ділянки та згода власника - органу місцевого самоврядування; при цьому, така документація не підлягає погодженню та затвердженню в порядку, встановленому Земельним кодексом України, як це передбачено для документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Зазначене дає підстави для висновку, що оскаржуване рішення ради прийнято без урахування положень земельного законодавства щодо поділу земельної ділянки, на якій розташовані об`єкти нерухомості, що належать різним власникам.

52. Крім того, враховуючи імперативні положення наведених норм закону, Суд доходить висновку, що право користування земельною ділянкою не може припинятись для особи, яка правомірно продовжує володіти нерухомим майном, що розташоване на цій земельній ділянці, і до іншої особи перейшло право власності лише на частину нерухомого майна, проте інша частина продовжує перебувати у власності цієї особи, адже виходячи зі змісту частин 1, 3 статті 79-1, частин 1, 2, 6 статті 120 Земельного кодексу України, право користування земельною ділянкою розповсюджується на її відповідну частину. З огляду на те, що у власності позивача продовжує перебувати частина будівель, тому аргументи скаржника, що набуття іншою особою права власності на частину будівель та споруд, які розташовані на спірній земельній ділянці є правовою підставою для припинення права постійного користування земельною ділянкою для попереднього землекористувача, ґрунтується на помилковому тлумаченні пункту "е" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України.

53. Відповідно до частини 13 статті 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі, зокрема, поділу або об`єднання земельних ділянок.

54. Згідно з пунктом б) частини 1 статті 20 Закону України "Про землеустрій" землеустрій проводиться в обов`язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі, зокрема, встановлення та зміни меж об`єктів землеустрою.

55. Відповідно до пункту й) частини 2 статті 25 Закону України "Про землеустрій" одним із видів документації із землеустрою є технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

56. Замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі (частина 1 статті 26 Закону України "Про землеустрій").

57. Статтею 30 Закону України "Про землеустрій" визначено, що погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом.

58. Згідно з положеннями частин 1, 2 статті 31 Закону України "Про землеустрій" зміни до документації із землеустрою вносяться особою, яка відповідно до вимог цього Закону може бути розробником документації із землеустрою, за рішенням органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування або власників землі та землекористувачів, у тому числі орендарів, які затвердили проекти землеустрою (ч. 1). Погодження та затвердження змін до документації із землеустрою здійснюються в порядку, передбаченому для погодження та затвердження документації із землеустрою (ч. 2).

59. За змістом частини 12 статті 186 Земельного кодексу України технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок погоджується: у разі якщо поділ, об`єднання земельних ділянок здійснюється її користувачем - власником земельних ділянок, а щодо земельних ділянок державної або комунальної власності - органом виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, уповноваженими розпоряджатися земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу; у разі поділу, об`єднання земельної ділянки, що перебуває у заставі, - заставодержателем; у разі поділу, об`єднання власником земельної ділянки, що перебуває у користуванні, - землекористувачем. Технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок затверджується замовником.

60. Відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи. Державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема, поділу чи об`єднання земельних ділянок (абзац 1 частини 10 статті 24 вказаного Закону).

62. Положеннями частин 1, 2 статті 27 Закону України "Про Державний земельний кадастр" визначено, що у разі поділу або об`єднання земельних ділянок запис про державну реєстрацію земельної ділянки та кадастровий номер земельної ділянки скасовуються, а Поземельна книга на таку земельну ділянку закривається. У Поземельній книзі на земельні ділянки, сформовані в результаті поділу або об`єднання земельних ділянок, здійснюється запис про такий поділ чи об`єднання із зазначенням скасованих кадастрових номерів земельних ділянок.

63. За змістом пункту 49 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 17.10.2012 №1051, Поземельна книга ведеться за формою згідно з додатком 8 під час державної реєстрації земельної ділянки, внесення до Державного земельного кадастру відомостей (змін до них) про зареєстровані земельні ділянки (в тому числі у разі їх поділу чи об`єднання, а також відновлення їх меж) відповідно до пунктів 107 - 137 цього Порядку.

64. Згідно з пунктом 136 цього Порядку відомості до Державного земельного кадастру про земельну ділянку в разі її поділу чи об`єднання з іншою земельною ділянкою вносяться на підставі заяви про державну реєстрацію земельної ділянки, яка утворилася в результаті такого поділу чи об`єднання, шляхом здійснення Державним кадастровим реєстратором таких дій:

1) скасування державної реєстрації земельної ділянки шляхом закриття Поземельної книги відповідно до пункту 60 цього Порядку із скасуванням кадастрового номера земельної ділянки за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру;

2) здійснення державної реєстрації земельної ділянки, яка утворилася в результаті поділу чи об`єднання, згідно з пунктами 107 - 111 і 113 цього Порядку;

3) внесення до Поземельної книги на земельну ділянку, сформовану в результаті поділу чи об`єднання земельних ділянок, запису про такий поділ чи об`єднання із зазначенням скасованого кадастрового номера земельної ділянки шляхом: проставлення на титульному аркуші Поземельної книги в паперовій формі позначки про утворення земельної ділянки в результаті поділу чи об`єднання за формою згідно з додатком 28, в якій зазначаються скасований кадастровий номер земельної ділянки, підстава для поділу чи об`єднання земельної ділянки, дата такого поділу чи об`єднання, відомості про Державного кадастрового реєстратора, який зробив позначку;

65. Зазначені норми права вказують на те, що у разі поділу земельної ділянки змінюються межі, площа та кадастровий номер цієї земельної ділянки, проте обсяг прав попереднього землекористувача, набутий на таку земельну ділянку у встановленому законом порядку на підставі Державного акта на право постійного користування землею, не змінюється, у зв`язку з чим зміна кадастрового номера, здійснена з дотриманням вищенаведених норм закону, не є правовою підставою, передбаченою положеннями статті 141 Земельного кодексу України для, припинення права постійного користування земельною ділянкою.

66. З огляду на викладене, Судом відхиляються аргументи скаржника, викладені у пункті 23 цієї постанови, як такі, що ґрунтуються на невірному тлумаченні чинного земельного законодавства.

67. Аргументи відповідача щодо порушення, як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції, норм процесуального права з підстав прийняття рішення без залучення до участі у справи ТОВ "ФФ "Дніпро" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Судом відхиляються, з огляду на те, що судом апеляційної інстанції наведені доводи було розглянуто та спростовано.

68. Крім того, суд апеляційної інстанції, керуючись частиною 2 статті 50 ГПК України, ухвалою від 03.06.2020 залучив до участі у розгляді справи № 904/6059/19 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ТОВ "ФФ "Дніпро". Повноважний представник третьої особи приймав участь у судових засіданнях суду апеляційної інстанції, надав пояснення по суті спору, підтримавши доводи апеляційної скарги.

69. Процесуальний закон не обмежує можливості допущення особи до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на підставі її заяви про вступ у справу в процесі повторного розгляду останньої в апеляційному порядку, а також залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, до участі у справі за заявою учасників справи або з ініціативи апеляційного господарського суду: відповідні дії можуть мати місце до прийняття апеляційною інстанцією судового рішення зі справи.

70. Отже, Суд відхиляє зазначені в касаційній скарзі аргументи щодо порушення попередніми судовими інстанціями норм процесуального права, зокрема, з огляду на зміст статті 309 та частини 2 статті 311 ГПК України та зазначає, що ці аргументи не спростовують правильних по суті рішень. Порушення норм процесуального права, на які вказує відповідач, не призвели до ухвалення незаконних рішень.

71. Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку, що відповідач не спростував висновків суду першої та апеляційної інстанції, покладених в основу оскаржуваних рішення та постанови, та не довів неправильного застосування ними норм матеріального та процесуального права як необхідної передумови для скасування ухвалених у справі судових рішень.

72. З огляду на зазначене, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані рішення та постанову - без змін як такі, що відповідають вимогам чинного законодавства.

Висновки Верховного Суду

73. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

74. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

75. Враховуючи те, що доводи касаційної скарги відповідача про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення не знайшли свого підтвердження, Суд, переглянувши оскаржувані постанову та рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів касаційної скарги (в редакції уточнення до касаційної скарги), які стали підставами для відкриття касаційного провадження, вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції прийняті з додержанням норм процесуального та матеріального права, а відтак підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Щодо судових витрат

76. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Дніпровської міської ради залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.07.2020 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2020 у справі № 904/6059/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В.Г.

Судді Берднік І.С.

Міщенко І.С.