Рішення

від 19.11.2020 по справі 200/9694/20-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2020 р. Справа№200/9694/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Молочної І. С., розглянувши в порядку спрощеного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

19.10.2020 ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; рнокпп: НОМЕР_1 ), позивач, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовними вимогами до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місце знаходження: вул. Центральна, буд. 13, м. Мирноград, Покровський район, Донецька область, 85323, код ЄДРПОУ 42169323) про:

- визнання протиправною бездіяльність Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецької області щодо не зарахування пільгового стажу ОСОБА_1 періодів ро боти на Шахті Партизанська виробничого об`єднання з видобутку антрациту Антрацит з 16.12.1986 по 29.01.1987 учнем гірничого робітника підземного, з 10.06.1987 по 17.12.1989 та з 22.08.1992 по 05.02.1994 прохідником підземним;

- зобов`язання Покровське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької об ласті зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи на Шахті Партизанська виробничого об`єднання з ви добутку антрациту Антрацит з 16.12.1986 по 29.01.1987 учнем гірничого робітника пі дземного, з 10.06.1987 по 17.12.1989 та з 22.08.1992 по 05.02.1994 прохідником підзем ним з дня звернення за призначенням пенсії з - 13.10.2016.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20.10.2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що при призначенні пенсії відповідачем протиправно не враховано до його пільгового стажу періоди роботи з 16.12.1986 по 29.01.1987, з 10.06.1987 по 17.12.1989 та з 22.08.1992 по 05.02.1994, у зв`язку з відсутністю підтверджуючих документів.

Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною, оскільки вона порушує його конституційні права на отримання належного пенсійного забезпечення.

Просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В установлений судом строк відповідачем через Відділ документообігу та архівної роботи суду надано відзив на адміністративний позов, в якому відповідач заперечив проти задоволення заявлених вимог позивача.

Свою позицію відповідач вмотивовував тим, що при зверненні позивача до управління з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах позивачем не надано наказу про атестацію робочих місць за умовами праці, та документів, оформлених відповідно до чинного законодавства, про оплату праці за тарифними ставками, передбаченими для робітників відповідних професій, яким вони навчаються.

За таких обставин страховий стаж позивача, врахований по 31.07.2018, складає 37 років 3 місяці 21 день, у тому числі додаткові роки за Списком №1 - 10 років.

Відповідач наголошує, що оскаржуване рішення прийнято в порядку законодавства про пенсійне забезпечення, просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

За правилами пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Згідно з нормами частини 3 статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого Димитровським МВ УМВС України в Донецькій області 19.09.1999, має реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Позивач є пенсіонером та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, перебуває на обліку в Покровському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області, що підтверджується відповідачем.

13.10.2016 позивач звернувся до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою №2521 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту а статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення .

Позивачем при зверненні до пенсійного органу надано такі документи:

- заява, паспорт, реєстраційний номер облікової картки платника податків та їх копії;

- копія диплому та військового квитка;

- трудова книжка;

- уточнюючі довідки про характер виконуваної роботи: довідка від 15.11.2016 №749 про роботу на ВП Шахті Димитрова ДП Красноармійськвугілля з 04.11.1995 по 25.02.1996 прохідником підземним; довідка від 16.03.2016 №101арх. Про роботу на державному підприємстві Вугільна компанія Краснолиманська з 11.04.1996 по 04.12.2003 прохідником підземним.

Відповідачем прийнято рішення № 2521 про не зарахування до пільгового стажу позивача періодів роботи з 16.12.1986 по 29.01.1987 учнем гірничого робітника підземного, з 22.08.1992 по 05.02.1994 прохідником підземним.

Підставою для прийняття такого рішення суб`єктом владних повноважень зазначено, по-перше, що в трудовій книжці ОСОБА_1 згідно сторінок 2-6 зроблено запис про роботу на шахті Партизанська виробничого об`єднання з видобутку антрациту Антрацит з 16.12.1986 по 29.01.1987 учнем гірничого робітника підземного, з 30.01.1987 по 05.02.1994 на посаді гірничого робітника підземного, гірничого монтажника підземного, прохідника підземного. За вказаний період роботи заявником не було надано довідки про пільговий характер роботи та копії наказів про атестацію робочих місць на вищезгаданому підприємстві.

По-друге, що періоди навчання робітників підземним професіям зараховуються до пільгового стажу з додержанням наступних умов:

- при наявності запису в трудовій книжці про навчання підземним професіям підтверджуючи тривалість роботи в підземних умовах;

- навчання робітників підземним професіям повинно проходити на протязі повного робочого дня;

- оплата праці за час навчання професіям в підземних умовах повинна здійснюватись за тарифними ставками, передбаченими для робітників відповідних професій, яким вони навчаються.

На підставі зазначеного, відповідачем прийнято рішення про не зарахування до пільгового стажу період роботи на шахті Партизанська виробничого об`єднання з видобутку антрациту Антрацит з 16.12.1986 по 29.01.1987 учнем гірничого робітника підземного, з 22.08.1992 по 05.02.1994 прохідником підземним.

Позивач звернувся до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, 12.03.2020 відповідач листом №1153-1026/Ф-02/8-0500/20 надав позивачу відповідь на звернення в якій зазначив, що при призначенні пенсії до пільгового стажу роботи за Списком № 1 зараховано:

- згідно записів у трудовій книжці періоди роботи з 30.01.1987 по 09.06.1987, з 18.12.1989 по 21.08.1992 на посаді гірника підземного з повним робочим днем в шахті в ДП Антрацит ВП Шахта Партизанська (код ЄДРПОУ 26402977);

- згідно уточнюючих довідок періоди роботи з 04.11.1995 по 25.02.1996 в ВП Шахта Димитрово ДП Красноармійськвугілля , з 11.04.1996 по 04.12.2003 в ДП Вугільна компанія Краснолиманська на посаді прохідника підземного.

Період роботи з 22.08.1992 по 05.02.1994 на посаді прохідника підземного з повним робочим днем під землею роботи в ДП Антрацит ВП Шахта Партизанська не зараховано до пільгового стажу роботи у зв`язку з відсутністю наказу про атестацію робочих місць за умовами праці.

Також до пільгового стажу не враховано періоди роботи на посаді учня гірника підземного з 16.12.1986 по 29.01.1987 та з 10.06.1987 по 17.12.1989 у зв`язку з відсутністю документів, оформлених відповідно до чинного законодавства, про оплату праці за тарифними ставками, передбаченими для робітників відповідних професій, яким вони навчаються.

Крім того, зазначив, що за матеріалами пенсійної справи страховий стаж позивача, врахований по 31.07.2018, складає 37 років 3 місяці 21 день, у тому числі додаткові роки за Список № 1 - 10 років.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням пенсійного органу позивач звернувся до суду з даним позовом.

Судом встановлено, що відповідно до записів № 4-11 трудової книжки серії НОМЕР_3 - ОСОБА_1 , позивач:

- з 16.12.1986 по 29.01.1987 - працював учнем гірничого робітника І розряду підземним з повним робочим днем під землею на шахті Партизанська виробничого об`єднання з видобутку антрациту Антрацит ;

- з 30.01.1987 по 09.06.1987 - працював гірничим робітником ІІ розряду підземним з повним робочим днем під землею на шахті Партизанська виробничого об`єднання з видобутку антрациту Антрацит ;

- з 10.06.1987 по 17.12.1989 - працював учнем гірничого монтажника ІV розряду з повним робочим днем під землею на шахті Партизанська виробничого об`єднання з видобутку антрациту Антрацит ;

- з 18.12.1989 по 18.09.1990 - працював гірничим монтажником V розряду з повним робочим днем під землею на шахті Партизанська виробничого об`єднання з видобутку антрациту Антрацит ;

- 19.09.1990 по 18.01.1993 - працював гірничим робітником ІІІ розряду підземним з повним робочим днем під землею на шахті Партизанська виробничого об`єднання з видобутку антрациту Антрацит ;

- з 19.01.1993 по 25.05.1993 - працював учнем прохідника підземного з повним робочим днем під землею на шахті Партизанська виробничого об`єднання з видобутку антрациту Антрацит ;

- з 26.05.1993 по 05.02.1994 - працював прохідником підземним V розряду з повним робочим днем під землею на шахті Партизанська виробничого об`єднання з видобутку антрациту Антрацит .

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до положень статті 5 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09 липня 2003 року № 1058-IV (надалі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Відповідно до статті 58 Закону № 1058-IV пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Отже, відповідач має діяти в межах та у спосіб, встановлених законодавчих норм.

Відповідно до положень частини 1 статті 1 № 1058-IV встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

Згідно з абзацом 1 частини 2 цієї статті страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності № 1058-IV питання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій, регулювалися Законом України Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788-XII.

Відповідно до статті 56 Закону України Про пенсійне забезпечення до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Разом з тим, до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Стаття 62 Закону України Про пенсійне забезпечення встановлює, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Зазначене узгоджується з положеннями статті 48 Кодексу законів про працю України.

За змістом цієї норми вбачається, що необхідність надання уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників виникає при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Згідно пункту 20 постанови Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 Про затвердження порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній (далі - Постанова № 637) у тих випадках коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій.

Пункт 4.2 розділу ІV постанови правління Пенсійного фонду України Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058 від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1) передбачає, що орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

З аналізу зазначених норм чинного законодавства вбачається, що використання норм Постанови № 637 шляхом надання уточнюючих довідок про підтвердження спеціального стажу (у тому числі й зайнятості позивача протягом повного робочого дня на підземних роботах, що є спірним у цій справі) має місце лише у разі відсутності в трудовій книжці/або відповідних записах до неї відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників.

Отже, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах, є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку №1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією.

Щодо відсутності наказів про проведення атестації робочих місць на підприємстві з 22.08.1992 по 05.02.1994, суд зазначає наступне.

За результатом розгляду справи судом встановлено, що відповідно до записів трудової книжки з 22.08.1992 по 05.02.1994 позивач працював на посадах гірничого робітника підземного з повним робочим днем під землею, учнем прохідника підземного з повним робочим днем під землею, прохідником підземним з повним робочим днем під землею на шахті Партизанська виробничого об`єднання з видобутку антрациту Антрацит .

Суд констатує, що вказані записи у трудовій книжці не містять неточностей, записи зроблені чітко та без виправлень, засвідчені печатками підприємства, відповідальними працівниками та відповідають вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29 липня 1993 року.

Порядок застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 (далі - Порядок № 383).

Згідно з пунктом 3 Порядку № 383 встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Таким чином, наказ про атестацію робочих місць по підприємству може бути основним доказом підтвердження пільгового стажу в період роботи на відповідних посадах або за професіями лише в тих випадках, коли відсутня трудова книжка або відсутні відповідні записи у трудовій книжці та в тих випадках, коли такий пільговий стаж виник до 21 серпня 1992 року.

З огляду на те, що спірний період виник до 21 серпня 1992 року, позивачем надано наказ №51 від 15.06.1994 про атестацію робочих місць по підприємству.

Пунктом 4.2. Порядку № 383 встановлено, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умов і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної

зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за

віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова

атестація.

Такий же порядок застосовується у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації із визначенням правонаступника.

При цьому, пункт 4.3. гарантує, що у разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.1997 впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць, до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному

підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Суд констатує, що не є спірним питанням віднесення посади позивача за період з 22.08.1992 по 05.02.1994 до посад, роботи за якими відносяться до пільгового стажу.

Отже, надавши до позовної заяви наказу №51 від 15.06.1994 про атестацію робочих місць по підприємству, позивач підтвердив проведення атестації робочих місць за період з 27 січня 1986 року по 31 липня 1992 року.

За таких обставин позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Адже період роботи 22.08.1992 по 05.02.1994 відноситься до пільгового стажу позивача.

Щодо не врахування відповідачем довідок при призначенні позивачу пенсії, суд зазначає наступне.

Частиною третьою статті 44 Закону № 1058-ІV передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. Однак, як зазначив відповідач, провести перевірку достовірності документів не має можливості з тих підстав, що первинні документи підприємства знаходяться на непідконтрольній українській владі території.

На підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1 (надалі - Порядок № 22-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж.

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно із нормами пункту 4.7 Порядку № 22-1, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Разом з тим, суд зауважує, що право особи на отримання пенсійних виплат не може бути поставлено у залежність від можливості органів Пенсійного фонду України здійснювати ці повноваження (зокрема у зв`язку із проведенням АТО та неможливістю проведення перевірки періодів роботи/навчання, тощо, з підстав розташування підприємств, установ, організацій, закладів, тощо, на тимчасово окупованій території України).

Неможливість проведення перевірки даних на підприємстві, установі, організації які розташовані на тимчасово окупованій території, не дає підстав для відмови у зарахуванні стажу роботи, при його підтвердженні записами в трудовій книжці, дипломі, тощо, та не може позбавляти особу її конституційного права на соціальний захист.

За приписами частин 1 та 2 статті 4 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України , на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.

Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України , громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

За приписами частини 2 статті 9 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України , будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Частиною 3 статті 9 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України встановлено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Тобто, відповідно до наведених норм закону, необхідною умовою для визнання незаконним акта органу, який знаходиться на тимчасово окупованій території є створення такого органу, обрання чи призначення у порядку, не передбаченому законом.

Трудовий стаж позивач набув у період, коли населені пункти, на території яких підприємства здійснюють господарську діяльність, перебували під контролем української влади, і зазначене підприємство також утворено відповідно до законодавства України.

Всі первинні документи, на підставі яких позивач отримав право на призначення пенсії, були сформовані до проведення антитерористичної операції і не можуть піддаватися сумніву та позбавляти позивача права на отримання пенсії, обрахованої із заробітку, який він отримував на законних підставах, тільки з тих міркувань, що Україна тимчасово не здійснює контроль на території, де позивач набув пільговий стаж роботи.

Щодо окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані намібійські винятки : документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

У рішенні Європейського суду з прав людини Мозер проти Республіки Молдови та Росії від 23 лютого 2016 року ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами.

В даному випадку позивач не може бути позбавлений свого права, що стосується предмету позову через неможливість перевірки достовірності довідки, у зв`язку з наданням зазначеної довідки підприємством, що знаходиться на території, непідконтрольній українській владі.

Також, оцінюючи спірні правовідносини суд приймає до уваги і практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV, має застосовуватися при розгляді справ як джерело права.

Так, під час розгляду справ проти Туреччини (зокрема, "Loizidouv. Turkey", "Cyprusv. Turkey"), проти Молдови та Росії (зокрема, "Mozerv/theRepublicofMoldovaandRussia", "IlascuandOthersv. MoldovaandRussia"), ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibiacase), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

За даних обставин відповідач фактично переклав відповідальність за належне оформлення документів підприємства на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження пільгового характеру роботи позивача), тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.

За приписами статті 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

У рішенні від 08 липня 2004 року у справі Ілашку та інші проти Молдови та Росії , ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем Молдавської Республіки Придністров`я . Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов`язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

Враховуючи, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов`язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі і рішення в справах Пічкур проти України , Ілашку та інші проти Молдови та Росії як джерело права відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини .

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 6 жовтня 2015 року у справі № 816/4505/14, та в силу статті 6 КАС України враховується судом при розгляді даної справи.

За результатом розгляду справи судом встановлено, що позивач опинився в ситуації, що не дає можливості забезпечити належний захист своїх прав.

В свою чергу, суд враховує, що позивач не може бути позбавлений свого права на пенсію за віком на пільгових умовах через неможливість перевірки органом пенсійного фонду достовірності періоду та характеру його роботи з незалежних від заявника підстав. Адже підприємство в якому він працював перебуває на території, що тимчасово не підконтрольна українській владі.

Отже, суд констатує, що за результатом розгляду справи не знайшли підтвердження доводи відповідача щодо не підтвердження страхового стажу позивача за розглядаємі періоди роботи.

Крім того, з урахуванням положень статті 9 КАС України, з метою повного захисту законних прав позивача, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог з огляду на таке.

Як встановлено судом, відповідачем прийнято рішення № 2521 про не зарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 спірних періодів роботи.

Оскільки факт перебування позивача на роботах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах підтверджується насамперед відповідними записами у його трудовій книжці, суд констатує, що рішення Покровського об`єднаного управління Пенсійного Фонду України Донецькій області № 2521 про не зарахування до пільгового стажу періодів роботи при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах прийнято без дотримання положень статті 2 КАС України та статті 46 Конституції України, отже є протиправним та підлягає скасуванню.

Отже, після скасування судом рішення, відповідач зобов`язаний, з урахуванням зроблених висновків суду, зарахувати до пільгового стажу позивача спірні періоди роботи.

Згідно з частиною 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до пункту 7 частини 2 статті 245 КАС України в разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Оскільки суд наділений повноваженнями щодо зобов`язання відповідача, в той час як спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, суд вважає за доцільне визнати протиправним та скасувати рішення Покровського об`єднаного управління Пенсійного Фонду України Донецькій області № 2521 про не зарахування спірних періодів роботи до пільгового стажу при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах та зобов`язати відповідача зарахувати ОСОБА_1 спірні періоди роботи до його пільгового стажу, та здійснити перерахунок і виплату пенсії з дня її призначення, а саме з 13.10.2016.

При цьому, суд вважає, вищевказаний спосіб захисту достатнім, враховуючи обставини по справі.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню частково.

Вирішуючи питання щодо дотримання строків звернення до адміністративного суду.

За загальним правилом, встановленим КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина 2 статті 122 КАС України).

Згідно з частини 1 статті 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Разом з тим, враховуючи характер спірних правовідносин, строк звернення до адміністративного суду передбачений статтею 122 КАС України у даній справі не застосовується.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до квитанції № 106 від 16.10.2020 позивачем сплачено судовий збір в сумі 840,80 гривень.

Згідно частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, зважаючи на те, що позивачем сплачено суму судового збору та позовні вимоги задоволено, суд приходить до висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судового збору на користь позивача.

Керуючись статтями 2, 6, 8-9, 19-20, 22, 25-26, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 262, 263, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; рнокпп: НОМЕР_1 ) до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місце знаходження: вул. Центральна, буд. 13, м. Мирноград, Покровський район, Донецька область, 85323, код ЄДРПОУ 42169323) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Покровського об`єднаного управління Пенсійного Фонду України Донецькій області № 2521 про не зарахування періодів роботи до пільгового стажу при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах.

Зобов`язати Покровське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи на Шахті Партизанська виробничого об`єднання з ви добутку антрациту Антрацит з 16.12.1986 по 29.01.1987 учнем гірничого робітника пі дземного, з 10.06.1987 по 17.12.1989 та з 22.08.1992 по 05.02.1994 прохідником підзем ним до його пільгового стажу, та здійснити перерахунок і виплату пенсії з дня її призначення, а саме з 13.10.2016.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 19.11.2020.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі застосування судом частини 3 статті 243 КАС України зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.С. Молочна