Ухвала від 12.11.2020 по справі 910/855/19

УХВАЛА

12 листопада 2020 року

м. Київ

Справа № 910/855/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Зуєва В. А.,

секретар судового засідання : Мартинюк М. О.,

за участю представників сторін:

позивача - Волько М. М. (самопредставництво),

відповідача - Будника К. А. (адвоката),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2020 (колегія суддів: Скрипка І. М. - головуючий, Михальська Ю. Б., Тищенко А. І.), у справі

за позовом Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго"

до Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

про визнання договору укладеним,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У січні 2019 Обласне комунальне підприємство "Донецьктеплокомуненерго" (далі - ОКП "Донецьктеплокомуненерго") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК Нафтогаз України"), в якому просила зобов`язати відповідача укласти договір постачання природного газу, в редакції, запропонованій позивачем.

1.2. Позов обґрунтований тим, що відповідач безпідставно ухиляється від укладення із ОКП "Донецьктеплокомуненерго" договору на постачання природного газу для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями (із реквізитами ПАТ "Маріупольгаз") у період з 01.12.2018 по 30.04.2019 (включно). Такі дії АТ "НАК "Нафтогаз України", на думку позивача, є незаконними та суперечать положенням Закону України "Про ринок природного газу", постанові Кабінету Міністрів України від 19.10.2018 № 867 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу", а також Розпорядженню Кабінету Міністрів України № 717-р "Про деякі питання опалювального сезону 2018/2019 року" від 03.10.2018.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.07.2019 (суддя Головіна К. І.) ОКП "Донецьктеплокомуненерго" у позові відмовлено.

2.2. Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив із того, що Закон України "Про ринок природного газу" не містить приписів щодо обов'язку укладання позивачем договору про постачання природного газу із відповідачем, типова форма договорів постачання/купівлі-продажу газу відсутня. Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 717-р від 03.10.2018 "Про деякі питання опалювального сезону 2018/2019 року" зобов'язано АТ "НАК "Нафтогаз" укладати договори на постачання природного газу виключно для послуг з постачання теплової енергії та гарячої води населенню та/або виробництва теплової енергії для релігійних організацій, водночас воно не стосується постачання газу для потреб виробництва теплової енергії, яка має споживатися бюджетними установами/організаціями. Суд зазначив, що ОКП "Донецьктеплокомуненерго" не надало відповідачу належного пакету документів для укладення договору на постачання природного газу, передбаченого Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015, та в матеріалах справи відсутні докази погодження відповідачем істотних умов договору у редакції, запропонованій позивачем, що підтверджується листом АТ "НАК "Нафтогаз Україна" № 26-8330/1.2-18 від 27.12.2018, яким відповідач відмовив позивачу у погодженні проєкту договору.

2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2020 апеляційну скаргу ОКП "Донецьктеплокомуненерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2019 у справі № 910/855/19 задоволено. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2019 у справі № 910/855/19 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Визнано укладеним договір на постачання природного газу для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями (із реквізитами ПАТ "Маріупольгаз") між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та ОКП "Донецьктеплокомуненерго" на строк з 01.12.2018 до 30.04.2019 (включно) на умовах, які були запропоновані, у редакції, викладеній у постанові суду.

2.4. Суд апеляційної інстанції виходив із того, що позовні вимоги ОКП "Донецьктеплокомуненерго" про укладення між ним та АТ "НАК "Нафтогаз України" договору постачання природного газу в редакції позивача є обґрунтованими та правомірними, оскільки позивач підтвердив первинними документами відсутність заборгованості за поставлений природних газ ПАТ "ВК "Укрнафтобуріння". Окрім того суд установив, що відповідач не вчинив дій, передбачених положеннями частини 3, 4 статті 181 Господарського кодексу України, зокрема не повернув підписаний проєкт договору позивачу у двацятиденний строк, і в той же час не склав протокол розбіжностей та не направив його разом з підписаним договором позивачеві, тобто не дотримався порядку укладення господарського договору.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї.

3.1. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2020 у справі № 910/855/19, АТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2020, а рішення Господарського суду м. Києва від 01.07.2019 залишити в силі.

3.2. АТ "НАК "Нафтогаз України", звертаючись із касаційною скаргою, зазначає, що касаційна скарга подається на підставі пунктів 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник вважає, що при винесенні оскаржуваної постанови суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 28.10.2018 у справі № 910/15590/17 (щодо застосування статті 179 Господарського кодексу України). Крім того, АТ "НАК "Нафтогаз України" стверджує про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме пункту 4 розділу ІІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496. Скаржник зазначає, що справа має виняткове значення для АТ "НАК "Нафтогаз України", а питання застосування права має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Крім того, на думку скаржника, визнання договору постачання природного газу укладеним є недопустимим способом захисту у спірних правовідносинах (оскільки такий договір не є типовим договором).

3.3. У відзиві на касаційну скаргу ОКП "Донецьктеплокомуненерго" просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2020 залишити без змін, а касаційну скаргу АТ "НАК "Нафтогаз України" - без задоволення. ОКП "Донецьктеплокомуненерго" зауважує, що є висновки Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах від 11.02.2020 у справі № 910/854/19, від 22.01.2020 у справі № 905/204/19, від 12.03.2020 у справі № 905/209/19, від 03.03.2020 у справі № 905/208/19. Окрім того, ОКП "Донецьктеплокомуненерго" зазначає, що скаржник не обґрунтував, у чому полягає "значний суспільний інтерес" та "формування єдиної застосовчої практики".

4. Розгляд касаційної скарги та обставини справи, встановлені судами

4.1. 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Розгляд цієї скарги здійснюється з урахуванням положень Господарського процесуального кодексу України у редакції від 08.02.2020 (тут і далі за текстом посилання на положення цього Кодексу у редакції, чинній з 08.02.2020), оскільки касаційну скаргу подано 12.08.2020.

4.2. Суди установили, що відповідно до пункту 4.1 Статуту ОКП "Донецьктеплокомуненерго" метою діяльності підприємства є виробництво теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках), транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії у вигляді пари та гарячої води споживачам, у порядку, встановленому законодавством.

Позивач, як виробник теплової енергії, у період з 01.10.2018 по 31.10.2018 на підставі укладеного із ТОВ "Маргаз" договору постачання природного газу № 2090-2018 від 17.09.2018, а також на підставі договору № ПГ-С/18-011/16 від 06.11.2018, укладеного з ПрАТ "ВК "Укрнафтобуріння", у листопаді 2018 року отримав природний газ з метою вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного бюджету та місцевих бюджетів.

4.3. ОКП "Донецьктеплокомуненерго" звернулося до АТ "НАК "Нафтогаз України" з пропозицією укласти договір на постачання природного газу на наступні періоди - з 01.12.2018 по 30.04.2019, обсягом 456,000 тис. куб. м виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними організаціями (на мережах ПАТ "Маріупольгаз") (лист № юр/2942 від 28.11.2018). Разом з цим листом позивач направив АТ "НАК "Нафтогаз України" відповідний проєкт договору.

4.4. У відповідь на вказаний лист АТ "НАК "Нафтогаз України" повідомило позивача про відсутність підстав для укладення договору на постачання природного газу у період з 01.12.2018 по 30.04.2019 (лист № 26-8330/1.2-18 від 27.12.2018). У своїй відповіді АТ "НАК "Нафтогаз України" зазначило, що ОКП "Донецьктеплокомуненерго" не було надано письмової довідки або акта звірки розрахунків від ПрАТ "ВК "Укрнафтобуріння" (попереднього постачальника), які би підтверджували відсутність у позивача заборгованості перед ПрАТ "ВК "Укрнафтобуріння" за поставлений газ. Цим же листом відповідач повернув позивачу проєкт направленого йому договору постачання природного газу у період з 01.12.2018 по 30.04.2019.

4.5. Не погоджуючись із відмовою від укладення договору, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати укладеним договір поставки природного газу, в редакції, запропонованій позивачем.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши обгрунтованість зазначених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження судових рішень, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою АТ "НАК "Нафтогаз України" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2020 у справі на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України (за пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України) та на підставі пункту 4 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України (за пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України) з огляду на таке.

5.2. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, зазначеної в пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).

5.3. У поданій касаційній скарзі відповідач, обґрунтовуючи наявність підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, зазначив, що в оскаржуваному судовому рішенні суд апеляційної інстанції застосував статтю 179 Господарського кодексу України без врахування висновку щодо її застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 26.10.2018 у справі № 910/15590/17.

5.4. У справі № 910/855/19, яка розглядається, суди встановили, що ОКП "Донецьктеплоенерго" засобами електронного зв'язку направило на адресу АТ "НАК "Нафтогаз України" проєкт договору постачання природного газу (зі строком дії з 01.12.2018 до 30.04.2019), відповідно до якого природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними організаціями (на мережах ПАТ "Маріупольгаз").

Відповідач у листі № 26-8330/1.2-18 від 27.12.2018 зазначив про відсутність правових підстав для укладення договору та повернув проєкт договору позивачу.

У положеннях статей 3, 6, 203, 626, 627 Цивільного кодексу України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною 3 статті 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

5.5. Отже, суд вправі задовольнити позов про спонукання укласти договір лише у разі, якщо встановить, що існують правовідносини, в силу яких сторони зобов'язані укласти договір, але одна із сторін ухилилася від цього. При цьому у справі має бути доведено наявність відповідних правовідносин, а саме - прямого законодавчого обов'язку відповідача щодо укладення договору.

5.6. Зважаючи на загальні засади цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, межі здійснення особою цивільних прав і виконання цивільних обов`язків (статті - 3, 6, 12 - 15, 20 Цивільного кодексу України), можна дійти висновку, що у разі невизнання особою права на укладення договору таке право підлягає захисту судом на підставі пункту 1 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов`язкової дії. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду України від 10.10.2012 у справі № 6-110цс12, від 12.02.2019 у справі № 910/2531/18, від 11.02.2020 у справі № 910/854/19.

У пункту 28 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.09.2020 у справі № 916/1423/18 зазначено, що звернення до суду з вимогою про визнання договору укладеним у наданій позивачем редакції перебуває в межах способу захисту "про встановлення господарських правовідносин" відповідно до абз. 11 частини 2 статті 20 та статті 187 Господарського кодексу України та не вимагає застосування інших способів захисту судом, зокрема, й за ініціативою суду в порядку, визначеному частиною 2 статті 5 Господарського процесуального кодексу України.

5.7. Відповідно до пунктів 2, 3 рішення Конституційного Суду України щодо офіційного тлумачення положення частини 1 статті 58 Конституції України від 09.02.1999 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), за загальновизнаним принципом права, закони й інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час якого вони настали або мали місце.

5.8. На момент виникнення спірних правовідносин діяльність АТ "НАК "Нафтогаз України" як гарантованого постачальника природного газу із спеціальними обов'язками у розумінні статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" для виробництва теплової енергії визначалася Положенням про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 867 від 19.10.2018.

Водночас правовідносини у справі № 910/15590/17, на яку посилається скаржник, регулювались Положенням про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 758 від 01.10.2015, яка втратила чинність 01.04.2017.

Аналіз висновків, зроблених в оскаржуваних судових рішеннях у справі № 910/855/19, яка розглядається, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 26.10.2018 у справі № 910/15590/17, оскільки один з елементів подібності спірних правовідносин - матеріально-правове регулювання у цих справах є різним, а тому спірні правовідносини не є подібними.

5.9. Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

5.10. Враховуючи, що підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилася, касаційне провадження в цій частині підлягає закриттю на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України.

5.11. Щодо посилання відповідача на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування пункту 4 розділу ІІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП № 2496 від 30.09.2015, колегія суддів зазначає таке.

Пунктом 4 розділу ІІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП № 2496 від 30.09.2015, встановлено, що для укладення договору постачання природного газу споживач має надати постачальнику такі документи: заяву про укладення договору, в якій зазначити свій персональний EIC-код та очікувані об'єми (обсяги) споживання природного газу на період дії договору; належним чином завірену копію документа, яким визначено право власності чи користування на об'єкт споживача; копії документів на право укладання договору, які посвідчують статус юридичної особи чи фізичної особи - підприємця та уповноваженої особи на підписання договору, та копію документа про взяття на облік у контролюючих органах; довідку (акт звірки розрахунків) про відсутність простроченої заборгованості споживача за поставлений газ перед діючим постачальником за поставлений природний газ, підписану діючим постачальником (за його наявності).

У постанові Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 910/854/19 за позовом ОКП "Донецьктеплокомуненерго" до АТ НАК "Нафтогаз України" про визнання укладеним договору, суд касаційної інстанції залишив без змін рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2019, якими позов задоволено та визнано укладеним договір у запропонованій позивачем редакції. Суд касаційної інстанції у справі № 910/854/19, посилаючись на положення Правил № 2496 від 30.09.2015, зазначив, що суди попередніх інстанцій встановили обставини належного виконання позивачем своїх обов'язків за договором-2, відсутність заборгованості позивача перед ПАТ "ВК "Укрнафтобуріння", вчинення позивачем дій спрямованих на отримання від ПАТ "ВК "Укрнафтобуріння" довідки та акта звірки взаєморозрахунків, неправомірності відмови НАК "Нафтогаз України" в укладенні договору з підстав ненадання вказаних довідки або акта звірки розрахунків. Окрім того суд касаційної інстанції у справі № 910/854/19 зазначив, що відсутність довідки (акта звірки розрахунків) про відсутність у споживача заборгованості за поставлений газ перед діючим постачальником не може бути підставою для відмови постачальника в укладенні договору постачання природного газу за наявності первинних документів, якими підтверджується відсутність у споживача заборгованості перед діючим постачальником, який безпідставно не надає відповідну довідку.

5.12. Як установили суди у справі № 910/855/19, яка розглядається, в ОКП "Донецьктеплокомуненерго" існували господарські відносини щодо постачання йому природного газу попередніми постачальниками: 1) у період з 01.10.2018 по 31.10.2018 - із ТОВ "Маргаз" на підставі договору постачання природного газу № 2090-2018 від 17.09.2018; 2) у листопаді 2018 - із ПрАТ "ВК "Укрнафтобуріння" на підставі договору № ПГ-С/18-011/16 від 06.11.2018.

Згідно з актом звірки за період з 01.10.2018 по 12.12.2018, складеним між ОКП "Донецьктеплокомуненерго" та ТОВ "Маргаз", у позивача відсутня заборгованість за договором № 2090-2018 від 17.09.2018 перед ТОВ "Маргаз".

До листа № 10/1/3155 від 21.12.2018 про укладення договору з відповідачем ОКП "Донецьктеплокомуненерго" додав довідку про відсутність заборгованості перед ПАТ "Донецькоблгаз" від 11.12.2018 № 15/1-3667 та акт звірки взаєморозрахунків з ТОВ "Маргаз" від 12.12.2018. Також позивач додав копію договору на постачання природного газу № ПГ-С/18-011/16 від 06.11.2018 з ПАТ "ВК "Укрнафтобуріння", копію акта приймання-передачі на обсяг газу 50,865 тис. куб. м. з ПАТ "ВК "Укрнафтобуріння", копію рахунку з ПАТ "ВК "Укрнафтобуріння" на оплату № ПГ-С/18-18/11-16/1 від 23.11.2018 на суму 651 074,04 грн, копію листа від 14.12.2018 № юр/3063 з додатками на адресу ПАТ "ВК "Укрнафтобуріння", а також копії платіжних доручень про проведену оплату за договором № ПГ-С/18-18/11-16/1 від 23.11.2018. При цьому позивач зазначив, що він надіслав на адресу ПАТ "ВК "Укрнафтобуріння" підписану з його боку додаткову угоду про повне належне виконання договору та його припинення разом з актом звіряння взаєморозрахунків, але на теперішній час контрагент так і не підписав та не повернув згадані документи.

На підставі зазначених документів суд апеляційної інстанції встановив, що 06.11.2018 між позивачем та ПАТ "ВК "Укрнафтобуріння" було укладено Договір № ПГ-С/18-011/16 постачання природного газу, на виконання умов якого ПАТ "ВК "Укрнафтобуріння" поставило позивачу природний газ у кількості 50,865 тис. куб. м на суму 651 074,04 грн, що підтверджується актом приймання-передачі від 30.11.2018. ОКП "Донецьктеплокомуненерго" повністю розрахувалося з ПАТ "ВК "Укрнафтобуріння" за поставлений природний газ та вчиняло дії з метою отримання від ПАТ "ВК "Укрнафтобуріння" довідки про відсутність заборгованості шляхом звернення з проханням підписати акт звірки взаєморозрахунків та додаткову угоду до Договору № ПГ-С/18-011/16 від 06.11.2018 про повне та належне виконання сторонами зобов`язань за договором (лист № юр/3063 від 14.12.2018), проте відповіді на зазначений лист не отримало.

5.13. Тому суд апеляційної інстанції у справі № 910/855/19, яка розглядається, дійшов обґрунтованого висновку, що позивач довів первинними документами відсутність заборгованості перед ПАТ "ВК "Укрнафтобуріння" за договором № ПГ-С/18-011/16 від 06.11.2018, а відповідач, за наявності первинних документів про відсутність заборгованості (платіжні доручення), неправомірно відмовив позивачу в укладенні договору з підстав ненадання вищевказаних довідки або акта.

5.14. Пунктом 4 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом.

Оскільки Верховний Суд у справі № 910/854/19 виклав висновок про те, що відсутність довідки (акт звірки розрахунків) про відсутність заборгованості споживача за договором постачання природного газу, за наявності первинних документів, якими підтверджується виконання зобов'язань за цим договором, не може бути підставою для відмови в укладенні договору постачання природного газу і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку, то колегія суддів на підставі пункту 4 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України закриває касаційне провадження у справі № 910/855/19 за касаційною скаргою АТ "НАК "Нафтогаз України", в частині підстави, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 234, 235, 296, 300, 301 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В :

Касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2020 у справі № 910/855/19, відкрите на підставі пунктів 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

В. А. Зуєв